- •1 Теми та погодинний розклад лекцій
- •2 Перелік тем лекцій лекція 1 вступ у риторику. Структура і завдання курсу. Історія становлення та розвитку риторики
- •1.2. Становлення та розвиток риторики
- •1.3. Риторика в період середньовіччя
- •1.4. Риторика та сучасність
- •1.5. Причини відродження риторики в XX столітті
- •Лекція 2 основні поняття і закони риторики
- •1. Мова і мовлення.
- •2. Модель комунікації.
- •3. Поняття про дискурс і текст.
- •4. Мовленнєва подія – мовленнєві ролі – мовленнєві цілі.
- •5. Функції публічних виступів.
- •6.2. Види публічних виступів.
- •Лекція 3 теоретична риторика. Класичний риторичний канон.
- •1. Закони сучасної загальної риторики.
- •2. Інвенція. Концепція і тема промови.
- •3. Моделювання аудиторії.
- •4. Диспозиція як розділ науки.
- •5. Структура публічного виступу
- •Лекція 4 тема: риторична аргументація
- •1. Визначення аргументації.
- •2. Співвідношення доказу і навіювання.
- •3. Логічні компоненти| доказу.
- •4. Типи логічних аргументів.
- •5. Психологічний бік переконуючого мовлення. Цінності і топос.|промови|
- •6. Ілюстративні аргументи.
- •Лекція 5 тема: стилістичні ресури переконуючого мовлення: тропи, фігури та риторичні прийоми
- •1. Риторичні тропи та фігури.
- •2. Тропеіка
- •2. Риторичні фігури.
- •Лекція 6
- •1. Психологiчна характеристика аудиторiї як вiдповiдник спiльноти
- •2. Мета і мотив
- •3. Зв'язок мотиву з аудиторією
- •4. Психологiчнi особливостi процесу мовленнєвого сприйняття
- •Лекція 7 тема: стратегiя I тактика оратора
- •1. Структура стратегії
- •2. Характеристика стратегії
- •3. Характеристика тактики оратора
- •Список літератури
- •Додаткова
2. Риторичні фігури.
Риторичними засобами організації тексту в синтаксичному плані є стилістичні фігури. Це особливі синтаксичні конструкції, що відзначаються оригінальністю форми. Використовуються як засіб логічного иділення і впорядкування тексту. Така функція властива їм у всіх стилях мовлення, насамперед у.науковому та офіційно-діловому. У художніх текстах, у розмовній мові, в деяких жанрах публіцистики ці фігури сприяють увиразненню лексичних засобів, посилюють їхні емоційно-експресивні можливості. Функції стилістичних фігур залежать від уживаної в них лексики та інтонаційних видозмін.
Період (гр. регіосіоз — обертання, круговерть) — риторична фігура, в якій цілісна, завершена думка подається в ускладненому простому, багаточленному складному реченні або кількох реченнях, що структурно й інтонаційно поділяються на дві частини — члени періоду. Перший член {протазис — підвищення) характеризується нагромадженням інформації, поступовим підвищенням голосу до найвищої точки. Його ще називають попередником. Потім настає виразна пауза, якою звертається увага на зміст наступного члена періоду. Другий член періоду {апозис — зниження, або наступник) завершує думку різким спадом інтонації і поступовим зниженням тону голосу до рівня початку мовлення. В такий спосіб утворюється ніби замкнене інтонаційне коло періоду. Наприклад:
Фантазіє! Ти сило чарівна,
Що збудувала світ в порожньому просторі,
Вложила почуття в байдужий промінь зорі,
Збудила мертвих з вічного їх сна,
Мету вказала буйній хвилі в морі, — //
До тебе обертаюсь я сумна:
Скажи мені, фантазіє дивна,
Як помогти в безмежнім людськім горі.
(Леся Українка)
Повтор — це нагромадження однотипних мовних елементів (звуків, складів, слів, словосполучень) у певній синтаксичній одиниці:
На кичери, гори, лісн,
Мілкого срібла басейни —
Навпрошки, навскоки, навкоси,
Навпрямки, навперейми! (Б.-І. Антоинч)
З-поміж повторів виділяється посилюваний повтор. Суть цієї фігури в тому, що повторюється та сама лексема, але в супроводі інших слів, котрі посилюють її виразові якості:
Дерева мене чекають,
І падав листя на стежку,
І падають зорі в долоні,
І падає сон у траву. (І. Драч)
Анафора (гр. апарЬога «піднесення») будується на повторюваних початках суміжних уривків мовлення: «Небо, гей на морі піна. А з тої піни срібна роса паде на ліси, на гори. А з того неба Купало любість по землі сіє...
А де тота любість упаде, там білий вогонь з землі виростає. А за тим білим вогнем темна хмарка тінь розстелює. Бо любість одно крило біле, а друге темне має» (М. Черемшина).
Епіфора (гр. ерірЬога «повторення») щодо синтаксичної будови протилежна анафорі, утворюється повторенням мовних елементів наприкінці суміжних синтайсичних одиниць:
Шкода й розмови: святої любови
Силою в серце не можна вложить.
Поки шовкові чорнітимуть брови,—
Дайте-бо жить мені, дайте-бо жить..
Серденько б'ється, і ниє, і рветься,
В грудях гарячих пала і дрижить...
Поки аж молодість красна минеться,
Дайте-бо жить мені, дайте-бо жить!..
(К. Білиловський)
Ампліфікація (лат. атрШісаііо «збільшення») — стилістична фігура, в основі якої нагромадження синонімічних або однотипних мовних одиниць, які сприяють висвітленню зображуваного явища чи поняття в усіх аспектах:
Красо моя! Вкраїиочко моя!..
Тебе люблю я всесвітом і людством,
І соняхом у золотому сні,
І сивиною вченого-мислителя,
І на стерні горошком польовим.
(М. Вінграновський)
Градація (лат. £гасіаііо «підвищення») ґрунтується на розташуванні слів або висловів у міру наростання чи Спаду їхніх семантичних та емоційно-експресивних якостей. З огляду на це розрізняють градацію висхідну та спадну. Приклади висхідної градації:
Доми, давно порівняні до скринь,
Ліддські слова з їх розмахом несмілим...
Дай, серце, волю нетерплячим крилам,
Затріпочи, розвійся і полинь! (М. Рильський)
«Хто там сказав — «ні дня без рядка»? У сучасної літбратії правила жорстокіші: ні дня без оповідання, ні тижня без повісті, ні місяця без роману» (Григір Тютюнник).
Спадна градація поширена менше:
Ізнов нічиа дорога серед довгих
Червонуватих тіней, мов між трав...
І лиш попереду червоний вогник,
Мов поклик, блимав, танув і мовчав... (С. Тельнюк)
Риторичне питання.— це стилістична фігура в формі запитання, яке не потребує відповіді. Відзначається великим зарядом експресії, тому широко вживається в усіх стилях мовлення:
Хто може випити Дніпро,
Хто властен виплескати море,
Хто наше злото-серебро
Плугами кривди переоре,
Хто серця чистого добро
Злобою чорною поборе? (М. Рильський)
Лейтмотив (нім. Ьеіітоііу «основна тема») — головна думка, що проходить через увесь твір або через якусь його частину. Виражається текстовою одиницею від слова до кількох речень: «Я слухаю співи, яких ніхто не чує: то співає моя душа. Завжди і всюди чую її любимий приспів: — А ти самотній!.. І ніщо не заглушить —я се знаю — ніщо не заглушить тихого співу: крізь стогін хуги, крізь сміх весни, крізь регіт грому і плюскіт зливи — я все вчуваю: її Самотність/,. Самотність!.. ...І тоді навіть чорним клубком котиться в грудях моїх болісний і гордий покрик: — А я... самотній!..» (М. Коцюбинський).
Контрольні запитання
1. Яке значення для промови мають тропи і фігури?
2. Розкажіть про теорію тропів групи «мю».
3. Що таке образність?
4. Наведіть приклади тропів та прокоментуйте їх.
5. Що таке риторичні фігури? Прокоментуйте відповідь прикладами.