10.3. Аналіз і оцінка ділової активності персоналу підприємства

Достатня забезпеченість персоналом, що має необхідні знання і навички, його раціональне використання і високий рівень продуктивності праці мають велике значення для економічного зростання господарюючих систем. Ділова активність персоналу безпосередньо впливає на обсяги господарської діяльності, ефективність формування і використання активів, і як результат — витрати, доходи, фінансовий результат та інші показники, які забезпечують сталу ділову активність підприємства.

Ділову активність персоналу підприємства формує:

•забезпеченість господарської діяльності персоналом;

•якісний склад працівників за рівнем кваліфікації;

•рівень постійності складу персоналу;

•величина продуктивності праці, трудомісткість господарської діяльності і повнота використання робочого часу;

•капіталоозброєність праці;

•величина доходів працівників;

•відповідністьміжтемпамизростанняоплатиіпродуктивностіпраці. Персонал підприємства за характером участі у господарській

діяльності може забезпечувати основне виробництво, управління структурними підрозділами, управління підприємством, використання збутових функцій, соціальну сферу та здійснення капітальних вкладень (табл. 10.3.1).

З табл. 10.3.1 бачимо, що на підприємстві відбувається нарощування персоналу як в цілому, так і за окремими видами діяльності. Ділова активність підприємства поліпшується через збільшення персоналу в сфері управління, збутової діяльності, соціального забезпечення і капітальних вкладень. Зниження кількості і питомої ваги персоналу основного виробництва позитивно характеризує його ділову активність, оскільки супроводжується зростанням фонду робочого часу як на одного працівника, так і в цілому.

Для оцінки відповідності кваліфікації персоналу складності виконуваних робіт порівнюють середні тарифні розряди госпо-

дарських операцій ( Тро ) і працівників ( Трп ), розраховані за середньоюарифметичною:

Трп = ∑Трп ПП; Тро = ∑Тро ОО; Трп = Тро,

∑ ПП ∑ОО

де Трп іТро — тарифний розряд, відповідно персоналу і господар-

ських операцій; ПП — чисельність персоналу підприємства; ОО — обсяг господарських операцій.

425

Таблиця 10.3.1

426

Якщо кваліфікація персоналу відстає від складності виконуваних робіт, то це знижує ефективність діяльності, може призвести до створення менш якісних об’єктів господарювання і погіршує ділову активність підприємства. На практиці має місце і зворотне явище, що свідчить про недостатнє використання наявного потенціалу персоналу для нарощування ділової активності підприємства.

Кваліфікаційний рівень персоналу в сфері управління оцінюють за порівнянням фактичного рівня освіти і ділових якостей з вимогами посадових інструкцій.

На ділову активність підприємства впливає рівень постійності складу персоналу. Надто велика плинність працівників потребує певного часу для пошуку персоналу, спричиняє додаткові витрати на його підготовку та перепідготовку, знижує на певний час продуктивність праці. Водночас, оборот персоналу відбувається з об’єктивних причин, котрі не створюють резерви ділової активності, та надмірний, який включає зміну складу працівників у зв’язку зі звільненням за власним бажанням та на вимогу адміністрації. Для оцінки впливу руху персоналу на ділову активність розраховують і аналізують динаміку таких показників:

9 коефіцієнт плинності кадрів, як відношення кількості звільнених за власним бажанням та на вимогу адміністрації до середньооблікової чисельності персоналу;

9 коефіцієнт постійності складу персоналу, як відношення кількості працівників, які працювали увесь рік до середньооблікової чисельності персоналу;

9 середній стаж роботи персоналу на підприємстві.

Проте розглянуті показники забезпеченості господарської діяльності персоналом, його якісного складу і постійності використання не дають вичерпної характеристики трудового потенціалу і їх не можна вважати факторами, котрі безпосередньо впливають на ділову активність підприємства. Зростання ділової активності підприємства залежить не тільки від чисельності працівників, а від кількості затраченої на господарську діяльність праці, тобто від величини робочого часу, а також від ефективності праці, її продуктивності.

Використання робочого часу персоналу аналізується за допомогою двох показників:

•середня кількість днів, відпрацьованих одним праців-

•ником;

•середня тривалість робочого дня.

427

Такий аналіз необхідно проводити у динаміці щодо категорій працівників, структурних підрозділів і підприємства в цілому. Втрати робочого часу призводять до зменшення обсягів діяльності підприємства і зменшення його ділової активності.

Оцінку рівня інтенсивності використання персоналу здійснюють за допомогою показника — продуктивність праці, як головного фактора зростання ділової активності підприємства.

Продуктивність праці вимірюється величиною (вартістю) створених об’єктів господарської діяльності працівником за одиницю часу (одну годину). Основні напрями пошуку резервів зростання продуктивності праці випливають із алгоритмів розрахунку обсягів господарської діяльності підприємства (ОГД).

ОГД = ПП · ЗП; ОГД = КП · КД · ТД · КО · ЦО; ПП = ОГД : ЗП; ЗП = ОГД : ПП,

де ПП — продуктивність праці працівника за 1 годину робочого часу; ЗП — затрати робочого часу на господарську діяльність, в годинах; КП — чисельність персоналу підприємства; КД — кількість днів, відпрацьованих одним працівником; ТД — тривалість робочого дня в годинах; КО — кількість створених об’єктів господарської діяльності за одиницю робочого часу (одну годину); ЦО — ціна створених об’єктів господарської діяльності за одиницю.

Отже, на ділову активність підприємства щодо обсягів господарської діяльності впливають показники:

•чисельність персоналу;

•кількість днів, відпрацьованих одним працівником;

•тривалість робочого дня;

•продуктивність праці за одну годину щодо обсягів створених об’єктів діяльності;

•ціна створених об’єктів за одиницю.

Для нарощування обсягів діяльності підприємства необхідно забезпечити зростання продуктивності праці і водночас зниження трудомісткості господарювання.

Трудомісткість — це витрати робочого часу на одиницю обсягів діяльності підприємства в натуральному, умовнонатуральному або вартісному вимірі. Між показниками трудо-

428

місткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний зв’язок — за зниження трудомісткості продуктивність праці зростає, і навпаки. Рівень і динаміка продуктивності праці зазнають постійного впливу інтенсивних факторів: кваліфікаційний і професійний рівень персоналу; технічна й енергетична озброєність праці.

Озброєність праці визначається величиною капіталу, що використовує працівник при виконанні робіт. Рівень капіталоозброєності праці збільшує обсяги господарювання, дозволяє домогтися підвищення якості, надійності і конкурентоспроможності об’єктів діяльності, що забезпечує зростання ділової активності підприємства.

Для аналізу ділової активності персоналу як результативні показники використовують величини, що характеризують обсяг створених і реалізованих об’єктів господарської діяльності та елементи доданої вартості. Витрати праці персоналу оцінюють за кількістю годин відпрацьованого робочого часу та його вартісною величиною — оплатою праці з витратами на соціальні заходи.

Динаміку та рівень продуктивності праці і трудомісткості господарської діяльності можна простежити використовуючи дані табл. 10.3.2.

Аналіз продуктивності праці і трудомісткості господарської діяльності необхідно розглядати у взаємозв’язку з оплатою праці. Зі зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови підвищення її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Тільки за такої умови створюються реальні можливості для нарощування темпів ділової активності підприємства.

429

Таблиця 10.3.2

ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ПОКАЗНИКАМИ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ І ТРУДОМІСТКОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

430

431

Закінчення табл. 10.3.2

432

Доходи працівників є обґрунтовані, якщо вони стимулюють зростання ділової активності підприємства за мінімальних витрат, забезпечуючи підвищення оплати праці та одночасне зниження собівартості об’єктів господарської діяльності. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку і структуру доходів за їх видами, джерелами формування, категоріями працівників і об’єктами діяльності. Динаміку і структуру доходів персоналу підприємства наведено в табл. 10.3.3.

Для забезпечення одержання від господарської діяльності чистого прибутку потрібно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Якщо такого принципу не дотримуються, то збільшуються витрати на створення 1 грн чистого доходу і, відповідно, зменшується сума чистого прибутку, погіршується ділова активність підприємства.

Можливі варіанти одночасної зміни показників продуктивності і оплати праці персоналу підприємства наведені в табл. 10.3.4.

433

Таблиця 10.3.4

ЗМІНИ ПРОДУКТИВНОСТІ І ОПЛАТИ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Найкращою для підприємства є перша ситуація. В її реалізації можливі два варіанти:

•продуктивність зростає більшими темпами, ніж оплата праці;

•оплата праці зростає більшими темпами, ніж продуктивність.

Другий варіант розвитку господарської діяльності можливий як тимчасовий для досягнення необхідного рівня оплати праці персоналу, забезпечення привабливості підприємства щодо формування кадрового потенціалу.

Ситуація 2 може виникнути за умови використання підприємством не ефективних видів, форм і систем оплати праці, що лише тимчасово буде забезпечувати нарощування ділової активності підприємства при зниженні ділової активності персоналу.

Ситуація 3 свідчить про неефективну систему управління доходами персоналу. Зростання оплати праці при зниженій продуктивності збільшить витрати і зменшить чистий прибуток і, відповідно, погіршить ділову активність підприємства.

Ситуація 4 відповідає загальному погіршенню фінансового стану підприємства і створює умови для його банкрутства.

Щоб простежити співвідношення між продуктивністю і оплатою праці, здійснюють розрахунки наведені в табл. 10.3.5.

За наведеними в табл. 10.3.5 даними темпи зростання продуктивності праці є більшими у порівнянні з темпами зростання оплати праці. Співвідношення становить 2,26, тобто на кожний відсоток зростання оплати праці продуктивність зростає на 2,26 %. За наявності інфляційних процесів, при оцінці співвідношення продуктивності і оплати праці для розрахунку реальних доходів персоналу необхідно враховувати індекс зростання цін.

434

Створення умов для стійкого зростання ділової активності персоналу мінімізує ризик фінансової кризи та втрати конкурентоспроможності підприємства.

435