Поширення нововведень, як і їх створення, є складовою частиною інноваційного процесу.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньоорганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений. Внутрішньоорганізаційний інноваційний процес припускає створення і використання нововведення усередині однієї й тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не набуває безпосередньо товарної форми. При простому інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес виявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію удосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається. В умовах товарного інноваційного процесу діють, як мінімум, два господарюючих суб’єкти: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення — технологічний процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному суб’єкті, що господарює.

1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙ

Управління інноваційною діяльністю може бути успішним за умови тривалого вивчення інновацій, що необхідно для їх відбору й використання. Насамперед, необхідно розрізняти інновації й несуттєві видозміни в продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни, тобто кольори, дизайн тощо); незначні технічні або зовнішні зміни в продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання й не досить помітні впливи на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних матеріалів і компонентів; розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва продуктів, що не випускалися колись на даному підприємстві, але уже відомих на ринку, з метою задоволення поточного попиту й збільшення доходів підприємства.

Новизна інновацій оцінюється за технологічними параметрами, а також з ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація інновацій.

Перша класифікація інновацій, яка стала класичною і використовувалася до кінця 60-х років XX ст., належить Й. Шумпетеру.

18

П’ЯТЬ ТИПІВ ІННОВАЦІЙ (ЗА ШУМПЕТЕРОМ)

1.Виробництво невідомого споживачам нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;

2.Впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове наукове відкриття або новий підхід щодо комерційного використання продукції;

3.Освоєння нового ринку збуту певною галуззю промисловості країни, незалежно від того, існував цей ринок раніше чи ні;

4.Залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів, незалежно від того, існували ці джерела раніше чи ні;

5.Впровадження нових організаційних форм.

Насучасномуетапіінноваціїкласифікуютьзарізнимиознаками.

ЗА ЗМІСТОМ ВИОКРЕМЛЮЮТЬ:

•продуктові інновації (орієнтуються на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання);

•інновації процесу (нові технології виробництва продукції, організації виробництва та управлінських процесів);

•ринкові інновації (відкривають нові сфери застосування продукту або сприяють реалізації продукту чи послуги на нових ринках).

Продуктові інновації передусім спрямовані на створення нової споживчої цінності, що приваблює більшу кількість споживачів. Інновації процесу, як правило, дають переваги у витратах, продуктивності, якості. Ринкові інновації розширюють межі ринку (сегменту), на якому працює фірма.

ЗА СТУПЕНЕМ НОВИЗНИ ВИДІЛЯЮТЬ:

•базові (поява нового способу виробництва чи раніше невідомого продукту, які започатковують або дають імпульс розвитку нової галузі, наприклад, винайдення парового двигуна, атомної енергії, радіо, напівпровідників тощо);

•поліпшувальні (упровадження нових видів виробництв, що реалізують інноваційний потенціал базової інновації; вони дають змогу поширювати і вдосконалювати базові покоління техніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, поліпшувати параметри продукції, що випускається);

•псевдоінновації (інновації, які залучаються фірмами у технологічний процес чи продукт, щоб затримати зниження норми прибутку і продовжити життєвий цикл поліпшувальної інновації, наприклад, зміна дизайну товару, матеріалу, з якого він виготовляється; зміна способу рекламування тощо).

19

Залежно від технологічних параметрів інновації підрозділя-

ються на продуктові й процесні.

Продуктові інновації включають застосування нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; одержання принципово нових продуктів.

Процесні інновації означають нові методи організації вироб-

ництва (нові технології). Процесні інновації можуть бути пов’я- зані зі створенням нових організаційних структур у складі підприємства (фірми).

За типом новизни для ринку інновації поділяються на: нові для галузі у світі; нові для галузі в країні; нові для даного підприємства (групи підприємств).

ЯКЩО РОЗГЛЯДАТИ ПІДПРИЄМСТВО (ФІРМУ) ЯК СИСТЕМУ, МОЖНА ВИДІЛИТИ:

1.Інновації на вході в підприємство (зміни у виборі й використанні сировини, матеріалів, машин й устаткування, інформації тощо);

2.Інновації на виході з підприємства (вироби, послуги, технології, інформація тощо);

3.Інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

ЗАЛЕЖНО ВІД ГЛИБИНИ ВНЕСЕНИХ ЗМІН ВИДІЛЯЮТЬ ІННОВАЦІЇ

♦радикальні (базові);

♦поліпшувальні;

♦модифікаційні (часткові).

Перелічені види інновацій відрізняються одна від одної за ступенем охоплення стадій життєвого циклу.

Існують три основні ознаки класифікації нововведень: за типом нововведення; за механізмом його рекалізації; за особливостями інноваційного процесу.

20

ПОДІЛ ІННОВАЦІЇ ЗА ТИПОМ НОВОВВЕДЕНЬ

•соціальні;

•матеріально-технічні (устаткування, технологія, сировина, товари);

•економічні (матеріальні стимули, системи оплати праці);

•організаційно-управлінські (організаційні структури, форми організації праці, вироблення рішень, контроль за виконанням);

•соціально-управлінські (перетворення усередині колективних відносин);

•правові (зміни в трудовому і господарському законодавстві);

•педагогічні (методи навчання).

РОЗШИРЕНА КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙ З УРАХУВАННЯМ СФЕР ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, У ЯКІЙ ВИДІЛЕНІ ІННОВАЦІЇ:

♦технологічні;

♦виробничі;

♦економічні;

♦торговельні;

♦соціальні;

♦у сфері керування.

Однак ці класифікації інновацій дещо спрощені. Для визначення перспективних нововведень, реалізація яких має сприяти подальшому розвитку підприємства, для впорядкування процесу пошуку і залучення новацій існує детальніша класифікація О. І. Пригожина. її особливість полягає в тому, що залежно від критерію одні й ті самі нововведення можуть бути віднесені до кількох видів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙ (ЗА О.І. ПРИГОЖИНИМ)

1.За поширеністю:

♦ одиничні ♦ дифузійні.

2.За місцем у виробничому циклі:

♦ сировинні ♦ що забезпечують (єднальні) ♦ продуктові

21

3. За спадкоємністю:

♦що заміщають

♦що скасовують

♦поворотні

♦відкриваючі

♦ретровведения

4. За охопленням:

♦локальні

♦системні

♦стратегічні

5. За інноваційним потенціалом і ступенем новизни:

♦радикальні

♦комбінаторні

♦що вдосконалюють

Наприклад, за ознакою змісту або внутрішньої структури виділяють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінські тощо.

Виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні й локальні); параметри життєвого циклу (виділення й аналіз усіх стадій і підстадій), закономірності процесу впровадження тощо.

Напрямки класифікації, що враховують масштаб і новизну інновацій, інтенсивність інноваційної зміни найбільшою мірою виражають кількісні і якісні характеристики інновацій і мають значення для економічної оцінки їхніх наслідків й обґрунтування управлінських рішень.

Однак прийняття рішення щодо залучення у виробничий чи обслуговуючий процес конкретної новинки здійснюється не лише з огляду на абсолютну новизну, а й з огляду доцільності та економічної вигідності її впровадження на підприємстві, на ринку, для групи споживачів. Для цього розглянемо класифікацію нововведень, згруповану в таку таблицю:

22

23

24