2.1.2.2. Зернові культури

У проаналізованих нами піснях назви зернових культур трапились нам 7 раз.

Слово «Кукурудза» уживалось один раз. « Обіцяв корець кукурудзи» [24 ]. Слово ужито у прямому значенні : КУКУРУДЗА, и, жін. 1. Рослина родини злакових, що має грубе високе стебло та їстівні зерна, зібрані в качан; маїс. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 168)Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 388.

Слово «Пшениця» траплялось значно більше. Всього дев`ять раз. «Дай Боже пшеницю» , «В ярій пшениці» , «Будем сіяти пшеницю» , «Буде пшениця» та інші. [24 ] Слова ужиті в прямому значенні : ПШЕНИЦЯ, і, жін. 1. Рослина родини злакових, з зерна якої виробляють біле борошно, крупу та інші продукти. Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос! (Марко Вовчок, I, 1955, 82) Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 415.

Слово «Ячмінь» ужито один раз. «Ячмінь жнуть» [24 ] .Слово ужито у прямому значенні : ЯЧМІНЬ 1, меню, ч, 1. Злакова рослина, зерна якої використовують для виготовлення круп, борошна, на корм худобі, а також як сировину для пивоварної промисловості. Там бачиш широкі лани, вузькі з високими межами ниви, які аж ясніють золотавою пшеничкою і ячменем, срібним колоссям жита та повійним гнучким вівсом (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83)Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 661.

Слово «Жито» трапилося нам дванадцять раз. «Ой, чиє жито» , «Жито я жала» , «Жито ядрене» [24 ] та інші у такому ж контексті. Ця лексема трапляється переважно у жниварських піснях. Слово ужито у прямому значенні: ЖИТО, а, сер. 1. Злакова рослина, зерна якої використовуються для виготовлення хліба. Вилітали запорожці На лан жито жати; Жито жали, в копи клали (Тарас Шевченко, I, 1951, 203) Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 533. Жито - символ життя; плодючості, достатку; здоров'я, щастя; символ неперервності роду, етнічної свідомості, духовності українців. Жито - одна із найдавніших злакових культур на Землі. Зерно, колосся, снопи, хліб стали ритуальними, символічними ще з часів Трипільської культури. Праукраїнці, одвічні хлібороби, розглядали жито як основу життя. В.В.Колесов наводить такі цікаві лінгвістичні докази. Майже все, що пов'язано з існуванням живих організмів, людини, слов'яни позначали коренем жи-. Напр., "жила" /вена - по ній тече кров /див. Кров/, що дарує життя. "Жило" /житло/ - місце проживання людини. "Жиръ" /жир/ - у давнину це слово означало їжу взагалі. "Животное" - тварина. І, звичайно, "жито" - хліб, плід, колос. "Жиця" /волосяна нитка/ - символічна носійка життя /див. Волосся/. "Животъ" - живий /про органічні форми життя, земне існування/.Словник символів, Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. та ін., 1997.

Слово «Гречка» трапилось двічі. « Ой на горі гречка» [24 ] слово ужито у прямому значенні: ГРЕЧКА, и, жін. 1. Однорічна трав'яниста медоносна рослина, із зерен якої виготовляють високопоживну крупу та борошно. Збирали пізні гречки, коли в селі несподівано з явився Гуща (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 65) Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 164. та «Гречная пнна» : ГРЕЧНИЙ, а, е. Шанобливо ввічливий у поводженні з людьми; чемний. Зо мною і пан і пані були дуже гречні і милі, кланялись нам усім... (Леся Українка, V, 1956, 337) Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 164.

Слово «Просо» трапилось один раз. «Ой на горі просо» [24 ] слово ужито у прямому значенні : ПРОСО, а, сер. 1. Злакова рослина, з зерен якої одержують пшоно. Просо вітру боїться, а дощеві кланяється (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 251) Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 290.

Слово «Озима» уживалось один раз. « Озиму сіяти» [24 ]. Слово ужито у прямому значенні : ОЗИМКА, и, жін., розм. Озима пшениця. — Аж співає та наливається наша озимка! На співочих парах сіяна (Остап Вишня, II, 1956, 34) Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 654.