ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ ПРИ РЕГУЛЮВАННІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

Акумулювання коштів на наукові дослідження й інновації шляхом концентрації ресурсів і опрацювання механізмів перерозподілу бюджету, а також за рахунок формування спеціальних фондів.

Координація інноваційної діяльності шляхом визначення загальних стратегічних орієнтирів інноваційної політики.

Синхронізація нововведень за технологічними ланцюжками та стадіями інноваційного процесу.

Стимулювання інновацій шляхом заохочення конкуренції, фінансових субсидій, пільг учасникам інноваційного процесу, державного страхування інноваційного ризику, а також «інноваційного тиску» на господарюючі суб’єкти через введення санкцій за випуск застаріла продукції та використання морально «зношених» технологій.

Створення правової бази інноваційного процесу шляхом формування й реформування необхідного законодавства та механізмів його реального впливу.

Кадрове забезпечення інноваційного процесу шляхом створення програм навчання в державних і недержавних вузах.

Регіональне регулювання інноваційного процесу шляхом податкових пільг та раціонального розміщення інноваційного потенціалу, а також вирі-

внювання умов поширення інновацій по території держави.

Регулювання міжнародного співробітницьва та кооперації в царині інноваційних технологій відповідно до стратегії держави.

8.2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Чітке правове регулювання відносин, що виникають при здійсненні інноваційної діяльності, обумовлює створення сприятливого інноваційного клімату в державі.

Відносини, що виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності, регулюються Господарським Кодексом України та іншими законодавчими актами. До вказаних відносин у частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

372

ВИДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

1.Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.

2.Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами:

проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об’єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

розробка, освоєння, випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;

розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;

технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

3. Інвестування відтворення основних фондів і приросту матеріальновиробничих запасів здійснюється як капітальні вкладення.

Трактування поняття «інновація» у Законі України «Про інноваційну діяльність»: «Це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні вирішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери».

ОБ’ЄКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

•інноваційні програми і проекти;

•нові знання та інтелектуальні продукти;

•виробниче обладнання та процеси;

•інфраструктура виробництва і підприємництва;

•організаційно-технічні вирішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

•сировинні ресурси, засоби їх видобування і перероблення;

•товарна продукція;

•механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

373

Правова основа державного регулювання інноваційної діяльності закріплюється у відповідних законах та підзаконних актах. Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» визначає основні цілі, напрями, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері. Правову основу інноваційної діяльності також складають Закон України «Про наукову-технічну експертизу», Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», Закон України «Про охорону правна промислові зразки», Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», Закон України «Про авторське право та суміжні права». У розвиток цих законів створені підзаконні акти, які вміщують конкретні механізми регулювання інноваційної діяльності та захисту інтелектуальної власності. У зв’язку з цим законотворчість стає невід’ємною функцією державного регулювання інноваційної діяльності.

Чинне законодавство визначає правовий статус здійснення інноваційної діяльності, умови господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, а також державне регулювання інноваційної діяльності, гарантії прав суб’єктів і захист інвестицій.

Усі суб’єкти інноваційної діяльності, незалежно від форм власності та господарювання, мають рівні права щодо здійснення цієї діяльності, самостійно визначають цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучають для їх реалізації на договірній основі будьяких учасників інвестиційної діяльності, включаючи організацію конкурсів і торгів.

Невід’ємним правом інвестора, що охороняється законом, є розміщення інвестицій у будь-яких об’єктах, крім тих, інвестуванням в які заборонено або обмежено чинним законодавством. Забороняється інвестування об’єктів, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об’єктами та результатами інвестицій.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.

Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов’язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання. Заставлене майно при по-

374

рушенні заставних зобов’язань може бути реалізоване відповідно до чинного законодавства.

Поряд з правами інвесторів законодавство декларує і відповідні їхні зобов’язання.

ІНВЕСТОР ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ:

•подавати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

•одержувати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

•мати висновок експертизи інноваційних проектів щодо додержання технологічних, санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних та архітектурних вимог;

•додержуватися державних норм і стандартів;

•подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

•не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного регулювання.

Для виконання спеціальних видів робіт, які потребують відповідної атестації виконавців, учасники інвестиційної діяльності зобов’язані мати ліцензію.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інноваційної діяльності, є договір. Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин є виключно компетенцією суб’єктів інноваційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб’єктами інноваційної діяльності понад свою компетенцію не допускається.

ДЖЕРЕЛА ЗДІЙСНЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

•власні фінансові ресурси інвестора (за рахунок: прибутку, амортизаційних відрахувань, відшкодувань збитків від аварій стихійного лиха, грошових нагромаджень і заощаджень громадян, юридичних осіб і т. ін.);

•залучені фінансові кошти інвестора (за рахунок: коштів, одержаних від продажу акцій, пайових та інших внесків громадян і юридичних осіб);

•позикові фінансові кошти інвестора (за рахунок облігаційних позик, банківських та бюджетних кредитів);

•бюджетні інвестиційні асигнування;

•безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян.

375

Фінансування нововведень є найбільш істотною проблемою, вирішення якої вимагає об’єднання зусиль державних і підприємницьких структур. Підприємства й організації відчувають нестачу коштів не тільки на відновлення, але навіть і на підтримку існуючого техніко-економічного рівня виробництва. Тому в рамках державного регулювання інноваційної діяльності важлива роль відводиться формуванню фінансових фондів для науковотехнічного розвитку та забезпеченню їх цільового й ефективного використання.

Функції інвестування нововведень на рівні державного регулювання реалізуються, насамперед, з метою підтримки пріоритетних науково-дослідницьких та проектно-конструкторських робіт (НДДКР) фундаментального і пошукового характеру на конкурс- но-контрактній основі. Поряд із традиційними формами бюджетного фінансування інноваційної діяльності створений позабюджетний Державний інноваційний фонд (Держіннофонд) з регіональними відділеннями.

ОСНОВНИМИ ЗАВДАННЯМИ ДЕРЖІННОФОНДУ Є:

•організація державної фінансової, інвестиційної та матеріально-технічної підтримки здійснення заходів, спрямованих на впровадження науковотехнічних розробок і нових технологій у виробництво, технічне його переоснащення, освоєння випуску імпортозамінної та нових видів продукції;

•організація відбору інноваційних проектів відповідно до завдань національних, державних, міжгалузевих і регіональних науково-технічних програм, а також інших проектів, важливих для економіки України та її регіонів;

•підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері інноваційної діяльності, розробка організаційно-фінансового механізму сприяння інноваційним процесам у виробництві та відповідних фінансовоекономічних нормативів і положень щодо його застосування;

•пропаганда науково-технічних досягнень, організація виставок наукоємної продукції, проведення рекламної і видавничої діяльності;

•організація діяльності регіональних відділень.

ДЕРЖІННОФОНД ВІДПОВІДНО ДО ПОКЛАДЕНИХ НА НЬОГО ЗАВДАНЬ:

•організовує відповідно до чинного законодавства збір, зосередження і цільове використання коштів, що надходять до Держіннофонду для фінансування інноваційної діяльності;

•провадить комплексну науково-технічну експертизу інноваційних проектів;

376

•провадить за результатами відбору інноваційних проектів та їх науковотехнічної експертизи фінансування і матеріально-технічне забезпечення реалізації цих проектів через надання інноваційної позики, інвестицій та лізингу (як самостійно, так і за участю заінтересованих міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій) відповідно до чинного законодавства;

•здійснює контроль за цільовим використанням коштів та матеріальнотехнічних ресурсів, що виділяються для реалізації зазначених інноваційних проектів, а також управління ними;

•взаємодіє з інноваційними фондами позабюджетних коштів, утвореними в органах, уповноважених управляти державним майном, і об’єднаннями підприємств щодо питань методичного забезпечення проведення науковотехнічної експертизи інноваційних проектів та збору інформації про їх інноваційну діяльність;

•вживає заходів для створення сучасної інфраструктури інноваційної діяльності;

•організовує надання експертних, правових та інжинірингових послуг підприємствам, установам, організаціям у сфері інноваційної діяльності;

•сприяє реконструкції підприємств у ході реалізації інноваційних проектів, спрямованих на виробництво конкурентоспроможної продукції, освоєнню енерго- і ресурсозберігаючих технологій, збільшенню обсягу випуску наукоємної продукції;

•бере участь у міжнародному співробітництві у сфері інноваційної діяльності і впроваджує зовнішньоекономічну діяльність відповідно до чинного законодавства у процесі реалізації міжнародних науково-технічних та інноваційних проектів, взаємодіє з відповідними іноземними та міжнародними організаціями;

•створює інформаційну систему баз даних у сфері інноваційної діяльності.

Держіннофонд має право виступати замовником робіт, пов’язаних з виконанням покладених на фонд завдань та реалізацію інноваційних проектів, і бути розпорядником коштів, призначених для фінансування інноваційної діяльності.

ДЕРЖІННОФОНД МАЄ КОШТИ, ЯКІ ФОРМУЮТЬСЯ ЗА РАХУНОК:

•частини бюджетних коштів, які виділяються державою для підтримки на- уково-технічної діяльності;

•позабюджетних надходжень у вигляді обов’язкових внесків підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності;

•повернення коштів інноваційної позики, лізингу та інвестиційного внеску і частини прибутку від реалізацій інноваційних проектів відповідно до чинного законодавства;

•добровільних внесків юридичних і фізичних осіб.

377

КОШТИ ІННОВАЦІЙНОГО ФОНДУ ВИТРАЧАЮТЬСЯ НА КОНКУРСНІЙ ОСНОВІ І СПРЯМОВУЮТЬСЯ НА ТАКІ ЦІЛІ:

•розробку науково-технічних обґрунтувань, прогнозів, програм розвитку;

•проведення НДДКР і проектних робіт, фінансування витрат на придбання устаткування, приладів і інших товарно-матеріальних цінностей для цих робіт;

•придбання науково-технічної продукції, ліцензій і надання технічної допомоги на їх впровадження;

•розробку документації для організаційного, інформаційного і матеріального забезпечення автоматизованих систем управління;

•придбання устаткування, приладів для реалізації науково-технічних досліджень у виробництві;

•освоєння нової і модернізованої продукції, конструкції, матеріалів, виготовлення дослідних зразків, оснастки, інвентарю, пристосувань, впровадження прогресивних технологічних процесів у виробництво;

•освоєння серійного виробництва нових видів продукції, що буде виготовлятися вперше.

Наразі законодавчо-нормативна база, яка регламентує облік нарахування та сплати внесків до інноваційного фонду, залишається ще не стабільною. До законодавчого врегулювання питань сплати коштів до інноваційного фонду суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності сплачують в інноваційний фонд збір у розмірі одного процента від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість і акцизного збору. Нараховані внески підприємств та організацій відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).

При всіх позитивних і негативних моментах, пов’язаних із формуванням інноваційного фонду (до негативних слід відносити посилення податкового тиску на підприємства за рахунок обов’язкових відрахувань у фонд, а як наслідок — зростання цін на товари; до позитивних — пожвавлення інноваційних пошуків підприємств, підвищення конкурентоспроможності їхньої продукції), певну роль у визначенні стратегії розвитку підприємств він відіграє. Навіть за економічної скрути під-

378

приємства мають можливість працювати над освоєнням нових наукоємних видів продукції, наукоємних технологічних процесів.

Однак процедура надання інноваційних кредитів потребує суттєвого вдосконалення. Так, багато з проектів, що фінансуються за рахунок коштів фонду, не пов’язані з наукоємними видами продукції або наукоємними технологіями. Буває, що кошти фонду витрачаються на придбання високовартісного імпортного обладнання, хоч за інструкцією про використання коштів Державного інноваційного фонду вони не можуть бути витрачені на капітальні вкладення, якщо вони не стосуються наукових досліджень.

Особливо це стосується новоутворених підприємств приватної форми власності, які не причетні до інноваційної сфери. В перший рік свого існування вони звертаються за кредитами до інноваційного фонду і в разі позитивного вирішення питання, фактично за рахунок фонду формують свій статутний фонд. Тобто ці кошти в чистому вигляді йдуть на капітальні вкладення і зовсім не пов’язані з наукомісткими видами продукції. Це відбувається через певну невизначеність понятійного апарату в інноваційній сфері і той факт, що за рахунок державного фонду необхідно в скрутний час підтримувати ті здобутки в науково-інноваційній діяльності, які з часом можуть бути комерціалізовані і забезпечать вихід держави з кризи. Заходи ж щодо упровадження нової техніки, яка імпортується або вже освоєна підприємствами України, мають фінансуватися з інших фондів.

Законодавством передбачене державне регулювання інноваційної діяльності, яке здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканськими і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інноваційної діяльності. При цьому створюються пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність в найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах. Зокрема, до пріоритетних напрямів розвитку господарського комплексу віднесено літакобудування.

Державне регулювання інноваційної діяльності вміщує управління державними інноваціями, а також регулювання умов інноваційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інноваційної діяльності.

379

РЕГУЛЮВАННЯ УМОВ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ТАКИМИ ВАЖЕЛЯМИ:

•системою податків з диференціацією суб’єктів і об’єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

•проведенням кредитної та амортизаційної політики, включаючи прискорення амортизації основних фондів. (пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано до окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування).

•поданням фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

•державними нормами та стандартами;

•антимонопольними заходами;

•політикою ціноутворення;

•експертизою інноваційних проектів, іншими заходами.

Республіканські, міждержавні та регіональні інноваційні проекти і програми, що реалізуються за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, підлягають обов’язковій державній експертизі.

Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній експертизі з питань додержання екологічних і санітарно-гігієніч- них вимог.

Держава гарантує стабільність умов здійснення інноваційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб’єктів.

Умови договорів, укладених між суб’єктами інноваційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством встановлені умови, які погіршують становище суб’єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Інвестиції не можуть бути безкоштовно націоналізовані, реквізовані.

Відповідальність суб’єктів інноваційної діяльності передбачає, що при недодержанні договірних зобов’язань вони несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством і укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування заподіяних збитків не звільняють звинувачену сторону від виконання зобов’язань.

380