14. Вільні та зв'язані корені. Вільні та зв'язані основи

Вільні корені – ті, що можуть виступати самостійно, без інших словотвірних морфем (без префіксів і без суфіксів): привілля(вільний), юнацтво(юний). Зв’язані – ті, що не мають здатності виступати самостійно, без інших словотвірних морфем: імпорт, витівати,деферизація. Напівзв’язані - корені непохідних дієслів, які безформозмінного суфікса не вживаються: дерти, нести, читати, ходити.

Поняття «зв’язана основа» увів Герасим Павський у 19 ст. Однак коректніше говорити про зв’язаність/незв’язаність кореня, оскільки саме він може чи не може реалізуватися вільно.

Зв'язана основа — це непохідна подільна основа, корінь якої втратив здатність вживатися самостійно без службових морфем. Зв'язані основи є перехідним явищем від основ похідних до основ непохідних у руслі першої тенденції розвитку: уже не можна називати похідними (не мають вільного кореня) і ще не можна називати непохідними (вони ще зберігають здатність до подільності).

Вільна основа – це непохідна основа, корінь якої вживається з іншими афіксами, утворюючи самостійні лексеми.

15. Подільність основ

Морфемний аналіз – це виділення в складі слова живих морфем, визначення значень і меж. Цим він відрізняється від етимологічного і словотворчого аналізу.

Є два напрями у розумінні морфемного членування у мовознавстві:

1. основи розчленовуються на морфеми лише тоді, коли є співвідносні слова з вільним або зв’язаним коренем

2. при членуванні основи беремо до уваги не лише корінь, але й службові морфеми. Тоді всі морфеми рівноправні. Це обґрунтування наукового аналізу слова.

Поділ слова на морфеми загалом не викликає сумніву. Сюди належать слова, споріднені за коренем,службові морфеми яких не втратили словотворчу функцію, на межі морфем нема фонетико-морфологічних змін.

Фактори зниження чіткості поділу слів на морфеми: 1. коли похідне слово має подвійне смислове мотивування (коли можна у слові виділити 1 складний суфікс або кілька простих); 2. коли домінуючим у семант. мотивуванні виявляється не твірне слово, а його попереднє (твірне твірного). Тоді знижується лексичний зв’язок похідного слова з твірним, і сусідні суфікси сприймаються як один великий.

Але якщо є співвідносні слова з суфіксом –ар-, то виділяються окремо: токарня – токар; друкарня – друкар.

У жіночому роді, пов’язаному з родом діяльності. Вони творяться від назв осіб чоловічого роду: парашутистка – парашутист.

Іноді поєднуються жін. і чол. суфікси і перетвор. в 1 складний: турчанка – турок

Відмежування суфіксів від складних суфіксів викликає певні труднощі. Наприклад, у слові франц. походження бетоньєрка суфікси -єр і укр. – к-. Щоб правильно визначити морфемні складники, треба зіставити споріднені за коренем слова.

Відчуття міжморфемних меж втрачається, знижується: 1. коли є асимілятивне чергування приголосних (чех – чесьький); 2. коли є усікання твірних основ, коли кінцевий звук чи група звуків відкидаються для фонетичного пристосування (таксі – таксист); 3. при спрощення груп приголосних (їздити – виїзний)

Подільність основ найчіткіша, коли до їх складу входять регулярні афікси: атеїзм (а – преф., їзм – суф.), атеїст (а – преф., їст – суф.), монтаж (аж-суф.). Коли афікси нерегулярні, відділити їх допомагає зіставлення відмінних основ: яблуня- яблуко (суф. ун, ук), пісня(суф. с і н) – співати (с-преф., ва – суф).

Існує три типи подільних основ: 1. Основи, подільність яких зумовлена їх співвідношенням з відповідними твірними: - слова без фонетичних змін на морфемній меж (ви-чит-ка); - слова з фонетико-морфологічними змінами на морфологічний межі (жал-іс-н-ий); 2.Зв’язані основи: - слова з чітко окресленими морфемами: атеїз, атеїст; - слова з малорозчленованим значенням: яблуня,яблуко,пісня, співати; 3. Слова, основи яких маютьзалишкові морфеми: - із залишковими коренями: цікавий (цік – к., ав –с.); -із залишковими інтерфіксами (купейний, вчорашній); - із залишковими афіксами (пухнатий; - із суфіксами,вжитими для переоформлення запозичень: наївний, акуратний.