7. Види морфем української мови за функцією

За цією функцією поділяються лише службові морфеми – афікси. Виділяють словотворчі та формотворчі афікси. Словотвірні афікси слугують для творення нових слів. Вони об’єднуютьгрупи слів зі спільним словотвірним значенням, що міститься в цьому афіксі: дуб, дубок, піддубний, дубняк, дубовий.

Словозмінні афікси забезпечують процеси відмінювання , утворюючи різні словоформи однієї лексеми. Вони об’єднують словоформи у межах однієї частини мови за певним набором закінчень. Власне словозмінними є закінчення: відмінювані - закінчення іменних частин мови (іменника,прикметника, числівника) і дієвідмінювані – закінчення дієслів. Словозмінні афікси виражають розчленовану граматичну семантику: ліс, -у, -ом, -і… (ГЗ відмінка і числа).

Формозмінні афікси також утворюють форми однієї лексеми. Формозмінними в основному є суфікси (іноді префікси), що виражають нерозчленовану граматичну семантику: сміливіший(форми вищого ступеня порівняння), оберігати (форма інфінітива), оберів, оберігала (форма минулого часу).

У науковій літературі є й інші визначення функціональної спеціалізації афіксів. Горпинич виділяє словотвірні та формотвірні афікси. Клименко та Карпіловська поділяють афіксина словотворчі(дерив.) та словозмінні(реляц.).

8. Види морфем української мови за способом вираження та формою

За способом вираження виділяють афікси фонемно виражені та нульові, фонемно не виражені. Афікси як морфеми є одиницями двосторонніми, тобто вони мають ПЗ і ПВ. Звичайно кожнову ПЗ відповідає певний ПВ: ліс –ЛЗ «сукупність дерев» -н- - СЗ «загальна відносність» - ий – ГЗ «Н.в. одн. ч.р.» Однак в словах типу ліс- (ЛЗ «сукупність дерев») -? (ГЗ «Н.в. одн.») є план вираження ГЗ «Н.в.одн.», позбавлений фонемного вираження. На позначення такої відсутності засобів вираження певного значення було уведене поняття нульової морфеми//морфа.

Нульовий афікс – це така морфема//морфа, яка не виражена фонемно, однак за нею закріплене в мові певне значення: велик-0, кіт-0, Кийів-0,стойав-0.

Фонемно виражені афікси поділяють: а). за кількість фонем – на одно- і багатофонемні; б). за якістю фонем – на вокалічні (а-кати, о-хопити), окнсонантні (п-нути, з-робтии) і вокалічно-консонантні (дерев-о,пере-до-руч-и-ти-0).

За формою виділяють прості (непохідні) та складні (похідні) морфеми. Простими вважають такі афікси, у складі яких не можна виділити менші компоненти: Р на-, об-, перед-; S–ак-, -ец’-, -ов-, -іст-, -с’к-;Z–у, -е, -і.

Складними вважають афікси, що витворилися в процесі історичного розвитку мови шляхом злиття кількох (переважно двох) афіксів – префіксів: по- +над- - понад (понад-строковий); суфіксів: -ик-+-а- - ича- (ман’ірн-ича-ти-0); суфікса і закінчення: -а-+-м(земл’-ам); закінчення і займенника: -а+-йа- - -айа (зелен-айа).

9. Види морфем української мови за ступенем повторюваності

Явище повторюваності притаманне всім морфемам. Корені поділяють на широко вживані, які наявні в багатьох словах (до кілька сотень): -сам-0, -вод-и-ти-0, -ход-и-ти-0; менш вживані, які зустрічаються також у багатьох словах (до кількох десітків) –лоб-0,-колос-0; одиничні, які трапляються в одному (таких 5 тисяч коренів) чи двох словах службових частин мови – прийменниках (до, на, над, під), сполучниках (або, і, чи, хоч), частках (б, би, ж, ні), вигуках (о, гей, ой), переважно невідмінюваних іменниках (бюро, леді, мадам, таксі) та прикметниках (беж, бордо), іноді – відмінюваних(ін’ій-0, ін-ист-ий, тис-0, тис-ов-ий)

Одиничні корені поняття відносне, оскільки від них можна утворити похідні: ах –ах-нути, ах-ати; ви – ви-кати,ви-кнути.

Афікси виділяють регулярні//нерегулярні або ж повторювані//неповторювані. Регулярні – ті, що повторюються у великій кількості без-, не-, -ач-, -н- … Нерегулярні – ті, що трапляються в 1 чи 2словах (поп-ад-я, поет-ес-а, потрон-таж-0, пошт-ампт-0). Такі афікси називаються уніфіксами (унікальними морфемами). Малорегулярні – вжив., але дуже рідко.