41

ВСТУП

Паразити зустрічаються майже всюди. Паразитизм швидко розповсюджений у природи.

Справжніми паразитами є тільки ті організми, для яких паразитичний спосіб життя – обов’язково форма існування. Від справжніх (облігатних) паразитів необхідно відрізняти несправжніх . До них належить організми, які живуть вільно, але, потрапивши у інший організм, здатні прожити у ньому деякий час. До них відносять, наприклад, личинки мух, яки залишаються живими при проходженні через кишки людини.

Паразитизм – форма ант агонічного співжиття організмів, що відносяться до різних видив, при якому один з організмів (паразит) використовує інший організм (хазяїн) як середовище існування, і джерело живлення,існуючи за його рахунок, чим, звичайно, завдає шкоди хазяїну, але, як правило,не такої значної, щоб викликати його загибель. В. О. Догель дає паразитизму таке визначення: «Паразити – це такі організми, які використовують інші живі організми як середовище існування та джерело їжі, покладаючи при цьому (частково або повністю) на своїх, хазяїв завдання регулювання своїх взаємовідносин з навколишнім середовищем».

Різниця між паразитизмом і хижацтвом полягає у тому, що хижак використовує свою здобич раз, при цьому вона гине; паразит використовує свою жертву тривалий час, і, як правило, вона не гине.

Паразит і хазяїн становлять єдину взаємопов’язану систему, яка існує у певних умовах середовища, що було покладено нами в основу наших досліджень. Задачами наших досліджень передбачалося:основних циклів кліща та його шкодо чинна дія рослинним організмам в умовах м. Запоріжжя:

1. Вивчення біолого - екологічних особливостей кліщів.

2. Особливостей живлення та способи його розмноження кліщів.

3. Особливості росту і розвитку личинок та їх шкодо чинну дію на рослинні організми.

4. Засоби боротьби з павутинним кліщем шляхом хімічної обробки рослин препаратами.

1. Огляд наукової літератури

1. СИСТЕМА КЛАСИФІКАЦФЇ, ПАВУТИННОГО КЛИЩА.

Царство: Тварини (Animalia).

Павутинні кліщі — представники підкласу кліщі, родини Tetranychidae, включають близько 1600 видів. Невеликі, сисні павукоподібні помаранчевого, червоного або жовтуватого кольору. Довжина не перевищує 1 міліметра. Зазвичай вони оселяються на зворотному боці листка і дуже швидко розмножуються. Викликають пошкодження рослин, проколюючи їх клітини для живлення. Харчуються на кількох сотнях видів рослин.

Тип: Членистоногі (Arthropoda).

Членистоногі мають багато спільного з кільчастими червами, особливо з поліхетами. Проте через ряд ароморфозів вони досягли вищого ступеня диференціації тканин та органів, перш за все нервової системи й органів чуття; деякі групи мають складну поведінку, яка виявляється в піклуванні про потомство, здатності до складної будівельної діяльності, суспільному житті й навіть мові (наприклад, у вищих перетинчастокрилих).

Як і кільчаки, членистоногі — метамерні тварини. їхнє тіло складається з ряду сегментів, проте метамерія членистоногих різко гетерономна. Групи подібних сегментів об'єднуються у відділи тіла — тагми. Найчастіше виділяються три тагми: голова, груди, черевце. У павукоподібних голова злита з грудьми в єдину тагму — головогруди; у трилобітів і багатоніжок є всього дві тагми — голова і тулуб. Особливе значення має процес цефалізації — утворення голови — тагми, де сконцентровані органи чуття (вусики, очі) та первинної переробки їжі (ротовий апарат).

Голова складається з головної лопаті, або акрона, та кількох передніх сегментів. На думку більшості вчених, акрон гомологічний простоміуму кільчастих червів. Голова членистоногих має 6 сегментів. Кількість сегментів, котрі входять до складу грудей і черевця, яке закінчується анальною лопаттю, або тельсоном (гомолог пігідія), різко коливається, проте в межах типу спостерігається тенденція до стабілізації та зменшення їх кількості. У результаті тагматизації об'єднується і внутрішній вміст сегментів; одні органи розростаються за рахунок інших рівноцінних органів. Зокрема, спостерігається концентрація гангліїв нервової системи в головний мозок.

Характерною ознакою членистоногих, від якої походить назва типу, є будова їхніх кінцівок. Вони складаються з окремих члеників, що рухомо з'єднані між собою суглобами, утворюючи багатоколінні важелі, здатні до складних і точних рухів. Відповідно до тагматизації тіла членистоногих відбулася й спеціалізація їхніх кінцівок. На голові знаходяться кінцівки, що виконують чутливу функцію — антени (одна або дві пари), решта кілька пар кінцівок перетворилися на ротові органи, що беруть участь у захопленні, утриманні та подрібненні їжі (верхні та нижні щелепи або хеліцери та частково педипальпи). Кінцівки грудної тагми виконують в основному локомоторну функцію (плавання, повзання, ходіння, бігання, стрибання), хоча до цих функцій іноді додаються й інші (дихальна, чутлива). Кінцівки черевця у багатьох груп редуковані. Лише у трилобітів і деяких ракоподібних (клас Malacostraca) вони призначені для плавання; одна-дві пари черевних кінцівок часто спеціалізуються як статеві, що призначені для запліднення та розмноження.

У найповнішому вигляді кінцівка членистоногого складається з основної частини (протоподит), від якої відходять дві гілки: зовнішня (екзоподит) та внутрішня (ендоподит), крім того, у водяних форм є зябровий відросток (епіподит). У первинно водяних членистоногих (наприклад, ракоподібних) деякі кінцівки зберігають двогіллясту будову; в більшості ж кінцівок одна з гілок редукується, і вони стають одногіллястими (наприклад, ноги у Шестиногих та Багатоніжок).

Підтип: Хелецерові (Chelicerata).

Хеліце?рові або Павукоподі?бні (Chelicerata) — підтип типу членистоногі. Характерною ознакою хеліцерових є поділ тіла на дві тагми: головогруди та черевце. На головогрудях розташовано шість пар кінцівок. Вусики (антени, антенули) в хеліцерових відсутні. Перша пара кінцівок, розташована перед ротовим отвором, часто закінчується клішнею й зветься хеліцерами (звідси й назва підтипу). Позаду ротового отвору є друга пара кінцівок — педипальпи (ногощупальця). Останні чотири пари слугують ходильними ногами. Головний мозок хеліцерових, на відміну від інших членистоногих, складається з прото- та тритоцеребрума; дейтоцеребрум відсутній. Сучасні хеліцеровінаселюють суходіл і тільки близько 5% видів живе в морській та прісній воді.

Клас: Павукоподібні (Arachnida).

Павукоподі?бні, або арахніди (Arachnida), клас типу членистоногих, який включає павуків, скорпіонів, косарикиів і кліщів. Вони відрізняються від інших членистоногих, оскільки мають тільки дві частини тіла: голову, об'єднану з грудною кліткою (головогруди), і черевце.

Сучасні павукоподібні представлені наземними формами, які походять від водяних членистоногих, які спочатку заселяли моря. Щоб пристосуватися до наземного способу існування, павукоподібні повинні були: здійснити зміну органів дихання; максимально зменшити випаровування води з поверхні тіла; перейти на нові об'єкти живлення.

Основні особливості організації, що забезпечили пристосування павукоподібних до життя на суходолі:

поява «легенів» і трахей — органів дихання атмосферним киснем;

воскові виділення кутикули, які перешкоджають випаровуванню води;

зменшення розмірів тіла для обмеження числа линьок;

розвиток копулятивних органів і внутрішнього запліднення.

Підклас: Кліщі (Acarina).

На відміну від деяких інших членистоногих, кліщі мають тіло з однієї частини, не поділене на видимі частки. Голова, тулуб та черевце можна тільки умовно виділити, здогадуючись про їх межі за характерними поперечними рядами щетинок, щитами, що додатково армують поверхню тіла, розташованими на спині, недалеко від передньої частини тіла, очами тощо.Головогруди та черевце злиті.Розвиток непрямий.

Так само, як найближчі родичі павуки, деякі кліщі виділяють павутину та можуть формувати захисні пологи над колонією, використовують слину як отруту для полювання та для зовнішнього переварювання їжі.

Для циклу розвитку кліщів характерна невелика кількість стадій, від одної до іншої кліщ переходить линяючи та покидаючи свою зовнішню хітинову оболонку. Здебільшого кліщі відкладають яйця, з них вилуплюються личинки, які, підростаючи, проходять одну, дві або три стадії німфи, після чого линяє у дорослого кліща — самицю чи самця.

Наука, що вивчає кліщів, називається акарологія.

Ряд: Кліщі (Acarina).

Родина: Безтрахейні(Atracheata).

Вид: Павутинній