1.3. ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ІННОВАЦІЙ

При прийнятті рішення про виготовлення нового продукту, впровадження нової технології, інших технічних чи організаційних новацій слід враховувати їх потенційні можливості, тобто величину вигоди, яку матиме підприємство, реалізувавши інновацію. Потенційні можливості І інновації, у свою чергу, залежать від того, на якій стадії її життєвого циклу конкретне підприємство прийме рішення про її залучення у свою діяльність.

Життєвий цикл інновації — період від зародження ідеї, створення новинки та її практичного використання до моменту зняття з виробництва.

За своїм характером життєвий цикл інновації відповідає типовому життєвому циклу товару і проходить етапи розроблення, просування на ринок, зростання, зрілості та занепаду, які характеризуються різним співвідношенням витрат, пов’язаних з розробленням та виведенням новинки на ринок, і доходів від її продажу. Кожен етап життєвого циклу інновації охоплює кілька стадій, які відрізняються за змістом робіт.

Етап розроблення. Включає стадії зародження ідеї, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт для перетворення ідеї на придатний для промислового виготовлення продукт, розроблення технології його виробництва.

Етап виведення на ринок. На цьому етапі відбуваються налагодження технологічного процесу, випуск пробної партії та її ринкова апробація, формування стратегії та каналів збуту. На цьому етапі прибуток відсутній, оскільки витрати перевищують доходи від продажу.

Етап зростання. Період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого зростання прибутків.

Етап зрілості. Характеризується уповільненням темпів збуту внаслідок придбання товару більшістю покупців. Товар перестає бути новинкою. Прибуток стабілізується або зменшується у зв’язку зі зростанням витрат на його захист від конкурентів. Цим етапом життєвий цикл інновації фактично завершується.

Етап занепаду. Різке падіння збуту і зниження прибутків. Товар знімають з виробництва.

Як правило, такі стадії життєвого циклу проходить технічно складна інновація, створення якої вимагає попередніх досліджень ефективності технічного рішення, взятого за її основу, конструкторського розроблення дослідного зразка, його апробації, вдос-

25

коналення, розроблення технології виготовлення тощо. Цей процес може бути тривалим і не обов’язково завершуватися успіхом.

Оригінальнеінноваційне спостереження було зроблено Н. Д. Кондратьєвим в 20-х роках, що виявив існування так званих «більших циклів» або, як їх називають за рубежем, «довгих хвиль». Динаміка нововведень досліджується в розрізі фаз великого циклу. У дослідженнях Н. Д. Кондратьєва вперше проглядаються основи так званого кластерного підходу. Н. Д. Кондратьєв показав, що нововведення розподіляються за часом нерівномірно, з’являючись групами, тобто говорячи сучасною мовою, кластерами. Рекомендації Н. Д. Кондратьєва можуть бути використані при виробленні інноваційної стратегії.

1.4. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА Й ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Комерційна реалізація інновації виступає як потенційна властивість, для досягнення якої необхідні певні умови.

Таким чином, інновацію, як результат, потрібно розглядати нерозривно з інноваційною діяльністю. Підготовка, обґрунтування, освоєння та контроль впровадження інвестицій в нововведення називається інноваційною діяльністю. У більш вузькому трактуванні цього поняття вживають термін «інноваційний процес». Це поняття, як правило, пов’язане з обґрунтуванням та реалізацією реальних інноваційних інвестицій, тобто із здійсненням реальних інвестиційних проектів.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність визначена як одна із форм інвестиційної діяльності і здійснюється з метою впровадження науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу.

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕРЕДБАЧАЄ:

•випуск та розповсюдження принципово нових видів техніки і технологій;

•прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

•реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

•фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

•розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для покращення соціального і екологічного становища.

26

Науково-технічна й інноваційна діяльність є необхідною умовою розвитку інноваційних процесів і керування цією сферою є одним із завдань інноваційного менеджера.

Інноваційна діяльність — це сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі і мають місце в будь-який складній виробничо-господарській системі.

Сфера інноваційної діяльності охоплює велику кількість організацій, що включаються в інноваційний процес на різних його стадіях і виконують певні функції: генерування нових ідей, формування концепції новації, її матеріалізація у певному продукті, розроблення практичних способів її використання, виробництво новинки і виведення її на ринок. Ці процеси відбуваються завдяки їх фінансуванню. Чим перспективнішою є інновація, тим активніше на неї реагують потенційні інвестори і тим швидше вона знаходить практичне застосування.

Результатом інноваційної діяльності є новини, а запровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційна діяльність започатковується певними галузями науки, а завершується у сфері виробництва, сприяючи прогресивним змінам у ній. Первісними імпульсами запровадження новин (нововведення) на підприємствах служать не тільки суспільні потреби й результати фундаментальних наукових досліджень, а й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм господарювання.

За своїм характером інноваційна діяльність, новини й нововведення поділяються на взаємопов’язані види: технічні новини і нововведення; організаційні нововведення; економічні нововведення; соціальні нововведення; юридичні нововведення.

Науково-технічна діяльність пов’язана з народженням, розвитком, поширенням і застосуванням науково-технічних знань. Вона включає: наукові дослідження й розробки; науково-технічне утворення й підготовку кадрів; науково-технічні послуги.

Наукові дослідження й розробки являють собою творчу діяльність. Їхньою метою є збільшення обсягу знань про людину, природу, суспільство, пошук нових шляхів застосування цих знань.

Наукові дослідження й розробки охоплюють: фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, розробки.

Інноваційний процес має циклічний характер, що демонструє хронологічний порядок появи нововведень у різних галузях техніки. Можна відзначити, що інновація — це такий техніко-

27

економічний цикл, у якому використання результатів сфери досліджень і розробок безпосередньо викликає технічні й економічні зміни, які впливають на діяльність цієї сфери. (Це підтвер-

джують різні концепції довгих хвиль Н. Д. Кондратьєва, І. Е. Варги, Й. Шумпетера та інших).

Інноваційний процес (ІП) визначається як комплекс послідов-

них робіт від одержання теоретичних знань до використання продукту, створеного на основі нового знання, споживачем.

Інноваційний процес — процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки та практичного використання.

У міру розвитку діяльність, що представляє ІП, розпадається на окремі ділянки (ланки), що розрізняються між собою й матеріалізуються у вигляді функціональних організаційних одиниць, що відокремилися в результаті поділу праці. Економічний і технологічний вплив ІП лише частково втілюється в нових продуктах або технологіях. Значно більше він проявляється в збільшенні економічного й науково-технічного потенціалу як передумови виникнення нової техніки, тобто підвищується технологічний рівень інноваційної системи і її складових елементів, підвищується тим самим сприйнятливість до інновацій.

Для вивчення ринку нововведень інноваційний менеджер повинен ураховувати, що статистична інформація про наукові дослідження й розробки дається не тільки по видах робіт, але й по секторах науки, соціально-економічним цілях і галузях науки.

Розглянемо тепер поняття науково-технічної послуги. Науково-технічні послуги охоплюють діяльність, пов’язану з

науковими дослідженнями й розробками й сприятливим поширенням і застосуванням науково-технічних знань. Науковотехнічними послугами можуть займатися:

♦наукові організації як неосновна діяльність;

♦самостійні організації, створені для цих цілей (інститути науково-технічної інформації, бібліотеки, архіви й ін.).

До науково-технічних послуг ставляться: надання науковотехнічної інформації; переклад, редагування й видання науковотехнічної літератури; вишукування (геологічні, гідрологічні, топографічні тощо); розвідка корисних копалин; збір даних про со- ціально-економічні явища; випробування; контроль якості; консультування клієнтів по підготовці й реалізації конкретних проектів (крім наукових досліджень і розробок, звичайних інженерних послуг); патентно-ліцензійна діяльність.

28

Наукові дослідження й розробки відрізняються від інших видів діяльності наявністю в них значного елемента новизни.

Об’єктами керування в інноваційному менеджменті є процес впровадження інновацій, діяльність органів керування й фінансування наукових досліджень і розробок.

Інноваційна діяльність — поняття більш широке. Вона включає науково-технічну діяльність, організаційну, фінансову й комерційну і є найважливішою складовою просування нововведень споживачам. Наукові дослідження й розробки, будучи джерелом нових ідей, здійснюються на різних етапах інноваційного процесу.

У ДОСЛІДЖЕННЯХ ІННОВАЦІЙ ВИДІЛЯЮТЬ ТАКІ ВИДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

•інструментальна підготовка й організація виробництва (придбання виробничого устаткування й інструмента, зміни в них, а також у процедурах, методах і стандартах виробництва й контролю якості виготовлення нового продукту або застосування нового технологічного процесу);

•пуск виробництва й передвиробничі розробки, що включають модифікації продукту й технологічного процесу, перепідготовку персоналу для застосування нових технологій й устаткування, а також пробне виробництво, якщо передбачається доробка конструкції;

•маркетинг нових продуктів (види діяльності, пов’язані з виходом нового продукту на ринок, тобто попереднє дослідження ринку, адаптація продукту до різних ринків, рекламна кампанія);

•придбання неупредметненої технології з боку у формі патентів, ліцензій, розкриття ноу-хау, торговельних марок, конструкцій, моделей і послуг технологічного змісту;

•придбання упредметненої технології (машин й устаткування, за своїм технологічним змістом пов’язаних із впровадженням продуктових або процесних інновацій);

•виробниче проектування (підготовка планів і креслень, передбачених для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних характеристик).

Джерелами фінансування науки й інновацій в Україні є власні кошти організацій (підприємств), що виконують наукові дослідження й розробки або здійснюючі інновації; кошти бюджету, у тому числі державного (для наукових досліджень і розробок), бюджетів суб’єктів держави й місцевих бюджетів, одержувані організацією безпосередньо або за договорами із замовником; кошти позабюджетних фондів (фонду стабілізації економіки, фонду регіонального розвитку, галузевих і міжгалузевих позабю-

29