Лексичні особливості говірки:

Наявність специфічних лексем:

1. гадати – говорити: [то йа йім не разс гадайу / тим молодим];

2. ціхо – тихо: [там шос′ говор′ат / кажут′ ц′іхо];

3. гет – туди: [тато не хот′іли йіхати гет];

4. ніц – нічого: [но н′іц не^има свого];

5. йу – вже: [йак йу прийіхала ў свойе^и се^ило];

6. дохторка – лікарка: [і тайа глаўна дохторка];

7. видіти – бачити: [хто вид′іў чо^уло^ув’іка];

8. обзорини – оглядини: [брали йіх гет на обзори^ени];

9. очки – окуляри: [шо р′ік / то г’іршеи ми^ін′і і в очках тоже^и];

10. розмаїті – різноманітні: [б’іди розмайіті были].

Синтаксичні особливості говірки:

1) зворотна частка ся (сі) виступає як у препозиції, так і в постпозиції, не зливаючись з дієсловом: [одна с′а лишила], [с′а дивуйут], [роботом с′а не занимайут], [с′а ўчит], [де с′а д′ійеиш], [неима с′а де д′іти], [збираǐте с’а];

2) використання сполучника жо (жу) в значенні що: [та ти не ў м’іс’т′і живеш / жо^у ти не майеиш гр′адтки], [бо тойе / жо^у не робит], [ну вам сказати / жо було добре];

3) використання сполучника жоби (жуби) в значенні щоби: [возили / жо^уби л′уди], [во^уни роботом с′а не занимайут / жо^уби жили], [ґосподин′і дуже скоро ставали / жо^уби не даǐ Бог^х], [наǐди / жуби в’ін прийіхаў].

Отже, аналіз фонетичних, морфологічних, лексичних та синтаксичних особливостей говірки міста Сколе та села Кам’янка дає підстави стверджувати, що вона належить до бойківських говірок карпатської підгрупи говорів південно-західного наріччя української мови.

Частина 2. Питальники

Інформатори:

Бенюх Марія Охтистівна, 1947 р. н., освіта 5 класів, корінна мешканка

м. Сколе Львівської області;

Білохон Петро Васильович, 1956 р. н., освіта середня спеціальна, коріний мешканець с. Кам’янка Сколівського району Львівської області.

Історія міста Сколе та його мікротопоніми

1. Записати сучасну назву міста, утворити форми родового та місцевого відмінків.

Щодо сучасного відмінювання назви міста, то існують дві різні тенденції — одна підтримується чинним правописом, інша є поширеною розмовною практикою серед місцевих жителів. Отже, орфографічний словник і Український Лінгвістичний портал чітко зазначають, що: «Сколе (місто в Україні) — іменник середнього роду, не відмінюється». Однак мешканці самого Сколе і довколишніх місць дуже часто і в розмовній мові, і навіть на письмі відмінюють назву міста: Сколе, але: (до) Сколього, (у) Сколім, (в) Скольому. Це, очевидно, пов'язане з тим, що назва міста польською мовою «Skole», відмінюється за правилами польської мови: Skole, (do, ze) Skolego.

2. Чи була стара назва міста? Як пояснюють її місцеві жителі?

Ні, це єдина назва міста. Перша згадка про нього датується 1397 роком. Але напевне Сколе виникло набагато раніше – десь на початку XI століття. Про це зокрема свідчить досить поширена легенда про походження назви Сколе: нібито на цьому місці в 1015 році відбулась жорстока битва між синами Володимира Великого – Святополком і Святославом. Вся долина між горами була вкрита тілами вбитих і поранених, а жорстокий Святополк все вигукував: «сколіть їх всіх!». Військо Святослава було знищено, сколоте. Долину між горами тому нібито і назвали Сколе. Вірогідність цієї легенди підтверджується і назвою селища Святослав, що є пригородом Сколе.

Назву Сколе пов’язують також зі словом скеля, оскільки долина, де розташоване місто, оточена скелями.

3. Як називають себе мешканці села? Як називають поодинокого мешканця села? Записати форми родового та місцевого відмінків однини і множини.

Н.в.	Сколівчани	Сколівчанин / сколянин
Р.в.	Сколівчан	Сколівчанина / сколянина
М.в.	На сколівчанах	На сколівчанині / на сколянині

4. Як називають місто жителі сусідніх населених пунктів?

Сколе / Сколє

5. Як називають мешканців міста люди із довколишньої місцевості?

Сколівчани

6. Який прикметник від назви міста використовують його мешканці та люди із сусідніх населених пунктів?

Скольовський, сколівський

7. Як називаються частини, кути, кінці міста? Чим мотивовані ці мікротопоніми?

При в'їзді до міста з півночі, на перевалі Тухольські ворота. До 1241 року існували потужні фортифікаційні споруди для захисту від ворожих нападів кочівників — трирядна система оборонних дерево-земляних валів з високою дерев'яною вартовою вежею (баштою) на кам'яному фундаменті. З верхньої площадки башти було видно вежу монастиря у Синевицку Верхньому. Цей перевал тоді називався «Ворота», а пізніше, за часів Австро-Угорщини — «Колодка». Із тих давніх часів гору, на якій стояла башта, називають Баштою, а другу, що навпроти, через річку — Забаштою.

Зі сторони села Демня, в верхній частині міста знаходиться замок барона Гроедля, тому цю частину міста називають Гроедлівка.

Центральна площа міста носить назву ринкової.

8. Записати назви присілків, хуторів. Якщо можливо, з’ясувати їхнє походження.

С. Кам’янка

С. Дубина. Назва села походить від слова «дуб», «дубрава», оскільки до кінця 17-го століття територія навколо села була вкрита майже виключно дубовим лісом — реліктом з кінця останнього льодовикового періоду. Населення становить 276 осіб. Основну масу населення становлять представники субетнічної групи українців бойки.

С. Святослав

9. Який рельєф місцевості навколо села?

За геоморфологічним районуванням, Сколе розташоване в моноклінально-бриловому низькогір'ї — Сколівських Бескидах (Скибова зона, Зовнішні Карпати), у межах Сколівської улоговини. Місто з усіх боків оточене горами: із заходу — г. Корчанка (1180 м), з півночі — Добряна (824 м), зі сходу — Клива (670 м), з північного сходу — Чудилова (650 м), на півдні — Зелемін (1177 м), далі на півдні видніються хребет Київця (1064 м) і гора Крем'яна (1137 м). Усі гори вкриті буково-смерековим лісом. Частина цього гірського масиву належить до Національного парку «Сколівські Бескиди». Абсолютні висоти Сколівської улоговини — 432—438 м над рівнем моря.

10. Як називають:

1. гора: тєчир, кичера (лиса гора), дзьобало (вершина гори), грунь (верхів'я гори у Карпатах);

2. перевал: бернар;

3. хребет: пасмо гір, кряж;

4. ущелина: бескид;

5. скеля: кекур;

6. печера: яскиня;

7. рівнина: ланда;

8. долина: діл, полонина;

9. поле: лан;

10. пасовисько: парина;

11. струмок: бистрець;

12. джерело: ізор;

13. водоспад: каскад;

14. болото: мочар, твань;

15. сад: вертоград.