- •ВСТУП
- •1.1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
- •1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙ
- •1.3. ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ІННОВАЦІЙ
- •1.4. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА Й ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
- •1.5. ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- •1.6. ЕТАПИ, СТАДІЇ ТА МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
- •1.7. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
- •2.1. ЦІЛІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- •2.2. ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- •2.3. ЗМІСТ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ
- •2.4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
- •2.5. УПРАВЛІННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИМ ПРОЕКТОМ
- •2.6. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ ТА МОНІТОРИНГ ІННОВАЦІЙ
- •2.7. РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ВИРОБНИЦТВО
- •3.1. ПОНЯТТЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ
- •3.2. АНАЛІЗ СТРАТЕГІЧНИХ АЛЬТЕРНАТИВ, МЕТОДИ ВИБОРУ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ
- •3.3. МІСЦЕ SWOT-АНАЛІЗУ В ОПРАЦЮВАННІ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
- •3.4. ПЛАНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА КОНТРОЛЬ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ
- •4.1. ЗАВДАННЯ Й ОСНОВНІ ПРИЙОМИ ЕКСПЕРТИЗИ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
- •4.2. ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЗУЛЬТАТІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- •4.3. МЕТОДИ ВІДБОРУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ
- •4.4. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
- •4.5. ПІДГОТОВКА ТА СКЛАДАННЯ БІЗНЕС-ПЛАНІВ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
- •4.6. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІННОВАЦІЙ
- •4.7. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
- •4.8. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙ
- •5. НАПРЯМКИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
- •5.2. ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ «ТЕХНОІМПОРТ»
- •5.3. ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ «ЕКСПОРТ»
- •5.4. ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ «ІНФОРМАЦІЯ»
- •5.5. ПРОГРАМА «ІНВЕСТОР»
- •5.6. ПРОГРАМА «ОСВІТА-НАУКА»
- •5.7. CТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОЮ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
- •6.3. ОЦІНКА СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНОЇ ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ Й ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ ДЖЕРЕЛ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА (ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ)
- •6.4. РОЗРАХУНОК ГРАНИЧНОЇ ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ
- •6.5. ОЦІНКА ВАРТОСТІ КОШТІВ У ЧАСІ
- •6.6. ОЦІНКА ІНФЛЯЦІЇ
- •6.7. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ
- •6.8. ОЦІНКА ЛІКВІДНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ
- •6.9. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЧИХ ІНВЕСТИЦІЙ
- •6.10. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
- •6.11. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
- •7.1. СУТНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ, АНАЛІЗ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЙОГО СТАНУ
- •7.2. ВИХІД НА РИНОК ТЕХНОЛОГІЙ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- •7.3. ЗНАЧЕННЯ, ЦІЛІ, ЗАВДАННЯ Й ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ ПОПИТУ НА НАУКОВО-ТЕХНІЧНУ ПРОДУКЦІЮ ТА ІННОВАЦІЇ
- •7.4. ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ПРОЕКТІВ
- •8.1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
- •8.2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- •8.3. РОЛЬ МАРКЕТИНГУ У ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ФОРМУВАННІ СПРИЙНЯТЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ ДО ІННОВАЦІЙ
- •8.4. ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
- •ДОДАТОК
Проектування схеми фінансових потоків необхідне для визначення напрямків й обсягів платежів, здійснюваних при реалізації процесу функціонування ТЦ.
Після реалізації перших трьох етапів розробляють організаційний план функціонування технологічного ланцюжка.
Ефективність проекту оцінюється шляхом аналізу співвідношення витрат і результатів з урахуванням інтересів учасників.
Оцінка майбутніх витрат і результатів проводиться в межах розрахункового періоду, тривалість якого обмежена строком окупності.
Витрати, здійснювані учасниками проекту, підрозділяються на первісні (капіталоутворюючі інвестиції), поточні й ліквідаційні.
Розглянемо питання організації технологічного ланцюжка й мотивації учасників.
Під організацією технологічного ланцюжка розуміють комплекс заходів щодо узгодження й затвердження всіх питань, пов’я- заних з функціонуванням цього ланцюжка. Питання можуть бути будь-які, що дозволяють запобігти якнайбільше непорозумінь надалі.
Процес організації технологічного ланцюжка становить невід’ємну частину циклу керування.
ВІН ПОЛЯГАЄ В НАСТУПНОМУ:
•узгодження організаційної схеми;
•узгодження плану ефективності;
•пошук інвестора (як правило, банк у структурі ФПГ);
•підготовка й узгодження нормативних документів;
•визначення форм оповіщення, взаємодії, впливу;
•затвердження дати початку функціонування технологічного ланцюжка;
•підписання договорів;
•призначення керуючого по ланцюжку;
•одержання коштів і початок функціонування.
2.5. УПРАВЛІННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИМ ПРОЕКТОМ
Дослідницький проект — це виконання досліджень і розробок, спрямованих на рішення актуальних теоретичних і практичних завдань, що мають соціально-культурне, народно-господар-
80
ське, політичне значення. У дослідницьких проектах викладаються науково обґрунтовані технічні, економічні або технологічні рішення.
ВИДИ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ПРОЕКТІВ
•ініціативні наукові проекти;
•проекти розвитку матеріально-технічної бази наукових досліджень;
•проекти створення інформаційних систем і баз даних (ІС і БД);
•видавничі проекти;
•проекти організації експедиційних робіт тощо.
ДЛЯ ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПРОЕКТУ ХАРАКТЕРНО НАСТУПНЕ:
♦не повторюється;
♦має заздалегідь сформульовану мету;
♦має певний початок і кінець;
♦обмежений у часі та в коштах;
♦складний;
♦вимагає залучення фахівців різних профілів;
♦має високий пріоритет.
Проект націлений на досягнення протягом установленого часу й при використанні обмежених ресурсів конкретно поставленої мети, яка настільки нова, що вимагає спеціальних підходів до її реалізації:
♦створення проектної групи або утворення творчого колективу;
♦керування (як забезпечити виконання проекту з урахуванням вимог до якості, з витратами й строками).
Багато проектів можуть здійснюватися поряд зі звичайною повсякденною діяльністю. Разом з тим реалізація проекту нерідко вимагає організації робочої групи.
81
У дослідницьких проектах викладаються науково обґрунтовані технічні, економічні або технологічні рішення. Проекти можуть фінансуватися по лінії державної науково-технічної програми, шляхом одержання грантів. Кожен проект оформляється з урахуванням певних вимог, має чітку назву, супроводжується короткою анотацією, у проекті вказується число виконавців, строки виконання, потреба у фінансуванні розраховуючи на рік, інформація про керівників й основних виконавців.
Пріоритетні напрямки досліджень і розробок реалізують у вигляді великих міжгалузевих проектів. Пріоритетними напрямками розвитку науки й техніки в Україні є: інформаційні технології й електроніка, виробнича технологія, нові матеріали й хімічні продукти, технологія живих систем, транспорт, паливо й енергетика, екологія й раціональне природокористування. Для керування проектом створюється робоча група.
Керування проектом є складним завданням. Робоча група, створена для реалізації проекту, вирішує нові завдання, що відрізняються від завдань, розв’язуваних існуючими функціональними підрозділами.
Між робочою групою й усією організацією існує стійкий зв’язок, тому що реалізація проекту повинна здійснюватися в співробітництві з існуючими підрозділами й результат повинен бути інтегрований у наявну структуру. Наприклад, введення дистанційної системи утворення у вузі повинне відбуватися в співробітництві з деканатами, кафедрами й іншими підрозділами.
Кожен член робочої групи має, як правило, двох керівників (керівника групи й керівника функціонального підрозділу). Для керування проектом може бути призначений керівник. Структура групи по проекту залежить від сформованої ситуації. Якщо, наприклад, проект не є складним (модифікація продукту), то створюється обмежена робоча група, до складу якої входять відділи розробки нової продукції, виробництва, маркетингу й обслуговування. Така група підпорядковується керівникові відповідного відділу.
Якщо ж мова йде про радикальні нововведення, у складі групи можуть бути виділені: технічний («працівник») керівник, що вирішує, що й коли повинні робити співробітники; науковий («професійний») керівник, відповідальний за якість виконання роботи; керівник-організатор, що забезпечує особисті інтереси співробітників (зарплата тощо).
82
ПРИ ВІДБОРІ КАНДИДАТУР У РОБОЧУ ГРУПУ КЕРУЮТЬСЯ НАСТУПНИМИ КРИТЕРІЯМИ:
♦компетентність і досвід;
♦наявність спеціальних знань у проблемній галузі;
♦можливість залучення до роботи;
♦влада й авторитет в організації;
♦здатність розв’язувати конфліктні ситуації;
♦ставлення до справи;
♦особистий інтерес і мотивація.
Треба враховувати, що керівник проекту відіграє вирішальну роль в організації роботи. Тому за своїми особистими якостями, здібностями і повноваженнями він повинен мати авторитет у керівників функціональних підрозділів.
КЕРІВНИКИ УТВОРЮЮТЬ КООРДИНАЦІЙНУ ГРУПУ,
УЗАВДАННЯ ЯКОЇ ВХОДИТЬ:
♦визначення мети проекту;
♦призначення керівників робочих груп;
♦створення робочих груп;
♦постановка завдання;
♦контроль за реалізацією проекту (якість, час, витрати);
♦ухвалення рішення про продовження;
♦розпуск робочих груп.
Весь поділ проекту на етапи має бути ретельно продуманий. Однією із причин невдач у реалізації проекту є нечітка організація співробітництва й погодженості усередині робочої групи, а також між робочою групою й організацією.
Робочі групи відповідають за виконання своєї частини проекту; планування й контроль, складання звітів для координуючої групи й всієї організації.
83