42. Що таке групи інтересів? Яку роль вони відіграють у житті сучасного суспільства? Охарактеризуйте роль і місце груп інтересів у політичній системі сучасної України

Група інтересів — це свідоме об'єднання людей на ґрунті спільності потреб та інтересів, що прагне впливати на владу задля відображення своїх інтересів у курсах державної політики. Групи інтересів — це переважно добровільні організації різного спрямування (професійні, молодіжні, феміністські, релігійні, культурні тощо), які мають значну автономію. Такі організації, не претендуючи на політичну владу, прагнуть впливати на неї для забезпечення своїх специфічних інтересів.

Взаємодія груп інтересів із владними структурами та між собою через систему формалізованих і неформалізованих зв'язків є основою налагодження і підтримання консенсусних відносин у межах демократичного політичного устрою. Діяльність кожної групи інтересів важлива, оскільки всі вони спільно створюють плюралістичне середовище для вироблення державної політики. За умови представлення інтересів лише невеликої кількості груп позитивний ефект їх діяльності фактично втрачається, оскільки вже не можна казати про них як про канал зв'язку між суспільством і державними органами та про забезпечення ними представництва інтересів суспільства.

43. Що таке групи тиску? Для чого вони створюються? Які позитивні і негативні сторони лобізму можна виділити? Легальний і нелегальний лобізм і його особливості в Україні

Групи тиску – це добровільні суспільні об'єднання людей, що формуються з метою вираження й відстоювання своїх інтересів за допомогою цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади.

Групи тиску відомі протягом всієї політичної історії, однак найбільшого поширення вони досягають в умовах ринку й зрілого громадянського суспільства. Детальна стратифікація дає безліч зацікавлених груп зі своїм економічним, професійними й іншими запитами, політичним забезпеченням яких і займається кожна група тиску.

Найяскравішою формою прояву діяльності груп тиску є лобізм. Слово «lоbbi» в англійській мові означає криту прогулянкову площадку, коридор. Політичного значення цей термін набув у США, де він означав покупку за гроші голосів, діяльність осіб, які тиснуть на членів парламенту на користь того або іншого політичного рішення, що має важливі економічні наслідки. Практика лобізму нерідко виражалася в прямому або прихованому підкупі представників владних структур. Лобіювання інтересів у такій формі ставило під сумнів легальність статусу такої діяльності. Надалі в більшості країн світу були встановлені жорстке нормативне регулювання й контроль діяльності лобістських груп.

У сучасному світі групи тиску мають досить широке застосування й впливають на всі сторони суспільного життя. У політичній сфері найсильніше відчувається вплив груп тиску, що поєднують різні категорії й соціальні верстви населення: спілки підприємців, торговців, фермерів, молоді, національних меншостей, жінок, найманих робітників тощо.

Як і масові партії, масові групи тиску намагаються об'єднати максимально можливу кількість членів, тому що сила групи принципово визначається її чисельністю. Чисельність групи в тисячі або навіть мільйони людей вимагає наявності сильної ієрархічної організації.

Групи тиску діють на двох різних рівнях. З одного боку, вони здійснюють прямий тиск на урядові органи – Кабінет міністрів, членів парламенту й високопоставлених чиновників. З іншого боку, вони здійснюють непрямий тиск на громадськість із метою створення суспільної думки.

Переваги політичного лобізму:

1. Впливаючи на управлінські рішення, політичний лобізм примушує «триматися у формі» органи державної влади та управління, в певному сенсі конкурує, змагається з ними, надає їм більшу динаміку і гнучкість. В умовах поділу влади кожна з гілок влади може використовувати те чи інше лобі в своїх інтересах.

2. Політичний лобізм виступає інструментом самоорганізації громадянського суспільства, з допомогою якого мобілізується громадська підтримка або опозиція якогось законопроекту, виявляється вплив на політику.

3. Політичний лобізм створює можливості для забезпечення інтересів меншості, бо виступає як специфічна форма прояву політичного плюралізму.

4. Політичний лобізм втілює собою принцип свободи соціальни недержавних структур. За допомогою лобіювання вони самі прагнуть вирішувати свої проблеми, володіючи певним вибором шляхів і засобів подібного рішення.

5. Цей засіб застосовується як своєрідне соціально-політичне стимулювання, спрямоване на прискорення втілення в життя тих чи інших цілей. При такому підході політичний лобізм виступає як спосіб активізації процесів і явищ.

6. Він дозволяє розширити інформаційну організаційну базу прийнятих рішень і набагато переконливіше звернути увагу на певні «кричущі» проблеми. Лобісти забезпечують органи влади потоком інформації з того чи іншого питання, який і виноситься на парламентське слухання, «інформують законодавців про те, що відбувається на самому нижньому громадському рівні та інших рівнях ».

7. Політичний лобізм можна оцінювати і як більш широке засіб досягнення компромісів, спосіб взаємного урівноваження та примирення між собою різноманітних інтересів. Загальновизнано, що лобістські групи, які відстоюють часом діаметрально протилежні інтереси своїх господарів, як це не дивно на перший погляд, сприяють збереженню свого роду рівноваги різних сил і досягненню консенсусу при прийнятті управлінських рішень, адже, врешті-решт, стрижень лобізму - взаємовигідне співробітництво.

Недоліки політичного лобізму:

1. Він може стати інструментом пріоритетного задоволення іноземних інтересів на шкоду інтересам вітчизняним, тобто реалізуватися часом як «Непатріотичний» засіб.

2. Виступає іноді провідником неправильного впливу (тиску) на державні органи, тут вже треба говорити про його злочинні види, які підточують фундамент влади.

3. Найчастіше блокуються дійсно потрібні управлінські рішення, виникають перешкоди до задоволення суспільно цінних інтересів, сприяють здійсненню інтересів чиновницьких.

5. Іноді суттєво заважає стабільній і оперативній державній політиці, бо може бути спрямований, наприклад, на постійний перерозподіл бюджету, «перетягування ковдри на себе», на часту зміну пріоритетів, на посилення позицій однієї гілки влади при одночасному ослабленні іншої тощо[7].

6. Політичний лобізм може використовуватися як інструмент для збагачення окремих шарів, еліт.

Лобізм можна підрозділяти на легальний, не порушує законодавства, і нелегальний. У слідстві чого, ставлення у його різних країнах не однозначне. Выделилось два підходу:

1. Запретительный (наприклад, таки в Індії і Франції) Лобізм ототожнюється з корупцією і кримінальної діяльністю, їх треба викорінювати.

2. Ограничительный (наприклад, Росія, США) Лобізм треба обмежити жорсткими правовими рамками, зрадити йому нормальну, розумну форму. (Такий підхід найбільш продуктивний)

Легалізувати лобізм в Україні так і не вдалось. Законопроекти «Про лобіювання в Україні» так і залишились не прийняті. В Україні існує Інститут професійного лобіювання та адвокасі, однак діяльність лобістів розгортається у «тіні» від громадськості та інших представників політикуму. На заміну "старій школі" політиків-лобістів у 2010 році прийшла прогресивна молода генерація лобістів (Денис Базилевич, Сергій Биков, Сергій Доротич). Ці лобісти почали запроваджувати досвід американського лобізму в Україні