3. Влада як центральна категорія політології

Влада виникає разом із людським суспільством як його невід’ ємний і необхідний елемент. Причинами її появи були:

потреба самозбереження соціуму;

необхідність у продовженні людського роду;

об’ єктивна неоднорідність соціальної структури будь-якого суспільства;

потреба в колективному (суспільному) характері праці.

Влада має правовий, економічний, духовно-ідеологічний характер й існує всюди, де є будь-які стійкі об’єднання людей (сім’я, плем’я, держава). Відносини влади спостерігаємо повсюди: в родині, у вузі, у виробничих колективах, в армії, у державі загалом. Влада є необхідним регулятором життєдіяльності суспільства, забезпечує його розвиток, єдність, керованість, слугує важливим фактором організованості і впорядкованості соціуму.

Важливим фактором появи влади є психологічний, сутність якого полягає у тому, що деякі люди за своєю природою схильні до домінування над іншими людьми. І водночас є люди, які почуваються більш комфортно, коли ними керують.

Існують різні підходи до тлумачення влади:

Біхевіористське трактування розглядає владу як особливий тип поведінки, коли одні люди командують, а інші - підкоряються.

Системне трактування влади протилежне попередньому. Влада, згідно з ним, - це похідна не від індивідуальних, міжособистісних відносин, а від соціальної системи і виявляється у взаємовідносинах частин та цілого.

Структуралістські інтерпретації розглядають владу як відносини між керівниками і підлеглими, що ґрунтуються на співвідношенні винагороди і покарання.

Телеологічні концепції розглядають владу як спроможність у досягненні певної мети та отриманні бажаних результатів.

Інструменталістський підхід тлумачить владу як набір певних інструментів, основними з яких є сила, багатство і знання. Якщо в минулому домінували сила й багатство, то в сучасному інформаційному суспільстві домінують знання.

У реляціоністських трактуваннях влада постає як взаємодія суб’єкта і об’єкта, де суб’єкт за допомогою певних засобів контролює об’єкт.

Представники конфліктної концепції влади розглядають її як можливість прийняття рішень, що регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях.

В узагальненому розумінні влада - це здатність підкоряти своїй волі когось, право і можливість управляти та розпоряджатися діями інших людей, впливати на їх поведінку, домагатися від них виконання певних рішень і наказів за допомогою авторитету, волі, закону, примусу і сили.

4. Структура та функції політичної влади

Основними функціями політичної влади є:

• Інтегративна функція влади направлена на консолідацію всіх соціально-політичних сил, інтеграцію прогресивних політичних, ідеологічних, інтелектуальних ресурсів суспільства з метою реалізації суспільно-значущих, історично визначених цілей.

• Регулятивна функція влади забезпечує створення політичних механізмів регулювання життєдіяльності суспільства, підтримує вольовими методами функціонування цих механізмів.

• Функція мотивації означає, що влада формує мотиви політичної діяльності, підпорядковує їм як загальнозначущі, так і інші мотиви відповідно до політичних інтересів суб‘єктів владарювання, їхніх політико-організаційних структур.

• Стабілізаційна функція влади націлена на забезпечення стійкого, стабільного розвитку політичної системи, всіх її структур, громадянського суспільства.

Структура влади - це ті компоненти, без яких вона не відбувається. Такими є її суб'єкт, об'єкт, підпорядкування об'єкту, джерела і ресурси влади.

Влада може здійснитися тільки через взаємодію суб'єкта влади і її об'єкта. Суб'єкт виражає свою волю щодо об'єкта через наказ (розпорядження, команду), що супроводжується загрозою санкції у випадку його невиконання.

Основними компонентами влади є її джерела, суб’єкти, об’єкти й ресурси. Джерела влади — владна першооснова. Як джерела влади можуть виступати авторитет, сила, закон, багатство, знання, соціальний і політичний статус, харизма і т. д.

Суб’єкти влади — носії влади, активна діюча величина в системі влади, від якої виходить вплив, слідують розпорядження, вказівки.

Суб’єкти влади, узяті в іншому відношенні, можуть бути і є самі об’єктами для вищестоячої влади.

Об’єкти влади — явища, предмети, органи, установи, підприємства, населення, на керівництво якими за законом або підзаконними актами спрямована діяльність влади.

Суб’єкти політичної влади мають складний, багаторівневий характер. Її первинними авторами є індивіди й соціальні групи, вторинними — політичні організації; суб’єктами найбільш високого рівня, що безпосередньо представляють у владних відносинах різні групи й організації, — політичні еліти й лідери. Зв’язок між цими рівнями може порушуватися.

Таким чином, суб’єктом влади може бути окрема людина, організація, спільність людей, наприклад, народ або навіть світове співтовариство, об’єднане, наприклад, в ООН.

Безпосереднім суб’єктом влади звичайно виступають ті люди, які концентрують у своїх руках величезний вплив і довіру, фінансову могутність, потужні важелі впливу на інших людей.

Важливою соціальною причиною підпорядкування одних людей іншим є нерівномірний розподіл ресурсів влади.

Ресурси влади — це всі ті засоби, використання яких забезпечує вплив на об’єкт влади відповідно до цілей суб’єкта. Ресурси влади дуже різноманітні. Вони можуть застосовуватися для заохочення, покарання або переконання.