- •1 Теми та погодинний розклад лекцій
- •2 Перелік тем лекцій лекція 1 вступ у риторику. Структура і завдання курсу. Історія становлення та розвитку риторики
- •1.2. Становлення та розвиток риторики
- •1.3. Риторика в період середньовіччя
- •1.4. Риторика та сучасність
- •1.5. Причини відродження риторики в XX столітті
- •Лекція 2 основні поняття і закони риторики
- •1. Мова і мовлення.
- •2. Модель комунікації.
- •3. Поняття про дискурс і текст.
- •4. Мовленнєва подія – мовленнєві ролі – мовленнєві цілі.
- •5. Функції публічних виступів.
- •6.2. Види публічних виступів.
- •Лекція 3 теоретична риторика. Класичний риторичний канон.
- •1. Закони сучасної загальної риторики.
- •2. Інвенція. Концепція і тема промови.
- •3. Моделювання аудиторії.
- •4. Диспозиція як розділ науки.
- •5. Структура публічного виступу
- •Лекція 4 тема: риторична аргументація
- •1. Визначення аргументації.
- •2. Співвідношення доказу і навіювання.
- •3. Логічні компоненти| доказу.
- •4. Типи логічних аргументів.
- •5. Психологічний бік переконуючого мовлення. Цінності і топос.|промови|
- •6. Ілюстративні аргументи.
- •Лекція 5 тема: стилістичні ресури переконуючого мовлення: тропи, фігури та риторичні прийоми
- •1. Риторичні тропи та фігури.
- •2. Тропеіка
- •2. Риторичні фігури.
- •Лекція 6
- •1. Психологiчна характеристика аудиторiї як вiдповiдник спiльноти
- •2. Мета і мотив
- •3. Зв'язок мотиву з аудиторією
- •4. Психологiчнi особливостi процесу мовленнєвого сприйняття
- •Лекція 7 тема: стратегiя I тактика оратора
- •1. Структура стратегії
- •2. Характеристика стратегії
- •3. Характеристика тактики оратора
- •Список літератури
- •Додаткова
Лекція 4 тема: риторична аргументація
1. Визначення аргументації.
2. Співвідношення доказу і навіювання.
3. Логічні компоненти| доказу.
4. Типи логічних аргументів.
5. Психологічний бік переконуючого мовлення. Цінності і топос.
6. Ілюстративні аргументи.
1. Визначення аргументації.
Аргументація є невід’ємною частиною людської комунікації. Феномен аргументації досліджувався з різних точок зору, що знаходить відображення в розмаїтті її визначень. У сучасній науковій парадигмі існує кілька підходів, які відіграли значну роль у формуванні основних ідей теорії аргументації.
В межах кожної парадигми припускається своє визначення, та жодне з них не може претендувати на визнання найбільш повним. У кожному з них висвічується лише одна зі сторін цього складного феномену і всі визначення лише доповнюють одно одне, а їх сукупність допомагає чіткіше уявити сутність та значення аргументації.
Суто логічний погляд на проблему аргументації представлений|уявляти|, наприклад, такою думкою:«Якщо процес аргументації в його абстрактній чистоті є єдністюлогічних іпозалогічних|компонентів,спрямованих на єдину мету|цілі|, — формування уадресата певних переконань, то до нього зазвичай|звично|звертаються в тих випадках, колилогічні|компоненти|для адресата виявляються|опиняються|недостатньо переконливими і внаслідок цього доказ не досягаютьмети|цілі|.Тоді поза логічні компоненти|виконують функцію посилення доказу і забезпеченнязапланованого ефекту.Проте|та|коли логічні компоненти|самі по собіє достатніми, топотреба убудь-яких позалогічних|елементах відпадає».
Така позиція характерна і для інших робіт фахівців з логіки, які вважають|лічать| аргументацію предметом суто логічним, потрібним лише у тому випадку, коли аудиторія відразу не сприймає пред'явлений доказ і потрібні додаткові аргументи, які все одно повинні залишитися в строго|суворий| раціональних рамках.
Протилежну позицію займають|позичають| представники неориторики|, в працях яких аргументація рішуче оголошується прерогативою риторики, і які вважають аргументацію однієї з можливостей|спроможностей| мовленнєвого впливу на свідомість людини.
Розмежування логічного і риторичного в аргументації має позитивне значення для обох|обидва|наук. Як відправний пункт такого розмежування розглянемо|розглядуватимемо|точку зору В.Ф. Беркова:«Будь-яка|усяка|аргументація має два аспекти — логічний і комунікативний. У логічному плані аргументація виступає|вирушає|як процедура пошуку|відшукування|і пред'явлення дляпевного положення|становища|(тези), що виражає|виказує|певну точку зору, опори в інших положеннях|становищах|(підставах, аргументах, аргументах). У комунікативному плані аргументація — це процес передачі, тлумачення і навіювання реципієнтові інформації, зафіксованої в тезі мовця|. Кінцева мета цього процесу — формування цього переконання. Аргументація досягає цієї мети|цілі|лише в тому випадку, якщо |у тому випадку , якщо|адресат: а) сприйняв, б) зрозумів і в) прийняв тезуадресата|. Відповідно|відповідно до|до цих двохаспектіввиділяються функції аргументації: пізнавальна і комунікативна» [Берков, 212–213].
У лінгвістиці утвердилося визначення за А.Д. Беловою, де аргументація є комунікативною діяльністю суб’єкта в триєдності вербального, невербального та екстралінгвального, метою якого є переконання адресата шляхом обґрунтування у правильності своєї позиції.