КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ

ЗВІТ

ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ДІАЛЕКТОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

У МІСТІ СКОЛЕ ТА СЕЛІ КАМ’ЯНКА

СКОЛІВСЬКОГО РАЙОНУ

ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

студентки ІІ курсу,

групи ФУБ – 2 – 12 – 4. 0д,

спеціальності “Українська мова та література”

Ташлай Ганни Олексіївни

Науковий керівник:

ст.викладач кафедри Радченко А.Ф.

КИЇВ

2014

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..3

ЧАСТИНА 1. Репрезентативні діалектні тексти………………………..6

1.1. Весілля……………………………………………………………..6

1.2. Спогади про важке життя….……………………………………..8

ЧАСТИНА 2. Питальники………………………………………………..14

2.1. Історія міста Сколе та його мікротопоніми…………………….14

2.2. Лісорубська лексика……………………………………………...18

ЧАСТИНА 3. Характеристика діалектних відмінностей

карпатських говірок південно-західного наріччя …………….………21

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………25

ВСТУП

Українська діалектна мова відбиває особливості матеріальної та духовної культури народу, його життя, історії, а передусім історії мови, оскільки зберігає такі мовні явища, які втрачені літературною мовою або невиразно відбиті у писемних пам’ятках.

Природно, що великий інтерес для науки становить насамперед вивчення усного мовлення представників невеликих мовних масивів. Місцеві діалекти мають специфічні ознаки на всіх мовних рівнях – фонетичному, словотвірному, морфологічному синтаксичному, лексичному – і є засобом спілкування між людьми історично сформованого колективу на певній території. Говіркове мовлення, глибоко закорінене у свідомості діалектоносіїв, зумовлює створення мовного мікросвіту, в якому відбивається особливе ставлення до сучасних політичних, соціально-економічних та культурних процесів, і в той же час впливає на тенденції розвитку української літературної мови.

Історико-лінгвістична цінність досліджень, пов’язаних зі збором, систематизацією та інтерпретацією діалектного матеріалу не викликає сумніву і є актуальною для сучасного мовознавства.

Мета діалектологічної практики – зафіксувати та систематизувати особливості говіркового мовлення Львівської області.

Для досягнення поставленої мети слід розв’язати такі завдання:

– ознайомившись з живим діалектним мовленням, виявити характерні особливості говірки;

– записати зв’язні тексти говіркового мовлення фонетичною транскрипцією;

– записати діалектні матеріали за спеціальними питальниками;

– укласти словник діалектної лексики.

Об’єкт дослідження – лексика бойківських говірок.

Предметом є історія міста Сколе та його мікротопоніми, лексика весільного обряду.

Джерельною базою фактичного матеріалу послужили польові записи говіркової мови південно-західного наріччя. Збір матеріалу проводився за спеціально дібраними питальниками протягом тижня – з 23.06.2014 по 29.06.2014р. у таких населених пунктах: м. Сколе, с. Кам’янка Сколівського району Львівської області.

Діалектний матеріал збирався експедиційним методом, для опрацювання матеріалу використано описовий, і частково лінгвогеографічний методи, а також дослідницькі прийоми аналізу звукового потоку.

Практичне значення роботи визначається тим, що зафіксований лексичний матеріал може бути використаний при моделюванні системи досліджуваної говірки, при укладанні обласного та загальноукраїнського діалектних словників, Лексичного атласу української мови, у вузівських курсах з української діалектології, для поглиблення лексикологічних, семасіологічних, етимологічних досліджень не лише української, а й інших слов’янських мов.

Сколе – місто, розташоване в долині річки Опір в Українських Карпатах, районний центр Львівської області, один з історичних центрів Бойківщини, занесений до Списку історичних населених місць України. Через Сколе проходять стратегічні загальнодержавні і європейські транспортні комунікації: Автошлях М06 (Київ – Чоп), залізниця Київ-Чоп, південна гілка нафтогону «Дружба». Населення – 6269 осіб.

Слов'янське поселення на території давнього кельтського поселення племені Боїв виникло приблизно на початку X ст., про що свідчить легенда про князя Святослава Володимировича та результати археологічних досліджень. На території міста були знайдені кам'яні сокири, кераміка, кістяні вироби та інші артефакти, які належать до часів Київської Русі. Через Сколе здавна проходив важливий торговельний шлях «на угри», з Волині і Галичини на Закарпаття.

На даний час у Сколе є дві загальноосвітні середні школи I-III ступенів і одна школа-інтернат для дітей-сиріт. Є Сколівська школа мистецтв, де діють хореографічна студія і музично-вокальна група. Заклади дошкільної освіти міста представлені трьома дитсадками.

Переважна більшість населення Сколе — греко-католики.

На честь Сколе названий мінерал сколіт — різновид глауконіту, вперше знайдений і описаний у 1936 році польським геологом К. Смуліковським.

Кам’янка – село в Україні, Сколівському районі Львівської області. Село засноване 1774 року.Населення становить 447 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кам'янська сільська рада. До 1952 р. мало назву Рисья яма. Відстань до райцентру становить близько 7 км і проходить автошляхом місцевого значення. Село розташоване на кордоні із Івано-Франківською областю (Болехівська міськрада).

Поруч із селом знаходиться пам’ятка природи — унікальне гірське озеро Журавлине або Мертве. Озеро отримало таку назву, тому що воно має дуже холодну воду з вмістом сірководню, і в наслідок цього в ньому немає риби. На жаль, і так невелика площа водного дзеркала поступово зменшується, оскільки відбувається природний процес заростання мохом і осокою. Саме озеро та навколишні ліс чарують своєю красою. З озера витікає потічок, який впадає в річку Кам’янка.

Частина 1. Репрезентативні діалектні тексти Весілля

ц’ікаво роз^сказували про колишн′і вес’іл′:а / про колишн′і наш’і бут′:а / йак то було // і ви знайе^ити^е / ну вам сказати / жо було добре / було ǐ не добре / тому шо л′уди були б’ідн′і // не кожна д′іўчина / не кожна хлопец могли вибрати соб’і дол′у / тому жо часто бат′ки // д′ітеǐ було ў кожн′іǐ с′імйі багато ǐ тому так йак с’огодн′і старайуц’:а л′уди зробити йіх багатими / а ў тоǐ час хот′аби йакес’ йім жит′:а дати // тому часто бувало так шо / ну д′іўчина могла бути молотша за свого сужен:ого на дваǐц’і рок’іў і нав’іт′ б’іл′ше^и // от буў ў нас випадок / шо хлопец молодиǐ ўжениўс’а дваǐц’і пйат′ рок’іў його ж’інка була старша / його заставили / тому жо / ну шо ш // брат помер / вона залишилас’а / в’ін буў молотшиǐ / то факт ви розум’ійе^ити^е / і йому говор′ат бат′ко так / йа / йійі не вижену з дому / ў нейі дитина / ну і д′ілити майна нема чого / хоче^иш живи / хоче^иш не живи і в’ін так б’ідолаха / на тому ǐ сталос′а / шо шос′ жили // ну баче^ите^и тоже було не правил′но / тому жо і с’в’ашченики про те знали / жо л′уди прис′агали фактично фал′шиво нійаукойі л′убов’і / н′ійакойі зада / було просто безвих’ідне^и ў багат′ох було таке знайе^ити^е становишче // але вес’іл′:а ў загал′ному коли було проходило ц’ікаво // значит′ / ў першу чергу молодиǐ збираў свойі^ех ўс’у родину там бат′кову мушчин / там свойіх вуйк’іў / стрик’іў і вони ішли до молодойі / значит′ / то були старости // там ǐшла згода / там говорили про р′ізни реч’і / там значит′ буў тик’і обр′адов’і / шо спочатку / н′іби вони тих л′удиǐ не знайут / шо ми там заходимо так і так / а ми чули / жо ў вас можна переначувати / а може ми ў вас трошки в’ітпочине^имо / а ў нас ше йе отикиǐ молодиǐ // чи ви знайе^ити^е / було так / шо роз^сказувала мойа ж’інка / шо вона на свойіх старостах першиǐ раз^с побачила свого чо^уло^ув’іка / йак його пустили до хати / ну то ўже йакшо / в’ідмовитис′а не можна було / то значит′ була така / йак^ґби забава дл′а старших / дл′а його родич’іў / значит′ мушчин // потім була згода / приходили бат′ки і вони там вир′ішували / хто йаке маǐно кому дайе там / тому кон′а дали / тому розум’ійе^ити^е там кусок пол′а / таǐ тоǐ бат′ко то обіц’аў / тоǐ бат′ко то обіц’аў / ну то ўже була така згода // потім значит′ були ўже / потім молодиц′а плела в’інки / збирала ўс’іх д′іўчат з′і се^ила / там були свойі дуже гарн′і п’іс’н′і / там була музика / там були тик’і / йа ше трошки памйатайу то вес’іл′:а ў маминої двур′ідн′ойі се^истри // значит′ йак то ўноч’і прийіхали / молодиǐ прийіхаў з музикойу ўс’о там / були свойі / ті п’іс’н′і ўже забулис′а нав’іт′ йіх ўже ти^епер н′іхто не с’п’івайе / то тик’і були красив’і / значит′ от ми с’п’івали в’ін з′і свойіми друж^шбами с’п’іваў п’ід^т в’ікном / а вона з^с хати значит′ йому ті куплети в’ід^тс’п’івувала // потім обм’ін′увалис’а в’інц’ами / значит′ молодому продавали сорочку / то було дуже весело / то було ц’ікаво // там були свойі звичайі / там кого бут′ і за друж^шбу не брали / мус’іў хлопец знати тоǐ звичаǐ / тоǐ обр′ад^т // пот′ім буў короваǐ / значит′ пекли короваǐ / то ўже була старших ж’інок забава значит′ / там була р′ізн′і тоже / були тик’і господин′і / жо вони то ўс’о знали пре^икрасно / розум’ійе^ити^е / йак то вони йу там музикантіў пообливали не раз^с і ўс’о / бо то н′іби музикантіў тре було помити / обмити йіх / шоб^п вони гарно вигл′адали / то тоже // а потім ўже буў шл′уб^п / значит′ ўже молодиǐ прийіжджаў з′і свойім вес’іл′ам / тод′і там благословили / йіх окропл′ували / хл′ібом благословили ўс’о с’в’аченойу водойу і тод′і вони значит′ йіхали ўже до церкви / до в’інц’а // там ў церкв’і в’інчалис’а / але вес’іл′:а було ў один ден′ у двох хатах / значит′ / йакшо молодиǐ забираў / значит′ ў першу чергу йіхали до молодойі / там погостилис′а і тод′і в’ід^т молодойі і вона забирала там со^уб’і свойи^е реч’і шо йі там мати приготувала і в’ід^тйіжджала ўже назаўжди до хати мо^уло^удого // ну йа би сказаў / жо ж’інкам було тод′і / ж’інка не мала маǐже^и нійаких праў / вона залежала / йійі дол′а жит′:а залежало в’ід^т чо^уло^ув’іка / йакого ў н′оǐ быў / характер / чи в’ін йійі зрозум’іў / чи в’ін знайе^ити^е міг^х там / чи в’ін просто / ну були р′ізни л′уди // ў нейі фактично матеріал′ного н′ічого не було / можливос’т′і заробити не було де / вона фактично ǐшла / так йакшо родина була пре^икрасна / йійі повезло / йакшо родина була / бо тод′і р′ізни л′уди були / знайе^ити^е не ос’в’ічен′і і ўс′о / були тик’і / шо вони заможн′і / то взагал′і вони не признавали б’ідних / то вона фактично ǐшла / йак ў раб^пство / було ǐ таке значит′ // то шо народжувала д′ітеǐ і прац’увала г’ірко / зранку до вечо^ура / ну йа кажу / так йак комус’ повезло //

Записано 16 липня 2014 р. Г.О. Ташлай

від Базюка Дмитра Івановича, 1953 р. н., освіта середня-спеціальна,

корінного мешканця м. Сколе Львівської області