Екзаменаційний Білет № 5

1. Фази згортання крові та лабораторна оцінка їнього стану

2. Поняття про залишковий азот. Компоненти, що входять до фракції залишкового азоту

3. Загальні принципи визначення активності ферментів у сироватки крові

1. Згортання крові складається з декількох фаз. Першою і найбільш складною фазою є утворення активного тромбопластину при руйнуванні тромбоцитіві порушення цілісності судинної стінки. У цій фазі бере участь цілий ряд плазмових і тромбоцитарных факторів згортання. В другій фазі під впливом активного тромбопластину неактивний білокпротромбінв присутності іонів Са, а також V, VII і X плазмових факторів згортання перетворюється в активнийферменттромбін. У третій фазі розчинний білокфібриногенпід дією тромбіну перетворюється на нерозчиннийфібрин. В результаті утворення згустку крові, основу якого становить фібрин, закривається дефект судини і зупиняється кровотеча. Надалі відбувається ущільнення згустку крові. У пробірці це проявляється ретракцією (стисканням) кров'яного згустку. Крім коагулянтів, в крові знаходяться також речовини, що обмежують або уповільнюють її згортання,- антикоагулянти. Основним речовиною, локализующим згортання, є сам фібрин, який має величезну поверхню і активно адсорбує на ній утворюється тромбін. Крім того, антикоагулянтної активністю володіє гепарин, синтез якого відбувається в тканині печінки. Крім цього, існують речовини (наприклад, антитромбины, антитромбопластины), що нейтралізують деякі фактори згортання.

Зовнішній шлях (extrinsic pathway) згортання крові ініціюється ушкодженням судини, контактом фактора VII з фосфоліпідною мембраною клітин тканини ушкодженої судини – з тканинним фактором (TF, III фактор).

Внутрішнім шлях (intrinsic pathway) названий тому, що тригером його активації є початкове присутній у крові фактор (рис. 1). Внутрішній шлях включає VIII, IX, X, XI та XII фактори згортання крові, прекаллікреїн (ПK) і ВМК, а також іони кальцію. Кожна з цих складових шляху необхідна для перетворення фактора X у фактор Ха.

2. Азотовмісні сполуки плазми або сироватки, які не є білками або поліпептидами, називають небілковим азотом. Оскільки компоненти небілкового азоту визначають в супернатанті після осадження білків ТХУ і відділення осаду, небілковий азот називають залишковим. Визначення небілкових азотистих речовин крові традиційно використовується для контролю функції нирок. Корисну клінічну інформацію одержують шляхом визначення окремих компонентів фракції НБА. Фракція НБА включає 15 з'єднань, що представляють продукти обміну білків і нуклеїнових кислот. У таблиці 1.5.1 відображені клінічно значущі сполуки НБА.

Сполуки Приблизна концентрація в плазмі (%

від загального НБА)

Сечовина 45

Амінокислоти 20

Сечова кислота 20

Креатинін 5

Амоній 1-2

3. Процеси синтезу і розпаду ферментів йдуть безперервно і одночасно, що забезпечує певний рівень їх активності в тканинах. Більшість ферментів сироватки крові первинно синтезуються в клітинах, де їх концентрація на три – чотири порядків вище, ніж у сироватці. У кровоток (кровоток) ферменти потрапляють у результаті ушкоджень клітин або їх мембран, природної загибелі клітин, частина ферментів активно секретується в систему циркуляції. При підвищеній загибелі клітин збільшується вміст і відповідно активність ферментів у системі циркуляції. Крім посиленої загибелі клітин підвищення активності ферментів у сироватці крові може бути обумовлено:

 підвищеною проліферацією клітин з прискоренням клітинного

циклу (пухлинний ріст);

 підвищеним синтезом ферментів;

 обструкцією шляхів секреції ферментів у порожнині;

 зниженням кліренсу.

Оскільки ферменти локалізуються в різних клітинних компартментах, таких як цитозоль, лізосоми, клітинна мембрана або мітохондрії, то поява певної групи ферментів може відображувати ступінь і тяжкості ушкодження клітин. Наприклад, такі ферменти, як кисла фосфатаза, 5'-нуклеотидаза, гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ) локалізовані в клітинній мембрані. Аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (АСТ), лактатдегідрогеназа (ЛДГ), креатинкінази (КК) знаходяться в цитоплазмі. АСТ і КК виявлені також і в мітохондріях. Тут же знаходиться глутаматдегідрогеназа (ГДГ). Лужна фосфатаза (ЛФ) локалізована в лізосомах. Зниження активності ферментів у порівнянні з нормальними значеннями може бути при зниженому синтезі, вродженому дефіциті, в присутності інгібіторів, при агрегації молекул ферментів.