13. Методики виміру емоц. Стану людини, дитини.

Що таке щастя і як ярмо виміряти? Питання швидше філософське, чим науковий. Проте кожен з нас періодично задає його собі.

Психологи визначають поняття щастя як високу загальну задоволеність життям, відсутність страждань і переважаючий радісний емоційний фон.

Існує багато опитувачів, що дозволяють виміряти рівень задоволеності життям людини і інших показників, що становлять щастя, проте найпростіший методикою являється методика "обличчя" ("faces" measure) Эндрюса і Піти. Вона спрямована, передусім, на виявлення емоційного стану людини.

На бланку зображені особи, що виражають різні почуття. Випробовуваному дається інструкція визначити, яка з осіб найточніше відбиває те, як він відчуваєте своє життя в цілому?

14. Рівні самооцінки. Методики вивчення. Рівень домагань

У сучасній психології проблема самооцінки є однією з найбільш розроблюваних. Вихідним для її аналізу служить традиційне уявлення про те, що самооцінка функціонує як частина самосвідомості. При всій очевидності такого положення воно здається надто загальним, що задає тільки ракурс аналізу. Необхідно знайти форми співвідношення самосвідомості та самооцінки, встановити місце останньою в його структурі. У зв'язку з цим неминуче постає питання про уточнення поняття «самооцінка». Слід визнати, що ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі немає загальноприйнятого визначення даного концепту.

При відсутності загальноприйнятого визначення самооцінки в психології сформовано все ж таки більш-менш усталений погляд на її онтологічний статус.

У зарубіжній літературі прийнято термін «концепція" Я "», що позначає сукупність всіх уявлень індивіда про себе. У концепції «Я» виділяються описова складова, яка називається образом «Я», як якась когнітивна підструктура, і емоційно-ціннісне ставлення людини до себе, що називається самоставлення. Поведінкові реакції, що породжуються образом «Я» і самоставлення, конструюють поведінкову складову концепції «Я». Самооцінка в цій трехчастной схемою найчастіше прямоотождествляется з емоційно-ціннісним ставленням суб'єкта до себе, рідше - з образом «Я» або концепцією «Я» в цілому. Неважко бачити, що при такому підході, який типовий і для зарубіжної, і для нашої психології, а точніше - запозичений за кордоном і затверджується у нас, самооцінка як самостійний предмет аналізу просто пропадає, і ми приходимо до повної втрати дуже важливого особистісного конструкту

Самооцінка особистості може бути адекватною, завищеною або заниженою.

Адекватна самооцінка відповідає двом позиціям (рівням) психодіагностичної шкали: «середній», «вище за середнє».

Самооцінка – складова частина “Я-концепції”. “”Я-концепція” – це образ власного “Я”, уявлення людини про себе, завдяки якому вона будує взаємостосунки з іншими і сприймає себе. “Я – концепція” може бути:

1. Реальна (який я є).

2. Ідеальна (яким я повинен бути).

3. Динамічна (яким я хочу стати).

4. Фантастична (яким я хотів би стати, якщо це було б можливим).

Досл. рівня домагань:

Дослідження проводиться у парі, що складається з експериментатора та досліджуваного. Завдання дається як тест на моторну координацію. Про справжню мету дослідження досліджуваний не повинен знати до його закінчення.

Експериментатор має зручно посадити досліджуваного за добре освітлений стіл, дати бланк с чотирма прямокутними секціями, ручку і провести дослідження, що складається з чотирьох проб, даючи інструкції і відмічаючи час їх виконання за допомогою секундоміра.

У кожній пробі необхідно проставити хрестики у максимальній кількості квадратів однієї з прямокутних секцій за певний час.

Перед кожною пробою досліджуваного просять назвати кількість квадратів, яку він може заповнити хрестиками, розставляючи їх по одному в кожному квадраті за 10 секунд. Він записує свою відповідь у верхню велику клітинку першої прямокутної секції. Після проби, яка починається та закінчується за сигналом експериментатора, досліджуваний підраховує кількість проставлених хрестиків та записує її у нижньому великому квадраті прямокутної секції. Важливо, щоб кількість припустимих та реально заповнених квадратів записував сам досліджуваний.