128 Розділ 1. Загальна етнопсихологщ

вольняються однакові потреби) двох (або більше) етнічних груп, що існ> ють одночасно, в одну і ту саму історичну епоху. Історичний план анщ зу потребує вивчення розвитку будь-якого виду діяльності в історії пе ного етносу, виокремлення його основних етапів та опису послідовщ трансформацій.

Конкретні форми діяльності, що реалізують одну й ту саму потребу^ різних народів або в різні історичні епохи, можуть відрізнятися за таки-! ми параметрами: рівнем розвитку; змістом опосередковуючих ланок своєрідністю операціонального складу.

Аналіз цих параметрів має бути послідовним. Так, аналізуючи будь-* яку діяльність, треба перш за все визначити рівень її розвитку, тобто з'ясу­вати, опосередковуючі ланки якого типу використовуються для її здійснення. Перший рівень практично дуже важко спостерігати у людя-;| ни, хіба що в період її існування у череві матері або при деяких специфічні них захворюваннях, тому ми не будемо спеціально зупинятися на ньому; | Другий рівень, згідно зі схемою, означає, що для її реалізації нЄ| потрібні ні інструменти, ні матеріальні ресурси, ні допомога інших лю-3 дей. Вона виконується самостійно і її результат залежить тільки від наяв-і ності необхідних навичок та вмінь. Наприклад, коли ми бачимо плавця, | що перепливає річку плавом, ми стикаємося з діяльністю першого рівня.' Третій рівень розвитку діяльності означає, що для її здійснення потрібні певні засоби. Тут, згідно зі схемою, можливі кілька варіантів: можуть використовуватися природні знаряддя праці (скажімо, ласти); суспільне опосередковування (перепливання водоймища на спині у плав­ця або тримаючись за нього); поєднання обох способів.

Діяльність четвертого рівня обов'язково передбачає використання знарядь (скажімо, човна з веслами), що заміщають працю якогось учас­ника діяльності на попередньому етапі її розвитку і суттєво трансформу­ють вихідну діяльність.

Прикладом діяльності останнього рівня може бути, наприклад, по­долання водних просторів пасажирами сучасних пароплавів.

Отже, перший необхідний крок порівняльного аналізу — це визна­чення рівня розвитку діяльності. Якщо в з'ясується, що етнічні групи використовують діяльність одного рівня, то наступним кроком буде вста­новлення специфіки опосередковуючих ланок, їхнього конкретного змісту. Так, якщо звернутися до того ж прикладу і уявити, що порівню­ються діяльності четвертого рівня, в яких використано заміщуючі зна­ряддя праці, то зрозуміло, що їхня своєрідність визначатиметься також тим, застосовувалися в них індійські піроги чи українські чайки, італійські гондоли чи ескімоські каяки. При одному й тому самому загальному рівні розвитку конкретний зміст опосередковуючих ланок надасть діяльнос­тям певної процесуальної специфіки.

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ЕТНОПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ 129

Водночас може трапитися так, що опосередковуючих ланок не буде або вони будуть ідентичні. Чи означає це, що й обидві порівнювані діяль­ності також будуть однотипні? Звичайно ігі, бо, навіть за наявності од­нотипних знарядь, можуть спостерігатися розбіжності в способі їхнього використання. У нашому гіпотетичному прикладі це означало б, що, ска­жімо, плавці однієї з етнічних груп звикли використовувати «брасе», стиль, зовсім невідомий представникам іншої етнічної групи, які плавають лише «кролем», тобто аналіз операціонального складу діяльності — третій і останній при її кроскультурному чи історичному дослідженні.

Звернімо увагу на те, що спосіб аналізу, про який йшлося досі (і який, безумовно, має всі права на існування ), не виходив за межі аналізу окремих особистостей. У науковій літературі його кваліфікують як осо-бистісн о-типологічний підхід (М.Шульга, 1993). Він базується на тому, що належність особи до етнічної спільноти, залучення до життєдіяль­ності цієї групи також формують у неї стійкі, усталені способи діяльності, типові для всіх або більшості членів спільноти. Останнє й дає змогу роз­глядати життєдіяльність етносу, тобто цілісну багаторівневу систему діяльностей народу, яка забезпечує його функціонування й розвиток, опо-серелковано, через модель діяльностей типової особи (або типових осіб).

Проте зазначений підхід не єдино можливий при вивченні життє­діяльності етносу. Другий підхід, який в літературі називають спільнісно-груповнм, розглядає етнос як системне утворення, яке не може вивчати­ся через часткову, хоч би й типову окремішність, — особистість. Якщо стати на точку зору цього підходу, то в його межах життєдіяльність ет­носу має вивчатися безпосередньо, сама по собі — як цілісне багаторів­неве структуроване утворення, яке може бути проаналізоване без пере­ходу на індивідуально-особистісний рівень аналізу. Що ж це означає на практиці?

Звернімо увагу на те, що осо б истіспо -типологічний підхід обмежується розглядом окремих, ізольованих діяльностей у їхній конкретиці — з їхнім особливим рівнем розвитку, специфічною структурою, своєрідним опе-раціональним складом. Спільнісно-груповий підхід виходить за ці межі. Він потребує аналізу не лише окремих, типових для даного етносу діяль­ностей, але й аналізу цілісних сфер, тобто сукупності діяльностей, спря­мованих на задоволення певної потреби (скажімо, харчування, вироб­ництва одягу, розв'язання проблеми житла і т.Ін.).

Якщо звернутися знову-таки до проблеми подолання якихось водних просторів, проблеми, що може бути розв'язана як окремою людиною, так і на рівні спільноти, стає зрозумілим, що цього можна досягти за допомо­гою комплексу конкретних діяльностей — від простого перепливання і до використання найсучасніших морських лайнерів чи атомних криголамів.

Етнопсихологія

130

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕТНОПСИХОЛОГІЯ і

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ЕТНОПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ 1 31

Зрозуміло, що навіть якщо допустити повну тотожність діяльностей, щоі входять до цього комплексу в двох різних етносів (хоча вірогідність цього \ припущення наближається до нуля), то співвідношення цих діяльностей у і цілісному комплексі є етноспецифічним: є народи, які й досі долають водні^: простори переважно за допомогою плотів чи примітивних човнів, а є куль-; тури, де серед розмаїття різних способів найважливішу роль відіграє ви-] користання пароплавів. Так склалося, що в різних культурах найроз­ виненіша структура діяльності впроваджувалася в різних і дуже вузьких' сферах, і лише згодом вона поступово охоплювала все нові й нові галузі' життя. Алей зараз немає жодного етносу, вся життєдіяльність якого базу-, валася б лише на структурно найрозвиненіших формах. і

Отже, визначення питомої ваги кожного типу діяльності в межах пев­ної сфери є необхідним при дослідженнях у межах спільнісно-групового. підходу.

Подальше розширення сфери дослідження життєдіяльності етносу пов'язане з вивченням національної специфіки не окремих типових діяль­ностей чи навіть цілісних сфер, а з аналізом своєрідності співвідношень, що існують між різноманітними сферами в цілісній життєдіяльності ет­носу. Ці етноспецифічні співвідношення становлять зміст спеціального поняття, що вводиться для аналізу життєдіяльності етносу — поняття «профіль сукупної діяльності етносу».

Сам по собі набір сфер є досить однорідним у всіх народів планети, проте рівень розвитку діяльності в кожній сфері та їхнє загальне співвідно­шення — ієрархічна структура — в кожній культурі унікальні. її дослід­ження є необхідним етапом етнопсихологічного дослідження, що вико­нується в межах пропонованого підходу.

Порівняємо комплекс описаних чинників етнопсихогенезу (екологіч­них, біологічних, соціальних, історичних і культурних) з наведеною схе­мою діяльності. Стає очевидним, що група чинників, умовно названа біологічними, відповідає С — суб'єкту діяльності, його анатомо-фізіо-логічним, генетичним, психофізичним, конституційним та іншим харак­теристикам. Вплив цієї групи параметрів поширюватиметься насампе­ред на цей елемент у структурі діяльності, трансформуючи його, а отже, через нього опосередковано видозмінюючи весь процес діяльності та її результат.

Комплекс екологічних чинників формує об'єкти діяльності — О. той матеріал, який буде оброблятися чи перероблятися і від якого залежать особливості та конкретні форми протікання процесу. ЦІ два елементи — суб'єкт і об'єкт—становлять мінімальний необхідний каркас діяльності, а отже, і чинники, що їх трансформують, — біологічні та екологічні — розглядаються як базові.

Вплив культури фіксується на схемі в змістовних характеристиках двох елементів структури діяльності — в розвитку природних 3 і заміщу­ючих 3^і знарядь. Зазначимо, що поняття «знаряддя» використовується в дуже широкому розумінні, охоплюючи продукти як матеріальної, так і духовної культури.

Різноманітні соціальні зв'язки й відносини позначено на схемі за до­помогою блоку С — С* . Його формування і видозмінення — цілком у компетенції групи соціальних чинників.

Що стосується історичних чинників, то вони можуть впливати на всі елементи структури діяльності та на систему зв'язків між ними. Зокрема, така жахлива подія в історії України, як вибух на Чорнобильській АЕС, вплинула і на стан здоров'я мешканців Чорнобильської зоии (тобто у прийнятій термінології — на суб'єктів діяльності), і на все оточуюче сере­довище (тобто на об'єкти діяльності); вона вимагала трансформації існу­ючих знарядь праці, пристосування їх до змінених умов (природні зна­ряддя) та створення знарядь, які б зовсім виключили необхідність появи людини у найбільш зараженій радіацією зоні (заміщуючі знаряддя).

Отже, діяльність дійсно акумулює комплекс впливу всіх чинників, узгоджує їх і трансформується відповідно до них.

Раніше порівнювалася структура діяльності з чинниками етнопсихо­генезу (тобто центральної і лівої частин базової методологічної схеми). Зіставимо тепер центральну й праву частини — діяльність і психіку.

Як зазначалося, вивчення психічних особливостей народу неможли­ве без аналізу етнічної специфіки діяльності. Це зумовлено тим, що пси­хіка визнається вторинною і похідною від діяльності, тому, вивчаючи діяльність, ми опосередковано вивчаємо психіку. Якщо принцип єдності психіки та діяльності довести до логічного завершення, то стає зрозумі­лим, що психогенез в основних рисах повторює (звичайно, в зміненій, «перетвореній» формі) основні етапи структурних змін зовнішньої пове­дінки. Розглянемо це докладніше.

У процесі розгляду еволюції структури діяльності аналіз обмежу­вався сферою взаємодії організму з середовищем — базовим відношен­ням, на засадах якого в процесі філогенезу (як і онтогенезу) формують­ся інші похідні. У процесі еволюції виникає низка з кожним етапом дедалі структурно складніших діяльностей, у будові яких спостеріга­ються як кількісні (опосередковуючих ланок стає все більше), так і якісні (пов'язані зі змістом опосередковуючих ланок) зміни. Відображення цих різних за рівнем складності діяльностей нерозривно пов'язане з фор­муванням відповідної низки різних структурно відмінних психічних діяльностей. Зрозуміло, що чим примітивнішою за будовою була вихід­на практична діяльність, тим простішу структуру матиме похідна від

132

_г

Рошл 1. ЗАГАЛЬНА ЕТНОПСИХОЛОГІЇ

неї психічна дій, і навпаки¹, найскладнішу будову поведінки мас її психіч­ний корелят.

Отже, сукупності зовнішніх практичних діяльностей, що постійно розвиваються і структурно ускладнюються, відповідає їхнє відображен­ ня — комплекс психічних процесів з відповідною структурою, що також одночасно безперервно вдосконалюється. '

При розгляді еволюції структури практичної діяльності вже йшлося; про можливості її варіацій у різних народів і в різні історичні епохи і| було показано загальний теоретичний підхід до їх аналізу. В етнопсихо-З генезі діють аналогічні закономірності. Психічна діяльність у певній сфері! у будь-яких етнічних груп або у одного й того самого етносу в різні істо*-] ричні епохи його розвитку може відрізнятися такими параметрами:

а) рівнем психічного відображення даної сфери, тобто тим, які саме] психічні процеси (відчуття, сприйняття, уява, мислення тощо) за-5 безпечують її відображення;

б) якісною своєрідністю опосередковуючих ланок (образів, понять). Як і у випадку з практичною діяльністю, аналіз даного параметра має смисл лише за умов порівняння психічних діяльностей з одна­ ковим рівнем психічного відображення;

в) о пе раці опальними, процесуальними особливостями психічної діяль­ ності.

У цьому контексті важливо підкреслити такий момент. Коли обгово­рюється питання про етнопсихологічний аналіз практичної діяльності, то не потребує додаткових доказів положення про те, що порівнювати можна тільки аналогічні діяльності, що належать до однієї сфери і задо­вольняють одну й ту саму потребу. Проте, як не дивно, у випадку етноп­сихологічного аналізу психічної діяльності цим принципом часто нехту­ють — дослідники говорять про сприйняття чи мислення «взагалі», не уточнюючи того, відображення якої конкретно сфери життєдіяльності аналізувалося, не надаючи цьому необхідного значення. Це методологіч­но неприпустимо. Порушення загального принципу призводить до по­милкових, невиправдано узагальнених висновків.

Яскравим емпіричним підтвердженням та ілюстрацією описаної си­туації може слугувати, зокрема, обговорення експериментів Д.Р.Прайс-Уільямса:

«Один із результатів, отриманих Прайс-Уільямсом, заслуговує на особ­ливу увагу. Коли він підбив підсумки обґрунтуванням,-які діти давали створеним ними групам предметів, він побачив, що при групуванні тва­рин діти схильні були пояснювати створені ними групи конкретними властивостями типу кольору, розмірів або місця, де вони зустрічають-

теоретичні підходи до вивчення етнопсихологічних особливостей і 33

ся. При групуванні рослин ті самі діти пояснювали склад груп перевале­но посиланням па абстрактну їхню властивість — на їстівні ознаки. Ці дані вказують на ту вкрай важливу обставину, що не можна гово­рити про абстрактність чи конкретність мислення загалом. Мабуть, міра абстрактності відповідей залежить не тільки від знайомства з речами, які класифікуються, і від способу їх фізичного представлення, а й від тих конкретних сфер, до яких належать ці речі».

У контексті підходу, що розглядається, кінець останньої фрази мож­на було б підсилити: «...від тих конкретних сфер, до яких належать ці речі, і від рівня розвитку практичної діяльності в цій сфері».

Якщо знову повернутися до поняття «профілю сукупної діяльності етносу», то треба зазначити, що в процесі соціалізації членів етносу відбу­вається його інтеріоризація, в результаті якої у членів етнокультурної спільноти формується спільна для всіх членів етнічної групи структура відношень, система цінностей тощо. Тим самим задасться той етнопси­хологічний інваріант, який, незважаючи на всі індивідуальні відхилення і викривлення, несе в собі ту вісь, навколо якої тільки й можливий увесь спектр індивідуальних коливань.

На пащ погляд, це мас прямий вихід па дослідження етнічної особис­тості, національного характеру та ін. Моделювання процесу інтеріори­зації профілю сукупної діяльності дає змогу зрозуміти та окреслити кон­тури того соціально-культурного типу особистості, з особливостями її ціпнісно-мотиваційної та емоцїйно-вольової сфер, яку формує певне сус­пільство в конкретну історичну епоху. Будь-які політичні, соціально-економічні чи науково-технічні зміни, що впливатимугь на життєдіяльність цього суспільства, на профіль його сукупної діяльності, спричинювати­муть численні психологічні зміни, які люди важко переживатимуть.

Наприклад, відомо, що в радянський період оборонна промисловість займала одне з ведучих місць у профілі сукупної діяльності радянського суспільства, тоді як харчова і легка промисловість і торгівля — одне з осі анніх. Внаслідок цього у населення сформувалися стійкі уявлення про те, що люди, які працюють на оборонних підприємствах, не тільки більше заробляють, але вони «кращі» порівняно з іншими в плані, скажімо, більш високого рівня інтелектуального розвитку тощо. І навпаки, ті, хто пра­цював у легкій та харчовій промисловості, а особливо в торгівлі, сприй­малися як «люди нижчого гатунку».

Зараз же, в посттоталітарний період, коли суспільство переживає гли­бокі соціально-економічні зміни, профіль сукупної діяльності змінюєть­ся, що, зокрема, проявляється в зменшенні питомої ваги «оборонки» (закриваються чи пер є профілюються заводи) на фоні помітного зростан­ня ролі торгівельної діяльності (кількість людей, зайнятих у цій сфері,

134

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕТНОПСИХОЛОГІЯ!

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИЛО ВИВЧЕННЯ ЕТНОПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ 135

різко зростає). Окреслені зміни в профілі сукупної діяльності супроводу жуються глибокими психологічними потрясіннями, зокрема у сферіі цінностей та пріоритетів, які надто різні у сучасної молоді та людей се4 редлього і похилого віку. Багато людей, які росли та виховувалися в| умовах системи попередніх цінностей, зараз не здатні пристосуватися до| нових умов, що різко змінилися.

Так, досліджуючи в межах одного з міжнародних проектів умови| життя людей, які перебувають зараз за межею злиднів, на грані вижи-, вання, ми зіткнулися з тим, що для багатьох з них однією з причин того] критичного становища, в якому вони опинилися, є суто психологічні^ бар'єри. Один з найпоширеніших — це бар'єр, який такі люди {ті, хто! зараз не має роботи або офіційно працює, але не отримує заробітної^ платні) відчувають перед зміною діяльності на ту, на яку є зараз реаль-і ний попит (торгівля на лотках, у кіосках, тощо), але яка сприймається! ними, у повній відповідності з попередньою системою цінностей, як така,^;, що принижує їхню гідність. За їхніми уявленнями, займаючись такою' діяльністю, вони автоматично перетворюються на «людей нижчого га­тунку», і подолати цей бар'єр, навіть у тому жахливому становищі, в. якому вони перебувають, вони не спроможні.