Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
khovrashki.docx
Скачиваний:
49
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
85 Кб
Скачать

36. Основні функції засобів масової інформації у процесі політичної комунікації

Основними функціями ЗМІ з погляду здійснення державної політики є:

● використання технології лобіювання державних інтересів.

● соціологізація особистості (допомога адаптування до соціальної дійсності).

● мобілізаційна - підтримання політичної активності громадян держави.

● Інтерпретація інформації що надходить у вигідному для здійснюваної політики світлі.

А сучасні французькі вчені Б. Катля та А. Каде вирізняють такі функції ЗМІ у межах політичного напряму діяльності:

● Функція антени – постачання різнорідної інформації до суспільства.

● Функція посилювача – посилення важливості фактів, драматизація подій.

● Функція фокуса – ЗМІ є фокусом змін соціокультурних течій.

● Функція призми – формування нових моделей поведінки.

● Функція відлуння – виконання функції збереження певної соціальної структури, слугують символом певного соціального устрою.

37. Особливості стану засобів масової інформації у сьогоднішній Україні: причини та наслідки

то же шо и в прошлом сами догадайтесь

38. Партії в політичній системі: поняття. Ознаки, функції

Політика - це специфічний спосіб взаємодії держави і суспільства. З'єднуючою ланкою між ними виступають політичні партії і суспільно-політичні рухи. Будучи елементом громадянського суспільства, вони дозволяють йому ефективно впливати на політику держави.

Політична партія - це організована група громадян, що виражає інтереси тих чи інших соціальних верств і прагне до реалізації своєї мети шляхом боротьби за державну владу і її використання.

Що відрізняє партію від інших суспільно-політичних організацій і груп тиску?

1. Організаційна оформленість: стійкі внутрішньопартійні відносини і наявність розгалуженої структури на загальнонаціональному, регіональному і місцевому рівнях (виборні центральні органи і сітка регіональних відділень).

2. Відкрита налаштованість на владу. Ця ознака відрізняє партії не тільки від суспільних рухів, але й від груп тиску. Останні часом володіють реальною владою, але не афішують цього, віддаючи перевагу озвученню своїх інтересів через партійних лідерів.

3. Пошук масової опори: безпосередньо активних членів і виборців. Це вимагає від партій проведення агітаційної роботи, пропаганди своїх доктрин.

4. Ідеологічність партійних доктрин. Правда, у сучасній практиці поширений феномен електоральних партій, в яких ідеологія виступає на задній план, а головними функціями стає висування кандидатів: мобілізація виборців на підтримку кандидата. На думку відомого французького політолога М.Дюверше, такими є демократична і республіканська партії США - свого роду команди спеціалістів з завоювання голосів і адміністративних посад. Але в будь-якому випадку партія пропонує своїм послідовникам певну систему орієнтацій стосовно стратегії розвитку суспільства.

5. Наявність програмної мети - певного проекту розвитку суспільства. Програма відображає інтереси окремої соціальної групи або претендує на вираження інтересів більш широких мас.

Ці риси відрізняють реальну партію не тільки від суспільних рухів, але й від карликових партій, "одноденних" партій, характерних для країн, які здійснюють перехід до демократії.

Не дивлячись на наявність значної літератури, присвяченої партіям, єдності в розумінні їх сутності немає.

Найбільш поширеними є такі підходи:

● Класовий. Становлення партій пов'язується з виділенням великих соціальних груп (класів), а самі партії є найбільш активною і організованою частиною якого-небудь класу, що виражає його інтереси. Цей погляд на партію отримав обґрунтування у роботах К.Маркса, Ф.Енгельса і В.Леніна. Сьогодні класовий підхід зустрічає все більше критики, що пов'язано з розмиванням самих класів;

● Ідеологічний. Становлення партій пов'язується з виділенням груп, основних не стільки на спільності соціально-економічного становища, скільки на спільності поглядів. Сама ж партія, як писав Б.Констан, є групою людей, які визнають одну і ту ж політичну доктрину.

● Інституціональний. Партія розуміється як організація, діюча в системі держави (М.Дюверже).

● Функціонально-прагматичний. Становлення партій пов'язується з метою завоювання влади, самі вони трактуються як групи людей, що ставлять перед собою завдання приходу до влади. Саме даний підхід домінує у сучасній політології.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]