Це означає, що розглядуваний інвестиційний проект повинен бути відхиленим, якщо в одному випадку з десяти по ньому може бути втрачений прибуток; в одному випадку зі ста — втрачений весь валовий дохід; в одному випадку з тисячі — втрачені всі активи в результаті банкрутства.

З оцінкою ризику зв’язаний ще один аспект інноваційного менеджменту. Оскільки інвестор не може постійно підбирати безризикові інноваційні проекти (а в умовах української дійсності такі проекти практично відсутні), виникає питання: як повинен бути компенсований той чи інший рівень ризику?

Відповідь на це питання дає розрахунок так званої «премії за ризик», яка являє собою додатковий дохід, який потрібний інвестору понад той рівень, який можуть принести без-ризикові інвестиції. Цей додатковий дохід повинен зростати пропорційно рівню ризику за інноваційним проектом. При цьому слід мати на увазі, що премія за ризик повинна зростати пропорційно росту не загального рівня ризику за проектом, а тільки ризику ринкового або систематичного, який визначається за допомогою β-коефіцієнта (оскільки ризик несистематичний пов’язаний в основному з дією суб’єктивних факторів). Основу такої залежності складає так звана «лінія надійності ринку».

Загальний дохід по інноваційному проекту з урахуванням рівня його систематичного ризику може бути розрахований за формулою:

де DI — загальний рівень доходу за інноваційним проектом з урахуванням його систематичного ризику;

А— рівень доходу по безризикових інвестиціях;

R — середній рівень доходу на інвестиційному ринку;

β— коефіцієнт, що характеризує рівень систематичного ризику за інноваційним проектом.

Зіставлення розрахункових значень рівня ризику і рівня очікуваного доходу по інноваційному проекту дає можливість визначити, наскільки компенсується інвестиційний ризик.

6.8.ОЦІНКА ЛІКВІДНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ

Вінвестиційному менеджменті значну роль відіграє оцінка ліквідності різних форм та видів інвестицій в процесі заміни стратегії і тактики інвестиційної діяльності, реінвестування коштів в

299

більш вигідні активи, «виходу» з неефективних інвестиційних програм та проектів.

Ліквідність інвестицій являє собою їхню потенційну спроможність в короткий строк і без суттєвих фінансових втрат трансформуватися в грошові кошти. Як видно з даного визначення, при оцінці ступеня ліквідності тих чи інших форм інвестицій використовується два основних критерії: час трансформації інвестицій в грошові кошти й розмір фінансових втрат інвестора, пов’язаних із цією трансформацією.

Оцінка ліквідності інвестицій в часі вимірюється, як правило, в кількості днів, необхідних для реалізації на ринку того чи іншого об’єкта інвестування. За цим показником спектр ліквідності різних об’єктів інвестування достатньо обширний. На одному кінці цього спектра знаходяться інвестиції в депозитні вклади до запитання, які можуть бути перетворені в готівкові кошти, готові до реінвестування протягом одного дня. На другому кінці цього спектра знаходяться інвестиції в нерухомість, на реалізацію якої йдуть, як правило, декілька місяців.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ІНВЕСТУВАННЯ ЗА КРИТЕРІЄМ ВИТРАТ ЧАСУ НА РЕАЛІЗАЦІЮ ЛІКВІДНОСТІ

•терміноволіквідні об’єкти інвестування (до них відносяться такі об’єкти,

які можуть бути трансформовані в грошову форму протягом семи днів);

•високоліквідні об’єкти інвестування (період трансформації таких об’єктів у грошові кошти (можливий термін реалізації) складає 8 — 30 днів);

•середньоліквідні об’єкти інвестування (такі об’єкти можуть бути реалізо-

вані в термін від одного до трьох місяців);

•слаболіквідні об’єкти інвестування (строк можливої реалізації таких об’єктів інвестування складає більше ніж три місяці).

Вокремих випадках інвестору необхідно оцінити ліквідність в часі окремих активів компанії (фірми), в які вкладені кошти. Оцінка ліквідності активів діючої компанії (фірми) дещо відрізняється від оцінки ліквідності інвестицій. Така оцінка провадиться за даними останнього звітного бухгалтерського балансу на основі такого групування активів компанії або фірми (табл. 6.3).

300

Таблиця 6.3

ГРУПУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ АКТИВІВ КОМПАНІЇ (ФІРМИ) ЗА РІВНЕМ ЛІКВІДНОСТІ

Оцінка ліквідності інвестицій в часі реалізації може бути зроблена не тільки за окремими об’єктами інвестування, але і за всім інвестиційним портфелем. Для цих цілей розраховують такі показники:

―для терміноволіквідних інвестицій в їх загальному об’ємі Dc:

де Dc — сумарна оцінка вартості терміноволіквідних об’єктів інвестування;

U — загальний об’єм інвестування.

―частка слаболіквідних інвестицій в їх загальному об’ємі Dcл:

де Uсл — сумарна оцінка вартості слаболіквідних об’єктів інвестування.

―коефіцієнт співвідношення швидко реалізовних та високореалізовних активів Kc:

де Uв — сумарна оцінка високоліквідних активів; Uсер — сумарна оцінка середньоліквідних активів.

301

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш ліквідним вважається інвестиційний портфель.

Ліквідність інвестицій за рівнем фінансових втрат оцінюється на основі аналізу окремих видів фінансових втрат і витрат. До фінансових втрат, спричинених трансформацією об’єкта інвестування в грошові кошти, можна віднести часткову втрату початкових вкладень капіталу в зв’язку з реалізацією об’єкта незавершеного будівництва; продажем окремих цінних паперів в період їх низького котирування. До фінансових витрат, зв’язаних з ліквідністю інвестицій, можуть бути віднесені суми сплачуваних при реалізації об’єктів інвестування податків та мита; колишньої винагороди посередникам.

Ліквідність інвестицій за рівнем фінансових втрат оцінюється через співвідношення суми цих втрат (витрат) і суми інвестицій. Фінансові втрати в процесі трансформації об’єктів інвестування в грошові кошти можна вважати:

•низькими, якщо їх рівень до об’єму інвестицій в об’єкт не перевищує 5 %;

•середніми, якщо цей показник коливається в межах 6— 10 %;

•високими, якщо він складає 11—20 %;

•дуже високими, якщо цей рівень перевищує 20 %. Необхідно зазначити, що показники ліквідності інвестицій в

часі та за рівнем фінансових втрат знаходяться між собою в зворотному зв’язку. Економічний зміст цього зв’язку полягає в тому, що коли інвестор погоджується на більший рівень фінансових втрат при реалізації об’єкта інвестицій, він швидше може його реалізувати і навпаки. Наявність такого зв’язку дозволяє інвестору не тільки оцінювати рівень ліквідності об’єктів інвестицій, але й управляти процесом їх трансформації в грошові кошти, варіюючи показник рівня фінансових втрат.

Економічна поведінка інвестора націлена на добір високоліквідних об’єктів інвестування за інших рівних умов, оскільки це забезпечує йому більші можливості для маневру в процесі управління інвестиційним портфелем. Для того щоб інвестор був зацікавлений у виборі середньоліквідних та слаболіквідних об’єктів інвестування, він повинен одержати певні стимули у вигляді додаткового інвестиційного доходу.

Чим нижче ліквідність об’єкта інвестицій, тим вищим має бути розмір інвестиційного доходу або премії за ліквідність.

Залежність між рівнем ліквідності та розміром інвестиційного доходу (або премії за ліквідність) може бути проілюстрована на

302