165 Методи дослідження в етнопсихології

«вільних методів» приречені на провал. Ця позиція, підтримана багать­ма дослідниками, призвела до того, що останніми роками акцент у міжкультурних дослідженнях зсувається з кількісних показників на гли­бокий і всебічний якісний аналіз результатів тестів-завдань.

Проективні методи базуються на механізмі проекції, тобто здатності людини сприймати оточуючий його світ і різноманітні ситуації через призму тих проблем, які його в цей час хвилюють, приписувати іншим людям («проектувати») ті позитивні чи негативні риси, котрі сам дослід­жуваний може в собі усвідомлювати, а може і не усвідомлювати. При використанні проективних тестів досліджуваних уводять у невизначену, неструктуровану ситуацію і виявляють, як він її оцінює, які риси, якості, ■значення приписує дійовим особам, об'єктам, явищам. Такими ситуація­ми можуть бути, наприклад, завершення незакінчених речень («метод не-закінчених речень»), видавання асоціацій, що виникають при сприйманні чорно-білих і кольорових плям («тест Роршаха»), пошук сенсу в сюжетно невизначепих картинках («тест ТАТ») і т.ін. Аналіз відповідей досліджу­ваних дає змогу судити про їхні особистіші та інтелектуально-мнестичні особливості. Тести цього типу висувають, на відміну від раніше розгля­нутих, більш високі вимоги, з одного боку, до рівня інтелектуального розвитку досліджуваних, а з іншого — до рівня професіоналізму та дос­віду самого дослідника.

Кроскультурні дослідження за допомогою проективних тестів по­чалися з вивчення особливостей сприйняття серії чорнильних плям у різних культурах. Одним із перших і найбільш гарячих прибічників міжкультурних досліджень особистості цим інструментом (зокрема, тестом Роршаха) був Халловелл. Так, на початку 40-х років він корис­тувався проективними тестами для виявлення особливостей особистості у представників національних меншин в умовах їхньої адаптації до до­мінуючої «білої раси». Трохи пізніше (1947) Генрі почав досліджувати дітей індійських племен, зіставляючи їхні результати за комплексом про­ективних методик (тест Роршаха, ТАТ та ін.) з історіями життя кожної дитини.

Незважаючи на певні методичні складності, протягом 50-х років мас­штаби використання проективних тестів для кроскультурних досліджень швидко зростали. У 1961 році Каппан відмічав, що на період з 1949 по 1960 рік проективні тести були використані більш як у І 50 кроскультур­них дослідженнях, у яких брали участь представники 75 суспільств. Але починаючи з 60-х років темп впровадження тестових методик у крос-культурні дослідження знижується. Цьому сприяла критика цієї практи­ки, яку висловили Каплан, Ліндсей та ін. Вона зводилася до таких поло­жень: наявність певного суб'єктивізму при інтерпретації даних, виведення особистіших рис не стільки за результатами проективних тестів, скільки

166

Розділ І ЗАГАЛЬНА ЕТНОПСИХОЛОГІЯ і

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЕТНОПСИХОЛОГІЇ

167

виходячи з власних знань та уявлень про дану культуру: методи оброб-. ки та ш терп р є та иії, розроблені в процесі дослідження освічених амери­канців і європейців, часто некритично переносилися на процес вивчення інших культур, що також спотворювало результати; узагальнені профілі особистості нерідко трактувалися як репрезентуючи «модальну осо­бистість», тоді як виявлені в дослідженні суттєві індивідуальні відмінності свідомо ігнорувалися, і т.ін.

Через такі рецензії в наступні роки масштаби використання проектив­них методик в міжкультурпих дослідженнях дещо зменшилися і більше не сягали тих об'ємів і темпів впровадження, які були характерні для 50-х років.

Кожний рядок містить чотири шкали. Полюси шкал відповідають таким порядковим номерам слів у рядку: перша (1, 8), друга (2, 4). третя (З, 6) і четверта (5, 7). До того ж риси, розташовані на 1, 2, 5 і 6 місцях, являють собою позитивний полюс шкали, а характеристики, розташо­вані відповідно на 3,4, 7 і 8 місцях, — негативний. Іншими словами, схе­ма розташування конототивних значень якостей у загальній матриці має такий вигляд: