Висновки

Зібрані експедиційним методом матеріали переконують у тому, що українські бойківські говірки позначені специфічними особливостями розвитку фонетичної системи, граматичної структури, лексичного складу.

1. Загалом обстежено 2 населені пункти.

2. Інформаторами добиралися типові носії говірки – люди, які довго не перебували за межами власного говіркового оточення. Досліджувалося мовлення 4 інформаторів однієї вікової групи: мовці старші за 60 років (з початковою освітою або середньою спеціальною освітою).

3. Основу аналізованого матеріалу становлять понад 800 лексичних одиниць бойківських говірок, які з тим же значенням уживаються і в інших українських діалектах, багато з них є нормативними.

У потоці мовлення типові особливості вимови голосних і приголосних зберігаються, проте ненаголошений [о] зазнає помірного «укання», а також у говірках зберігається задньо-рядний [ы], також наявна тверда вимова [р], а дзвінкі приголосні перед глухими і в кінці слова часто втрачають свою дзвінкість.

Однією з найхарактерніших особливостей словникового складу бойківських говірок є розгалужені синонімічні ряди найменувань на позначення їжі, одягу, меблів, назв свояцтва.

Зібраний матеріал становить велику наукову цінність для вивчення процесів розвитку української мови в даній місцевості та Україні вцілому.

Проведене дослідження діалектного матеріалу виявило значну кількість фонетичних, морфологічних, лексичних та синтаксичних відмінностей у порівнянні з літературною мовою.

Проаналізовані лексичні одиниці тематичних груп лісорубської лексики та історії міста Сколе, його мікротопоніми.

Основними рисами лексики бойківських говірок є велика кількість специфічних для даної території лексем та запозичень з німецької, італійської та угорської мов.