- •1. Об’єкт і предмет політології
- •2. Структура та функції політології
- •3. Влада як центральна категорія політології
- •4. Структура та функції політичної влади
- •5. Поясніть зміст понять «легітимність влади» та «легальність влади». Наведіть приклади
- •6. Політика: основні елементи, структура, функції
- •7. Чому н. Макіавеллі називають засновником нової політичної науки? Визначте зміст терміну «макіавеллізм»
- •8. Порівняйте підходи до співвідношення моралі й політики в історії політичної думки. Чи можливе поєднання політики та моральності? Визначте актуальність цього питання для сучасної України
- •9. Як Ви вважаєте, який вплив має політика на Ваше життя та професійну діяльність, якою Ви збираєтесь займатися?
- •10. Охарактеризуйте основні етапи розвитку політичної думки
- •11. Специфіка розвитку політології в Україні
- •12. Які типи легітимації влади виокремлює м. Вебер? Надайте їх характеристику
- •13. Охарактеризуйте основні класичні теорії еліти (г. Моска, в. Парето, р. Міхельс)
- •14. Означте основні системи відбору політичних еліт (рекрутування, антрепренерська). У чому полягають особливості формування політичної еліти українського суспільства?
- •15. Яка роль еліти в суспільно-політичному житті
- •16. Політична система: поняття, структура та функції
- •17. Спробуйте окреслити перспективи побудови громадянського суспільства в Україні, спираючись на наявні у вас знання. Висловіть також Вашу власну точку зору на це питання
- •19. Охарактеризуйте особливості політичної системи України
- •20. Поняття, ознаки держави в політичній системі
- •21. Функції держави як основного суб'єкта політичної влади
- •22. Охарактеризуйте основні теорії походження держави
- •23. Надайте типологію політичних режимів
- •24. У чому специфіка авторитарних режимів
- •25. Зміст і основні форми тоталітарного режиму
- •26. Порівняйте основні типи сучасних політичних режимів. Наведіть приклади.
- •27. «Політичне маніпулювання»: зміст поняття
- •28. Назвіть форми державного управління
- •29. Назвіть форми держаного устрою
- •30. Розкрийте зміст поняття «правова держава»
- •31. Основні види демократичної форми правління: загальна характеристика
- •32. Які основні фактори визначають специфіку державності, політичних і правових традицій, політичної думки в Україні?
- •33. Як Ви розумієте основні принципи правової та соціальної держави? Які їх елементи існують в Україні сьогодні?
- •34. «Громадянське суспільство»: зміст та історія формування поняття
- •35. Основні проблеми формування громадянського суспільства в Україні
- •36. Основні функції засобів масової інформації у процесі політичної комунікації
- •37. Особливості стану засобів масової інформації у сьогоднішній Україні: причини та наслідки
- •38. Партії в політичній системі: поняття. Ознаки, функції
- •39. Класифікація партійних систем
- •41. Розкрийте поняття «суспільно-політичний рух». Які різновиди суспільно-політичних рухів Ви знаєте? Приведіть приклади
- •42. Що таке групи інтересів? Яку роль вони відіграють у житті сучасного суспільства? Охарактеризуйте роль і місце груп інтересів у політичній системі сучасної України
- •43. Що таке групи тиску? Для чого вони створюються? Які позитивні і негативні сторони лобізму можна виділити? Легальний і нелегальний лобізм і його особливості в Україні
- •44. Вебер про покликання до політики
28. Назвіть форми державного управління
Форма державного правління - зовнішнє вираження утримання держави, обумовлене структурою і правовим становищем органів державної влади; форма організації державної влади. У залежності від положення і характеру вищого органу державної влади розрізняють дві основні форми правління - монархію і республіку.
Монархія - форма правління держави, за якої в руках його одноосібного голови (монарха) зосереджена повністю або частково, фактично або формально верховна державна влада. З визначення монархії можна виділити її характерні ознаки юридичної властивості:
1) існування одноособового глави держави - монарха (фараон, король, цар, шах, князь, султан тощо);
2) володіння монархом всією повнотою влади, яка є безроздільної, верховної і суверенної (незалежної);
3) заняття трону в порядку престолонаслідування, тобто шляхом передачі влади з спадкового права та в порядку спорідненості, тобто по родинному праву;
4) безстроковість монарха, тобто його довічність правління;
5) представництва у зовнішніх відносинах не за дорученням (мандату) а за власним правом;
6) юридична безвідповідальність монарха, недоторканність і непідсудність його особистості.
Абсолютна монархія характерна для рабовласницьких і феодальних суспільств, в яких вона виражалася деспотичним пануванням. Класичний деспотизм властивий державам Давнього Сходу (Ассирія, Вавилон та ін.) При абсолютному монархічному правлінні самодержець є єдиним субєктом і творцем права. Користуючись необмеженими правами, він відправляє свою владу через особисто йому підпорядковану систему державної бюрократії; його підвладні (піддані або) - лише обєкти права. Каральна функція також знаходиться в його руках.
Дуалістична монархія - це перехідна модель державного правління. Тут монарх володіє великими повноваженнями щодо керівництва виконавчої владою, формування уряду, який несе відповідальність перед ним а не перед парламентом. У цьому випадку законодавчі функції парламенту мають до нього лише формально-юридичну приналежність.
Парламентська монархія - набагато більш демократична модель державного правління, яка діє у цілому ряді сучасних держав (Великобританія, Данія, Испании, Швеція, Японія та ін.) Права монарха обмежені. Монарх призначає главу уряду і міністрів, але вони підконтрольні парламенту, всі вихідні від нього актів потребують схвалення членів Кабінету Міністрів. Монарх в таких країнах символізує історичну спадкоємність держави, уособлює єдність нації, будучи швидше символічною фігурою, своєрідним даниною традиції, ніж владної.
Відома також особливий різновид монархії - виборна або так зване виборча, в якій поєднуються елементи монархії і республіки. Така монархія існує в Малайзії, де главою держави є монарх, який обирається на пять років особливим нарадою представників монархічних штатів федерації.
Республіка (від лат.Res publika - громадські справи, держава) - одна з форм правління (поряд з монархією), при якій всі вищі органи державної влади чи обираються, або формуються загальнонаціональними представницькими установами.
Парламентська республіка - форма республіканського правління і організації державної влади, при якій парламент займає провідне становище в політичній системі.
У парламентській республіці органи виконавчої та судової влади обираються або затверджуються парламентом, якому належать владні пріоритети законодавчої влади, і це "старшинство" не піддається сумніву. Парламент задає тон у політичному житті країни, втілюючи її верховну владу. Парламент наділяється повноваженнями, що дозволяють контролювати уряд. Відмітний ознака парламентською республіки - колективна відповідальність уряду перед парламентом, "відповідальний уряд", який формується і контролюється парламентом. Традиційно виділяють чотири основних елементи парламентського режиму:
1) дуалізм виконавчої влади (наявність інституту премєр-міністра);
2) політична відповідальність уряду перед парламентом;
3) можливість дострокового розпуску однією із палат парламенту главою держави;
4) глава держави не обирається всенародно.
Можна з упевненістю стверджувати, що в парламентській республіці ідеї представництва і представницької демократії реалізуються найбільш повно. Провідна роль законодавчої влади визначається тим, що вона є представницької і отримує легітимацію безпосередньо від джерела влада - народу. Представницька владу в особі парламенту сприяє легітимації державного ладу і стабілізації політичної системи, є трибуною політичної та у спосіб формування цивілізованої опозиції, забезпечує більшу підконтрольність еліт і припиняє спроби державних чиновників діяти незаконно.
Президентська республіка, повязана з інститутом президентства, - досить пізній явище в історії людства, виняток становить лише форму правління США, що існує з кінця XVIII ст. При президентської форми правління представницькі органи відіграють істотну роль у системі державної влади, але не домінуючу (США, Сирія, Зімбабве, Бразилія, Мексика, Уругвай). Виділяють три основні елементи президентства:
1) відсутність дуалізму виконавчої влади, тобто президент є і главою держави, і главою уряду;
2) президент обирається всім народом;
3) парламент не має права змістити уряд за допомогою вотуму недовіри, а президент не може розпустити парламент.
При президентській системі президент і парламент обираються на окремих виборах, отже, не тільки законодавча (представницька) влада, а й президентська влада отримує легітимацію безпосередньо від народу. Дана обставина істотно трансформує принцип поділу влади на користь президентської влади і знижує роль законодавчої влади, тому що уряд не призначається і не може бути відкликана парламентом. Баланс влади при президентській системі досягається своєрідною системою "стримувань і противаг", проте ця система, на думку дослідників, схильна до посилення виконавчої влади та виникненню авторитарних тенденцій, що особливо небезпечно для нестабільних політичних систем.
Змішана республіка поєднує в собі елементи президентської і парламентської. Характерна як для "старих" демократій (Франція, Швейцарія), так і для знову утворилися республік: Польща, Чехія, Болгарія, Румунія, Сербія, Литва, Латвія, Естонія, Україна, Вірменія, Білорусь, Росія.
При змішаних формах правління спостерігається прагнення обмежити влада парламенту і посилити виконавчу владу (напівпарламентськи система), що пояснюється прагненням створити більш стабільний уряд, який не могло б бути відкликана парламентом з причин фракційної боротьби, або, навпаки, посилити відповідальність уряду перед парламентом (напівпрезидентська республіка ). Для цього створюється уряд з "подвійною відповідальністю", відповідальна як перед президентом, так і перед парламентом. При цьому президент відіграє більш суттєву роль, ніж при парламентської моделі, обираються на прямих виборах та суттєво впливає на створення уряду. Виділяють наступні риси змішаної республіки:
1) президент глава держави, а не глава уряду;
2) наявність інституту премєр-міністра;
3) уряд "подвійної відповідальності";
4) можливість дострокового розпуску однієї з палат парламенту главою держави;
5) глава держави обирається всенародно.