3. Фнатомо – морфологічні особливості павутинного кліща.

Павутинні кліщі – примітивні та деградовані тварини більше того, вони зберегли ряд примітивних рис, які досить давно втрачені іншими арахнідами. Вони, мають дуже малі розміри які не перевищують 2-5 мм. Покриви тіла дуже тонкі і у деяких із них відсутні щетинки. Тулуб тіла розчленований, причому сегментоване не лише черевце, але й голово грудка. Сегменти хеліцер, педіпальп і двох передніх пар кінцівок розчленовані спинними борознами і як у соль пуг, утворюють передній відділ, відповідаючи й голові трилобітів, який називається у кліщів протеросомою. З боків цього відділу розташовані бічні очі, а с переду парний за походженням медіальне око. Сегменти двох задніх пар ніг розчленовані. Черевце у них теж розташоване і складається із шести сегментів і сполучених з голово грудкою.

Tetranychinae – це дрібні кліщі з круглим тилом, покритим рідкісними, але досить помітними (під збільшенням) щетинками. Всі види, в тій чи іншій мірі, обплітають уражені ділянки рослини ледь помітною павутиною, за що вони і отримали свою назву. Забарвлення дуже мінливе і залежить від цілого ряду чинників. Найчастіше кліщі жовтуваті, буруваті, зеленуваті. Можуть мати темно – пофарбовані плями з боків тіла. Зимуючі самки зазвичай рудуватого, або червоного кольору. Самці трохи дрібніше самок і мають більш видовжене тіло. З заплідненням яєць з’являється самки, з незапліднених виходять самці. Личинки кліща, на відміну від дорослих особин, мають три пари ходильних кінцівок. Після першого линяння личинка перетворюється в німфу, і має вже чотири пари ходильних кінцівок, як і доросли кліщі. Яйця округлої форми. Відразу після відкладання білясті, або жовтуваті, майже прозорі. У міру розвитку зародка яйця каламутніють і стають жовтуватими. Швидкість розвитку зародка дуже залежить від температури. Так, при +15 С стадія яйця триває близько 15 діб, а при +30 С всього 2-3 доби. Загальна тривалість одного покоління даних шкідників (від яйця до яйця) також залежить від температур і становить від 30-36 до 7-8 діб. Це треба враховувати, складаючи графік хімічних обробок.

Восени значна частка німф перетворюється на зимуючих самок. Частина них відкочовує з кормових рослин у пошуках місць для зимівлі. Причому, деякі переміщуються вниз, а інші шукають укриття у верхній частині приміщень. Так що повна протруювання рослин не гарантує позбавлення від всіх шкідників у вашому домі. При високих температурах літніх частина самок перестає харчуватися і так само мігрують у пошуках укриттів до кінця екстремально – спекотного сезону. Все це сильно ускладнює боротьбу з павутинним кліщем.

4. Живлення кліща

Павутинний кліщ на апетит не скаржеться. Пошкоджує до 300 видів рослин. В умовах тепла пошкоджує бахчеві культури такі як: огірки, дині, кавуни, баклажан, перець, зелені культури, окрім того, відкопує в грунтах гарбузи, квас, шпінат, буряки, сельдірей, в меншій мірі степіні- томати та цибулю, майже зустрічаеться часнику та щавлі.

Окрім овочевих живе на сої, полуницях, конюшині; на різних видах бур’янів – глухій кропиві, в’юнках, та інших. На квітах окрім і квітникових полюбляє кліщ такі квіти:огерату, оквілегія, айстра, гвоздика, сорж, гладіолуси, поясу, кактуси, люпин, мак, мальва, сальвія, хрезонтеми, драцена, фікус, папоротник, фрезія, фуксія, гербера, гортензія та багато кімнатних, рози та цитруси до яких відноситься лимоні, апельсини, та помаранч.

Нашими спостереженнями було встановлено, що існування павутинного кліща сконцентровано над точками росту між двома або чотирма парами листків, які знаходяться в супротивному розташуванні. Між листками знаходилося найчисельніша кількість павутинних ниток за допомогою яких відбувалося переміщення кліща з однієї на інше місце живлення.

Основним місцем живлення кліща є нижня частина листового пластинки з найбільшим розгалуженням жилок – основним особняком поживних речовин, які поступають для росту і розвитку рослин.

Загально відомо, що бахчеві культурі, на яких паразитують кліщі, в раннє – весінній період вимагають великої кількості поливів, які необхідні період квітування росту і розвитку плодів. Тому ми вважаємо, що ці культури є най влагоприємнішими для росту чисельності кліща стосується також і клубового квітникарства, де здійснюється регулярні поливи клумб на яких паразитують кліщі. Це явище також притаманне і кімнатному квітникарству, куди потрапляють кліщі в наслідок вегетативного розмноження рослин. Із занесенням кліща в штучні умови які надають йому давнішого існування і поширення в умовах кімнатного та тепличного квітникарства.