2.1.2.2. Овочі

Лексеми на позначення овочей трапилися три рази.

Слово «Часник» було ужито двічі. «Часник полокала» , «Сварилися за головки часнику» [24 ]. Слово ужито у прямому значенні : ЧАСНИК, у, чол. 1. Овочева городня рослина з різким смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних; вживається як страва, приправа, а також у медицині. Не їла душа часнику, не буде й смердіти (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 270) Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 277.

Слово «Цибуля» трапилось один раз. « Цибульку микала» [24 ]. Слово ужито у зменшено-пестливій формі та у прямому значенні : ЦИБУЛЯ, і, жін. 1. Овочева городня рослина з їстівною цибулиною і їстівним трубчастим листям. — Борони боже... Лишимо й панові трохи земельки... на яку грядку, на цибулю, значить, чи що, щоб закришка була... та на крокет... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 390) Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 206.

Слово «Капуста» уживалось двічі. «Хоче з`їсти капустку» , «Поїв білу капустку» [24 ]. Слово ужито у зменшено-пестливій формі та у прямому значенні : КАПУСТА, и, жін. 1. Городня рослина родини хрестоцвітих, листя якої використовують для виготовлення різних страв. Що там було товару, коней! Кавунів, динь, капусти, не сказати — возами, але горами! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 58) Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 98.

2.2. Тварини

2.2.1. Домашні

2.2.1.1.Худоба

У проаналізованих піснях назви домашньої худоби уживаються порівняно частіше. Хоча ми назбирали 8 пикладів.

Слово «Баран» вжито лише один раз. «По баранцеві поприводили» [24 ]. У цьому контексті слово вжито у прямому значенні та у зменшено-пестливій формі. (Баранець, -нця, м. 1) Ум. отъ баран. Небольшой баранъ. Рудч. Ск. II. 129. Вас. 197. Понесла на посвяченіе паску, баранця печеного. Кв. Чи всі вівці покотилися, чи баранці породилися?) [За сл. Грінченка].

Слово «Віл» ужито шість раз. «Сивії воли» , « Орали воли полечко» , «Хоча б по волові» , «Стадочко волів» та інші, які повторюються. В усіх випадках слово вжито у прямому значенні. (ВІЛ, вола, чол. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Іде Марко з чумаками. Ідучи співає, Не поспіша до господи — Воли попасає (Тарас Шевченко, I, 1951, 322); Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг (Андрій Головко, II, 1957, 11)) [Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 672.]

Слово «Овечки» вжито тричі: «Та й з овечками» , «Стоять овечки в полі». Вираз « Там овечки покотились» [24 ] (покотились, тобто народили) часто вживається у колядках та щедрівках. Слово вжито у прямому значенні. (ОВЕЧКА, и, жін. 1. Те саме, що вівця. Минули кілька хат. При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 153); Точність у кожному русі, Вовну в мішки — і на склад! Зайде овечка в кожусі — Йде без кожуха назад! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 144)) [ Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 611..]

Слово «Собака» вжито двічі: «Всі собаки гавкали» [24 ]. Тут слово вжито у прямому значенні. (СОБАКА, и, чол. і рідше ж. 1. Домашня тварина родини собачих, яку використовують для охорони, на полюванні і т. ін. По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 174); Чіпка вступив у двір. Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (Панас Мирний, I, 1949, 269)) [Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 430.]. « Щоб собаки не брехали» . У цьому контексті слово вжито у переносному значенні. (Собака, -ки, м. и ж. 1) Собака. Бреше, мов собака. Ном.) [За сл. Грінченка].

Слово «Бик» вжито двічі. «Продай бичка» , «Ой пасися, бичку» [24 ]. В обох словах вжита зменшено-пестлива форма. Вони у прямому значенні.( БИЧОК 1, чка, чол. 1. Зменш. до бик *. Гості скінчили кабана, з'їли половину бичка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 79); Козаки розкладали вогнища, білували бичків та телят (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 399(Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 172.)

Слово «Кінь» у текстах обстежених пісень уживається найбільше. Більшість разів уживання фіксуємо шіснадцять раз. Більшість слів взята із жниварських пісень. «З кониками» , «На оборонці коника чеше» , «Стадечко коней» , «Коні наїжджені» , «Коні бракує» , «Запряжи нам кобилку» , «Пару коний продати» , «Прив`язав кониченька» [24 ] та інші , які вжиті у такому ж контексті. У деяких випадках слово вжито у зменшено-пестливій формі «Кониченька, коник»: (Коник, -ка, м. Ум. отъ кінь. 1) Лошадка. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. Мет.) [За сл. Грінченка] . У всіх випадках слово вжито у прямому значенні : (КІНЬ, коня, чол. 1. Велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів. З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Тарас Шевченко, II, 1953, 42)) [ Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.].

Слово «Козел та ремінний відповідник коза» вжито п`ять раз. «Ускочив козел у город» , «Взяли козла за ріжок» [24 ]. Тут слово чоловічого роду та вжито у прямому значенні : (КОЗЕЛ, зла, чол. 1. Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе переважно в горах. Сніговий козел.. тримається завжди недалеко від снігових полів на неприступних скелях і крутих схилах гірських вершин (Посібник з зоогеографії, 1956, 95). ) «Скакали дикі кози» тут слово жіночого роду, вжито у прямому значенні. «За ними козенята» (Козеня, -ня́ти, с. Козленокъ. Одна козочка з козеням. Чуб. Ум. козенятко.) [За сл. Грінченка]. «Скочила коза з воза» це назва української народної пісні. Слово «коза» вжито у переносному значенні.( 2. перен., розм. Про жваву, рухливу дівчину. — Не знаєш, ..чия ота фата [дівчина]? — й показав на Гашіцу. — Котра? Ота коза дика в білій спідниці? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 234)) [ Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.].

Слово «Корова» зустрілося шість раз. «Та й з коровками» , «Корови та й ся положилися» , «Хоч по коровці» [24 ] та інші, вживані у такому ж значенні. Слова вжиті у прямому значенні. Також вживалася зменшено пестлива форма «коровками, корівці» (КОРІВКА, и, жін. Зменш.-пестл. до корова 1. — Чи багато корівок та воликів думаєте дати? — спитала сваха (Нечуй-Левицький, III, 1956, 54)) [ Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.].