8.3. РОЛЬ МАРКЕТИНГУ У ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ФОРМУВАННІ СПРИЙНЯТЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ ДО ІННОВАЦІЙ

Основи маркетингу

Конкурентноспроможність підприємства безпосередньо залежить від знання ринку та уміння правильно використовувати ту чи іншу ринкову ситуацію. Це змусило керівників багатьох підприємств розглядати використання маркетингової концепції при організації виробничої діяльності як гостру необхідність.

Характерною рисою існуючого положення є те, що дана концепція використовується в різноманітних варіантах. Наразі неможливо на ринку України визначити тенденцію розвитку маркетингу вже тільки тому, що у своєму сучасному понятті маркетингу на вітчизняних підприємствах не існує. Існуює лише окрема його ідея. Такий підхід втілюється в організації самої служби маркетингу. На підприємствах робляться спроби створити відділи маркетингу, але, як правило, ці відділи виконують лише деякі функції маркетингу (організації реклами, пошук нових клієнтів, участь у виставках, зв’язок із громадськістю). У більшості випадків не існує загальної стратегії маркетингу з чітким визначенням цілей і завдань усієї маркетингової діяльності.

При комплексному підході збутова діяльність є частиною маркетингової (однієї з чотирьох «Р» marketing mіх). І тому перед тим, як вжити заходів щодо удосконалення маркетингового керування збутовою діяльністю, слід вивчити загальні напрямки розвитку маркетингу в галузі.

Вихідним моментом концепції маркетингу служить орієнтована на споживача, інтегрована цільова філософія підприємства. У цілому ж маркетинг можна представити як систему керування ринком певної продукції (послуг), що включає в себе процес визначення, аналізу, прогнозування, створення і розвитку споживчих бажань, а також організацію всіх ресурсів для задоволення потреб покупців з оптимальним прибутком для виробника.

У той же час необхідно чітко розуміти, що концепція маркетингу дозволяє аналізувати, оптимізувати і задовольняти споживчий попит, але вона є лише керівництвом до планування, загальною стратегією діяльності. Підприємство повинно також враховувати свої сильні і слабкі сторони у виробництві, технології, фінансах, збуті. Плани маркетингу повинні погоджувати цілі, вимо-

381

ги споживачів і ресурсні можливості. У протилежному випадку плани маркетингу будуть недосяжні. Необхідно оцінювати вплив конкуренції, державного регулювання та інших сил стосовно підприємства.

Ринок конкретної продукції характеризується тісною взаємодією попиту і пропозиції. Пропозиція товарів знаходиться під впливом таких чинників, як зміна суспільних потреб, попиту населення і прискорення НТП.

Таким чином, попит — це винесені на ринок конкретні платоспроможні потреби. Платоспроможність є найважливішою рисою й особливою властивістю попиту. Але в той же час попит на продукт — це і сукупність цілком визначених вимог до конкретних продуктів із відомими функціонально-споживчими і естетичними властивостями.

Натурально-речовинні характеристики попиту конкретизуються у вигляді споживчих оцінок асортименту і якості продуктів, які надходять на ринок.

Вивчення споживчих оцінок є головною частиною маркетингового дослідження споживачів. Тобто споживач виробів, як правило, порівнює їх лише з уже існуючим товаром, не висловлюючи припущень і побажань у порівнянні з гіпотетично ідеальним товаром.

ЧОТИРИ ЕЛЕМЕНТИ, ЩО БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ФОРМУВАННІ ПОПИТУ

1.Конкретна потреба(завдання маркетингу — визначити, аінодійстворити її)

2.Платоспроможність споживачів, що залежить від загальної економічної ситуації і рівня прибутку населення

3.Ціна (маркетинг має величезну кількість інструментів регулювання ринкової ціни)

4.Пропозиція, обсяг, асортимент і якість якого залежить від самого виробника

Таким чином, маркетингові зусилля безпосередньо впливають на більшість чинників формування попиту на продукт. А оскільки достатній попит лежить в основі ефективності збутової діяльності, то для організації економічно-вигідного збуту слід активізувати маркетингову діяльність.

382

Заходи щодо підвищення конкурентоспроможності підприємств

Інноваційна економіка — це чудове майбутнє для України.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

1)головною продукцією і головною «начинкою» усіх товарів і послуг є нові рішення; саме зростання економіки є безпосереднім результатом безперервних інноваційних змін;

2)провідна роль в економіці належить мільйонам малих і середніх підприємств, очолюваних підприємцями, що діють на свій страх і ризик;

3)динаміка економіки і суспільства визначається не наукою і науковцями, а мільйонами людей, що самостійно приймають рішення, часто інтуїтивні й творчі;

4)порівняно невеликі капіталовкладення у кожне робоче місце завдяки некапіталомісткій технології багатьох мільйонів інноваційних виробництв;

5)знання є основним, панівним фактором продуктивності й у масовому виробництві; тепер вони стають головним предметом і головним результатом праці, що зумовлює реорганізацію галузей навколо створення знань і реструктуризацію всієї економіки країни навколо сфери накопичення інформації;

6)інтелектуалізація праці є основним процесом розвитку виробництва, а витрати на нього і поширення знань — головною формою інвестицій; завдання науки — сприяння інноваціям, що зароджуються, системне, організоване застосування знань у створенні самих знань, що робить їх продуктивними (чого не може зробити держава чи ринок);

7)головна форма власності — це інтелектуальна власність, що структурує суспільство і визначає його розвиток;

8)метою оподатковування має стати підтримання усього необхідного для довгострокових інвестицій, а головною рисою податків, важливою для всієї інноваційної економіки, — їх точна передбачуваність;

9)для розуміння найважливіших економічних процесів, крім мікро-і макроекономіки, необхідна метаекономіка, що враховує вплив таких могутніх неекономічних факторів, як демографія, освіта, нові технології, екологія, тип психології людей, рівень культури тощо.

Водночас і у взаємодії з інноваційною економікою формується підприємницьке суспільство (чи «суспільство знань», «інформаційне суспільство»), яке характеризується тим, що інновації та підприємництво охоплюють значну частину суспільства, стають щоденною практикою. Це дає змогу працювати навіть жінкам, що мають маленьких дітей, зміцнює віру людей у себе.

383

Стало очевидним, що економічне зростання країн великою мірою залежить від інноваційної активності підприємницьких структур, від їх прагнень, зусиль і здатності використовувати у своїй діяльності новіші технології, творчо підходити до визначення способів задоволення потреб споживачів, на основі чого вдосконалювати та оновлювати продукцію, отримуючи більші доходи і зміцнюючи свої ринкові позиції.

Важливою є можливість вільного доступу до інформації. Це впливає не тільки на технологічні зміни, а й на перебіг соціальних процесів. Люди прагнуть бути мобільнішими, намагаючись знайти застосування своїм знанням і здібностям, щоб поліпшити якість свого життя.

Роль держави у формуванні сприйнятливості економіки до інновацій

Державні органи влади й управління не повинні гальмувати технологічний розвиток, а навпаки, мусять прискорювати його.

Інноваційний тип розвитку — спосіб економічного зростання, заснований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямованих на суттєве поліпшення усіх аспектів діяльності господарської системи, періодичному перегрупуванні сил, обумовленому логікою НТП, цілями і завданнями розвитку системи, можливістю використання певних ресурсних чинників для створення інноваційних товарів і формування конкурентних переваг.

Оновлюючи кожне виробництво, підприємці допомагають державі вийти на новий, вищий рівень економічного розвитку.

ПРИЧИНИ, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ ПЕРЕХІД ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ ДО ІННОВАЦІЙНОГО ТИПУ РОЗВИТКУ

•переповненість світового ринку товарами і послугами, знайти місце, у якому можна, лише сформувавши власну ринкову нішу якісно нового товару;

•здатність інноваційного товару створювати конкурентні переваги, що є складовою конкурентоспроможності та економічної стійкості суб’єкта господарювання в умовах невизначеного і мінливого ринкового середовища;

•світова тенденція індивідуалізації потреб, а значить, споживчих характеристик товару;

•прагнення транснаціональних корпорацій монополізувати ринки, що вимагає від дрібніших товаровиробників інноваційної стратегії поведінки на ринку для забезпечення стійкості свого існування.

384

Процес розвитку економіки країни та окремих підприємств на інноваційній основі характеризується динамікою показника наукоємності виробництва.

ПРИЧИНИ, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ НИЗЬКУ ІННОВАЦІЙНУ АКТИВНІСТЬ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

•фрагментарність, непослідовність і незавершеність економічної трансформації;

•орієнтація економіки на інвестування розвитку виробництв, а не на активізацію інноваційної діяльності;

•відсутність розвинутої інноваційної інфраструктури;

•орієнтація на імпорт високотехнологічного устаткування, недостатня увага до розвитку власного науково-технічного потенціалу;

•відсутність кваліфікованого управління інноваційними процесами, спрямованого на підвищення якості продукції, отримання конкурентних переваг;

•недосконалість інструментів правового регулювання інноваційної діяльності, особливо у сфері захисту прав інтелектуальної власності.

Наслідком цього є неспроможність державних органів управління своєчасно здійснювати необхідні структурні зміни в економіці, господарському комплексі країни, що поглиблює технологічне відставання України від розвинутих країн. Несприйнятливість вітчизняного інституційного середовища до інновацій спричиняє також недостатні темпи розвитку підприємництва.

Необхідність активізації інноваційної діяльності в Україні очевидна. Перехід до інноваційного типу розвитку є для неї неодмінною умовою входження на рівних у світову економічну систему, і для цього необхідні цілеспрямовані зусилля держави на формування сприйнятливої до інновацій економічної системи, створення такого механізму економічної взаємодії суб’єктів господарювання, за якого б конкурентні переваги здобувалися лише завдяки активній інноваційній діяльності.

Отже, дослідження динаміки основних економічних процесів науковцями різних країн дали змогу виокремити інновації як найпотужніший чинник економічного зростання. Всебічне використання потенціалу інновацій забезпечує випереджальний розвиток суспільств та економік, тому стимулювання інноваційної активності підприємницьких структур є одним із пріоритетів економічної політики кожної держави.

385