1.3 Класифікація гармат і вимоги до них

Наземна артилерія вирішує велику кількість бойових завдань, що приводить до необхідності мати на озброєнні гармати, які відрізняються калібром, способом пересування, цільовим призначенням, тощо.

В залежності від типу (призначення, конструктивного виконання, траєкторії польоту снаряда) гармати поділяються на:

- пушки;

- гаубиці;

- гаубиці-пушки;

- пушки-гаубиці;

- міномети;

- безвідкатні гармати.

Пушки - це гармати, які надають снаряду велику початкову швидкість (700... 1500 м/с), мають настильну траєкторію польоту снаряда і найбільшу відносну довжину каналу ствола калібрів 60... 100мм. Кути підвищення стволів пушок, як правило, не більше 45° (кут найбільшої дальності стрільби).

Гаубиці - це гармати, які надають снаряду відносно невелику початкову швидкість (300...700м/с), мають високу навісну траєкторію польоту снаряда і відносну довжину каналу ствола до 60кал. Максимальний кут підвищення ствола гаубиці може досягати 70°. У вітчизняній артилерії використовуються гаубиці калібром 122-мм і більше.

Гаубиці-пушки і пушки-гаубиці - це гармати проміжного типу між гаубицями і пушками. Початкова назва гармати визначається тим, які риси у неї переважають - гаубиці або ж пушки.

Міномети - це гармати, ствол яких у бойовому положенні опирається на плиту, встановлену на грунті, і може мати кути підвищення 45° і більше. Стрільба із міномета здійснюється, як правило, спеціальними снарядами - мінами.

За цільовим призначенням виділяють протитанкові гармати, які служать, в основному, для стрільби по танкам та іншим броньованим цілям прямою наводкою. Крім того, існують гармати, які призначені для дій в горах (гірські гармати).

В залежності від калібру розрізняються гармати:

- малого калібру (20...75 мм);

- середнього калібру (76... 152 мм);

- крупного калібру (більше 152 мм).

За способом пересування, гармати поділяють на:

• самохідні;

• саморухомі;

• причіпні.

Самохідні гармати характеризуються високою рухомістю живучістю на полі бою і швидкістю переведення з похідного положення у бойове. Їх недоліками є складність конструкції та експлуатації.

Саморухомі гармати мають двигун на лафеті, який забезпечує самостійне пересування гармати на коротку відстань.

Причіпні гармати переміщуються артилерійським тягачем. У порівнянні з самохідними гарматами вони відрізняються простотою конструкції і експлуатації.

Кожна гармата призначена для виконання тих чи інших задач і має певні властивості, які характеризують вдосконаленість, стан та можливості гармати. Перелік всіх властивостей, які повинна мати гармата, складає так звані тактико-технічні вимоги (ТТВ) до конструкції гармати. Вимоги відображають досвід експлуатації подібних зразків озброєння, і в першу чергу бойовий досвід, стан військової науки і техніки та характер сучасних війн.

Тактико-технічні вимоги до гармат бувають загальні і спеціальні. В свою чергу, загальні вимоги поділяють на бойові, службові і виробничо-економічні. Основними є бойові вимоги.

Основні бойові вимоги

1. Дальнобійність - це здатність гармати стріляти на якомога більші відстані. Вона визначається найбільшою горизонтальною дальністю стрільби із даного типу гармати. Дальнобійність забезпечує маневр траєкторіями без зміни вогневих позицій, ураження противника на великих відстанях. Вона залежить від конструкції снаряда, початкової швидкості його руху, від кута підвищення ствола. Максимальн дальність стрільби досягається при куті підвищення ствола близько 45°,а для дальнобійних гармат - близько 58°, що забезпечує швидке подолання снарядом щільних шарів атмосфери.

2. Точність стрільби. Вона характеризується купністю та влучністю Купність стрільби - це здатність гармати групувати точки падіння снарядів на визначеній площі. Вона характеризується відношенням імовірних відхилень за дальністю Вд і за напрямком Вб до дальності стрільби Д. Купність стрільби залежить від стану конкретної гармати від величин можливих відхилень основних параметрів її складових (ствола прицільних пристроїв, снарядів і т.і.), від стабільності цих відхилень і т. і.

Влучність стрільби характеризується відхиленням центра розсіювання снарядів від бажаної точки на місцевості. Вона залежить від якості прицільних пристроїв і помилок підготовки вихідних даних стрільби.

3. Вогнева продуктивність оцінюється двома характеристиками швидкострільністю і режимом вогню.

Швидкострільність характеризується максимальною кількісно пострілів, які можна здійснити за одиницю часу з боєздатної гармати без виправлення наводки. Швидкострільність залежить, від калібру, ступеня автоматизації і механізації гармати, стійкості гармати під час стрільби, а також від злагодженості та чіткості дій гарматної обслуги. Висока швидкострільність дає можливість виконувати бойові завдання з меншою кількістю гармат, підвищує ефективність ураження цілей і дозволяє забезпечувати масування вогню.

Режим вогню - це максимально допустима кількість пострілів гармати за визначений час безперервного ведення вогню без шкоди для самої гармати, точності і безпеки стрільби. Ця характеристика визначається розрахунково-експериментальним шляхом і наводиться в "Правилах стрільби". Вона залежить від теплового режиму ствола та противідкатних пристроїв гармати, а також від фізичних можливостей обслуги.

4. Маневровість - це здатність гармати до транспортування, зміни вогневих позицій, пересування на полі бою, перенесення вогню. У відповідності з цим розрізняють оперативну і тактичну маневровість (рухомість), а також вогневу маневровість.

Оперативна маневровість характеризує здатність гармати до пересування на велику відстань самостійно або ж іншими видами транспорту (залізничним, водним, повітряним).

Тактична маневровість характеризується середньою швидкість пересування гармати по різним дорогам та часом її переведення з похідного в бойове положення і навпаки.

Поліпшення маневровості забезпечується створенням самохідних, плаваючих гармат, використанням ходових частин з підресорюванням, зменшенням ваги гармати. Маневровість сучасних гармат повинна бути не нижче маневровості військ, з якими вони будуть взаємодіяти.

Вогнева маневровість гармати складається із швидкості відкриття вогню і здатності вести вогонь з однієї вогневої позиції без повороту станин в різних напрямках і на різні відстані, швидко переносити вогонь з однієї цілі на іншу і мати різні кути падіння снарядів на одних і тих же дальностях. Вона залежить від найбільшої дальності стрільби, величини секторів горизонтальної і вертикальної наводки, швидкості наведення гармати та кількості бойових зарядів у пострілах. Швидкість відкриття вогню залежить від швидкості переведення гармати із похідного положення в бойове, що, в основному, визначається вагою гармати і досконалістю її конструкції. Висока вогнева маневровість гармат дозволяє раптово для противника нанести потужний вогневий удар.

5. Живучість - це важлива якість гармати, яка характеризується її здатністю якомога більш довгий час зберігати свої бойові якості за всіх умов експлуатації, а також протистояти дії вражаючих факторів вогневої протидії противника.

Живучість визначається кількістю пострілів, яку може здійснити гармата на повному заряді до виходу її з ладу. Живучість ходових частин гармат вимірюється величиною пробігу до виходу їх з ладу.

Висока живучість гармат забезпечується міцністю їх деталей, неуразливістю в бою, високою маневровістю, точним дотриманням правил експлуатації і т.і.