31. Правові засади справляння податку на промисел.

Податок на промисел згідно з Законом України „Про систему оподаткування" відноситься до загальнодержавних податків. Він стягується з видів промислів, які приносять дохід. Метою введення його в Україні було оподаткування доходів фізичних осіб, які, як правило, не оподатковуються іншими видами податків, оскільки податковим адміністраціям важко проконтролювати їх отримання. Відповідно до Декрету КМУ "Про податок на промисел" платниками цього податку є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, і ті, що не мають постійного місця проживання, - за умови, що вони зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють несистематичний (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продаж виготовленої, переробленої або придбаної продукції, речей, товарів.

Не належать до платників податку на промисел громадяни, які здійснюють діяльність від імені іншої особи, будучи при цьому найманими працівниками; фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності; громадяни, які здійснюють продаж особистої власності через державний або приватний нотаріат чи біржу; громадяни, які продають продукцію тваринництва, рослинництва, вироблену на присадибній (дачній, садовій) ділянці, в особистому підсобному господарстві, а також реалізують товари через мережу комісійної торгівлі. Якщо громадянин вирішив здійснювати продаж продукції або товарів, він повинен звернутися до державної податкової інспекції за місцем проживання або за місцем здійснення продажу товарів (продукції), якщо він не має постійного місця проживання, для того, щоб отримати одноразовий патент на торгівлю. Для одержання одноразового патенту громадянин подає декларацію, у якій вказує свої паспортні дані, а також найменування товарів, його кількість і продажну вартість. У декларації, крім цього, зазначається термін реалізації товару (продукції).

Торгівля товарами може здійснюватися протягом трьох або семи днів. Ставка податку на промисел встановлена у розмірі 10% від вартості товару, зазначеної у декларації, якщо продаж здійснюється до трьох днів, і 20% - якщо його продаж здійснюється до семи днів. У будь-якому випадку вартість одноразового патенту не може бути меншою від одного неоподатковуваного мінімуму.

Громадянин повинен представити податковій інспекції, якій подавав декларацію, квитанцію про сплату відповідної суми. Після цього йому при пред'явленні паспорта видається одноразовий патент, за що громадянин розписується у спеціальному журналі. Патент дає право здійснювати продаж товарів (продукції) у терміни, зазначені в ньому.

Квитанція про сплату залишається в державній податковій інспекції і додається до декларації.

Громадяни, що здійснюють продаж товарів (продукції), зобов'язані пред'являти одноразові патенти на вимогу контролюючих органів. У випадку порушення громадянином зазначених правил посадовими особами податкових інспекцій або органів внутрішніх справ складається протокол про адміністративне правопорушення. На таких громадян, згідно з постановою начальника державної податкової інспекції або його заступника, накладається адміністративний штраф у розмірі від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо порушення здійснені громадянином повторно, протягом 12 місяців після накладення адміністративного штрафу, розмір штрафу становить від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

32. Податок з власників транспортних засобів-загальнодержавний прямий податок, що стягується з юридичних та фізичних осіб. Ставки, пільги щодо сплати податку з власників транспортних засобів, а також порядок його сплати.

Податок з власників транспортних засобів є загальнодержавним прямим податком, що стягується з юридичних та фізичних осіб. Правові засади його справляння регулюються Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Платники цього податку — підприємства, установи та організації, що є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби.

Об'єктами оподаткування є: трактори (колісні); автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб; автомобілі легкові; автомобілі вантажні; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних); мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з двигуном (крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 см³); яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних); човни моторні і катери (крім човнів з підвісним двигуном, крім спортивних); інші човни (крім спортивних).

Законодавство також визначає перелік транспортних засобів, що не є об'єктами оподаткування, у тому числі: трактори на гусеничному ходу; мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 см³; автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні; транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та

аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані; машини і механізми для сільськогосподарських робіт; яхти, судна парусні і човни спортивні.

Ставки за податком встановлено у твердій фіксованій сумі залежно від об'єму циліндрів двигуна (зі 100 см³), потужності двигуна (з 1 кВт) або довжини (100 см). Зокрема, встановлюються такі ставки для автомобілів легкових (крім автомобілів з електродвигуном): з об'ємом циліндрів двигуна: до 1000 см³ 3 грн. з 100 см³

від 1001 см³до 1500см³ 4грн. з 100 см³від 1501 см³ до 1800 см³ 5 грн. з 100 см³

від 1801 см³ до 2500 см³ 10 грн. з 100 см³від 2501 см³ до 3500 см³ 20 грн. з 100 см³від 3501 см³ і більше ЗО грн. з 100 см³Для автомобілів з електродвигуном — 0,5 грн. з 1 кВт.

Податок з власників наземних транспортних засобів сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб і місцем проживання фізичних осіб на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севастополя.

Стаття 4 Закону передбачає пільги щодо сплати податку, відповідно до яких від сплати податку звільняються підприємства автомобільного транспорту загального користування незалежно від форм власності, що мають транспортні засоби, зайняті на перевезенні пасажирів, на які у визначеному Законом порядку встановлено тарифи оплати проїзду, а також навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів і використовують учбові транспортні засоби за призначенням. Крім того, на 50% менше сплачують сільськогосподарські підприємства-товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти. Окремих пільг для бюджетних організацій Закон не передбачає.

Як пільгові категорії розглядаються також громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до 1 та 2-ї категорій; ветерани війни; ветерани праці, а також інваліди незалежно від групи інвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціального захисту) — щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см³ або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 650 см³ чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м. Закон також встановлює інші пільги.

З 1 січня 2000 р. на 50% менше сплачують податок громадяни, у власності яких перебувають легкові автомобілі, вироблені у країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 р. включно.

Порядок сплати. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: фізичними особами — перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд; юридичними особами — щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Фізичні особи — платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку як за попередній, так і за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, — відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.