ЕКСПЕРТИЗАІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВТАЇХЕКОНОМІЧНА

4 ЕФЕКТИВНІСТЬ

4.1.Завдання й основні прийоми експертизи інноваційних проектів.

4.2.Характеристика результатів інноваційної діяльності.

4.3.Методи відбору інноваційних проектів для реалізації.

4.4.Техніко-економічне обґрунтування інноваційних проектів.

4.5.Підготовка та складання бізнес-планів інноваційних проектів.

4.6.Загальна економічна ефективність інновацій.

4.7.Ефективність витрат на інноваційну діяльність.

4.8.Ефективність використання інновацій.

4.1. ЗАВДАННЯ Й ОСНОВНІ ПРИЙОМИ ЕКСПЕРТИЗИ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Завданням експертизи є оцінка наукового й технічного рівня проекту, його інвестиційної привабливості, можливостей реалізації й ефективності. На підставі експертизи приймаються рішення щодо доцільності використання проекту й обсягів його фінансування.

Експертиза повинна забезпечити вибір якісного інноваційного проекту. Подані інвесторам інноваційні проекти повинні бути порівняльні й піддаватися аналізу за допомогою єдиної системи показників. Це означає, що інформаційна база, точність і методи визначення вартісних і натуральних показників за варіантами повинні бути порівняльні.

Експертиза інноваційних проектів може здійснюватися державним замовником (якщо фінансування йде з бюджету), а також спеціальними фондами підтримки наукових досліджень і розробок. Експертиза проводиться з метою відбору й вирішення проблеми фінансування.

132

Критерії, необхідні для оцінки інвестиційних проектів, можуть різнитися в залежності від конкретних особливостей організації, її галузевої належності й стратегічної спрямованості. При упорядкуванні переліку критеріїв необхідно використовувати лише ті з них, що випливають безпосередньо з цілей, стратегії й завдань організації, орієнтації її довгострокових планів. Проекти, що одержують високу оцінку з позиції одних цілей, стратегій та завдань, можуть не одержати її з погляду інших.

Головними критеріями для оцінки інвестиційних проектів є:

1.ЦІЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ, СТРАТЕГІЯ, ПОЛІТИКА І ЦІННОСТІ

•Сумісністьпроектузпоточноюстратегієюорганізаціїйдовгостроковогоплану.

•Виправданість змін у стратегії організації (у випадку, якщо цього потребує прийняття проекту до реалізації).

•Відповідність проекту ставленню керівництва організації до ризику.

•Відповідність проекту ставленню керівництва організації до нововведень.

•Відповідність проекту вимогам організації з урахуванням тимчасового аспекту (довгостроковий або коротко-терміновий проект).

•Відповідність проекту потенціалу росту організації.

•Стабвльність становища організації.

•Ступінь диверсифікації організації (тобто кількість галузей, що не мають виробничого зв’язку з головною галуззю, у якій здійснює свою діяльність організація, і їх частка в загальному обсязі її виробництва), що впливає на стабільність її становища на ринку.

•Вплив великих фінансових витрат і відстрочки одержання прибутку на сучасний стан справ в організації.

•Вплив можливого відхилення часу, витрат і виконання завдань від запланованих, а також вплив невдачі проекту на стан справ в організації.

2.ФІНАНСОВІ КРИТЕРІЇ

•Розмір інвестицій (вкладення у виробництво, вкладення в маркетинг; для проектів НДДКР витрати на проведення дослідження і вартість розвитку, якщо дослідження успішне).

•Потенційний річний розмір прибутку.

•Очікувана норма чистого прибутку.

•Відповідність проекту критеріям економічної ефективності капіталовкладень, прийнятим в організації.

133

•Стартові витрати на здійснення проекту.

•Очікуваний час, після закінчення якого даний проект почне приносити витрати та прибутки.

•Наявність фінансових ресурсів у потрібні моменти часу.

•Вплив прийняття даного проекту на інші проекти, що потребують фінансових засобів.

•Необхідність залучення позикового капіталу (кредитів) для фінансування проекту, та його частка в інвестиціях.

•Фінансовий ризик, пов’язаний із здійсненням проекту.

•Стабільність надходження прибутків від проекту (чи забезпечує проект стійке підвищення темпів росту прибутків фірми, чи прибуток від року до року буде коливатися)

•Період часу, через який почнеться випуск продукції (послуг), а отже, відшкодування капітальних витрат.

•Можливості використання податкового законодавства (податкових пільг).

•Фондовіддача, тобто відношення середнього річного валового прибутку, отриманого від проекту, до капітальних витрат (чим вище рівень фондовіддач, тим нижче в загальних витратах організації частка постійних витрат, що не залежать від зміни завантаження виробничих потужностей, а отже, тим менші будуть збитки у випадку погіршення економічної кон’юнктури; якщо рівень фондовіддачі в даній організації нижчий від середнегалузевої, то у випадку кризи в неї більше шансів збанкрутувати однією з перших).

•Оптимальність структури витрат на продукт, закладений у проекті (використання найбільш дешевих і легко доступних виробничих ресурсів).

3.НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ КРИТЕРІЇ (ДЛЯ ПРОЕКТІВ НДДКР)

•Можливість технічного успіху.

•Патентна чистота. Унікальність продукції (відсутність аналогів).

•Наявність науково-технічних ресурсів, необхідних для здійснення проекту.

•Відповідність проекту стратегії НДДКР в організації.

•Вартість і час розробки.

•Можливі майбутні розробки продукту і майбутні застосування нової технології, що генерується.

•Вплив на інші проекти.

•Патентоспроможність (чи можливий захист проекту патентом?).

•Потреби в послугах консалтингових фірм або розміщенні зовнішніх замовлень на НДДКР.

134

4.ВИРОБНИЧІ КРИТЕРІЇ

•Необхідність технологічних нововведень для здійснення проекту.

•Відповідність проекту наявним виробничим потужностям (чи буде підтримуватись високий рівень використання наявних виробничих потужностей чи з прийняттям проекту різко зростуть накладні витрати?)

•Наявність необхідного виробничого персоналу (за чисельністю та кваліфікацією).

•Розмір витрат виробництва. Порівняння його з розміром витрат у конкурентів.

•Потреба в додаткових виробничих потужностях (устаткуванні).

5.ЗОВНІШНІ Й ЕКОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ.

•Можливий шкідливий вплив продуктів і виробничих процесів.

•Правове забезпечення проекту, його узгодженість законодавством.

•Можливий вплив перспективного законодавства на проект.

•Можлива реакція громадської думки на здійснення проекту.

При виборі проекту, оцінці його ефективності слід враховувати чинники непевності й ризику. Більш детально див. [58, 59]. Зупинимося на ньому лише коротко.

Під непевністю розуміється неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, у тому числі супутні витрати й результати. Непевність пов’язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, що характеризується поняттям ризику.

У ПРАКТИЦІ ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НАЙБІЛЬШ СУТТЄВИМИ Є ТАКІ ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ:

1.Ризик, пов’язаний з нестабільністю економічного законодавства та поточною економічною ситуацією, умовами інвестування і використання прибутку;

2.Зовнішньо-економічний ризик (можливість запровадження обмежень на торгівлю та поставки, закриття кордонів тощо).

3.Невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціальнополітичних змін в країні або регіоні.

4.Неповнота або неточність інформації про рівень і динаміку технікоекономічних показників, параметри нової техніки і технології.

135

5.Коливання ринкової кон’юнктури, цін, валютних курсів тощо.

6.Невизначеність природно-кліматичних умов, можливість стихійного лиха.

7.Виробничо-технологічний ризик (аварії, відмова обладнання, порушення термінів тощо).

8.Невизначеність цілей, інтересів та поведінки власника.

9.Неповнота або неточність інформації про фінансовий стан і ділову ситуацію підприємств—учасників (можливість платежів, банкрутств, порушення договірних зобов’язань, інших форс-мажорних обставин).

У ПРАКТИЦІ КЕРУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ ЗАСТОСОВУЮТЬ ТАКІ СПОСОБИ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ:

1.Розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям).

2.Страхування.

3.Резервування коштів (фондів) на покриття непередбачених витрат.

Розподіл ризику відбувається при розробці фінансового плану проекту й контрактних документів. При цьому учасники проекту приймають ряд рішень, що розширюють або звужують діапазон потенційних інвесторів. При проведенні відповідних переговорів учасники проекту проявляють гнучкість щодо того, яку частку ризику вони згодні на себе прийняти.

Багато великих проектів можуть мати затримку в їхній реалізації, що може призвести до такого збільшення вартості робіт, яке перевищить первісну вартість проекту. Тому важлива роль належить страхуванню ризиків.

Страхування ризику означає передачу певних ризиків страхової компанії.

Створення резерву коштів на покриття непередбачених витрат передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і витратами, необхідними для подолання збоїв у виконанні проекту.

При резервуванні коштів на покриття непередбачених витрат ураховується точність первісної оцінки вартості проекту і його елементів.

Оцінка непередбачених витрат дозволяє звести до мінімуму перевитрату коштів.

136

СТРУКТУРА РЕЗЕРВУ НА ПОКРИТТЯ НЕПЕРЕДБАЧЕНИХ ВИТРАТ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ДВОМА МЕТОДАМИ:

1.Резерв поділяється на загальний і спеціальний.

2.Визначення непередбачених витрат за видами витрат (заробітна плата, матеріали тощо).

Загальний резерв покриває зміни в кошторисі тощо. Спеціальний резерв включає надбавки на покриття росту

цін, збільшення витрат за позиціями, оплату позовів за контрактами. Це особливо важливо в умовах інфляції.

Диференціація резерву за видами витрат дозволяє визначити ступінь ризику, пов’язаного з кожним видом витрат, які можна надалі поширити на окремі етапи проекту.

Для подальшого уточнення розмірів непередбачених витрат установлюється взаємозв’язок з елементами структури поділу робіт на різних рівнях цього розподілу, у тому числі на рівні комплексів (пакетів) робіт. Такий детальний поділ робіт допомагає набути досвіду і створити базу даних для коригування непередбачених витрат.

Резерв на непередбачені витрати визначається тільки за тими видами витрат, які ввійшли в первісний кошторис і не повинен використовуватися для компенсації витрат, які є наслідком незадовільної роботи.

ПЛАН ФІНАНСУВАННЯ ПРОЕКТУ ПОВИНЕН УРАХОВУВАТИ:

♦ризик нежиттєздатності проекту;

♦податковий ризик;

♦ризик незавершення проекту.

Інвестори повинні бути впевнені, що можливі доходи від проекту будуть достатні для покриття витрат, виплати заборгованості, забезпечення окупності капіталовкладень.

На мікрорівні основна увага приділяється комерційній ефективності проекту, що визначається як відношення фінансових витрат і результатів.

137

ПРИ РОЗГЛЯДІ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВАРІАНТІВ ПРОЕКТІВ

УДІЛОВІЙ ПРАКТИЦІ ЗАСТОСОВУЮТЬ ТАКІ НАПРЯМКИ АНАЛІЗУ:

1.Порівнюється середня річна рентабельність проектів із середньою ставкою банківського кредиту.

2.Порівнюються проекти з огляду страхування від інфляційних втрат.

3.Порівнюються періоди окупності інвестицій.

4.Порівнюється потреба в інвестиціях.

5.Ураховується стабільність надходжень.

6.Порівнюється рентабельність інвестицій у цілому за весь строк здійснення проекту.

7.Порівнюється рентабельність інвестицій у цілому з урахуванням дисконтування.

ПРИ ЦЬОМУ ЗАСТОСОВУЮТЬ ТАКІ КРИТЕРІЇ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ:

1.Відсутність більш вигідних альтернатив.

2.Мінімізація ризику втрат від інфляції.

3.Стислість строку окупності.

4.Відносна дешевизна проекту.

5.Забезпечення стабільності надходжень.

6.Висока рентабельність із урахуванням дисконтування.

Таким чином, експертиза інноваційних проектів дозволяє оцінити їх з огляду інвестиційної привабливості.

ТРИ ОСНОВНИХ МЕТОДИ ЕКСПЕРТИЗИ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ, ФІНАНСОВАНИХ З БЮДЖЕТУ:

♦описовий;

♦порівняння стану «до» й «після»;

♦порівняльна експертиза.

Описовий метод одержав значне поширення в багатьох країнах. Його суть полягає в тому, що розглядається потенційний вплив результатів здійснюваних проектів на ситуацію на певному ринку товарів і послуг. Він дозволяє враховувати, наприклад, взаємодію сфери НДДКР із патентним правом, податковим зако-

138

нодавством, утворенням, підготовкою й перепідготовкою кадрів. Описовий метод дозволяє узагальнити одержувані результати, прогнозувати й ураховувати побічні процеси.

Основним недоліком методу є те, що він не дозволяє коректно зіставити два й більше альтернативних варіанти.

Метод порівняння стану «до» й «після» дозволяє брати до уваги не тільки кількісні, але і якісні показники різних проектів. Однак цьому методу властива висока ймовірність суб’єктивної інтерпретації інформації й прогнозів.

Порівняльна експертиза полягає в порівнянні становища підприємств й організацій, які отримують державне фінансування з тими, хто його не отримує. У цьому методі звертається увага на порівнянність потенційних результатів здійснюваного проекту, що задовольняє вимогам перевірки економічної обґрунтованості конкретних рішень щодо фінансування короткострокових і швидко окупних проектів.

Експерт оформляє анкету, у якій обґрунтовуються відповідні оцінки.

Метод порівняльної експертизи застосовується в США й інших країнах з розвиненою ринковою економікою.

Разом з тим цей метод має недоліки, зокрема, він не застосовний при опрацюванні довгострокових пріоритетів державної інноваційної політики.

Найбільш точним є метод формалізованого опису непевності. Стосовно видів непевності, що зустрічається найчастіше, цей метод оцінки інвестиційних проектів включає такі етапи:

1.Опис усієї множини можливих умов реалізації проекту (або у формі відповідних сценаріїв, або у вигляді системи обмежень на значення головних технічних, економічних та інших параметрів проекту) і витрат, що відповідають цим умовам (включаючи можливі санкції і витрати, пов’язані зі страхуванням і резервуванням), результатів і показників перетворення вихідної інформації про чинники непевності в інформацію про можливості окремих умов реалізації й відповідних показників ефективності або про інтервали їхньої зміни;

2.Визначення показників ефективності проекту в цілому з урахуванням непевності умов його реалізації — показників очікуваної ефективності.

Плюси й мінуси різних методів експертизи інноваційних проектів обумовлюють їхнє комбіноване застосування.

139

ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ

1.Наявність незалежної групи дослідників, що виступають арбітрами в спірних ситуаціях за результатами експертизи щодо добору фахівців для її проведення та щодо методів контролю.

2.При розрахунку доданої вартості діяльність в галузі досліджень і нововведень розглядається як виробнича.

3.Здійснюється попереднє прогнозування й планування витрат на середньострокову перспективу, щоб мати можливість визначити передбачувану ефективність і час для контролю.

4.Погоджуються методи контролю з перспективами розвитку системи управління науково-технічною політикою на державному рівні.

Уряді країн, наприклад у Франції, експертна оцінка проектів і контроль за їхнім виконанням проводяться тими організаціями, які здійснюють їх фінансування. Обов’язковими параметрами є: строки завершення окремих етапів робіт і всього проекту й ступінь ризику, пов’язаного зі здійсненням проекту. У зв’язку із цим

уФранції строки проведення великомасштабних прикладних досліджень коливаються від 8 до 15 років.

При експертизі проектів повинен бути врахований потенційний вплив результатів досліджень або розробок на соціальне, економічне й екологічне середовище.

До кожної експертної групи може бути підключений висококваліфікований представник замовника експертизи.

Експерти мають право вимагати будь-яку інформацію, що стосується розроблювального проекту.

Українах з розвиненою ринковою економікою робота експертів не обмежується тільки оцінкою проекту, але може передбачати й контроль за ходом робіт. При цьому методи контролю повинні відповідати рівню проведених експертиз.

Експертиза містить не тільки кількісну, але і якісну оцінку проектів. При прийнятті рішень ураховуються оцінки, висловлені кожним членом експертної групи.

В Україні виділення асигнувань для фінансування капітальних вкладень, витрат на наукові дослідження й розробки та інші поточні витрати за державними науково-технічними програмами, затвердженими Урядом, здійснюється цільовим призначенням державному замовнику через Державний бюджет на черговий фінансовий рік.

Реалізація державних науково-технічних програм здійснюється на основі державних контрактів, які укладаються державними

140

замовниками з виконавцями програм, що відбираються на конкурсній основі.

ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА ФОРМАЛІЗУЄТЬСЯ У ВИГЛЯДІ ВІДПОВІДЕЙ НА ЗАПИТАННЯ ЕКСПЕРТНОЇ АНКЕТИ Й ПЕРЕДБАЧАЄ ТАКІ ВАРІАНТИ ПІДСУМКОВОГО ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА:

5 — проект заслуговує безумовної підтримки;

4 — проект заслуговує підтримки;

3 — проект може бути підтриманий;

2 — проект не заслуговує підтримки;

1 — проект не заслуговує розгляду експертною радою.

В експертній анкеті враховується наявність або відсутність обставин, що утруднюють об’єктивну експертизу. Це може бути пов’язане з «конфліктом інтересів».

СИТУАЦІЯ «КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ» МОЖЕ БУТИ ВИКЛИКАНА ТИМ, ЩО:

не збігаються наукові інтереси експерта й змісту проекту;

експерт знаходився або знаходиться в партнерських, фінансових, родинних стосунках з керівником або виконавцями проекту;

не склалися доброзичливі стосунки наукового керівництва з керівником (або з одним з основних виконавців проекту).

Експертна оцінка дається на основі аналізу наукового змісту проекту й наукового потенціалу автора(або авторського колективу).

ПРИ АНАЛІЗІ ВИКЛАДУ ЗАДУМУ ПРОЕКТУ ВРАХОВУЄТЬСЯ:

1.Чіткість викладу задуму проекту (чітка, нечітка);

2.Чіткість визначення мети й методів дослідження (чітко, нечітко);

3.Якісні характеристики проекту (проект має: фундаментальний характер; міждисциплінний або системний характер; прикладний характер);

4.Науковий заділ (є: істотний науковий і методологічний заділ у вирішенні сформульованої в проекті проблеми; публікації із заданої теми; науковометодичне опрацювання вирішення проблеми відсутнє).

5.Новизна постановки проблеми (автором уперше сформульована й науково обґрунтована проблема дослідження; автором запропоновані оригінальні підходи до вирішення проблеми; сформульована в проекті проблема дослідження відома науці й автором не запропоновані оригінальні підходи до її вирішення).

141

Науковий потенціал авторського колективу оцінюється з урахуванням аналізу наукового змісту проекту (автор та учасники у змозі виконати заявлену роботу); експерт сумнівається в можливості виконати заявлену роботу.

Таким чином, експерт повинен дати не тільки опис проекту, але й оцінити його актуальність для даної галузі знань; чи належить проект до пріоритетних напрямків досліджень; визначити новизну поставленої проблеми; охарактеризувати перспективи розвитку проекту; оцінити якісний склад учасників й обґрунтувати за вищенаведеною схемою оцінку проекту.

ДЛЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПЕРЕДБАЧАЮТЬСЯ ВІДПОВІДІ НА ТАКІ ЗАПИТАННЯ:

♦чи підготовлені програми досліджень;

♦чи підготовлені анкети для опитування;

♦чи проведене пілотне дослідження.

Державний інноваційний фонд України (ДІФУ) проводить експертизу на основі порівняльного аналізу декількох проектів. Експертиза передбачає три рівні.

Перший рівень — попередній розгляд проекту й вирішення наступних завдань:

♦відбір проектів для участі на другому рівні експертизи;

♦складання мотивованих висновків щодо відхилених проектів;

♦визначення експертів по кожному проекту, що пройшов на індивідуальний рівень експертизи.

Формалізація результатів експертизи здійснюється на рейтинговій основі.

На другому рівні експертизи встановлюється рейтинг індивідуального проекту

На третьому рівні дається висновок по проекту (можуть бути внесені корективи в загальний рейтинг проекту, приймаються рішення про фінансування).

Індивідуальний рейтинг проекту розраховується за формулою:

де R — загальний рейтинг проекту;

r1 — ураховує наукову цінність проекту;

142