7.1. Сутність інвестиційного ринку, аналіз та прогнозування його стану.

7.2 Вихід на ринок технологій як результат інноваційної діяльності.

7.3.Значення, цілі, завдання й особливості аналізу попиту на науково-технічну продукцію та інновації.

7.4.Формування портфеля проектів.

7.1. СУТНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ, АНАЛІЗ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЙОГО СТАНУ

Інвестиційні відносини, що складаються між суб’єктами інвестиційної діяльності (інвесторами і учасниками) являють собою сукупність дій щодо здійснення інвестицій, націлених на одержання доходу або прибутку. Ефективність цих відносин залежить від правових, економічних та соціальних умов, визначених державним законодавством та здатністю суб’єктів інвестиційної діяльності оцінювати і прогнозувати розвиток інвестиційного ринку.

Кон’юнктура інвестиційного ринку, її зміни впливають на прийняття інвестиційних рішень, обумовлюють необхідність корегування моніторингу процесу інвестування.

Інвестиційний ринок — це сукупність взаємопов’язаних таких його складових: ринку інвестиційних товарів, що вміщує іпотечний ринок, підрядний ринок, ринок інтелектуальних цінностей та ринок робочої сили; ринку фінансових ресурсів, який розподіляється на грошовий ринок, ринок капіталів та кредитний ринок.

На іпотечному ринку пропонуються такі інвестиційні товари як нерухомість, земельні ділянки; на підрядному ринку задовольняється попит на обладнання, будівельні матеріали та різноманітні роботи і послуги — дослідницькі, конструкторські, будівельні та інші; ринок інтелектуальних цінностей пропонує патенти, ліцензії, ноу-хау, нові технології та знання.

334

Складові частини фінансового інвестиційного ринку — грошовий ринок та ринок коштів — забезпечують учасників цінними паперами терміном погашення менше одного року, довгостроковими цінними паперами та корпоративними акціями. Кредитний ринок оперує з борговими зобов’язаннями за довгостроковими кредитами.

ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ СТАН ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ ТА ЙОГО СЕГМЕНТІВ

•попит,

•пропозиція,

•ціна,

•конкуренція.

Інвестиційний ринок формується, з одного боку, його суб’єктами — інвесторами, що володіють певним об’ємом інвестиційних ресурсів і одночасно зацікавлених в придбанні додаткових інвестиційних товарів чи інвестицій. З другого боку, попит, що виникає, проявляється під впливом кількісних та якісних змін інвестиційних товарів, тобто змін інвестиційної пропозиції. У зв’язку з цим ринок інвестицій та ринок інвестиційних товарів фактично представляють собою дві сторони єдиного інвестиційного ринку, де на боці попиту представлений інвестиційний капітал (інвестиції), а на боці пропозиції — інвестиційні товари.

У момент купівлі-продажу на інвестиційному ринку інвестиціям протистоїть певна кількість інвестиційних товарів або об’єктів вкладень. Інвестор, що володіє коштами, приймає рішення щодо їх використання, орієнтуючись на найбільш прибуткові інвестиційні товари, що забезпечать максимальну норму прибутку на вкладений капітал.

Інвестиційний попит та пропозиція на товари врівноважуються завдяки функціонуванню механізму ціноутворення, тобто за допомогою системи рівноважних цін на інвестиції та інвестиційні товари. Формування системи рівноважних цін відбувається під впливом мікроекономічних пропорцій у виробництві та збуті, в основі яких лежить співвідношення інвестиції — приріст капітального майна.

Механізм дії ціни рівноваги властивий розвинутим ринковим відносинам, що характеризуються вільною зростаючою конкуренцією товаровиробників, і, як наслідок цього, — випереджуючим

335

розвитком пропозиції при відносно стабільному попиті. Важливу роль у стимулюванні конкурентних процесів належить державному регулюванню, націленому на обмеження монополістичних тенденцій у сфері товаровиробництва.

Ціна рівноваги відображає зміни вартості товарів, оскільки рівень співвідношення попиту та пропозиції, що складається на ринку, пов’язаний безпосередньо із змінами в системі вартостей.

Якщо на ринку складається ситуація, характерна наявністю різноманітних інвестиційних товарів, природним є підвищення попиту на ті товари, які забезпечують високу норму прибутку та мінімальний рівень ризику. Ці пріоритетні сфери приваблюють капітал, що призводить до перевищення попиту над пропозицією, а в результаті — до зростання цін. Подальший процес припливу інвестицій призводить до зростання пропозиції товарів, що привертають увагу інвесторів і, як наслідок, викликає зниження цін.

Логіка формування інвестиційних відносин обумовить необхідність визначення нових галузей, вкладення в які забезпечать інвесторам в майбутньому одержання великого прибутку.

Співвідношення основних елементів інвестиційного ринку — попиту, пропозиції, цін та рівня конкуренції, які характеризують в цілому ситуацію, що складається на інвестиційному ринку, визначається аналізом ринкової кон’юнктури.

Ринкова кон’юнктура — результат взаємодії різних чинників (економічних, політичних, соціальних, науково-технічних тощо), що зумовлюють формування конкретного стану інвестиційного ринку, напрями, хід та результати інвестиційної діяльності на цьому ринку.

Ринкова кон’юнктура значною мірою визначає цінність та конкурентоспроможність товарів і послуг, що реалізуються, можливість та економічну доцільність процесу купівлі-продажу і стратегію, форми та методи прийняття практичних інвестиційних рішень.

Фактори, що впливають на кон’юнктуру інвестиційного ринку, можна класифікувати як постійні і тимчасові, циклічні та нециклічні, стимулюючі або стримуючі розвиток ринку. За періодичністю дії їх поділяють на постійні і тимчасові. Постійно діючі фактори також можуть бути циклічними та нециклічними. В цілому всі фактори діють таким чином, що в різні моменти часу або підсилюють, або, навпаки, ослаблюють дію один одного; до того ж значимість їх змінюється і залежить від етапу циклу розвитку як кон’юнктури інвестиційного ринку, так і загальногосподарчої кон’юнктури в цілому.

336

Циклічний характер розвитку економіки — першопричина кон’юнктурних коливань на інвестиційному ринку. Кон’юнктура інвестиційного ринку слідує за рухом даного циклу, але представляє собою, як правило, більш динамічне явище, ніж фази циклу:

вдеякі моменти часу вона істотно відхиляється від напряму руху останніх.

Такого роду коливання обумовлюються дією нециклічних постійних і тимчасових чинників, а також випадкових явищ.

Уцілому спостерігається різке скорочення інвестиційного попиту і пропозиції під час кризи та депресії, прискорення росту в період оживлення економіки, значний ріст під час її підйому.

До постійно діючих нециклічних чинників відноситься науко- во-технічний прогрес, концентрація виробництва та капіталу, інфляція, мілітаризація економіки та гонка озброєнь. Епізодично проявляється дія таких чинників, як соціальні конфлікти, стихійні лиха, міжнародні і внутрішні політичні кризи тощо.

Значимість таких чинників у формуванні інвестиційного ринку різна і сила їхнього впливу змінюється в значних межах. До того ж один і той же чинник в різних умовах неоднаково впливає як на весь ринок, так і на його окремі сегменти.

Досить часто істотна роль тимчасових і випадкових чинників у формуванні кон’юнктури інвестиційного ринку ускладнює її аналіз і вносить деякий елемент умовності в прогноз, оскільки науковий прогноз часу, місця виникнення та сили впливу факторів є очевидною проблемою.

Успішне вивчення кон’юнктури інвестиційного ринку залежить, по-перше, від правильного визначення найбільш впливових факторів, від сили дії яких залежить стан кон’юнктури на теперішній час і в перспективі, а також від ефективності інструментарію, використаного для аналізу та прогнозування.

Крім того, вирішення цього завдання можливе за умови врахування всіх нових явищ і процесів, що виникають в першу чергу

всферах виробництва і обертання.

На практиці використовується декілька видів прогнозів, які класифікуються за такими принципами: за природою прогнозованих процесів, за послідовністю прогнозованих оцінок, за періодом випередження.

За послідовністю прогнозних оцінок процес прогнозування поділяється на пошуковий та нормативний етапи. Сутність пошукового етапу прогнозування полягає у визначенні можливого стану об’єкта прогнозування в майбутньому або імовірних строків досягнення намічених цілей. На нормативному етапі прогно-

337

зування визначаються шляхи та способи, необхідні для досягнення можливого стану об’єкта прогнозування в майбутньому.

Нормативний етап прогнозу починається із формування генеральної цілі, що визначається на етапі пошукового прогнозу, а потім у відповідності до неї послідовно намічаються підцілі, виконання яких повинно перевести об’єкт з теперішнього стану до наміченої цілі в майбутньому. Іншими словами, здійснюється декомпозиція генеральної цілі.

Необхідно відмітити, що на пошуковому етапі прогнозу об’єкт аналізується як динамічна система, якій властива деяка інерція. У зв’язку з цим цей етап оснований на вивченні закономірностей, що склалися, для розповсюдження її на майбутнє.

В цілому метод послідовності прогнозних оцінок є недостатньо точним і може використовуватися для прогнозування стану кон’юнктури інвестиційного ринку лише у випадках короткострокових прогнозів.

При використанні прогнозу за періодом випередження розрізняють два трактування поняття «період випередження прогнозу»: призначений і розрахунковий. Призначений період випередження представляється у вигляді деякого довільно вибраного відрізку часу, на кінець якого необхідно розробити прогнозні варіанти реалізації визначеної події.

Оцінка розрахункового періоду випередження може бути проведена експертним методом, який полягає в тому, що за допомогою експертів визначається імовірний строк настання події. Періоди випередження розраховують за формулою:

де Рn — період прогнозування, відмічений експертом-песимі- стом, тобто найбільш віддалений строк настання події;

Pо — період прогнозування, відмічений експертом-оптимі- стом, тобто найбільш близький строк настання прогнозованої події.

Таким чином, розрахунок періоду випередження є не що інше, як прогнозування періоду часу, необхідного для досягнення заданої сукупності умов.

Для ефективної реалізації прогнозу важливим є аналіз взаємовпливу та підпорядкування чинників розвитку об’єкта прогнозування і прогнозного фону. За визначенням, прогнозний фон — це сукупність зовнішніх стосовно до об’єкта прогнозування умов, важливих для вирішення завдання прогнозу. Фон характеризує

338

майбутнє середовище розвитку об’єкта і відіграє важливу роль. Існують різні види прогнозного фону. Для прогнозу розвитку кон’юнктури інвестиційного ринку можна назвати такі види фону, як зовнішньополітичний, соціальний, економічний, політичний тощо. Крім того, розробці прогнозу повинен передувати аналіз джерел прогнозної інформації, а також оцінка точності і достовірності результатів багатоваріантного прогнозу, виконана їх верифікація (перевірка), а при необхідності — проведений синтез одержаних прогнозних оцінок.

Джерела інформації можна умовно розділити (залежно від одержання інформації) на два класи: джерела фактографічної та експертної інформації. У джерелах фактографічної інформації наявні документально зафіксовані дані, які необхідні для розробки прогнозу, а джерелом експертної інформації є безпосередньо експерт.

Формалізовані методи прогнозування, основані на фактографічних джерелах інформації, є дійовими, якщо період випередження вміщується в рамки періоду ретроспекції. При виникненні можливості «стрибка» в розвитку об’єкта прогнозування необхідно застосувати експертні методи як для визначення сили «стрибка», так і для оцінки строку його реалізації. У цьому випадку формалізовані методи використовуються для оцінки еволюційних ділянок розвитку до і після «стрибка». Якщо у прогнозному періоді випередження вміщається декілька еволюційних циклів розвитку об’єкта прогнозування, то при розробці прогнозів знову мають перевагу експертні методи.

Для прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку можуть використовуватись як індивідуальні, так і колективні експертні оцінки. До індивідуальних методів відносяться методи інтерв’ю, метод аналітичної індивідуальної експертної оцінки, побудови сценаріїв тощо.

Метод інтерв’ю, оснований на бесіді експерта з прогнозистом за схемою «питання — відповідь»; при аналітичній індивідуальній оцінці експерт аналізує представлену йому сукупність вірогідних і різноманітних відомостей з досліджуваної проблеми. Метод побудови сценаріїв — аналітичний метод прогнозування, оснований на встановленні логічної послідовності етапів об’єкта прогнозування та прогнозного фону в часі.

До групи колективних оцінок відносяться методи експертних комісій, методи соціологічного опитування та евристичне прогнозування.

Ефективність експертних методів прогнозування для прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку визначається тим, що

339