71. Explain the meanings and give the context of the following idioms:

weak at the knees

weak-kneed

all ears

more to it than meets the eye

one’s right arm

in one’s neck of the woods

stand on one’s own two feet

put one’s heads together

get it off one’s chest

the cold shoulder

one’s eyes were bigger than one’s stomach

make one’s mouth water

hot on one’s heels

pull one’s leg

keep smb. on one’s toes

no skin off one’s nose

A First, label the diagram on the right with the correct word .

В Using the words you have added to the diagram, find an appropriate idiom to complete these sentences. The numbers correspond to the numbers on the diagram, but remember that some of the nouns may be plural.

1. The smell of on ions frying really made my mouth water.

2. When the teacher said she had some exciting news to tell us, we were____________

3. I don't care if he leaves or stays - it's no

___________ my_________

4. He says he broke his arm falling out of bed, but I

think there's________it _______the

5. I'm sure we can think of a present for Mark if we our

6. I was very surprised to see him here We don't get

many visitors _ ____ this_____the_____

7. If you're feeling worried or upset you should talk to someone and_____it_____your_________

8. Why are you giving me the________? Have I done

something to upset you?

9. I'd give my_________for the opportunity to study

abroad for a year.

10. Can't you finish all your food, Billy? Your______ were_______ your___________

11. His parents want him to become more independent and learn to________his

12. He ran as fast as he could, with the angry shopkeeper_______his________

13. He didn't really mean what he said I think he was just_______your______

14. The teacher does tests without warning, just to___the class____their_____

15. The thought of having to giving a speech made him go______________the

С Each of the following sentences contains an idiom with a mistake in it. Can you find it and correct it?

1. I nearly jumped out/( my skin when the fire alarm went off.

2. If she loses any more weight she'll be just bones and skin.

3. I had to bite my tongue off and keep quiet about what really happened.

4. He seems the ideal candidate, but does he have any skeletons in the

cellar?

5. He was lucky - he passed the exam by the skin of his tooth.

6. She may be over sixty, but she's still young at her heart.

7. Keep your hairs on' It's not time to leave yet.

8. I asked him to lend me the money, but it was like trying to get blood out

of a bone.

 72. Translate the following text into English using the topical vocabulary:

Реальність і міфи сучасної медицини.

Чи існує вихід з кризи?

До написання цієї статті мене спонукав кризовий стан вітчизняної, та й світової медицини. Він визначається не тільки роздутими цінами на медичні послуги, але і набагато більш серйозними причинами.

Реальність.

1. Сьогодні в медиків така ж сама низька репутація, як і у часи Екклезіаста, який говорив: "Той хто скоїв гріх перед Творцем, та потрапить в руки до лікаря..."

2. Це сталося тому, що зцілення підмінили лікуванням, догляд - безпристрасним виконанням обов'язків, а уміння слухати - технологічними процедурами. Лікар більше не займається особистістю хворого, а лише "ремонтує" окремі, неправильно працюючі частини біологічної системи.

3. Однією з причин кризи є все зростаюче впровадження в медицину техніки. Деякі лікарі вважають, що прилади дозволяють взагалі не розмовляти з пацієнтом.

4. Сучасна медицина приділяє основну увагу гострим захворюванням і наданню невідкладної допомоги, а не профілактиці і збереженню здоров'я. Хоча попереджувальна медицина і вимагає найменших грошових витрат, але забирає дуже багато часу у лікаря і тому практично ігнорується.

5. Якщо говорити більш сухою мовою цифр, то у 21 вік ми увійшли з величезним вантажем невирішених проблем. Відбувається постійне зростання і омолоджування серцево-судинних захворювань, онкологічних. Вже проголошено "День туберкульозу" і "День СНІДу", не за горами "День гепатиту" і "День сифілісу". А може в скорому майбутньому будуть ще і місячники по боротьбі "зі СНІДом", наприклад. Звучить? ??!!! І будемо боротися місяць - з гепатитом, наступний місяць - з глистами. І т.д.

6. Сто років тому Ф.М. Достоєвський скаржився в "Братах Карамазових"- "знову ж таки їх манера відсилати до фахівців: ми, мовляв, тільки розпізнаємо, а ось поїдьте до такого-то фахівця, так він уже вилікує. Зовсім, зовсім, я тобі скажу, зник колишній лікар, який від всіх хвороб лікував, тепер тільки самі фахівці і все в газетах публікуються".

У часи Достоєвського ця проблема тільки з'явилася, тепер же вона розрослася до небачених розмірів.

7. На мій погляд, стан занепаду в медицині буде зберігатися доти, доки в медицині не відродяться традиції цілительства, доки лікар і пацієнт не стануть рівноправними партнерами, а наука не перестане брати на себе задачі по вершенню доль людських.

Міфи.

"Невідомі шляхи Господні"

Незбагненні й більшість з міфів, які народжуються в свідомості людей, а іноді і штучно підтримуються медичною елітою. Але на то вони і міфи, що б ми спробували їх розвінчати...

Міф перший:

Якщо вдасться лягти на обстеження в "крутий" медичний центр (закордонні клініки, кремлівські і республіканські лікарні, а на крайній випадок обласні), то тебе обов'язково вилікують.

Міф засновується на тому, що там є найсучасніша апаратура, яка дозволить точно встановити діагноз, ну і звичайно провести лікування на вищому рівні.

Але дійсність говорить нам про інше. Яскравий приклад це хвороба і смерть Раїси Горбачової.

Міф другий:

Необхідно обов'язково потрапити на прийом до академіка, професора, доктора наук і т.д.

Міф засновується на тому, що ці наукові звання даються на основі відмінного знання свого предмета. Не принижуючи значущість цих іноді "вузьких" знань, помітимо, що це не завжди дозволяє широко і глибоко поглянути на проблеми даного пацієнта. Іноді звичайний хороший лікар клініцист може набагато більше допомогти хворому, ніж знамените "світило".

Міф третій:

Головне - знайти причину хвороби. Міф засновується на тому, що, не знаючи причини не можна лікувати. Частково це вірне, але з іншого боку, якщо шукати причину, наприклад, болів або запалення в окремо взятому органі, легко сплутати причину із наслідками, що, власно кажучи, і відбувається постійно. Яскравий приклад це лікування статевих інфекцій або алергічних захворювань. Можна без кінця здавати аналізи на статеві інфекції, виявляти їх, пройти курс лікування антибіотиками, знов здавати аналізи, виявляти наступні інфекції, знов лікувати і лікувати, поки організм не видасть таке загострення з боку печінки і нирок, що не всяка лікарня справиться. А проблема з статевою інфекцією може залишитися без змін. Аналогічне відбувається і при лікуванні алергічних захворювань. Проводяться ретельні аналізи по визначенню специфічного алергену (досить дорогі) тільки для того, що б потім майже всім призначити однакову схему лікування, причому однаково безперспективну.

Міф четвертий:

Важливо правильно поставити діагноз. Міф засновується на тому, що хворий без діагнозу це зовсім і не хворий, а "симулянт" якийсь. Діагноз дозволяє відхреститися від даного пацієнта і відправити його "до інших фахівців", в "інший лікувальний заклад". Дуже часто такий діагноз виглядає як "вирок" і оскарженню не підлягає. Більш того перестраховка лікаря (постановка більш "серйозного" діагнозу, ніж того вимагають істинні обставини хвороби) є хорошим рятувальним колом для лікаря, але не для пацієнта. На щастя, життя часто саме розставляє все на свої місця, шкода тільки хворих, які страждають від надмірної фармакологічної терапії.

Міф п'ятий:

Сама "остання", "новітня", "найбільш наукова" концепція лікування тієї або іншої хвороби - найбільш правильна.Міф засновується на тому, що "їм зверху видно все"... При постановці певного діагнозу пацієнту призначається затверджена МінЗдоровом схема лікування даного захворювання. Ці схеми розробляються профільними інститутами згідно з останніми науковими досягненнями. Ні для кого не секрет, що, те, що учора проголошувалося єдино вірним лікуванням, - сьогодні так само гучно визнається помилкою. Більш того ми щосили стараємося скопіювати реакції людського організму з реакцій тварини, будь то навіть морська свинка або ж мавпа, не кажучи вже про те, що хвороба в будь-якому її вияві - це стан динамічний, що швидко змінюється. Тому дуже часто такі схеми і не працюють.

Міф шостий:

Обов'язково існують хороші "панацейні" ліки або засіб від всіх хвороб. Міф засновується на незламній вірі лікарів і пацієнтів в чудо. Цей міф настаріший і найшкідливіший. Лікування процес часто тривалий і складний, що вимагає і від лікаря і від пацієнта великих розумових, фізичних і душевних витрат. Ліки завжди є вторинними в діалозі лікаря і пацієнта. А всім хочеться "за щучим велінням, за моїм хотінням"... І які б нові засоби не викидалися на лікарський ринок фармакологічними компаніями, треба не забувати, що для них це, передусім, великий і "прибутковий" бізнес. Будь-які ліки повинні бути пропущені через розум і серце лекаря

Міф сьомий:

Від інфекційних хвороб можна захиститися профілактичними щепленнями. Міф засновується на грамотному підтриманні обивателів в стані страху перед різними інфекціями. Виробники вакцин досягли дуже добрих успіхів на цьому терені і лобіюють щеплення населення через уряд. Цікавий той факт, що, наприклад, від туберкульозу нас всіх прищеплюють ще в дитячому віці, а кількість прищеплених дітей, хворих на туберкульоз, в останнє десятиріччя виросло вдвічі. У свій час головного санітарного лікаря в США звільнили з посади тільки за те, що він дозволив провести економічний аналіз доцільності щеплень. Наприклад, з'ясувалося, що до загальної імунізації на інфекційні хвороби хворіли 15% дітей, а після ери загальної вакцинації стали хворіти 14,5%, але кількість ускладнень після щеплень досягла також 15% (раніше цих ускладнень не було, так як не було й щеплень).

Вихід з кризи:

Звичайно, комусь мій аналіз ситуації, що склалася видасться поверхневим і емоційним, але на щастя демократичні свободи нашого суспільства дають право висловитися всім. У мене був довгий шлях і пошук істинної медицини. І я її знайшла не в самих сучасних наукових концепціях, а в книгах по традиційній медицині, і зокрема по гомеопатії.

Яке красиве слово "традиційна" медицина! Медицина, освячена тисячоліттями знань про природу людини, його здоров'я і хвороби.

Медицина, яка має чіткі закони і правила, суворо визначені природні ліки, які призначаються індивідуально. Медицина, яка сторіччями не міняє свої принципи. Більш того всі найсучасніші наукові дослідження тільки підтверджують постулати гомеопатії. "Три речі, - пише Гіппократ, поєднуються в нашому мистецтві: хвороба, хворий і лікар".

Радомська Н.А.

Modern Medical Science

1. Discuss the following :

People who are very ill should have the right to decide if they want to die. What do you think about the problem?

 2. Read the text. Make sure you study the language of the text to be competent in further exercises and discussions.

Can you really call them killers?

The moralists and theorists have had their say. Now a mother who knows how it feels to bring up a severely handicapped child gives her own view of the couple who want to put an end to their baby's suffering.

We are up to our ears in moral dogma again and to be perfectly honest, I have had enough. In fact, enough was many moons ago. The case of all this moral agonising is the ultimate fate of 22-month-old Thomas Creedon, born severely brain-damaged, blind, deaf, dumb, constantly fitting and in pain, able to be fed only by a tube inserted in his stomach. Thomas's parents have launched a legal bid to have the feeding stopped. Giving him the right to die, say some; murdering him from the sentence of life he - and his parents - are stuck with, maintain others. And so the moralists have re-emerged from the woodwork, as they always do, the articulate debaters and theorists, demanding time on every TV screen, filling inches of space in all the newspaper columns. Yet for me, the most telling point came in an aside from Tom's father. Con." It's not for us, " he said quietly, explaining why he wants his son's life ended. "It's for Thomas." Maybe it was because I recognised the trap the Crecdons are in that I really heard what he was saying, and knew he was defending himself and his wife against those who will always condemn them for having their innocent, unsuspecting son put down. The moralists always use that kind of emotive language - murder, fascism, killing. They use emotion instead of constructive argument. Why shouldn't Con and Fiona Creedon choose what is best for themselves, as well as for their hopelessly handicapped child? Because nature made a mistake and landed them with this tragically incurable baby, why must that condemn them to a lifetime of drudgery and anguish? There can be no normality in their family while he exists, no future, no happiness, only worry and pain for an ordinary couple who have as much right as anyone else to all that life has to offer. With the "help" of medical science, their efforts could keep Thomas alive for many years, and the cost to them as individuals and as a family would be horrendous. But they know that they can't say this, or the moralists will judge them bad parents, dreadful people, even while professing sympathy, because only the truly awful could wish death on an innocent, defenceless child. And that is why I am so sick of it all, the double standards, the imposition of theories and Mickey Mouse ethics on the very people who know best: the parents. Let me tell you something. In my late teens and twenties, I was a chief cardiac technician. I worked in various hospitals in this country and abroad, and during my hours on duty I carried a bleeper so that I could be summoned to every cardiac arrest in the hospital. I hated losing, we all did, and we would work longer than was sensible on patients rather than let them go. But we had a system.

As soon as we arrived, someone would be detailed to read the case notes while the rest resuscitated the patient. If the patient had cancer, for instance, we stopped the routine, even if the resuscitation was successful, acked up the equipment and let them die instead. It has always happened - it is probably happening somewhere at this moment -we just didn't talk about it to outsiders. I had no doubts then and I have none now; it was humane, it was part of "not striving officiously to preserve life" , as the Hippocratic Oath requires.

But these days the public is more cynical about the medical profession, and medics fear being sued. That is their fault, a spin-off of hiding behind their God-like aura for generations, and the effects are now being felt in areas in which keeping quiet was the best thing for all concerned. These days, a doctor who does not strive officiously to prolong the suffering of a patient dying in slow agony may very well find himself convicted of manslaughter. It happened to Dr Nigel Cox in 1992 .

And so, because today's medics are scared of the consequences, parents like the Creedons, who care selflessly for the blighted little life they produced, must go to court for permission to have the burden of existence taken from their son, and from them. In doing so, they lay themselves open to the musings of moralists, who must inflict their views on everyone and refuse to acknowledge that those of the parents, the lifetime carers, are the most important, and they should have the choice and make the decision.

I have a 17-year-old daughter. She is brain-damaged, autistic, mentally handicapped and psychotic. Powerful drugs with terrible side-effects do not banish the hallucinations. She lives in her own little world, filled with voices and visions, existing from moment to moment, neither happy nor unhappy. She has no future and no quality of life, and I feel deep guilt about her; guilt that with all the medical knowledge I have, all the ways I know of ending her travesty of life, I don't have the courage to do it. Coward that I am , I hope if she should become physically ill one day that some decent medic will do it for me and release her, and the entire family, from the sentence of her existence. And damn the moralists.