6.11. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Доцільне інвестування капіталу можливе за умови одержання об’єктивної інформації про діяльність підприємства, що дозволяє оцінити його інвестиційну привабливість.

При оцінці підприємства як потенційного об’єкта інвестування в першу чергу необхідно встановити стадію його життєвого циклу.

ІСНУЮТЬ ТАКІ СТАДІЇ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ:

1)народження;

2)початок діяльності;

3)швидке зростання;

4)стабільне функціонування;

5)занепад або друге народження.

Перша стадія характерна великими витратами власних, залучених та отриманих в борг коштів. На другій та третій стадіях діяльність підприємства забезпечує високий рівень прибутку; разом з тим рівень потреби в інвестиціях також зростає.

Четверта стадія — це період відшкодування власних боргів, наявності добре диверсифікованого великого інвестиційного портфеля, відсутності потреби у великих інвестиціях. Цей етап діяльності підприємства характерний розробкою стратегії запобігання занепаду.

На п’ятій, останній стадії життєвого циклу, попит на продукцію підприємства падає, доходи знижуються. Якщо не реалізовується стратегія відродження і не здійснюються вагомі інвестиції, підприємство терпить банкрутство.

Інвестиційно привабливими вважаються підприємства, які знаходяться на перших трьох стадіях життєвого циклу. На стадії стабільного функціонування інвестиційні вливання доцільні на початковій фазі, на більш низькій ефективними можуть бути невеликі за об’ємом інвестиції, що здатні окупитися в короткий проміжок часу.

Остання стадія життєвого циклу може привернути увагу інвесторів лише в тому випадку, коли реалізується стратегія «другого народження» — інвестування нових проектів, що забезпечать пе-

326

репрофілювання підприємства, вертикальне або горизонтальне злиття через купівлю підприємств галузі, в якій функціонує дане, або підприємств інших галузей.

Для визначення стадії життєвого циклу, на якій знаходиться підприємство, необхідний аналіз (за період в декілька років) та-

ких показників, як: об’єм продажу, розміри активів, прибутку та власного капіталу. Інтенсивний приріст цих показників спостерігається на перших трьох стадіях, на подальших двох — стабілізація та падіння їхнього рівня.

Крім дослідження життєвого циклу підприємства, для формування висновку про інвестиційну привабливість аналізується його фінансовий стан.

Аналіз фінансового стану підприємства дає можливість оцінити його рівень прибутковості та рентабельності, віддачу від вкладених в підприємство коштів, а також рівень ризику при реалізації інвестиційної програми.

Фінансовий стан підприємства оцінюється за допомогою сукупності показників, які відображають процес формування та використання його фінансових коштів. Виділяються такі групи показників, які характеризують фінансову діяльність підприємства:

абсолютні, відносні, структурні і показники приросту.

До першої групи відносяться показники, що дають можливість оцінити масштабність операцій підприємства, результати його діяльності. У своїй більшості ці дані беруться з фінансової та оперативної звітності (активи, прибуток тощо).

Відносні показники являють собою різні коефіцієнти або відношення, що визначається зіставленням абсолютних показників. Аналіз відносних показників базується на тому, що в практиці підприємств формуються певні співвідношення показників (наприклад, окремих статей балансу) залежно від сфери їхньої діяльності або галузі виробництва, що створює зручності для різних зіставлень. До того ж досить корисним в умовах економіки, що циклічно розвивається, є аналіз показників в динаміці, а також порівняння їх з аналогічними показниками інших підприємств або середніх вгалузі.

Структурні показники дають можливість оцінити частку окремих елементів в загальній сумі; прирістні показники характеризують зміни показників (в абсолютному або відносному вигляді) за певний період.

Для проведення фінансового аналізу використовуються такі методи:

1. Метод порівняння. Його сутність полягає в порівнянні фінансових показників підприємства з плановими або відповідними

327

за попередній період, іншими підприємствами, середніми значеннями в галузі або в країні. При порівнянні показників за різні періоди важливо врахувати вплив інфляційних процесів, однорідність складових елементів та т. ін.

2. Метод обчислення і порівняння інтегрального рейтингу. Ін-

тегральний рейтинг обчислюється як сума показників, взятих з коефіцієнтами значущості.

ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ ЗНАЧУЩОСТІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ТАКІ ПРИЙОМИ:

•упорядкування показників за важливістю;

•знаходження відносин за важливістю для коефіцієнтів показників;

•попарне порівняння показників за важливістю;

•визначення показників за допомогою сукупності послідовних порівнянь (метод Черчмена-Акоффа);

•знаходження коефіцієнтів після попереднього визначення середньої точки;

•використання ієрархії показників;

•визначення замість точних значень коефіцієнтів діапазону їх можливих значень.

3.Метод групування. На основі групування показників виявляються тенденції в зміні значень показників діяльності підприємства, факторів та явищ, що впливають на ці зміни.

4.Метод обчислення коефіцієнтів чутливості. Коефіцієнти чутливості дають можливість проаналізувати ступінь чутливості одних показників, які зіставляються, статичного та економічного аналізу системи показників в цілому.

ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ПІДПРИЄМСТВА ПЕРЕДБАЧАЄ ПОСЛІДОВНУ РЕАЛІЗАЦІЮ ТАКИХ ЕТАПІВ:

1)аналіз платоспроможності та фінансової сталості підприємства;

2)аналіз кредитоспроможності підприємства та його ліквідності;

3)аналіз оборотності оборотних активів;

4)аналіз фінансових результатів.

Фінансовий стан підприємства характеризується рівнем фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування своєї

328

діяльності; здатності в необхідні строки погасити свої фінансові зобов’язання. Підприємство є платоспроможним, якщо сума поточних активів (запасів, грошових коштів, дебіторської заборгованості) дорівнює або перевищує його зовнішню заборгованість.

Для оцінки фінансової сталості використовується ряд фінансових показників.

Коефіцієнт автономії:

де ВК — розмір власного капіталу; Акт — розмір активів.

Коефіцієнт автономії відображає фінансову незалежність підприємства від зовнішніх форм фінансування. Чим вище це відношення, тим кращий фінансовий стан підприємства. Загальновідомим є твердження, що сума заборгованості не повинна перевищувати суму власного капіталу. Отже, якщо це відношення складає 50 %, можна стверджувати, що фінансування діяльності підприємства за рахунок позикового капіталу відбувається в допустимих межах.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів

де 3К — розмір позикового капіталу; ВК — розмір власного капіталу.

Для одержання об’єктивної інформації необхідно проаналізувати структуру заборгованості, оскільки деякі види короткострокової заборгованості являють собою свого роду безкоштовний кредит (наприклад, заборгованість по заробітній платі тощо).

Коефіцієнт довгострокової заборгованості:

де ДЗ — розмір довгострокової заборгованості.

Довгострокова заборгованість не повинна перевищувати розміру власного капіталу, до того ж її розмір не повинен бути більшим за власний оборотний капітал. У протилежному разі підприємство використовує частину довгострокових кредитів на фінансування поточних операцій, що збільшує витрати, пов’язані

зперевищенням процента по довгострокових кредитах порівняно

зкороткостроковими.

329

Кредитоспроможність підприємства — це здатність його своєчасно і в повному об’ємі розрахуватись по своїх боргах. Ана-

ліз кредитоспроможності підприємства ґрунтується на визначенні ліквідності активів та ліквідності балансу.

Ступінь ліквідності активів характеризується часом, необхідним для перетворення їх в гроші. Ліквідність балансу досягається при рівновазі між зобов’язаннями підприємства і його активами.

Ліквідність підприємства визначається за допомогою таких фінансових коефіцієнтів, як коефіцієнти покриття або поточної ліквідності й коефіцієнтом «критичної оцінки» ліквідності.

Коефіцієнт покриття або поточної ліквідності:

де ОА — оборотні активи, КЗ — короткострокова заборгованість.

Коефіцієнт покриття показує, в якій мірі поточні активи покривають короткострокові зобов’язання. Якщо співвідношення менше за одиницю, підприємство неспроможне сплатити борги; якщо воно дорівнює одиниці, то підприємство дотримується балансу, але не має фінансової волі; при співвідношенні, значно більшому за одиницю, мають місце поточні активи високої вартості.

Коефіцієнт «критичної оцінки» ліквідності:

де ЛА — розмір ліквідних активів, які вміщують грошові кошти, ліквідні цінні папери, дебіторську заборгованість.

Коефіцієнт показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашеною в найближчий до моменту складення балансу час.

Кредитоспроможність підприємства залежить також від стану оборотних активів. Недостатня кількість оборотних коштів ставить під загрозу виробничу діяльність підприємства, перериває виробничий цикл і призводить до неспроможності сплачувати по своїх зобов’язаннях. Оборотність оборотних активів — один з важливих коштів, що зумовлює наявність необхідних для діяльності підприємства оборотних засобів, а також визначає розмір затрат, пов’язаних з володінням та зберіганням товарно-матері- альних запасів.

330

ПРИ ОЦІНЦІ ОБОРОТНОСТІ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ АНАЛІЗУЄТЬСЯ:

•оборотність активів підприємства;

•оборотність товарно-матеріальних запасів;

•оборотність дебіторської заборгованості.

Для аналізу заборгованості активів використовують показники.

Коефіцієнт оборотності активів

де ОП — обсяг продажу за звітний період (рік); ОАс — середній розмір оборотних активів.

Середня оборотність активів розраховується за той же період, що і об’єм продажу:

де ОАп — розмір активів на початок року; ОАк — розмір активів на кінець року.

Коефіцієнт оборотності показує, яку кількість оборотів здійснив оборотний капітал протягом року. Чим більша кількість оборотів, тим активніша діяльність підприємства і менше коштів необхідно для виконання поточних операцій. Але разом з тим ріст коефіцієнта може означати як збільшення ефективності операцій, так і бути результатом інфляційного зростання цін, що зумовлює необхідність додаткового аналізу інших показників фінансової діяльності.

Тривалість обороту активів

де Д — кількість днів в періоді; Коб — коефіцієнт оборотності активів.

У разі збільшення тривалості обороту активів, що свідчить про наявність негативних тенденцій в розвитку підприємства, приймається рішення про додаткове залучення коштів в обіг.

Розмір додатково залучених коштів в обіг

де ТОз.р — тривалість обороту активів у звітному році; ТОп.р — тривалість обороту активів за попередній рік.

331

При аналізі оборотності товарно-матеріальних запасів обчислюються коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів та строк їх зберігання.

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів

де ТМЗ — розмір товарно-матеріальних запасів.

Зниження коефіцієнта означає, що відбувається затовареність готовою продукцією внаслідок виникнення проблем зі збутом. З іншого боку, це явище може пояснюватися збільшенням запасів сировини та матеріалів, пов’язаним з очікуваним зростанням цін на них. У зв’язку з цим необхідний додатковий аналіз змін у структурі товарно-матеріальних запасів та факторів, що їх зумовлюють.

Строк зберігання запасів

де ДЗс — середня сума дебіторської заборгованості та

тривалість погашення дебіторської заборгованості:

Одним з найважливіших складових оцінки інвестиційної привабливості підприємництва є аналіз його фінансових результатів.

Оскільки критерієм фінансової сталості підприємства є його здатність реалізувати річний цикл діяльності з одержанням прибутку та із збереженням чи покращенням початкових умов функціонування для подальшого циклу діяльності, аналіз фінансових результатів починається з оцінки динаміки показників балансового і чистого прибутку. При цьому порівнюються показники за звітний та попередній періоди, знаходяться відхилення від базової величини та аналізуються чинники, що найбільше впливають на формування існуючих тенденцій.

332

Абсолютне значення прибутку лежить в основі обчислення цілого ряду відносних показників рентабельності. Розглянемо основні з них.

1. Рентабельність продажу

де Пр — прибуток за звітний період.

Падіння рівня цього показника означає зменшення попиту на продукцію підприємства і, отже, свідчить про зниження рентабельності його операцій.

2. Рентабельність активів

Цей показник дає можливість оцінювати ефективність використання всього капіталу підприємства (основного й оборотного). При зниженні рентабельності робиться висновок або про перевкладення капіталу, або про погіршення ринкової ситуації стосовно продукції підприємства.

3. Рентабельність основного капіталу:

де ОК — розмір основного капіталу.

4. Рентабельність власного капіталу:

За допомогою цього показника оцінюється ефективність використання капіталу, інвестованого в підприємство за рахунок власних джерел фінансування.

Використання позикового капіталу доцільне лише в тому випадку, коли процент на позикові кошти менший за процент їх рентабельності у виробничій експлуатації. У протилежному разі використання позикових коштів призводить до погіршення в цілому показників діяльності підприємства.

Вибір тих чи інших показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, залежить від цілей, які ставить перед собою організація при виборі партнера, але він пов’язаний і з галузевими особливостями, організаційно-правовою формою, а також об’ємом і ступенем диверсифікації діяльності підприємства.

333