ДОДАТОК

ТЕСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Інновація — це:

а) новий продукт, виріб, ідея; б) нова ідея, втілена в продукт виробництва;

в) кінцевий результат інноваційної діяльності; г) впроваджена в серію новація;

д) ідея, реалізована у вигляді готового товару на ринку.

2. Інноваційна діяльність — це:

а) діяльність, спрямована на реалізацію яких-небудь проектів; б) діяльність, пов’язана з науково-технічними розробками;

в) діяльність, спрямована на управління науково-технічним потенціалом фірми;

г) робота з розробки, підготовки, і переходу на новий продукт; д) процес впровадження у виробництво нового продукту (послуги).

3.Новації можуть бути продуктом...

а) осяяння; б) несподіваної події;

в) демографічних змін; г) кризи;

д) потреби виробничого процесу.

4.Патент в інноваціях — це:

а) документ, авторське посвідчення на винахід; б) документ, що свідчить про право винахідника на його винахід,

про його пріоритет; в) свідчення на право займатися чим-небудь;

г) документ, що засвідчує право власності на що-небудь; д) документ, щосвідчитьпроправозайматисяінноваційноюдіяльністю.

5. Системний підхід — це:

а) облік усіх заходів даного рівня в системі планування; б) всебічний аналіз наслідків проведення розглянутого заходу у всіх

сферах господарської діяльності; в) методи системного аналізу, застосовувані при виробленні госпо-

дарських рішень; г) облік місця і взаємозв’язку розглянутого заходу в багаторівневій

системі управління; д) усі відповіді правильні.

392

6.Найважливішимикерованимипереміннимиворганізаціїє:

а) працівники фірми; б) мета і завдання організації; в) структура фірми;

г) культура й імідж фірми; д) ресурси фірми.

7.Планування інновацій на підприємстві — це:

а) процес визначення інноваційного майбутнього організації; б) методи досягнення інноваційної мети організації; в) вибір дій фірми з досягнення інноваційної мети;

г) використанняінструментівудосягненніінноваційноїметиорганізації; д) набір прийомів і методів з досягнення інноваційних завдань фірми.

8.Прогнозування в інноваційному менеджменті — це:

а) процес досягнення майбутньої мети підприємства; б) комплексний план досягнення мети підприємства; в) директивний план досягнення інноваційної мети;

г) передбачення, імовірність появи яких-небудь результатів; д) робоча гіпотеза інноваційної діяльності фірми.

9.Гнучкість у плануванні інновацій характеризується:

а) взаємозв’язком планів різної тривалості; б) постійним здійсненням планових розрахунків з коректування ви-

робництва; в) еластичністю планування;

г) здатністю планів реагувати на прояв випадкових факторів; д) наступністю і взаємозв’язком планів різної складності і тривалості.

10. Релевантна інформація — це:

а) недостатня інформація, необхідна для прийняття рішень; б) зайва інформація для прийняття рішень; в) вся інформація про ринки і конкурентів, необхідна фірмі;

г) необхідна інформація для ухвалення господарського рішення; д) відсутня частина інформації для прийняття й уточнення рішень.

11. Планування в менеджменті виконує завдання:

а) структуризацію цілей і доведення їх до конкретних виконавців; б) формування заходів, вирішення яких забезпечить досягнення

встановлених цілей; в) тимчасовий і просторовий взаємозв’язок окремих цілей, під-

цілей, заходів і виконавців; г) оцінки матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для реаліза-

ції цілей і завдань; д) регулювання ходу виконання робіт з інноваційних проектів.

393

12. Фінансові джерела:

а) власні засоби підприємств; б) державні інвестиції; в) кредити і позички банків;

г) зовнішні цільові інвестиції; д) фінансовий лізинг.

13. Грюндерські центри:

а) дослідно-конструкторські дрібні фірми, що займаються проектуванням нових продуктів;

б) об’єднання, створювані цільовим призначенням для надання інноваційних послуг;

в) фірми, що базуються на раціональному використанні виробничого потенціалу й об’єктів інфраструктури;

г) спеціалізовані організації із впровадження нових технологій; д) оперативно створювані формування для надання «стартової» до-

помоги із широким спектром послуг з управління процесами становлення малих і середніх фірм.

14. Фірми-комутанти працюють і спеціалізуються:

а) на вузькому сегменті ринку; б) на етапах росту випуску продукції;

в) на стадії росту винахідливої активності; г) у сфері великого стандартного бізнесу;

д) на етапі падіння випуску продукції і здійснюють дрібний та середній бізнес на індивідуальних клієнтах.

15. Фірми-патієнти працюють і спеціалізуються:

а) на вузькому сегменті ринку; б) на етапах росту випуску продукції;

в) на стадії росту винахідливої активності; г) у сфері великого стандартного бізнесу;

д) на етапі падіння випуску продукції і здійснюють дрібний та середній бізнес на індивідуальних клієнтах.

16. Фірми-«свояки» являють собою:

а) дрібні і середні фірми, що працюють на материнську компанію із впровадження нововведень;

б) фірму ризикового капіталу; в) спеціальні підрозділи внутрішньокорпоративного характеру зі

спеціальним грошовим фондом для ризикових проектів; г) спеціальні фірми з розробки новацій для великих і середніх мате-

ринських компаній; д) представники внутрішньокорпоративного капіталу, що мають

власний (свій) капітал для нововведень.

394

17. Фірми-експлеренти являють собою:

а) великі інноваційні фірми, здатні самостійно вирішувати завдання само-введень;

б) малі підприємства, що працюють на вузький сегмент ринку в період росту випуску продукції;

в) середні фірми, що спеціалізуються на створенні нових продуктів; г) дрібні підприємства, що спеціалізуються на випуску нових ви-

робів; д) малі підприємства при великих корпораціях, що займаються фран-

чайзингом.

18. Фірми-віоленти працюють:

а) на межі максимуму випуску продукції підприємства; б) на етапі падіння випуску продукції; в) на етапі зростання виробництва продукції; г) на етапі створення нового продукту;

д) на вузькому сегменті ринку і задовольняють специфічні потреби клієнтів.

19. Проблема в управлінні — це:

а) постійно діюча функція в будь-якій організаційній системі; б) усвідомлення і встановлення симптомів утруднень у прийнятті

рішень; в) невідповідність бажаного (нормативного)і фактичного рівнів до-

сягнення цілей; г) поява ризику в прийнятті господарських рішень;

д) зміна умов функціонування виробництва.

20.Завдання в управлінні — це:

а) частина мети підприємства; б) проблема, підлягає розв’язанню;

в) тактика після досягнення рішень ОПР*; г) ціль роботи, структурних підрозділів фірми; д) орієнтир у досягненні мети фірми.

21.Комунікації в управлінні — це:

а) інженерні мережі як частина основних фондів, що забезпечують життєдіяльність підприємства;

б) шляхи забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, напівфабрикатами;

в) джерела і шляхи надходження релевантної інформації для прийняття рішень;

г) прямий зв’язок керівництва з підлеглими; д) прямий і зворотний зв’язки для обміну інформацією між об’єк-

тами і суб’єктами управління.

395

22. Дескриптивна модель управління — це:

а) оптимізаційна модель технології управління; б) поведінкова теорія прийняття рішень; в)нормативна математична

модель економічних проблем; г) релевантна інформаційна модель, необхідна дляухваленнярішення;

д) вербальний опис завдання і його моделювання.

23. Оптимізація:

а) допускає розгляд усіх варіантів рішення за даних умов; б) допускає вибір найкращого варіанта рішення за даних умов; в) забезпечує максимальний середній виграш;

г) забезпечує раціональне розв’язання завдання даного рівня в завданнях більш високого рівня;

д) допускає раціональні втрати при максимальному виграші.

24.Яке з наведених формулювань найбільшою мірою відповідає функції контролю?

а) перевірка готовності підрозділів і виконавців до початку роботи; б) оцінка ступеня виконання плану; в) порівняння фактичних результатів роботи з запланованими;

г) виявлення на даній стадії відхилень від плану; д) нагляд за фактичним ходом роботи.

25.Система являє собою:

а) будівлю, сполучення основних частин чого-небудь; б) щось ціле, що являє собою єдність закономірно розташованих ча-

стин, що знаходяться у взаємозв’язку; в) компоненти рівнів ієрархії у взаємозв’язках; г) сукупність сполучень чого-небудь;

д) об’єднання чого-небудь у єдине ціле.

26.Яка кількість експертів вважається достатньою для проведення експертизи якої-небудь проблеми?

а) три чоловіки; б) п’ять чоловік; в) вісім чоловік; г) десять чоловік;

д) п’ятнадцять чоловік.

27.Синтез у прийнятті рішень — це:

а) приведення в систему чого-небудь; б) сукупність, сполучення чого-небудь; в) об’єднання чого-небудь в одне ціле;

г) зведення в одне ціле даних, добутих аналізом; д) щось ціле, що являє собою єдність закономірно розташованих ча-

стин, що знаходяться у взаємному зв’язку.

396

28. Модель як економічна категорія:

а) умовний образ об’єкта дослідження; б) реальний об’єкт у мініатюрі;

в) креслення, графічне представлення чого-небудь; г) образ об’єкта, що відображає найбільш істотні його характери-

стики; д) відображення реального об’єкта.

29. У завдання контролю реалізації планів входить:

а) збір і обробка інформації про стан виробництва; б) оцінка фінансового стану фірми; в) розробка антикризових планів фірми;

г) аналіз причин, відхилень і факторів, що впливають на результати діяльності фірми;

д) підготовка і реалізація рішень, спрямованих на досягнення поставлених цілей фірми.

30.Ефективність комунікацій напідприємстві залежить від:

а) стилю керівництва менеджера; б) структури фірми;

в) довжини вертикальних і горизонтальних зв’язків; г) якості прямих і зворотних зв’язків; д) технічних засобів передачі інформації.

31.Психологічний клімат на виробництві формується:

а) особистістю керівника; б) неформальним лідером;

в) правильним підбором кадрів; г) психологічною сумісністю людей; д) зовнішнім середовищем.

32.Для керівника кризова ситуація є найтяжчим іспитом,

якщо:

а) керівник — автократ; б) керівник — ліберал; в) керівник — популіст; г) керівник — ?

д) керівник — демократ.

33.Календарний план робіт складається:

а) на період стратегічного планування; б) на річну програму робіт фірми;

в) на програму робіт участі протягом декади; г) при тижнево-добовому плануванні; д) при розробці інноваційних планів.

397

34. Під зоною припустимого ризику слід розуміти:

а) галузь, у якій втрати не очікуються; б) галузь, у межах якої даний вид підприємницької діяльності збері-

гає свою економічну цінність; в) галузь, уякій максимальні втрати можуть дорівнюватирівню втрат; г) зону, у якій втрати можливі;

д) зону, у якій втрати менші чи дорівнюють очікуваному прибутку.

35.Які з перелічених показань є найбільш небезпечними для фірми?

а) зменшення прибутку, що залишається в розпорядженні фірми; б) ріст витрат фірми у зв’язку з необхідністю обслуговування отри-

маного кредиту; в) падіння попиту на товари фірми;

г) зниження платоспроможності фірми; д) зниження рівня конкурентного статусу фірми.

36.Проектний етап нового виробу включає:

а) розробку етапів проекту модернізації виробництва; б) технологічну підготовку виробництва; в) технічну підготовку виробництва; г) конструювання нового цеху;

д) розробку креслень нових машин чи продуктів.

37.Виробнича потужність підприємства не залежить від:

а) використання основних виробничих фондів; б) використання і завантаження трудових ресурсів; в) стану бази підприємства; г) застарілого і бездіяльного устаткування;

д) роботи субпідрядних організацій за кооперованими зв’язками.

38.Забезпечення ресурсами при виробництві інноваційного продукту здійснюється на етапах:

а) прогнозування; б) планування;

в) оперативного управління; г) контролю; д) аналізу.

39.Криза на підприємстві може носити:

а) локальний характер; б)загальний характер; в) аварійний; г) перехідний; д) технічний.

398

40.У японських фірмах керівники орієнтують діяльність своїх організацій на:

а) стратегії інновації, що вимагають нерядової, новітньої технології; б) стратегію якості продукції, що випускається; в) узгодження дій усіх співробітників фірми із прийняттям рішень; г) на збільшення частки ринку; д) на прискорення віддачі інвестованих коштів.

41.У загальному випадку результатом виходу підприємства з кризи може бути:

а) повернення в колишній стан; б) несподіваний ріст фірми;

в) банкрутство і припинення діяльності фірми; г) перехід в інший сприятливий стан; д) санація фірми і її виживання.

42.Висока якість продукції дозволяє:

а) знижувати витрати виробництва; б) збільшувати обсяг випуску нових виробів і їхнього продажу; в) підвищити продуктивність праці;

г) підвищити її конкурентоспроможність; д) збільшити частку прибутку в доходах.

43.Характерною властивістю творчого мислення керівника при прийнятті рішень вважається:

а) можливість їхнього прийняття при повній визначеності; б) детерміністський підхід; в) прийняття рішень в умовах визначеності;

г) прийняття рішень в умовах невизначеності; д) ухвалення рішення на основі строгих математичних канонів.

44.Реакція компанії на зовнішні і внутрішні збурювання може привести:

а) до творчих явищ і нових продуктів; б) до стабілізації виробництва; в) до руйнування системи; г) до появи нових виробництв;

д) до переходу фірми в новий якісний стан.

45.Наукова обґрунтованість рішень залежить:

а) від застосовуваних методів прийняття рішень; б) від рівня знань ОПР*; в) від створення відповідних умов;

г) від знань законів управління людиною; д) від уміння володіти законами зв’язку з зовнішнім середовищем.

399

46.Успіху в менеджменті можна домогтися:

а) кропіткою і сумлінною роботою керівника; б) творчим підходом до управління і постійними новаціями; в) можливістю виважено ризикувати;

г) раціоналізацією технології виробництва й управління; д) прийняттям суворих математично обґрунтованих рішень.

47.При ухваленні рішення керівник повинен прагнути до:

а) одержання швидкого і значного ефекту; б) одержання гарного результату в перспективі; в) виявлення наслідків прийнятого рішення; г) визначення наслідків реалізації рішень;

д) дотримання етичних, соціальних і екологічних моральних прин-

ципів.

48.Процес управління в організації носить... характер:

а) циклічний; б) безупинний;

в) інформаційний; г) логіко-розумовий; д) організаційний.

49.Систему управлінських рішень слід оцінювати:

а) трудовитратами ОПР* при розробці нового продукту; б) витратами часу на реалізацію рішення; в) ступенем організованості функціонування системи;

г) співвідношенням ОПР і персоналу апарата управління; д) залежністю рішень від наслідків їх реалізації.

50. Технічне переозброєння — це...

а) одна з форм відтворення основних фондів; б) модернізація активної частини основних виробничих фондів;

в) модернізація пасивної частини основних виробничих фондів; г) будівництво нових виробничих об’єктів; д) реконструкція підприємства.

51. Засобами захисту винаходів і нових продуктів є:

а) патент; б) торгова марка;

в) авторське право; г) промисловий дизайн;

д) авторське посвідчення.

400

СПИСОКРЕКОМЕНДОВАНОЇЛІТЕРАТУРИ

Нормативні акти

1.Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991 р. //

ВВР. — 1992. — № 10. — С. 138.

2.Про охорону прав на винаходи і корисні моделі. Закон України від 23 грудня 1993 р. // ВВР. — 1994. — № 13. — С. 70.

3. Про охорону прав на промислові зразки. Закон України від

23 грудня 1993 р. // ВВР. — 1994. — № 13. — С. 64.

4.Про державну підтримку наукових установ, які працюють над новітніми науково-технічними розробками. Указ Президента від 26 липня

1995 р.

5.Розпорядження Президента України «Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів» № 17/96 від 23.01.96 р. //

УК. — 1996. — 26 лютого (№ 30). — С. 22.

6.Положення про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів. Затверджене Постановою

Кабінету Міністрів України № 549 від 22.05.96 р. // УК. — 1996. — 30 травня (№ 77) — С. 23.

7.Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон

вУкраїні. Постанова Кабінету Міністрів України № 277 від 29.04.94 р. //

УК. — 1996. — 11 травня (№ 68) — С. 17.

8.Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон. Постанова Кабінету Міністрів України //

ВВР. — 1996. — № 31. — С. 144.

9.Про державну програму заохочення іноземних інвестицій. Закон України // ВВР. — 1994. — № 11. — С. 244.

10.Про державну підтримку наукових установ, які працюють над новітніми науково-технічними розробками. Указ Президента від 26 ли-

пня 1995 р.

11.Положення про типовий бізнес-план. Фонд державного майна від

26 травня 1994 р. — № 301.

12.Комплексная оценка эффективности мероприятий, направленных на ускорение научно-технического прогресса. Методические рекомендации и комментарии по их применению». — М.: Информэлектро, 1989.

13.Методические указания по оценке эффективности инвестиционных проектов для их финансирования». — М.: «Информэлектро», 1990.

401

Основна література

1. Алимов А. Н., Гончарова Н. П., Дражан М. Г., Черва-

нев Д. Н. Управление инновационным циклом. — К.: Наукова дум-

ка, 1993.

2.Алюша И. А. Инновации в производстве. — К.: Наук. думка,

1992.

3.Власова А. М., Краснокутская А. В. Инновационный менедж-

мент. — К.: КНЭУ, 1997.

4.Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновации на предприятии. — М.: «Экономика», 1989.

5.Зельвин П. Н. Казанцев А. К. Инновационный менеджмент. — СПб: Наука, 1997.

6.Инновационный менеджмент: Основы теории и практики: Учеб. пособие / Под ред. П. Н. Завлин, А. Е. Казанцева, Л. Э. Минделя. — М.: Экономика, 2000.

7.Инновационный менеджмент: Учеб. для вузов / С. Д. Ильенкова, Л. М. Гохберг, С. Ю. Ягудин и др. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000.

8.Инновационный процесс в странах развитого капитализма (методы, формы, механизм). Под ред. Рудаковой И. Е. — М.: Изд-во МГУ, 1991.

9.Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / Под ред. Градова А. П. — СПб.: «Специальная литература», 1996.

10.Старик Д. Э. Расчеты эффективности инвестиционных проектов : Учеб. пособ. — М.: ЗАО «Фин-статинформ», 2001.

11.Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. — М.: Экономика, 1993.

12.Уткин Э. А., Морозова Г. И. Инновационный менеджмент. — М.: АКАЛИС, 1996.

13.Уткин Э. А, Котляр Б. А., Рапопорт Б. М. Бизнес-планирование.

Курс лекций. — М.: Экмос, 2002.

14.Фатхутдинова Р. А. Инновационный менеджмент: Учеб. — М.: ЗАО Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1998.

15.Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. — К.:

МАУП, 1999.

16.Хучек М. Инновации на предприятиях и их внедрение, М. «Луч»,

1992.

17.Чухрай Н. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове та логістичне забезпечення: Монографія. — Львів: Ви- дав-во НУ «Львівська політехніка», 2002.

18.Шевчук В. Я., Рогожин П. С. Основи інвестиційної діяльності. —

К.: Генеза. 1997.

19.Шудра В. Ф., Беличко А. Н. Как подготовить успешный бизнесплан. — 2-е изд. К.: Капрал. 1997.

402

Додаткова література

1.Ансофф И. Стратегическое управление., сокращ. пер. с англ. — М.: Экономика, 1989.

2.Валдайцев С. В. Оценка бизнеса и инноваций. — М.: ЮНИТИ,

1997.

3.Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. — К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003.

4.Глазьев С. Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития. — М.: «Влад-Дар», 1993.

5.Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. — 2-е изд., стереотип. — К.: МАУП, 2001.

6.Завалин П. Н. и др. Инновационная деятельность в условиях рынка. — СПб.: Наука, 1995.

7.Инновационный менеджмент: Учеб. / Под ред. д. э. н., проф. Л. Н. Оголевой. — М.: ИНФРА-М, 2001.

8.Инновационный менеджмент: Справочн. пособие / П. И. Завлин, А. К. Казанцев, Л. Э. Миндель и др. — М.: Центр исслед. и статистики науки, 1998.

9.Клайнкнехт А. Циклы нововведений: Вопросы теории. — М.: Экономика, 1990.

10.Коренной А. А. Карпов В. И. Курс инновационного менеджмента. — К.: Минстат, 1997.

11.Круглова Н. Ю. Инновационный менеджмент / Под ред. Д. С. Львова. — М.: Ступень, 1996.

12.Кун Т. Структура научных революций. — М., Прогресс 1972.

13.Кутейников А. А. Искусство быть новатором. — М.: «Знание»,

1990.

14.Кутейников А. А. Технологические нововведения в экономике США. — М.: Наука, 1990.

15.Ляудис В. Г. Инновационное обучение и наука. — М.: Интен,

1992.

16.Маркетинг инновационного процесса / Гончарова П., Перерва К. Підруч. — К.: ВИРА-Р, 1998.

17.Медынский В. Г., Шаршукова Л. Г. Инновационное предпринимательство. — М.: 1997.

18.Молчанов Н. Н. Инновационный процесс: организация и маркетинг. — Санкт-Петербург: Наука, 1997.

19.Мякотин Ю. Г., Шукшунов В. Е. Инновационное образование: концепции, проблемы, становление, поиск технологий. — М.: Академические чтения, 1995.

403

20.Новая технология и организационные структуры. Под ред. Пиннигса, А. Бьютандяма. Пер. с англ. — М.: Экономика, 1990.

21.Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. — К.: ТОВ «Лі-

бра», 1998.

22.Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.:

ООО«Либра», 1996

23.Поршнев А. Г. Управление инновациями в условиях перехода к рынку. — М.: Экономика, 1993.

24.Пригожин А. И. «Нововведения: стимулы и препятствия (социальные проблемы инноватики)». — М.: «Политиздат», 1989.

25.Санто Б. Инновация как средство экономического развития. Пер. с венг. — М.: Прогресс, 1990.

26.Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2008.

27.Скібіцький О. М. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.

28.Статистика науки і инноваций. Краткий терминологический словарь. — М.: Центр исследований и статистики науки 1996.

29.Тацуно Ш. Стратегия — технополисы: Пер. с англ. — М.: Про-

гресс, 1989.

30.Уотерман Р. Фактор обновления. Пер. с англ. Академия народного хозяйства при правительстве РФ. — М.: «Дело», 1995.

31.Управленческие нововведения в США. Проблема внедрения. —

М.: Наука, 1986.

32.Уткин Э. А., Кочеткова А. И. Бизнес-план. Как развернуть собственное дело. — М.: Экмос, 2001.

33.Шумпетер И. Теория экономического развития. — М.: «Про-

гресс», 1982.

34.Ягудин С. Ю. «Малые фирмы инновационной деятельности первичных организаций ВОИР / Теория и практика изобретательства и рационализации и патентно-лицензионной работы. — М.: «Российский Дом знаний», 1991.

35.Яковенко В. Б. Введение в инновационные технологии. — К.: ЕУФИМБ, 1999.

404