17. Спробуйте окреслити перспективи побудови громадянського суспільства в Україні, спираючись на наявні у вас знання. Висловіть також Вашу власну точку зору на це питання

Основною метою побудови будь-якого цивілізованого суспільства є досягнення загального блага, або іншими словами - добробуту. При цьому добробут слід розуміти як досить широку категорію, що включає в себе не тільки матеріальні, але й духовні аспекти. І якщо задатися питанням, яка модель суспільства найбільш повно відповідає цьому ідеалу досягнення загального блага, то відповідь, на наш погляд, буде очевидною - громадянське суспільство. Саме таке суспільство, побудоване на ідеалах ринкової економіки, особистої свободи, врахуванні інтересів кожної людини (незалежно від думки більшості), а також на інших цінностях, притаманних класичній ліберальній демократії, на сьогоднішній день і є найбільш ефективним способом досягнення загального добробуту.

Подібні твердження здаються безперечними неспроста. З усіх видів суспільств, які будь-коли існували в історії, найефективнішими були ті, в яких були розвинені громадянські інститути. Причому, винятки з цього правила, які могли б називатися опонентами даної тези, тільки підтверджують його істинність. До прикладу, на Сході серед всіх монархічних держав лідирують в матеріальному плані ті, у яких цивільні інститути найбільш розвинені (приклад - ОАЕ), хоча багатими ресурсами володіють і інші, форми здійснення влади в яких не сприяють ефективному використанню матеріальних благ. Тобто, Емірати, наприклад, саме завдяки розвинутим громадянським інституціям змогли ефективно скористатися своїми природними багатствами. А багато країн, де немає громадянського суспільства, і присутні не менші природні багатства, не можуть ефективно ними скористатися: або ресурси витрачаються на сумнівні цілі (війни і т.д.), або матеріальні багатства розподіляються на догоду вузького кола осіб, що не сприяє процвітанню країни в цілому. Будь яка деспотія гірше демократії, оскільки таке управлінні суспільством породжує масу зайвих витрат і непоправних недоліків. Також якщо візьмемо з історії приклади деспотичних режимів, то побачимо, що навіть невеликий відхід убік демократизації в цих суспільствах супроводжувався вибухом добробуту.

У цьому зв'язку, теза про ефективність громадянського суспільства як форми організації, з нашої точки зору є аксіоматичною. Можна згадати У.Черчилля, який жорстко критикував деякі інститути ліберальної демократії, але, тим не менше, констатував, що нічого кращого людство поки не придумало. Весь історичний процес нам це доводить. Також безперечним здається той постулат, що раз таке суспільство є найбільш ефективним у питанні досягнення загального блага, то саме його і слід будувати.

І коли скоро нас жваво зацікавила тема побудови громадянського суспільства, логічно виникає запитання: як це зробити? Поживу до роздумів на цю тему нам може дати аналіз історії та досвіду тих країн, де таке суспільство вже в загальних рисах побудовано і успішно функціонує. Однак відразу ж впадає в очі той факт, що в більшості країн, де сьогодні існує громадянське суспільство, воно будувалося природним шляхом в ході об'єктивного процесу еволюції. Тобто прикладів, коли б правитель, або партія взяла і цілеспрямовано побудувала ідеальну суспільну структуру, ми навряд чи знайдемо. У багатьох були подібні плани. Але в реальному житті вони не втілилися, і все йшло природним шляхом. Історичний процес об'єктивно вів до торжества найефективніших форм суспільного розвитку, підтверджуючи тим самим прояв законів еволюції і природного добору, але вже на рівні соціуму. І виживали в ході цієї еволюції найефективніші.

Прогрес суспільного розвитку відбувається природним шляхом, і в принципі, можна навіть нічого не робити, і рано чи пізно, наше суспільство також досягне високого рівня демократії та громадянських свобод. Біда лише в тому, що відбуватися це буде украй повільно, шляхом проб і помилок, в ході закономірного злиття воєдино наслідків багато в чому випадкових подій. Візьмемо зовсім свіжий приклад. Спроба прийняти кабальний податковий кодекс обурила середовище підприємців, які вийшли на Майдан. Домігшись свого, вони знову розійшлися по домівках займатися звичними справами. З точки зору еволюційного шляху розвитку громадянського суспільства, ці люди знаходяться в авангарді, оскільки відстоюючи свої права, підштовхують процес побудови громадянського суспільства. Проте робиться це неусвідомлено і інстинктивно. І нерозумно очікувати, що такі розрізнені, спорадичні, а часто і випадкові дії приведуть до швидких результатів. Хоча, в довгостроковій перспективі, саме завдяки їм наше суспільство крок за кроком, не поспішаючи прийде до тих високих демократичних стандартів, про які йде мова. Але в якому столітті це відбудеться можна тільки гадати.

Нарешті, ми підходимо до головної тези цього есе, яка, з філософської точки зору, не є безперечною. Однак вона буде абсолютно зрозумілою активній та мислячій частині нашого суспільства, яка вважає, що слід не чекати, поки громадянське суспільство побудується само собою природним шляхом, а подумати над тим, як прискорити процеси суспільного розвитку, щоб ця побудова зайняла якомога менше часу. Наша головна ідея полягає в тому, що можна вже сьогодні будувати громадянське суспільство штучним шляхом, створюючи його таким, яким ми хочемо щоб воно було. Досить рухатися еволюційним шляхом, побудованим на інстинктах і збігу обставин! Годі плакати, скаржитися, сидіти на кухнях і міркувати, як у нас все погано! Потрібно свідомо і розумно будувати.

Постановка подібного роду завдання неминуче веде до виникнення маси питань. Чи дозріло суспільство для втілення подібних ідей? Ми стверджуємо що дозріло. За останні кілька десятків років суспільна свідомість зробила величезний прогрес, вона виросла, сформувалася. Зріс рівень громадянської самосвідомості. Особливо з появою Інтернету, нових засобів комунікації, того, що В.Вернадський у свій час назвав Ноосферою. І ми вже знаходимося на порозі того, щоб свідомо і розумно будувати подібні речі. Якщо раніше ми не знали таких прикладів (вірніше всі приклади закінчувалися крахом), то сьогодні ми можемо говорити, що, якщо ми не помиляємося, то настав той історичний момент, коли можна поставити перед собою мету побудови «Міста сонця», про яке мріяли раніше соціальні утопісти. Тобто, в нинішніх умовах це цілком реально.

Чи немає ризиків, що не раз супроводжували спроби втілення в життя соціальних утопій? Чи можливо прискорити хід суспільного розвитку? Пошук відповіді на ці важливі питання неминуче приведе нас до глибокого аналізу історії становлення розвинених громадянських інституцій на Заході, виділенню тих чинників, які сприяли побудові демократії з тим, щоб приклавши їх в посиленому вигляді, максимально прискорити процес. У ході цього аналізу також доведеться врахувати і таку важливу деталь, що суспільства, які йшли до демократії та громадянського суспільства природним шляхом, в ході довгої еволюції плодили як досягнення, так і недоліки. Тобто, в ході цього процесу виникали як хороші, життєздатні форми, так і побічні, негативні, частина яких пізніше була відкинута, а деякі залишилися й донині. Так, якщо ми подивимося на країни Європи та США сьогодні, то знайдемо там масу непотрібних, а іноді і шкідливих речей. Біда сучасного західного суспільства - в його споживчій спрямованості, а також в тому, що воно вимирає, не в змозі підтримувати природну чисельність населення. При свідомій штучній побудові громадянського суспільства можна врахувати цей негативний досвід і не робити тих помилок, якими був усипаний довгий і тернистий шлях природної суспільної еволюції.

І нарешті головне: які методи цього будівництва? Глибокі роздуми над цим питанням дають можливість сформулювати єдино вірну відповідь. Побудова розвинутого громадянського суспільства можлива лише шляхом загального громадянської участі. Реалізація цієї тези є найбільш складною проблемою для сучасного українського суспільства. Багато людей, усвідомлюючи цілком, що справедливе суспільство можна побудувати в нинішніх реаліях, плекають думку, що цього можна досягти без їх прямої участі. Біда багатьох людей сьогодні в тому, що вони себе усувають від цього процесу, очікуючи, що хтось для них побудує: партія, наприклад, або герой. Де Голль, Ющенко, Путін, Саакашвілі, Обама ... список умовних героїв можна продовжувати. Але мало хто замислюється над тим, що якщо буде хтось будувати, то побудує для себе і під себе, а не для всіх. А ще менше людей задається питанням: «Так, все погано. А ти щось зробив, щоб було добре?». Те, що відбувається в нашій державі зараз - яскраве тому підтвердження. Партія регіонів перебудовує суспільство під себе, задля задоволення своїх інтересів. Побудували вони систему - змирися і підкорися. Плати данину і виконуй закони, які тобі нав'язали по праву сили, як і заведено з давніх пір. Подобається так жити - живи так. І чекай, поки громадянське суспільство побудується природним шляхом. Якщо не хочеш чекати, кмітлива, розумна людина, приєднуйся, давай будувати!

Подальші роздуми над конкретними інструментами реалізації цієї ідеї неминуче приведуть нас до усвідомлення необхідності створення громадських структур (організацій), які б і зайнялися на практиці будівництвом громадянського суспільства. Не так важливо, скільки їх буде, і як вони будуть називатися. По справжньому нас повинно турбувати лише два моменти. Перше - щоб ці суспільні інститути і організації охоплювали павутиною всю структуру суспільства, якомога більшу кількість його членів. Тільки в цьому випадку всі люди зможуть закласти в це будівництво задоволення своїх власних інтересів і підвищити рівень загального блага. Друге - будуватися ці організації повинна за тими ж принципами, за якими ми хочемо щоб в подальшому існувало громадянське суспільство. Іншими словами, ці громадські структури мають бути зародком, маленькою копією цього майбутнього суспільства. Виходячи з цього, авторитарні структури ніколи не зможуть побудувати громадянське суспільство. Також не зможуть його збудувати нинішні провідні політики, оскільки всі вони заражені вірусом авторитаризму.

Тому головне гасло людей доброї волі, що ставлять перед собою серйозну мету штучної та свідомої побудови громадянського суспільства, може звучати тільки так: «Якщо ви хочете, щоб це суспільство задовольняло ваші інтереси, беріть участь в його створенні. Ніхто і ніколи не побудує для нас справедливе суспільство, якщо ми самі не збудуємо. Приділіть частину свого часу (чи інших життєвих ресурсів) суспільству, і ви отримаєте від нього все, що потрібно: безпеку, можливість гідно жити і добре заробляти».

18. У яких значеннях у нинішній час використовується поняття «демократія»? Наведіть назви основних видів демократичної форми правління та надайте їх загальну характеристику, вказуючи їх переваги та недоліки

В даний час термін "демократія" використовується в декількох значеннях:

1. Форма правління, за якої політичні рішення приймають безпосередньо усі без винятку громадяни, що діють відповідно до правил правління більшості, називається прямою демократією, партиципарною демократією або демократією участі.

2. Форма правління, за якої громадяни здійснюють своє право ухвалення рішення не особисто, а через своїх представників, обраних ними і відповідальних перед ними, називається представницькою демократією.

3. Форма правління, за якої влада більшості реалізується в рамках конституційних обмежень, що мають своєю метою гарантувати меншості умови для здійснення визначених індивідуальних чи колективних прав, таких, наприклад, як свобода слова, віросповідання і т.д., називається ліберальною, плюралістичною чи конституційною демократією.

4. Форма правління, за якої будь-яка політична чи соціальна система незалежно від того, чи є вона дійсно демократичної чи ні, ставить собі за мету звести до мінімуму соціальні й економічні відмінності, особливо викликані нерівним розподілом приватної власності, називається соціальною демократією, крайнім виразом якої є соціалістична демократія.

Можна навести ще безліч інших значень поняття "демократія", але й сказаного досить, щоб переконатися в неправомірності його однозначного тлумачення.