вступ до спеціальності

інформацію та її соціальний контекст, зокрема соціальну організацію знань, питання інтелектуальної свободи, етичні і юридичні аспекти інформаційних служб, управління інформаційними організаціями, методи досліджень в інформаційній професії, інформаційні ресурси і послуги, інформаційні технології, бібліографію, інтерактивний інформаційних пошук, архіви та їх функції, основи створення інформаційних систем, аналіз інформаційних систем, проектування інформаційних систем, проектування бази даних і знань, моделі і технології управління знаннями, технологічні системи, програмне забезпечення колективної роботи, Intranet, функціонування бібліотеки в сучасному суспільстві, інформаційні ресурси бізнесу, урядову інформацію, публікації міжнародних організацій, інформаційні ресурси для дітей, теорію класифікацій, створення і організацію бібліографічних записів, обчислювальні методи в інформації, прийняття рішень в інформаційних організаціях, управління інформаційними організаціями, управління персоналом в бібліотеках, управління електронними ресурсами, управління корпоративними та іншими спеціальними інформаційними центрами, аналіз і історію бібліографії, історію книги, рідкісні книги та рукописи, соціальний вплив інформаційної технології, телекомунікації для інформаційних систем, інформаційнопошукові системи. Студенти виконують проекти з мережі Intranet, Інтернет-проекти, проекти електронної публікації.

У Школі інформаційних систем Квінслендського універси-

тету технологій (Австралія) (Queensland University of Technology School of Information Systems) [1] готують спеціалістів з інформацій- но-бібліотечного менеджменту, які, як зазначається на сайті Університету, також можуть працювати як інформаційні аналітики.

Студенти вивчають управління інформаційними службами, документаційний менеджмент, інформаційні ресурси, системний аналіз, інформаційний пошук, організацію інформації в бібліотеках, створення і управління базами даних, інформаційний консалтінг, проектування та опрацювання інформаційних ресурсів, питання інформаційної політики, методи досліджень.

21

Спеціалісти одержують знання в галузі інформаційних потоків і процесів у суспільстві, використання інформації і комунікаційних технологій, принципів організації інформації і інформаційних систем, управління інформаційними ресурсами та послугами, розвитку інформаційних послуг для різних груп споживачів. Випускники вміють обирати і використовувати відповідну інформаційну технологію, відбирати і організовувати інформаційні ресурси, управляти інформаційними службами, проектувати бази даних та створювати інформаційні продукти, здобувати знання для вирішення різноманітних проблем. Спеціалісти здатні будуть здійснювати доступ до інформації та її розповсюджувати, організовувати взаємодію професіоналів у галузі інформації з різними групами споживачів, використовувати інформаційну технологію і шляхи її застосування в інформаційному суспільстві, професійну етику і соціальну відповідальність в інформаційній роботі. Спеціалісти добре підготовлені до змін у сучасному технологічно орієнтованому суспільстві і до обслуговування споживачів на високому рівні.

1.2. Консолідована інформація у системі інформаційних наук

Інформаційно-аналітична діяльність, безсумнівно, є вагомою і багатогранною сферою актуальних трансформацій сучасного інформаційного суспільства, яка формує передумови для розвитку національної економіки, наукомістких виробництв та високих технологій.

Необхідність в отриманні релевантної інформації зумовлена переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не просто констатації фактів для доведення тієї чи іншої тези, а системного підходу до вирішення всієї проблеми на основі поєднання інтелектуальних здібностей людини з функціональними можливостями сучасних автоматизованих інформаційних систем.

22

Інформаційний пошук та аналітичне опрацювання інформації як технології сформувалися на перетині когнітивної психології, інформатики, інформаційного дизайну, лінгвістики, семіотики й бібліотечної справи [62].

Діяльність інформаційно-аналітичних фахівців з консолідованої інформації істотно змінює засади накопичення, підходи до процесів опрацювання та подачі інформаційних ресурсів, а сама галузь знайшла свою нішу та зайняла гідну позицію у структурі сучасних наук.

З плином часу і розвитком наукового пізнання змінюються уявлення про об’єкти окремих наук, структурне наповнення комплексів наук, їхні назви. Ці історичні трансформаційні процеси та їх перспективи потребують глибоких теоретичних обґрунтувань, зокрема у галузі інформаційних наук.

Інтерес до якісного боку інформації особливо яскраво позначився на кібернетиці. Уже Н. Вінер – основоположник кібернетики – інформацію розглядав як феномен, пов’язаний з управлінням, як необхідну передумову оптимальності управління. Вихідною для кібернетики була думка, що управління та цілеспрямовані інформаційні процеси є спільною складовою не тільки технічних, а і соціальних, біологічних систем, що підкреслює нерозривну єдність інформації, управління і поставленої мети.

Інформація є необхідним компонентом будь-якої людської діяльності, її обов’язковим атрибутом. А.Д. Урсул [93] наголошує на всезагальності і необхідності інформації, що робить будь-яку соціальну діяльність інформаційним процесом, а будь-який інформаційний процес в суспільстві – діяльнісним, тобто таким, що має всі компоненти: суб’єкт, об’єкт, засоби, цілі, потреби та ін.

У 70–80-ті роки ХХ ст. фахівці традиційних авторитетних комп’ютерних наукових шкіл визначали інформатику як науку, що вивчає закономірності процесів збирання, передавання, накопичення, зберігання, пошуку, видачі і доведення інформації до користувача в соціальних комунікаціях [50]. Окремі сучасні фахівці комп’ютерного профілю дещо ширше трактують визначення інформатики, вважаючи її галуззю людської діяльності, пов’язаною

23

з процесами опрацювання інформації за допомогою комп’ютерів та їх взаємодії з середовищем застосування [52, с. 35].

Інформаційні процеси притаманні всім сферам діяльності і, безперечно, це компоненти таких складних процесів, як управління, виробництво, соціальна діяльність. Отже, діяльнісний підхід до інформаційних процесів у соціумі є обов’язковим, і процес інформатизації можна розглядати як системно-діяльнісний.

Все це призвело до виникнення науки, яка займається питаннями, пов’язаними з інформацією – інформатики – і охоплює широке коло соціальних явищ, вплив яких відчувається у житті і діяльності кожної людини. Розширюючи можливості кожної із сфер людської діяльності, інформатика істотно перетворює характер пізнавальної практики людей, формуючи нове мислення, сприяючи створенню нових підходів і методів наукового дослідження [54]. Ю.М. Канигін та В.Н. Панченко розглядають інформатику як галузь науки, яка вивчає фундаментальні особливості, структуру і функції автоматизованих інформаційних систем і підкреслюють значущість проблем “вбудованості” інформаційних систем (як технічних утворень) у соціальне середовище.

Актуальність інформатики, безумовно, пов’язана з розвитком обчислювальної техніки. У дослідженнях, присвячених інформаційним процесам, термін “інформатика” часто вживають для позначення всієї сфери автоматизованої інформаційної техніки і технології [34].

З іншого боку, інформатика трактується і як галузь науки, у визначенні предмета якої існують деякі варіації. На думку В.С. Михалевича [66], “ця комплексна наукова і технологічна дисципліна вивчає, перш за все, найважливіші аспекти розробки, проектування, створення, “вбудовування” машинних систем обробки даних, а також їх впливу на життя суспільства”. А.П. Єршов [40] вважає, що інформатика – це “назва фундаментальної природної науки, яка вивчає процеси передавання і обробки інформації”.

Існує визначення інформатики, запропоноване ЮНЕСКО/IBI [51]: Інформатика – наука про проектування, реалізацію, оцінку, використання і підтримку систем опрацювання інформації,

24

включаючи апаратуру, програмне забезпечення, організаційний і людський аспекти, і вплив на промисловість, комерцію, державні заклади і політику загалом.

Серед багатьох дефініцій інформатики слід згадати запропоновану А. Поздняковим [69]: “Інформатику можна визначи-

ти як особливу галузь науково-технічної діяльності, як комплексну науково-технічну дисципліну, яка займається дослідженням інформаційних процесів будь-якої природи, розробкою на цій основі інформаційної техніки і технології, вирішенням наукових і технічних проблем створення, впровадження і забезпечення ефективного функціонування комп’ютерної техніки і технології у всіх сферах суспільного життя”.

Розглядаючи наведені визначення терміна “інформатика”, можна зробити висновок, що на сучасному етапі формування поняття доцільно визнати правомірність цих трактувань, звертаючи увагу на певну спільність.

Сьогодні поняття інформатики містить такі основні аспекти:

–теорія наукової інформації, комунікацій у науці і науковоінформаційній діяльності (з акцентом на засобах автоматизації).

–галузь наукових знань, яка вивчає процеси передавання інформації і засоби її автоматичного опрацювання;

–сукупність засобів автоматизованої інформаційної техніки і технології;

–особлива інфраструктурна галузь народного господарства, яка містить всю сферу автоматизованого опрацювання і технологічного використання інформації.

Як зазначає А.Д. Урсул [94], від того, який зміст вкладено в поняття “інформатика”, залежить розуміння інформатизації суспільства як соціальної тенденції, нерозривно пов’язаної з появою і розвитком інформатики. Слід зазначити, що науковці однієї школи, зокрема В.С. Михалевич, Ю.М. Канигін, В.І. Гриценко [67], наголошують, що головною функцією інформатики є вироблення, обґрунтування і використання засобів технологізації інформаційних процесів, їх перебудова на базі ЕОМ. В.М. Глушков [34]

зазначає, що інформатика визначається як вид соціальної

25

діяльності із збирання, опрацювання і передавання даних і здійснення управлінських процесів, тобто галузь інформаційноуправлінської діяльності, яка ґрунтується на машинній технології.

Техногенний аспект інформатизації подає А.Д. Урсул [94], який визначає інформатизацію як соціотехнічний процес забезпечення інформацією всіх сфер соціальної діяльності з метою прискорення прогресу. Як зазначає автор, в понятті “інформатизація” чітко проглядається зв’язок інформаційних процесів у суспільстві з розвитком ЕОМ. ЕОМ стали революційним засобом, з’явились технології, де основою і продуктом є інформація, і згідно з визначенням В.М. Глушкова [34], такі технології можна назвати інформаційними.

Е.П. Семенюк [89], з’ясовуючи сутність процесу інформа-

тизації, зазначає, що “інформатизація – процес соціальний, він не зводиться до насичення суспільства комп’ютерними пристроями і новітніми технологіями. Йдеться про систематичну реорганізацію і вдосконалення, підвищення ефективності соціально значущої діяльності на основі використання сучасної електронно-обчислю- вальної техніки і інформаційних систем”. На його думку, “інфор-

матизація суспільства – процес більш складний і глибокий, в якому комп’ютери і “лектронізація” можуть розглядатись як технічна передумова і одна з багатьох складових. Будь-які технічні інновації – не зміст і не мета цього процесу, а тільки більш-менш ефективні засоби. Головне ж у змісті процесу інформатизації – якісне перетворення всієї інформаційної сфери життя суспільства з метою оптимізації результатів будь-якої соціальної діяльності”.

Аналогічної думки дотримується А.П. Єршов [41], зазна-

чаючи, що “Інформатизація – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання у всіх суспільно значущих видах людської діяльності. Інформація…стає при цьому стратегічним ресурсом суспільства загалом, який багато в чому обумовлює його здатність до успішного розвитку. Технічним засобом освоєння такого ресурсу…виступають ЕОМ і засоби зв’язку. Інформатизація – загальний і неминучий період розвитку людської цивілізації, період

26

освоєння інформаційної картини світу і усвідомлення єдності законів функціонування інформації в природі і суспільстві, практичного їх використання, створення індустрії виробництва і опрацювання інформації”.

Інформатизація сприяє прогресу в організації і використанні інформації, вносить відповідні зміни у формування інформаційних потоків, мереж, систем, структур, засобів, чим завжди активно займалася інформатика як теорія науково-інформаційної діяльності і комунікацій.

Інформатика як фундаментальна дисципліна виконує провідну функцію в усіх інформаційних процесах.

Разом з тим інформатика в ужитковому трактуванні – це єдність взаємопов’язаних галузей науки, техніки і виробництва, об’єднаних за допомогою комп’ютерів та телекомунікаційних засобів зв’язку у всіх сферах людської діяльності.

Автори російського підручника з інформатики зазначають,

що загалом інформатика – фундаментальна наука, яка займається розробленням методології створення інформаційного забезпечення процесів управління будь-якими об’єктами на базі комп’ютерних інформаційних систем, мета якої – отримання узагальнених знань про будь-які інформаційні системи, виявлення закономірностей їх побудови та функціонування [52, с. 35].

На думку О.В. Матвієнко, сформувалася інформатика як наука унаслідок розвитку концепцій наукової, соціальної та прикладної інформатики [63].

Інформатика як наука містить фундаментальну і прикладну складові, які знаходяться у тісному взаємозв’язку, що забезпечує велику наукомісткість створюваної на їх основі інформаційної техніки і технології. Належність інформатики до фундаментальних наук забезпечує загальнонауковий характер поняттям інформації і інформаційних технологій.

К.К. Колін [58], розглядаючи перспективи розвитку інформаційних технологій, дає своє визначення цього поняття: “Під інформаційними технологіями слід розуміти представлене у проектній формі (тобто у формалізованому вигляді, придатному для

27

практичного використання) концентроване вираження наукових знань і практичного досвіду, яке дає змогу раціонально організувати той чи інший інформаційний процес з метою економії трудових затрат, енергії або матеріальних ресурсів, необхідних для його реалізації”, наголошуючи на універсальності щодо інших інформаційних наук.

Незважаючи на своєрідність інформаційних завдань, вирішуваних різними інформаційними галузями – наукою і освітою, засобами масової інформації, видавничою діяльністю, поліграфією, книжковою торгівлею, архівною справою – їм притаманна спільність завдань, яка полягає у певній послідовності збирання, опрацювання і передавання інформації, існуванні розвинутих мереж організацій, які взаємодіють між собою, поєднанні спеціальних і універсальних інформаційних технологій, існуванні державних програм розвитку цих галузей [99].

Процеси збирання, опрацювання і поширення знань мають самостійне значення в системі інформаційних завдань суспільства, як вважає О.В. Кедровський [57], у результаті широкого і сталого інтересу людей до відповідних об’єктів у природі і суспільстві, нагальної потреби одержувати інформацію про ці об’єкти, їх стан і тенденції розвитку.

Одночасно з теоретичними засадами розвивається прикладна інформатика, яка ґрунтується на новітніх досягненнях у галузі технології опрацювання і передачі інформації. Прикладна інформатика досліджує і розробляє технічні проблеми поширення інформації, способи її перетворення, представлення, організації інформації і процедури її пошуку, а також інформаційні системи різного призначення.

Три її похідні – комп’ютерні та технічні засоби, обчислювальні процеси та алгоритми, інформаційні ресурси та продукти – належать до комплексу прикладних наук, а саме “Комп’ю- терних наук”, “Обчислювальних наук” та “Інформаційних наук”, останні з яких формують комплекс дисциплін, що займаються:

28

∙вивченням закономірностей, притаманних інформаційним процесам;

∙створенням інформаційних моделей комунікацій у різних галузях людської діяльності;

∙розробленням інформаційних технологій і систем у конкретних предметних областях, виробленням рекомендацій відносно їх життєвого циклу.

Нові концепції теорії інформатики розглядають її як науку про соціальну інформацію, що об’єднує науки соціально-комуніка- ційного циклу і вивчає загальні закономірності інформаційних наук, вважає А.Д. Урсул [95].

Закономірності інформаційного суспільства мають соціотехнічний і соціотехнологічний характер; це результат взаємообумовленості соціального розвитку і техніко-технологічних процесів, викликаних до життя самим суспільством [94].

Саме інформаційні науки досліджують зв’язки в таких прикладних наукових напрямах, як документознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство та консолідована інформація. Ці науки об’єднує їх базування на інформаційних технологіях, які, за визначенням ЮНЕСКО, є комплексом взаємозалежних, наукових, технологічних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих опрацюванням і збереженням інформації, обчислювальну техніку методи організації і взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, практичні додатки, а також пов’язані з усім цим соціальні, економічні і культурні проблеми. Або, за трактуванням цілого ряду фахівців, спирається на використання сукупності засобів і методів збирання, опрацювання і передавання даних для отримання нової якості про стан об’єкта, процеси чи явища [52, с. 15].

Сучасні дослідники трактують інформаційні технології як діяльність, що забезпечує збирання, створення, організацію, зберігання, опрацювання, пошук, поширення у просторі та часі, а також використання інформації, тобто відомостей про особи, предмети, факти, події, явища, процеси, що сприймається людиною чи іншими пристроями.

29

Згодом це поняття набуває багатозначності і визначається у:

∙прикладному значенні – як спосіб виробництва інформаційних продуктів та послуг відповідної кількості та якості з оптимальними для даних умов та часу затратами;

∙розширеному трактуванні – як сукупність раціональних методів та засобів інформаційної діяльності, що забезпечують оптимальний результат.

Всі вони об’єднуються в інформаційну галузь, яку можна подати у таблиці так:

Інформаційна галузь

Фахівці інформаційної галузі звертають увагу на тенденції конвергенції, тобто зближення різних інформаційних технологій, інтеграції таких галузей, як виробництво техніки, програмного забезпечення, створення інформаційних продуктів та надання

30