- •1. Об’єкт і предмет політології
- •2. Структура та функції політології
- •3. Влада як центральна категорія політології
- •4. Структура та функції політичної влади
- •5. Поясніть зміст понять «легітимність влади» та «легальність влади». Наведіть приклади
- •6. Політика: основні елементи, структура, функції
- •7. Чому н. Макіавеллі називають засновником нової політичної науки? Визначте зміст терміну «макіавеллізм»
- •8. Порівняйте підходи до співвідношення моралі й політики в історії політичної думки. Чи можливе поєднання політики та моральності? Визначте актуальність цього питання для сучасної України
- •9. Як Ви вважаєте, який вплив має політика на Ваше життя та професійну діяльність, якою Ви збираєтесь займатися?
- •10. Охарактеризуйте основні етапи розвитку політичної думки
- •11. Специфіка розвитку політології в Україні
- •12. Які типи легітимації влади виокремлює м. Вебер? Надайте їх характеристику
- •13. Охарактеризуйте основні класичні теорії еліти (г. Моска, в. Парето, р. Міхельс)
- •14. Означте основні системи відбору політичних еліт (рекрутування, антрепренерська). У чому полягають особливості формування політичної еліти українського суспільства?
- •15. Яка роль еліти в суспільно-політичному житті
- •16. Політична система: поняття, структура та функції
- •17. Спробуйте окреслити перспективи побудови громадянського суспільства в Україні, спираючись на наявні у вас знання. Висловіть також Вашу власну точку зору на це питання
- •19. Охарактеризуйте особливості політичної системи України
- •20. Поняття, ознаки держави в політичній системі
- •21. Функції держави як основного суб'єкта політичної влади
- •22. Охарактеризуйте основні теорії походження держави
- •23. Надайте типологію політичних режимів
- •24. У чому специфіка авторитарних режимів
- •25. Зміст і основні форми тоталітарного режиму
- •26. Порівняйте основні типи сучасних політичних режимів. Наведіть приклади.
- •27. «Політичне маніпулювання»: зміст поняття
- •28. Назвіть форми державного управління
- •29. Назвіть форми держаного устрою
- •30. Розкрийте зміст поняття «правова держава»
- •31. Основні види демократичної форми правління: загальна характеристика
- •32. Які основні фактори визначають специфіку державності, політичних і правових традицій, політичної думки в Україні?
- •33. Як Ви розумієте основні принципи правової та соціальної держави? Які їх елементи існують в Україні сьогодні?
- •34. «Громадянське суспільство»: зміст та історія формування поняття
- •35. Основні проблеми формування громадянського суспільства в Україні
- •36. Основні функції засобів масової інформації у процесі політичної комунікації
- •37. Особливості стану засобів масової інформації у сьогоднішній Україні: причини та наслідки
- •38. Партії в політичній системі: поняття. Ознаки, функції
- •39. Класифікація партійних систем
- •41. Розкрийте поняття «суспільно-політичний рух». Які різновиди суспільно-політичних рухів Ви знаєте? Приведіть приклади
- •42. Що таке групи інтересів? Яку роль вони відіграють у житті сучасного суспільства? Охарактеризуйте роль і місце груп інтересів у політичній системі сучасної України
- •43. Що таке групи тиску? Для чого вони створюються? Які позитивні і негативні сторони лобізму можна виділити? Легальний і нелегальний лобізм і його особливості в Україні
- •44. Вебер про покликання до політики
10. Охарактеризуйте основні етапи розвитку політичної думки
Історія політичної думки не є однолінійним процесом набуття і поглиблення політичних знань. Вона являє собою арену постійного протиборства політичних ідей, які відображають реальну боротьбу різних суспільних сил, зіткнення різноманітних культур і впливів.
У політичній думці Стародавнього Сходу (Єгипет, Китай, Індія) держава розглядалась як самодостатня цінність надприродного походження, як і представник Бога на землі — фараон чи інший володар.
Новий етап у розвитку політичних ідей пов'язаний з іменами Платона (427 — 348 pp. до н. є., "Держава") та Арістотеля (384 — 322 pp. до н. є., "Політика"). Йдеться про виділення політики як самостійної сфери суспільного життя, обґрунтування необхідності держави — практичного втілення політики з метою нормального функціонування соціуму. Суть Арістотелевого підходу до політики криється в акцентуванні на її мудрості як умінні вибирати засоби для досягнення загальної мети (перевершує індивідуальні забаганки окремих людей) — блага всіх.
Середньовіччя дало багатий емпіричний матеріал для наукових узагальнень щодо політики, у тому числі й цинічного трактування її як засобу досягнення егоїстичних цілей окремих осіб чи верств, як сфери діяльності, де мета виправдовує для свого досягнення будь-які засоби. Однак таке розуміння було вже відхиленням від політичної традиції, започаткованої античністю.
Великим розмаїттям політичних ідей позначена доба Відродження. Н. Макіавеллі (1469—1527, "Государ") одним із перших порушив питання про сенс політики як сфери діяльності (ціннісно-нейтральний підхід, необхідність конкретного аналізу тощо). За ним ряд філософів, теологів, природознавців, суспільних діячів у своїх творах висунули ідеї, що істотно збагатили розуміння політики. Т. Гоббс (1588— 1679) у "Левіафані" пов'язав посилення всевладдя держави з пануванням у суспільстві непримиренних індивідуальних інтересів ("homo homini lupus est"), Д. Локк (1632 — 1704, "Два трактати про управління державою") зробив спробу політологічного розгляду англійської революції XVII ст. Ш.-Л. Монтеск'є (1689 — 1755) у праці "Про дух законів" обґрунтовував ту чи іншу політичну систему певними соціальними умовами, О. Конт — батько соціології — розглядав державу як орган управління матеріальною діяльністю суспільства, Г. Спенсер тлумачив державу як акціонерне товариство, створене для захисту інтересів його членів.
Ще в античні часи (Платон, Арістотель) існували припущення про те, що політичне життя — це царина безперервної боротьби різних родів, племен, соціальних груп. З настанням Нового часу конфронтаційний, класовий підхід до вивчення і здійснення політики став панівним насамперед завдяки працям французьких істориків Пзо, Міньє, Тьєрі, набувши свого логічного завершення у марксизмі. Цей погляд не втратив своїх прихильників і нині, після невдалої спроби практичної реалізації ідей марксизму-ленінізму на значній частині земної кулі. Досить плідною виявилася антична ідея про те, що політика одночасно і насамперед є сферою здійснення загальних справ, способом управління ними, засобом захисту спільних інтересів. Класичний приклад — учення німецького філософа Г. Гегеля (1770—1831), за яким держава є вираженням узагальнених інтересів, загальної волі, забезпечує їхню єдність і реалізацію. Ця думка з кінця XIX ст. стала вихідною в політиці багатьох держав Європи і Північної Америки, де спостерігаємо поступовий спад революційного напруження, перехід до політики консенсусу, злагоди і суспільного порядку.
У наші часи нове бачення політики як важеля забезпечення динамічної стабільності держави, суспільства соціального прогресу, незважаючи на деякі відхилення, стало атрибутом цивілізованого життя