Семінарське заняття 3
Тема 3. Економічна система та місце власності в економіці (2 години)
Мета заняття: розглянути сутність соціально-економічного устрою суспільства, сутність та структуру економічної системи та закони її розвитку.
І. Основні питання:
Дослідіть сутність економічної системи, її структурні елементи.
Розгляньте типи та еволюцію економічних систем, принципи їх класифікації.
Визначте закономірності та особливості розвитку перехідних економік. Особливість економічної системи України на сучасному етапі.
Розгляньте власність, її сутність, форми і місце в економічній системі. Новітні тенденції у розвитку відносин власності.
ІІ. Розгляд аналітично – пошукових завдань
ІІІ. Розв‘язування задач
Проблемні ситуації
1. Які позитивні та негативні наслідки проведення приватизації в Україні ви можете навести.
2. Яким чином приватна власність детермінує економічну відособленість товаровиробників в умовах ринку?
3. Чи є інститут приватної власності обов‘язковим атрибутом ринкового господарства?
4. 3 ким можна порівняти роль держави у змішаній економіці та централізовано-плановій економіці
5. На основі аналізу таблиці визначте, чи впливає тип
2. Чи згодні ви з Дж. Гелбретом: “Найкраща економічна система – це та, яка максимально забезпечує людей в тому, що вони найбільш потребують” (“Економічні теорії та цілі суспільства”).
3. Чи існують загальні економічні проблеми для суспільств: з централізованим плануванням, традиційного, з ринковою економікою?
4. У таблиці наведено дані про найбільші корпорації США. Поясніть, чим викликані ці зміни? Чи змінився тип економічної системи США?
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Економічна система – це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів та послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.
Традиційна економіка - це первинний тип економічної системи, він існує в різних видах, тому що ґрунтується на звичаях, традиціях, національних культурних коренях. При цьому використовуються різні форми і види власності.
Командна економіка (командно-адміністративна, соціалістична, планова) - модель економічної системи, що заснована на пануванні державного планування, неринкових господарських зв’язків, жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб’єктів господарювання, поводженні суб'єктів ринку опосередковано наявністю загальної мети, нерозвиненості або й відсутності ринкового менталітету тощо.
Ринкова економіка. Основні риси: переважає приватна власність; свобода вибору і підприємництва; поводження кожного суб'єкта мотивується його особистими, егоїстичними інтересами; кожна економічна одиниця прагне максимізувати свій дохід на основі індивідуально прийнятих рішень; конкуренція як суперництво між учасниками ринкового господарства; роль держави в економіці обмежена. У чистому виді ринкова економіка не існує в жодній країні світу.
Змішана економічна система, яка характеризує сучасні розвинені країни, еволюціонувала з економіки чистого ринку, врахувала його недоліки і позитивні риси. Ця система заснована на різноманітності форм власності та господарювання, якісними зрушеннями у відносинах приватної власності, конкурентному механізмі, значною економічною роллю держави, прогнозуванням соціально-економічних процесів тощо.
Компаративістика – галузь економічної науки, що займається порівняльним аналізом економічних систем.
Конвергенція – процес наближення різних економічних систем, їхніх окремих складових та механізмів, основних макроекономічних показників різних країн світу.
Власність –– це сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними об’єктів власності, в першу чергу засобів виробництва. Власник засобів виробництва значною мірою привласнює і результати виробництва.
Привласнення – це економічний процес, спосіб перетворення предметів, явищ природи і суспільства, їхніх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності економічних суб’єктів. Складовими привласнення є відносини володіння, розпорядження і користування.
Об’єкти власності -все те, що можна привласнити: засоби виробництва, нерухомість, природні ресурси, гроші, цінні папери, інтелектуальна власність, культурні, історичні цінності, робоча сила.
Суб’єкти власності– це персоніфіковані носії відносин власності: фізична, юридична особа, держава.
Право власності – сукупність узаконених державою прав і норм економічних взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, які складаються між ними з приводу володіння, користування та розпорядження об’єктами власності.
Форма власності – це стійка система економічних виробничих відносин і господарських зв’язків, що обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника із засобами виробництва. Існує дві основні форми власності – приватна і суспільна, котрі, в свою чергу, представлені різноманітними їх різновидами, різними умовами виникнення і реалізації.
Приватна власність допускає привласнення окремими особами речових факторів виробництва і результатів виробництва.
Суспільна власність характеризується тим, що її суб'єктами виступає все суспільство чи колектив, що нею спільно володіє, використовує і розпоряджається. Суспільна власність, розрізняючись за рівнем усуспільнення, може бути загальнонародною (в особі держави) чи колективною.
Роздержавлення – процес обмеження державного втручання в економіку, переведення державних підприємств на комерційні засади господарювання, створення умов для зростання кількості господарюючих суб’єктів.
Приватизація – процес передачі або продажу об’єктів державної власності одноосібним або асоційованим приватним власникам. Наслідком приватизації є зміна форми власності.
Форми контролю знань – тестування, розв‘язання задач, усне опитування, економічний диктант, аналіз ситуаційних задач.
Семінарське заняття 4