3.1. Метод інтерв'ю в етнопсихології

Розглянемо застосування методу опитування в етнопсихології (у формі інтерв'ю) на прикладі дослідження Томаса ван Дейка, професора Ам­стердамського університету, який вивчав проблеми зародження мови на матеріалі етнічних ситуацій.

Учений виходив з тези про те, що в основі зародження та розуміння тексту лежать ситуаційні моделі. Вони базуються не на абстрактних знан­нях про якісь абстрактні стереотипні події, а на реальних ситуаціях з осо-бистісного досвіду того, хто говорить, і того, хто слухає. На узагаль­ненні цих реальних ситуацій будуються схеми моделей, які складаються з обмеженого числа категорій, що розміщені в певній послідовності та взаємозалежності. Коли будь-хто слухає і намагається зрозуміти деякий текст, інтерпретуючи його для себе, вій водночас актуалізує свою схему та заповнює її конкретною інформацією з цього тексту. У тих випадках,

158

Розділ І. ЗАГАЛЬНА ЕТНОПСИХОЛОГІЯ

МЕТОДИ

коли текст незрозумілий чи частково пропущений, ці невідомі або про­пущені шматки заміщуються відповідними аналогічними фрагментами з власного досвіду і текст не втрачає своєї зв'язності.

Модель, згідно з ван Дейком, є когнітивним аналогом ситуації. Вона не залишається незмінною протягом життя. З кожної нової ситуації, в яку потрапляє людина, вона видобуває нову інформацію про світ, яка акумулюється в моделях, тим самим постійно видозмінюючи їх. Су­купність моделей становить епізодичну пам'ять. До ситуацій, що моде­люються в епізодичній пам'яті, належить і ті, які ван Дейк називає «зус­трічами з представниками етнічних меншин». Виявлення типової моделі таких ситуацій було завданням дослідника. Для цього ван Дейк скорис­тався методом неформалізованого інтерв'ю, шо фіксувалося за допомо­гою магнітофона. Респондентами були мешканці Амстердама — гол­ландці, які в повсякденному житті багато й залюбки балакають про такі «зустрічі». Матеріал, зібраний під час інтерв'ю, ван Дейк потім аналізує з погляду підходу, який він розвиває.

Ретельно вивчивши особливості семантики, стилістики, риторики, розмаїття лінгвістичних та екстралінгвістичних прийомів, втілених у текс­тах інтерв'ю, дослідник дійшов висновку про те, шо в розмовах про пред­ставників етнічних меншин у людей відбувається зіткнення двох основ­них стратегій. З одного боку, люди, які торкаються цієї теми, хочуть висловити своє негативне ставлення до етнічних меншин («стратегія са­мовиразу»), а з іншого — хочуть справити гарне враження на інших, бояться мати вигляд расистів («стратегія самоподання»). Боротьба цих стратегій, за ван Дейком, і зумовлює специфіку тексту.

Як правило, текст будується на основі особистісних ситуаційних мо­делей, але за їхньої відсутності він може добудовуватися за рахунок за­гальних установок, які поділяє суспільство. Часто саме так і буває, вва­жає ван Дейк, коли мова заходить про етнічні меншини.

У результаті аналізу отриманого'матеріалу дослідник будує типову модель етнічної ситуації (див. с. 159).

Вчений виокремлює її основні «вузли» — категорії, показує їхню по­слідовність і взаємозалежність. У цій моделі передусім привертає увагу загальне негативне забарвлення всіх елементів, що пов'язано з так зва­ною «стратегією переносу», коли негативна оцінка оточення, подій або дій може бути перенесена на її учасників.

Типова модель етнічної ситуації лежить в основі будь-якого тексту розповіді про етнічні меншини. Кожна така розповідь складається з фону та епізоду. Останній, в свою чергу, складається зі зав'язки та розв'язки. Аналізуючи тексти інтерв'ю, ван Дейк робить цікавий висновок: більшість розповідей не має розв'язки, в них більше інформації про події (як правило, негативні) або про дії представників етнічних меншин, а не

МОДЕЛЬ ЕТНІЧНОЇ СИТУАЦІЇ ЕТНІЧНА СИТУАЦІЯ —,

КОНФЛІКТНИЙ ЕПІЗОД

УМОВИ

ОБСТАВИНИ

ДІЯ/ПОДІЯ НАСЛІДКИ

(руйнування

ЧАС МІСЦЕ

(часто (брудне) незруч­ний, неприй­нятний)

ФІЗИЧНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ КОНТЕКСТ

норм,

цілей оцінок Ми-групи)

(покупки,

вечірка,

прогулянки)

(часто зброя, загрозливі інститути)

УЧАСНИКИ

І І

МИ ВОНИ

( + ) О

НЕГАТИВНИЙ АКТ

(агресія, девіантна поведінка)

Вони Ми Вони

.-.і-і (діють (діють (діють

"''"'" негативно) позитивно) негативно)

про дії самих оповідачів. Автор пов'язує це з тим, що бесіди про етнічні меншини серед голландців ведуться не для того, щоб розповісти про свої позитивні дії в ситуації, похвалити себе, а для того, щоб поскаржитися на дії «чужих». Звідси й головні макротеми; агресія, повсякденне хвилю­вання, погані звички, девіантна поведінка і т.ін. При цьому представни­ки етнічної більшості частіше постають у ролі жертви, а представники етнічної меншості — як загроза для існуючих норм і цінностей. Нерідко в наявності опозиція — «ми—вони», яка чітко фіксується автором у текс­тах оповідань.

Апробація даного методу показала, що аналіз текстів інтерв'ю дає винятково змістовну інформацію щодо особливостей етнічної свідомості. Водночас було показано, що доцільніше використовувати стандартизо­ване інтерв'ю з метою більшої порівнянності текстів, бо добре відомо, що іноді навіть незначна репліка співрозмовника може принципово змінити тему, напрямок і тон розмови, провокуючи появу в ній зовсім інших акцентів. Залежно від цілей дослідження кількість і зміст питань для респондентів можуть варіювати, але бажано щоб у межах дослід­ження їхня ідентичність зберігалась.

160

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕТНОПСИХОЛОГІЯ І

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЕТНОПСИХОЛОГІЇ

161

Іще одна рекомендація: інтерв'ю має бути не про національні менши­ни взагалі, а про ситуації взаємодії з представниками конкретних етніч­них груп, бо ставлення до різних національних груп з боку корінної нації (а отже, змістовні та структурні характеристики текстів) суттєво відрізни-^: ються. До того ж аналіз буде змістовнішим, якщо побудувати його на порівняльному принципі, тобто досліджувати ситуації взаємодії з пред­ставниками кількох етнічних груп, у тому числі з тією, до якої належать самі респонденти.

3.2. Модифікований варіант шкали соціальної дистанції

Шкала соціальної дистанції була запропонована Е.Богардусом у 1925 році. Вона призначалася для вимірювання генералІзованої уста­новки індивіда стосовно певної групи та виявлення ступеня прийнят­ності іншої людини як представника цієї групи. У 1959 році Богардус запропонував спеціальний бланк шкали соціальної дистанції (за націо­нальною ознакою):

КАТЕГОРІЯ	НАЦІОНАЛЬНІСТЬ
	Шведи ч	Німці	Поляки ...
1. До 'іісного споріднення через шлюб
2. До членства в моєму клубі як особис-того друга
3. До проживання на моїй вулиці як сусіда
4. До роботи за моїм фахом
5. До громадянства в моїй країні
6. В моїй країні тільки як іноземного туриста
7. Вважав би за краще не бачити в моїй країні

Досліджуваному пропонувалося зробити позначку на тому рівні со­ціальної дистанції (в межах запропонованих варіантів)_гкотра його най­більшою мірою влаштовувала.

Аналіз наведеного бланка показує, що деякі позиції цієї шкали (на­приклад, «членство в клубі»), неприйнятні для нашого побуту і мають

бути замінені. Спеціального обговорення потребує більш суттєвий ас­пект. Річ у тім, що автор цієї методики вважав, що шкала універсальна і до того ж має кумулятивні властивості. Останнє означає, що обраний і відмічений для етнічної групи певний рівень соціальної дистанції ав­томатично переноситься і на нижчі рівні, тобто представник даної ет­нічної групи буде прийнятним для респондента і на всіх інших ролях, які займають на бланку більш низьке рангове місце. Наприклад, якщо досліджуваний згоден бачити представника певної національності шлюбним партнером, він тим більше згоден прийняти його в ролі дру­га, сусіда, колеги та ін. Але це положення викликає серйозні сумніви. Достатньо порівняти шкалу Богардуса, яку для зручності можна пода­ти у вигляді схеми:

дружина — друг — сусід — колега — громадянин — інтурист з її різноманітними модифікаціями, наприклад:

члени моєї родини — родичі — друзі — сусіди — мешканці міста (В.Куликов, І.Сушков, В.Ципцюк, 1991)

дпужина - сусід - ^КЄрШиК ~ ^теР^ит°Р^{іальний}~- друг - колега Оружина сусю _{па вііро}в_Ництві керівник ^уу

(В.Кольцов, 1989)

Зіставлення цих шкал показує, що немає єдності поглядів на ранг тієї чи іншої ролі. Так, Богардус і В.Куликов зі співавторами вважають, що національна належність друга більш значуща, ніж національність сусі­да, тоді як у шкалі В.Кольцова (нижня схема) можна бачити обернене

співвідношення.

Така невідповідність не випадкова. Дослідження, проведені з україн­ськими та іноземними студентами, продемонстрували, що не існує єди­ної універсальної шкали, якій властиві кумулятивні ознаки: для представ­ників різних культур значення етнічної належності осіб, які виконують різні соціальні ролі, буде різним. Так, для багатьох арабів найбільш зна­чущою виявилася національна належність територіального керівника, індуси часто особливого значення надають національності керівника виробництва, росіяни — національній належності дружини і т. ін. Отож вибір чоловіка чи дружини певної національності для респондентів ба­гатьох культур не буде автоматично переноситися на інші ранги, тобто

21 Еімопоихолопя

162

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕТНОПСИХОЛОГТ

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЕТНОПСИХОЛОГІЇ

163

вони не погодяться бачити представників цієї етнічної групи в ролі кер-і

івника на виробництві чи мера міста. І

Зважаючи на все сказане, пропонується дещо змінити бланк методи-]

ки та інструкцію.

СОЦІАЛЬНА РОЛЬ	НАЦІОНАЛЬНІСТЬ
	Українці	Росіяни	Поляки ...
1. Дружина/Чоловік
2. Суш <ка)
3. Друг/Подруга
4. Колега
5. Територіальний керівній
6. Керівник на виробництві
7. Мешканець мого району

Вибір етнічних груп може змінюватися залежно віл регіону, в якому проводиться дослідження, і поставлених завдань. Список соціальних ро­лей також може бути доповнений, якщо це відповідає меті дослідження.

Змінюється інструкція: па відміну від прототипу респондентові про­понується відмітити не мінімальний рівень соціальної дистанції, на яко­му він може взаємодіяти з представником певної національності, а всі соціальні ролі, які опитуваний згоден запропонувати типовим пред­ставникам тієї чи іншої етнічної групи. Треба зазначити важливість підкреслювання в інструкції слова «типовий». Відсутність такого ак­центу може суттєво вплинути на результати, бо, заповнюючи бланк, досліджуваний може орієнтуватися не па узагальнений образ, а на своїх конкретних знайомих даної національності, а відтак результати будуть визначатися тими відносинами, що склалися з ними на момент дослід­ження.

Обробка даних починається з обчислення суми позначок у кожній графі. Цей показник характеризує міру прийнятності для респондента певної етнічної групи. Його величина перебуває в інтервалі від 0 (при найменш доброзичливому ставленні, а отже, найбільшій соціальній дис­танції) до 7 (якщо зазначених на бланку ролей залишиться 7) — цей найбільший бал свідчитиме про виразно позитивне ставлення до пред­ставників відповідного етносу. Усі етнічні групи варто ігроранжувати за цим показником, що відображатиме систему етнічних переваг дос­ліджуваного. Загальна сума балів відображатиме рівень толерантності

досліджуваного: толерантність тим вище, чим більшим є сумарний по­казник.

Сума позначок у кожному рядку характеризуватиме значущість для ролі національної належності претендентів. Чим меншим буде значення цього показника, тим важливішою буде, з погляду досліджуваного, на­ціональність претендента на роль. Максимальне значення нього показ­ника (що дорівнюватиме числу етнічних груп, ставлення до яких вив­чається, тобто кількості граф) свідчитиме про те, що етнічна належність того, хто перебуває в даній соціальній ролі, для респондента принципо­вого значення не має. У підсумку всі включені до шкали соціальні ролі також можуть бути проранжованими за цим показником.

Якісний аналіз бланку дає інформацію про те, представники яких на­ціональних груп найбільш бажані в даній ролі, а представники яких —■ неприйнятні (порядковий аналіз), які соціальні ролі досліджуваний вва­жає за можливе запропонувати представникам певної етнічної групи, а які — ні (аналіз за графами).

Цікаві можливості відкриває також попарне зіставлення граф і виз­начення коефіцієнтів інтеркореляції (як у методі репертуарних ґрат Келлі). Знайдені коефіцієнти свідчитимуть про те, наскільки схоже ставлення досліджуваного до двох будь-яких національних груп, а отже, наскільки ідентичні установки, що виробилися протягом життя щодо представників цих народів.

Шкала Богардуса і всі її численні модифікації рідко застосовуються для аналізу етнічних установок окремо взятого досліджуваного. Як пра­вило, вона використовується для вивчення різноманітних аспектів етніч­ної свідомості на репрезентативній вибірці певної етнічної групи чи груп. Тому всі описані показники обробляються за допомогою методів мате­матичної статистики.

4. ТЕСТИ В МІЖКУЛЬТУРНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Тест — це суто психологічний метод діагностичного дослідження, що базується на жорстко стандартизованій і регламентованій процедурі зби­рання даних, їхньої обробки і інтерпретації, яка побудована на порівнянні результатів конкретної людини з попередньо виявленими статистични­ми нормативами. Існує три основних типи тестових методик. Це тести-опитуваяьники, тести-завдання і проективні тести.

Матеріалом тестів-опитувальників к набір попередньо відібраних і пе­ревірених щодо їхньої валідності та надійності питань. Залежно від відпо-

164

Розлі-і 1. ЗАГАЛЬНА ЕТНОПСИХОЛОГІЯ

відей на них дослідники оцінюють наявність, відсутність або міру певних психологічних характеристик. Використання тестів-опитувальників у міжкультурних дослідженнях ускладнюється необхідністю перекладу питань на іншу мову, адаптації їх до умов іншої культури, неминучістю р є стандартизації, що, зрештою, породжує нову проблему — проблему ідентичності вихідного матеріалу методики, ідентичності, без якої немож­ливо говорити про правомірність міжетнічного порівняльного аналізу. Саме враховуючи всі ці ускладнення, перевагу в кроскультурних дослід­женнях віддають іншим — невербальним — типам тестів.

Тест-завдання передбачує можливість дослідження психологічних характеристик людини не на базі того, що вони говорять (як у тестах-опитувальниках), а на основі того, що і як вони роблять. У тестах цього типу людині пропонується серія спеціальних завдань, спрямованих на виявлення і змістовну характеристику тих психологічних особливостей, що мають бути досліджені. Загальним недоліком тестів-опитувальників і тестів-завдань є їхня «прозорість», а отже, можливість досліджувано­го впливати на свої результати: залежно від існуючої установки свідо­мо чи підсвідомо покращувати, погіршувати або спотворювати свої показники.

Проблема валідності методів для кроскультурних досліджень має дов­гу історію. Так, останній з розглянутих вище тип тестових методик — тест-завдання — в свій час претендував на роль «вільного від культури тесту», ідея і численні спроби створення якого (особливо стосовно дос­лідження інтелектуальних здібностей) захопили багатьох учених сере­дини нашого століття. Але згодом з'ясувалося, що ця задача складні­ша, ніж це уявлялося спочатку. Так, дослідники зіткнулися з тим, що навіть ставлення до процедури дослідження у представників різних ет­нічних груп неоднакове. Портес, який створив тест-лабіринт для вив­чення інтелектуальних здібностей, вважав, що його невербальний тест, безсумнівно, може претендувати на роль «вільного від культури», але коли цей тест запропонували австралійським аборигенам, з'ясувалося, що вони просто не сприймають інструкції. Туземці, які звикли прийма­ти рішення (а тим більше його реалізовувати) лише після колективного обговорення, відмовлялися виконувати тест без попереднього з'ясуван­ня думок хоча б старійшин племені. До того ж вони не могли погоди­тися з тим, що сам експериментатор, якого вони так урочисто тільки-но проголосили членом їхнього суспільства, відмовляється допомагати їм при виконанні тесту — брати участь в обговоренні тестових завдань, підказувати їм тощо.

Очевидно, саме такі казуси й дали підстави Гуденаф, авторові відо­мого тесту «Намалюй людину» (який також спочатку вважався «вільним від культури»), у 1950 році стверджувати, що спроби створення таких