РОЗДІЛ 12

АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

12.1.Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності.

12.2.Аналіз розвитку інвестиційної діяльності підприємства.

12.3.Аналіз ефективності інвестицій.

12.1. Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності

Сталий розвиток підприємства та його фінансова стійкість безпосередньо пов’язані з інвестиційною діяльністю, яка є сукупністю практичних дій щодо вкладення коштів у формування потенціалу господарюючої системи.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток і чистий дохід в сумі амортизаційних відрахувань, або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права і активи, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Інвестиції у відтворення необоротних активів і на приріст ма- теріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

З економічної точки зору інвестиції розглядаються як витрати на створення активів.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

•інвестування — громадянами і юридичними особами;

•державного інвестування — органами влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових

494

коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

•іноземного інвестування — іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

•спільного інвестування — громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Інвестори — це суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Для підприємства найважливішою формою інвестиційної діяльності є інноваційна, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, за напрямами:

•випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технологій;

•формування прогресивних міжгалузевих структурних зрушень;

•реалізація довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

•фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

•розробка і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

Об’єктами інноваційної діяльності є:

•інноваційні програми і проекти;

•нові знання та інтелектуальні продукти;

•виробниче обладнання та процеси;

•інфраструктура виробництва і підприємництва;

•організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва та (або) соціальної сфери;

•сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

•товарна продукція;

•механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

•власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихій-

495

ного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

•позикових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

•залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

•бюджетних інвестиційних асигнувань;

•безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Воснові аналізу інвестиційної діяльності підприємства лежать різні класифікаційні ознаки інвестицій.

1.За обсягами вкладень розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції — це загальний обсяг ресурсів, що інвесту-

ються на приріст активів підприємства.

Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій, зменшена на величину амортизаційних відрахувань.

Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку підприємства. Якщо сума чистих інвестицій становить від’ємну величину (тобто обсяг валових інвестицій менше суми амортизаційних відрахувань), це свідчить про зниження виробничого потенціалу і як наслідок — зменшення обсягу створених об’єктів господарської діяльності (така ситуація характеризує підприємство, яке «проїдає свій капітал»). Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це свідчить про відсутність економічного зростання, тому що виробничий потенціал залишається при цьому незмінним (така ситуація характеризує підприємство, що «топчеться на місці»). Якщо сума чистих інвестицій є додатною величиною (тобто обсяг валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань), це означає, що економіка господарюючої системи знаходиться на стадії розвитку, тому що забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу (така ситуація характеризує підприємство з розвинутою економікою).

2.За об’єктами вкладень ресурсів — реальні, фінансові, іммобілізовані та інноваційні.

Реальні (капітальні) інвестиції включають вкладення в об’єкти матеріальних і нематеріальних необоротних активів, які підлягають амортизації, та товарно-матеріальні запаси.

Фінансові інвестиції включають придбання фінансових активів (акцій, облігацій, сертифікатів, відкриття депозитних рахун-

496

ків), участь у заснуванні нових підприємств та в спільній діяльності. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція — господарська операція, яка передбачає внесення активів до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права. Портфельна інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку.

Іммобілізовані об’єкти інвестицій формуються коштами дебіторської заборгованості, які інвестують господарську діяльність покупців та інших господарюючих систем, через систему розрахунків.

Під інноваційними інвестиціями розуміють придбання ліцензій, патентів, програмних продуктів, фінансування наукових розробок, підготовку та перепідготовку фахівців.

3.За характером участі в інвестуванні — за участі інвестора та непрямі.

Під інвестиціями за участю інвестора розуміється безпосередня участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладення коштів. При цьому інвестор безпосередньо залучений в усі стадії інвестиційного циклу, в тому числі у передінвестиційні дослідження, проектування й будівництво об’єкта інвестування, а також виробництво кінцевої продукції. Пряме інвестування здійснюють підготовлені інвестори, які мають досить точну інформацію про об’єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування.

Непрямі інвестиції — це інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або іншими фінансовими посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування і наступного управління ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та інвестиційних компаній). Посередники зібрані таким чином інвестиційні кошти розміщують на власний розсуд, а одержані доходи розподіляють потім серед власників цінних паперів.

4.За періодом інвестування — короткострокові та довгострокові. Короткострокові інвестиції — це вкладення капіталу на період до одного року. Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період, більший одного року.

5.За формами власності інвесторів — приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватні інвестиції здійснюються громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності.

497

Державні інвестиції — це вкладення, що здійснюються центральними і місцевими органами влади за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів та позикових коштів, а також державними підприємствами за рахунок власних та залучених коштів.

Іноземні інвестиції — вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами та державами.

Головним чином, іноземні інвестиції можна класифікувати в такий спосіб:

9 рухоме і нерухоме майно. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Рухомими є речі, які можна вільно переміщувати в просторі.

9 іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України.

9 валюта України — при реінвестуванні в об’єкт первинного інвестування або в будь-які інші об’єкти інвестування.

9 цінні папери і майнові вимоги (договірні комерційні зобов’язання).

9 права на ведення господарської діяльності, наприклад, діяльності, що ліцензується (без передачі самої ліцензії), права інтелектуальної власності (наприклад, ноу-хау) та інші майнові права (наприклад, права власності на частку в статутному капіталі юридичної особи).

Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвестицій у таких формах:

•участь у господарських організаціях, що створюються разом

звітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях;

•створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб, або придбання у власність діючих підприємств;

•придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;

•придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;

•господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;

•придбання інших майнових прав.

498

Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні проводиться за курсом, встановленим Національним банком України.

Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюються суб’єктами господарювання даної країни та іноземних держав.

6.За видами об’єктів формування вкладень інвестиції поділя-

ють на:

• фінансові операції:

9 грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери;

9 інші фінансові інструменти.

• господарські (виробничі) операції: 9 рухоме та нерухоме майно;

9 майнові права, пов’язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

9 сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань які оформлені у вигляді технічної документації та виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого («ноу-хау»);

9 права користування землею, ресурсами, а також майнові права.

7.У регіональному аспекті виділяють інвестиції:

•внутрішні, тобто вкладення суб’єктами господарської діяльності держави в об’єкти інвестування, що знаходяться на її території;

•іноземні — вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових і неурядових організацій;

•зарубіжні — вкладення коштів в об’єкти інвестування за межами території певної країни.

8. За ступенем ризику інвестиції поділяють на:

•безризикові — характеризують вкладення коштів у такі об’єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрат капіталу або очікуваного доходу і практично гарантоване отримання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного прибутку;

•ризикові — мають ступінь ризику, що залежить від впливу ринку на зміни результатів роботи підприємства, строків інвесту-

499

вання та отримання результатів, масштабів проекту, його цілей (створення нової продукції, зменшення витрат виробництва, розширення обсягів продажу тощо).

Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути втрати:

а) всієї суми розрахункового прибутку — допустимий ризик;

б) прибутку і розрахункового доходу в частині амортизаційних відрахувань — критичний ризик;

в) активів одержаних за рахунок інвестицій — катастрофічний ризик і банкрутство інвестора.

9. За формами відтворення в об’єктах розрізняють інвестиції на:

•формування нових об’єктів господарської діяльності;

•розширення наявних об’єктів господарської діяльності з метою формування додаткових виробничих комплексів і виробництв, розширення існуючих структурних підрозділів для збільшення виробничих потужностей;

•реконструкцію наявних об’єктів господарської діяльності із заміною морально застарілого і фізично зношеного обладнання з метою випуску нової продукції;

•технічне переоснащення — комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, ділянок.

10.За видами інвестиційної стратегії виділяють:

•пасивні інвестиції, тобто такі, що підтримують на незмінному рівні показники прибутковості вкладень за рахунок заміни застарілого обладнання;

•активні інвестиції, що забезпечують підвищення конкурентоспроможності підприємства та його прибутковості порівняно з раніше досягнутими рівнями за рахунок упровадження нової технології, організації випуску продукції, що користується попитом, освоєнням нових ринків збуту.

11.За характером використання ресурсів в інвестиційному процесі виділяють:

•первинні інвестиції, які характеризують використання вперше сформованих для інвестиційних цілей як власних, так і позикових фінансових ресурсів;

•реінвестиції, що являють собою використання в інвестиційних цілях чистого прибутку, одержаного від попередніх інвестицій;

•деінвестиції, що являють собою процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях.

500

Окремим випадком інвестування є вкладання коштів у фінансові інструменти (цінні папери). При цьому кожен з учасників інвестиційного процесу вирішує власні завдання:

9 емітенти — позичальники коштів на фондовому ринку — мають запропонувати такі цінні папери, які за інших однакових умов користуватимуться більшим попитом і забезпечать ефективність інвестиційної стратегії. Під останньою розуміють задоволення потреби в інвестиційних ресурсах найбільш вигідним і найменш ризикованим способом;

9 інвестори вибирають тип цінного папера, який відповідає стратегії зберігання коштів чи одержання прибутку з урахуванням ризикованості відповідних операцій на фондовому ринку, після чого добирається конкретний об’єкт вкладання ресурсів, тобто цінний папір певного суб’єкта господарювання.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

В Україні можуть випускатися цінні папери наступних видів:

1.Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

2.Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

3.Казначейські зобов’язання — вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

4.Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

5.Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною ком-

501