альної системи в часі. Нововведеннями можуть бути ідеї, предмети, технології, які є новими для відповідного господарського суб’єкта. В результаті дифузії зростає кількість як виробників, так і споживачів і змінюються їхні якісні характеристики. Безперервність процесів нововведень визначає швидкість та кордони дифузії інновацій в ринковій економіці.

У реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведень залежить від різноманітних факторів: форми прийняття рішення, способу передачі інформації, властивостей соціальної системи, а також властивостей самого нововведення. Властивостями нововведення є: відносні переваги порівняно з традиційними рішеннями, сумісництво з практикою та технологічною структурою, які склалися, нагромаджений досвід впровадження, складність тощо.

Для швидшого поширення інновацій потрібна розвинута інфраструктура. Діяльність, яка представляє інноваційний процес, розпадається на окремі розрізнювальні між собою ділянки і матеріалізується у вигляді функціональних організаційних одиниць, які відокремилися внаслідок розподілу праці. Економічний та технологічний вплив інформаційного процесу лише частково втілюється в нових продуктах або технологіях. Значно більше він проявляється у збільшенні економічного та науково-технічного потенціалу як передумови виникнення нової техніки, тобто підвищується технологічний рівень інноваційної системи та її складових елементів і тим самим підвищується сприйнятливість до інновацій.

Отже, інноваційний процес охоплює цикл відпрацювання нау- ково-технічної ідеї до її реалізації на комерційній основі. Інноваційні процеси більшою мірою, ніж інші елементи науковотехнічного прогресу, пов’язані з ринковими відносинами.

Основна маса інновацій реалізується в ринковій економіці підприємницькими структурами як засіб вирішення виробничих і комерційних завдань.

Отже, інновації орієнтовані на ринок, на конкретного споживача або потребу.

1.6. ЕТАПИ, СТАДІЇ ТА МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Інноваційна діяльність та інноваційний процес за своїм змістом дещо різняться. Інноваційний процес є ширшим поняттям, ніж інноваційна діяльність. Він охоплює всі стадії створення но-

36

винки: від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги, які використовуються у господарській практиці; всі етапи життєвого циклу інновації, включаючи її дифузію у нові умови чи місця застосування. А інноваційна діяльність полягає в діях людей, спрямованих на створення чи впровадження інновації на певній стадії інноваційного процесу.

Загальновідомо, що перехід від однієї якості до другої потребує витрат ресурсів (енергії, часу, фінансів тощо). Процес перекладу нововведення (інновації) у нововведення (інновації) також потребує витрат різноманітних ресурсів, головними з який є інвестиції і час. В умовах ринку як система економічних відношень купівлі-продажу товарів, у рамках якої формуються попит, пропозиція і ціна, головними компонентами інноваційної діяльності виступають нововведення, інвестиції і нововведення. Нововведення формують ринок нововведень (новацій), інвестиції-ринок капіталу (інвестицій), нововведення (інновації) — ринок чистої конкуренції нововведень. Ці три головних компоненти й утворять сферу інноваційної діяльності.

Під час інноваційного процесу не лише створюються очікувані інноваційні продукти, а й можуть виникати супроводжувальні інновації, які є побічним результатом креативної (творчої) інноваційної діяльності на певному її етапі. У загальному вигляді ІП можна представити в розгорнутому вигляді так:

де ФД — фундаментальне (теоретичне) дослідження; ПД — прикладні дослідження; Р — розробка; Пр — проектування; Б — будівництво; ОС — освоєння;

ПВ — промислове виробництво; М — маркетинг; Зб — збут.

Аналіз цієї формули вимагає абстрагування від факторів зворотного зв’язку між різними її елементами, врахування тривалості циклу ФД – ОС, що може тривати понад 10 років; відносно самостійна й кожна з фаз (ФД – ПД; Пр – Зб) тощо.

Початковою стадією інноваційного процесу є ФД (теоретичне дослідження), що пов’язане з поняттям наукова діяльність. Зрозуміло, кожен окремий елемент циклу (ФД, ПД, Р,

37

Пр, Зб, ОС і ПВ) насичений науковою діяльністю, пов’язаною з ФД.

Розглянемо, що ж являє собою наукова праця, від розвитку якої залежить поява нововведень?

Наукова праця — дослідницька діяльність, спрямована на одержання й переопрацювання нових, оригінальних, доказових відомостей й інформації.

Будь-яка наукова праця повинна відзначаються новизною, оригінальністю, доказовістю.

Характерно, що кількість нових відомостей й інформації убуває від ФД до ПВ. Дослідницька діяльність усе більше заміняється навичками, досвідом і стандартними прийомами.

Розглядаючи ФД з погляду кінцевого результату, необхідно виділити дослідницьку діяльність, спрямовану на одержання й переопрацювання нових, оригінальних, доказових відомостей й інформації тільки у сфері теорії питання.

Теоретично (ФД) дослідження не зв’язане безпосередньо з вирішенням конкретних прикладних завдань. Однак саме воно є фундаментом інноваційного процесу. Разом з тим, необхідність теоретичних досліджень може бути обумовлена потребами практики й синтезом попередніх знань про предмет.

Фундаментальні дослідження, як правило, втілюються в прикладних дослідженнях, але відбувається це не відразу.

Тільки деякі фундаментальні дослідження втілюються в ПД – Р – Пр тощо. Приблизно 90 % тем фундаментальних досліджень можуть мати негативний результат. І з тих, що залишилися 10 % з позитивним результатом, не все застосовується на практиці. Ціль ФД — пізнання й розвиток процесу (теорії питання).

Іншу цілеспрямованість мають прикладні дослідження.

ПД — це «уречевлення знань», їх переломлення в процесі виробництва, передача нового продукту, технологічної схеми тощо.

Урезультаті розробок створюються конструкції нових машин

йустаткування, що плавно переходить у фази. Проектування (Пр), будівництво (Б), освоєння (ОС) і промислове виробництво (ПВ). Фази (М – Зб) пов’язані з комерційною реалізацією результатів інноваційного процесу.

Таким чином, інноваційний менеджер має справу з різними стадіями інноваційного процесу й з обліком цього будує свою управлінську діяльність.

38

НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ Й РОЗРОБКИ ВКЛЮЧАЮТЬ:

♦конструкторські роботи;

♦проектні роботи;

♦технологічні роботи;

♦створення досвідчених зразків;

♦проведення випробувань.

Для аналізу цієї моделі треба відокремитися від факторів зворотного зв’язку між різними її елементами, врахувати тривалість циклу фундаментального дослідження — освоєння, який може бути більше 10 років, та відносну самостійність кожної фази (фундаментальні дослідження — прикладні дослідження, дослідноконструкторські розробки — будівництво) тощо.

Початковою стадією інноваційного процесу є фундаментальні дослідження (теоретичні), пов’язані з поняттям наукової діяльності. Зрозуміло, що й кожний окремий елемент циклу (фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, дослідно-конструк- торські розробки, будівництво, освоєння і промислове виробництво) насичений науковою діяльністю, пов’язаною із фундаментальними дослідженнями.

Наукова робота, від розвитку якої залежить поява новиз-

ни, — це дослідницька діяльність, направлена на одержання та переробку нових, оригінальних, корисних відомостей та інформації. Кожна наукова робота повинна мати новизну, оригінальність, достовірність.

Фундаментальні дослідження спрямовані на одержання нових наукових знань та виявлення найбільш істотних закономірностей. Мета фундаментальних досліджень — розкрити нові зв’язки між явищами, пізнати нові закономірності розвитку природи і суспільства безвідносно до їх конкретного використання. Фундаментальні дослідження поділяються на теоретичні і пошукові.

Результати теоретичних досліджень проявляються в наукових відкриттях, обґрунтуванні нових понять і уявлень, створенні нових теорій. До пошукових відносяться дослідження, завданням яких є відкриття нових принципів створення виробів і технологій; нових, не відомих раніше, властивостей матеріалів і їхніх сполучень, методів аналізу та синтезу.

У наукових дослідженнях, як правло, відома мета роботи, що намічається, більш-менш зрозумілі теоретичні основи, але не

39

конкретні напрями. В ході таких досліджень знаходять підтвердження теоретичні припущення та ідеї, хоч вони інколи можуть бути відкинуті або переглянуті.

Пріоритетне значення фундаментальної науки в розвитку інноваційних процесів відзначається тим, що вона виступає, як генератор ідей, відкриває шляхи в нові сфери. Але ймовірність по-

зитивного результату фундаментальних досліджень у світовій науці складає менше 5 %.

Другою стадією інноваційного процесу є пошукові (прикладні) дослідження. Вони спрямовані на дослідження методів практичного застосування відкритих раніше явищ і процесів. Робота прикладного характеру ставить за мету вирішення технологічної проблеми, уточнення неясних теоретичних питань, одержання конкретних наукових результатів, які в подальшому будуть використані в дослідно-конструкторських розробках, тобто на третій стадії інноваційного процесу. Дослідно-конструк- торські роботи — завершальна стадія наукових досліджень, це своєрідний перехід від лабораторних умов і експериментального виробництва до промислового виробництва.

Метою дослідно-конструкторських робіт є створення (модернізація) зразків нової техніки, які можуть бути передані після випробувань в серійне виробництво або безпосередньо споживачу. На цій стадії остаточно перевіряються результати теоретичних досліджень, розробляється відповідна технічна документація, виготовляються та випробовуються зразки нової техніки. Імовірність одержання бажаних результатів зростає від фундаментальних досліджень до дослідно-конструктор- ських розробок.

Приблизно 85—90 % прикладних досліджень дають результати, придатні для подальшого практичного використання.

На стадії дослідно-конструкторських розробок 95—97 % заверщуються позитивним результатом.

Завершальною стадією дослідження розробок є впровадження (освоєння промислового виробництва нового продукту). Цією стадією закінчуються роботи, пов’язані зі сферою науки і починається процес промислового виробництва.

У виробництві знання матеріалізуються, дослідження знаходять своє логічне завершення. Характерно, що кількість нових відомостей та інформації зменшується від фундаментальних досліджень до промислового виробництва.

Дослідницька діяльність все більше замінюється навичками, досвідом та стандартними прийомами.

40

Етапи маркетингу і збуту пов’язані з комерційною реалізацією результатів інноваційного процесу.

Інноваційний процес у різних сферах діяльності через розвиток науково-технічного прогресу може проходити різні за тривалістю і витратами фази (стадії).

У ВИРОБНИЧОМУ (ІНВЕСТИЦІЙНОМУ) СЕРЕДОВИЩІ ЦЕЙ ПРОЦЕС ПРОХОДИТЬ ТАКІ СТАДІЇ:

•сертифікацію (патентування) ідеї;

•науково і техніко-економічне обґрунтування нововведення;

•експериментальне освоєння зразків;

•доведення до промислового виробництва;

•одержання нового продукту в необхідному обсязі для його комерціалізації.

Спрощено модель інноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів: наука — техніка — виробництво.

Наука. На цьому етапі розробляють теоретичні основи певної проблеми. Охоплює стадії фундаментальних і прикладних досліджень.

1. Фундаментальні дослідження — спрямовані на вивчення теоретичних засад процесів чи явищ.

Поштовхом до їх проведення є виникнення гіпотези, яка потребує підтвердження. Результатом фундаментальних досліджень можуть бути відкриття.

Відкриття — науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі не відомі закономірності, властивості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТП і розвиток цивілізації, служить джерелом винаходів.

Світовий досвід показує, що фундаментальні дослідження дають позитивний результат лише у 10 % випадків; практичне застосування із цієї кількості матиме ще менше. Г. Форд вказував:

«Самі по собі ідеї цінні, але кожна ідея врешті-решт тільки ідея. Завдання полягає в тому, щоб реалізувати її практично».

Якщо дослідження мають цілеспрямований, пошуковий характер, у процесі яких використовуються ідеї щодо матеріалізації існуючих теоретичних знань, то позитивних результатів буде більше. Ці дослідження завершуються обґрунтуванням та експериментальною перевіркою нових методів задоволення суспільних потреб. їх результатом є винаходи.

41

Винахід — результат науково-дослідницьких і дослідноконструкторських робіт (НДДКР), що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини інновацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.

Фундаментальні відкриття і винаходи характеризуються, як правило, великим проміжком часу від формулювання гіпотези до практичного застосування винаходу.

Доведена тенденція до значного скорочення часу між відкриттям і його практичним застосуванням у XX ст. Це зумовлено усвідомленням вигоди, яку можна мати від швидкої реалізації інновації, і можливостями, які відкриває технічний та організаційний рівень сучасних спеціалізованих науково-технічних закладів і дослідницьких лабораторій великих корпорацій.

Фундаментальні наукові дослідження здійснюються у спеціалізованих наукових закладах і фінансуються державою та корпораціями. Щодо України, то вона за останнє десятиліття майже втратила накопичений науковий потенціал, фінансування фундаментальних досліджень недостатнє, і тому вони не дають відчутних результатів.

2. Прикладні дослідження. Визначають напрям прикладного застосування знань, здобутих у процесі фундаментальних досліджень. їх результатом є нові технології, нові матеріали, нові системи. Ці дослідження також потребують значних інвестицій, є ризикованими і виконуються, як правило, на конкурсній основі галузевими науково-дослідними інститутами чи вузами на замовлення держави або за рахунок великих промислових компаній, акціонерних товариств, інноваційних фондів тощо.

Техніка. На цьому етапі втілюють теоретичні конструкції явищ і процесів у матеріальну оболонку. Охоплює стадії дослід- но-конструкторських та проектно-конструкторських робіт, які спрямовані на розроблення, проектування, виготовлення та випробовування дослідних зразків нової техніки, технології чи нового продукту. Визначають технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію на неї, створюють дослідні зразки, розпочинають експериментальне виробництво. Ці роботи можна здійснювати силами самих організацій (за умови наявності відповідних лабораторій, конструкторських бюро (КБ), експериментального виробництва) або на їх замовлення у вузах чи спеціалізованих КБ. Фінансують ці роботи, як правило, зацікавлені фірми (у тому числі на засадах спільної з іншими фірмами участі).

42

Виробництво (комерціалізація нововведення). Це етап впровадження у виробництво нового продукту, розроблення програми маркетингу і просування новинки на ринок. Інвестиції на цьому етапі теж ризиковані, але їх повністю бере на себе суб’єкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спеціальних фондах і використовуючи позичковий капітал (банківські кредити).

СТАДІЇ ЕТАПУ ВИРОБНИЦТВА (ВПРОВАДЖЕННЯ)

•дослідження ринку: вивчають готовність ринку до сприйняття нововведення; якщо новий продукт ще не відомий ринку, оцінюють можливість формування нових споживчих потреб, які він може задовольняти; визначають форму просування новинки на ринок, можливість її модифікації для окремих його сегментів;

•конструювання: формують дизайн новинки з дотриманням естетичних, ергономічних, функціональних вимог та з урахуванням преференцій споживачів вибраного сегмента ринку {сучасність, комфортність, вишуканість, компактність, цінові характеристики тощо); розробляють маркетингові заходи для просування товару на ринок;

•ринкове планування: визначають обсяги попиту на новий товар, його асортиментний ряд, можливі ринки збуту; оцінюють витрати на виготовлення і прогнозують майбутні доходи від продажу;

•дослідне виробництво: налагоджують і відпрацьовують технологічний процес; складають кошторис витрат;

•ринкове випробування: здійснюють рекламну кампанію до появи товару на ринку; визначають прогнозну ціну; випускають пробну партію товару, оцінюють попит на неї; за необхідності вносять зміни у тактику маркетингу чи дизайн товару;

•комерційне виробництво: формують портфель замовлень на виготовлення партій товару; укладають угоди з постачальниками; розробляють логістичні схеми; вибирають канали збуту; проектують і створюють систему управління виробництвом; виготовляють і реалізують продукцію у запланованих обсягах; відпрацьовують систему управління якістю; вдосконалюють політику ціноутворення і методи стимулювання збуту.

Етап комерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процесі. Однак новий продукт не завжди залишається власністю підприємства, яке його створило. Право на виготов-

43

лення нового продукту можуть отримати й інші підприємства, придбавши відповідну ліцензію. Відбувається дифузія нововведення— процес його поширення для використання у нових місцях, сферах чи умовах.

Інвестування у придбання нововведень є найменш ризикованими, тому багато фірм включаються в інноваційний процес саме на цій стадії. Найтиповішими щодо дифузій є технологічні нововведення, оскільки їм властива найбільша інваріантність.

Інваріантність нововведення — здатність нововведення зберігати незмінними якісні та кількісні характеристики, незважаючи на перетворення та зміни у зовнішньому середовищі, що дає змогу використовувати продукт тривалий час і в різних сферах.

Організації, стаючи учасниками інноваційного процесу на певному його етапі, зіставляють вигоди, які вони можуть отримати, і витрати. При цьому слід обміркувати, які джерела фінансування використовувати і на яких умовах. Результати, які можуть отримати організації на різних етапах інноваційного процесу, та необхідні джерела фінансування інноваційної діяльності наведено у табл. 1.2.

Отже, завершальною ланкою і результатом інноваційного процесу є створення певного конкурентоспроможного продукту. Проте конкурентоспроможність залежить від ступеня новизни ідеї, взятої за основу нового продукту чи технології. Якщо ідея принципово нова, то велика імовірність тривалого життя новинки. Вона швидко поширюється і приносить суттєву комерційну вигоду інноваторам і суспільству загалом. Іншими словами, економічне зростання зумовлене інноваційним розвитком, основою якого є створення наукомістких продуктів.

Однак не всі підприємства мають належну базу для створення наукомістких продуктів. Інноваційна діяльність таких підприємств може ґрунтуватися на вдосконаленні та модифікації існуючих товарів, пошуку іншої сфери їх застосування, поширенні їх на інші сегменти ринку, наданні їм нових властивостей, тобто здатності краще задовольняти суспільну потребу.

Підприємство може скористатися готовими науково-тех- нічними розробками, які мають комерційну привабливість, через придбання ліцензій, застосування франчайзингових чи інших схем. У такій ситуації важливо знати, який вид інноваційної діяльності може принести найбільшу користь суб’єкту підприємництва.

44

45

Отже, на рівні підприємства інноваційний процес, незважаючи на націленість на створення нової споживчої вартості, характеризується значно сильнішим прагненням його учасників до комерційного успіху.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1)генерація ідей щодо способів задоволення нових суспільних потреб;

2)розроблення задуму та попереднє оцінювання його

ринкової привабливості;

3)аналіз інституційних умов реалізації задуму і супроводжувальних витрат, їх зіставлення з фінансовими можливостями підприємства;

4)конструкторське та технологічне розроблення нового товару;

5)пробний маркетинг — прогнозування попитуіоцінювання майбутніхвигод;

6)планування та організація процесу виробництва нового товару;

7)комерційна реалізація новинки.

Ці етапи є сутністю інноваційної діяльності на підприємстві і обов’язкові для кожного суб’єкта ринку. Водночас для підприємств, що не мають необхідного наукового потенціалу, деякі з перелічених етапів можуть бути відсутніми або мати інший зміст. Зокрема, четвертий етап може включати обґрунтування доцільності придбання ліцензії на новинку з метою її освоєння і реалізації. У цьому разі немає потреби у здійсненні п’ятого етапу — пробного маркетингу, оскільки новинка уже підтвердила свою комерційну привабливість. Однак тоді у процес економічного обґрунтування включають визначення місткості того сегмента ринку, на якому передбачається реалізація новинки, і прогнозну ціну.

Отже, дифузія і вдосконалення новації є складниками інноваційного процесу. Вони дають змогу поширювати новацію в усіх галузях. Дифузія технологічних нововведень (технологій) здійснюється шляхом їх трансферу.

Трансфер технологій — передача суб’єктам, які не є авторами технологічних новацій, права на їх використання через продаж ліцензій і надання інжинірингових послуг.

Трансфер нововведень (технологій) здійснюється лише в разі її отримання економічної вигоди обома сторонами, які беруть у ньому участь. Покупця технології можуть приваблювати можливості виготовлення продукту, що має ринковий попит, без значних витрат часу на проведення власних науково-технічних дослі-

46

джень, а також можливості на лагодження бізнесу за наявності ресурсів, але відсутності технології. Для значної кількості, наприклад, українських підприємств трансфер технологій є єдиною можливістю підняти свій техніко-технологічний рівень і наблизитися до потреб ринку, оскільки ресурсні обмеження (як кваліфікаційні, так і фінансові) не дають змоги здійснювати наукові дослідження власними силами.

Для продавця трансфер вигідний як спосіб отримання доходу від продажу технології іншим фірмам, які сплачуватимуть йому відсоток від обсягу виготовленої та реалізованої продукції. Якщо ж така технологія є зрілою й економічна віддача від її застосування на традиційних ринках зменшується, трансфер дає змогу продовжити її життєвий цикл і отримати додатковий дохід.

Наведена модель характеризує розвиток нововведень на макрорівні з їх поширенням за межі материнської організації. Вона акцентує на тому, що будь-яка новинка, якою б досконалою не видавалася спочатку, завжди може бути поліпшена або використана за іншим призначенням. Тому інноваційний пошук повинен бути безперервним.

Модель інноваційного процесу в окремо взятій фірмі дещо відрізняється від загальної. Вона охоплює шість етапів (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

ЕТАПИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО НОВОВВЕДЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

47