вступ до спеціальності

ностики і прогнозування, що реалізуються у режимах постійного збирання інформації з традиційних і нетрадиційних джерел з метою регулярного інформаційного забезпечення користувачів.

Моніторингові дослідження призначені для тривалого аналітичного спостереження за розвитком певної ситуації з метою забезпечення можливості апріорного синтезу управлінських рішень, які мають профілактичний або упереджувальний характер для запобігання несприятливим, критичним або неприпустимим ситуаціям.

Експертне оцінювання – це судження кваліфікованих фахівцівпрофесіоналів, висловлені у вигляді змістовної, якісної або кількісної оцінки об’єкта, призначені для використання при прийнятті рішень.

Створення консолідованих інформаційних ресурсів шляхом застосування певних аспектів інформаційного менеджменту передбачає розроблення перспектив внутрішньої і зовнішньої комунікативної політики організації.

У процесі реінжинірингу як одного із напрямів консолідації інформації відбуваються фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування ділових процесів для досягнення значних якісних змін у вирішальних, головних показниках діяльності установи та створення абсолютно нових і ефективніших процесів.

Ефективному реінжинірингу сприяють маркетингові дослідження, які передбачають систематичне збирання, опрацювання й аналіз інформації для розроблення рекомендацій щодо ефективних змін.

Запитання для самоперевірки:

1.Окресліть завдання аналітиків консолідованої інформації.

2.Перерахуйте етапи інформаційного забезпечення.

3.Охарактеризуйте відбір інформації як головний етап інформаційного забезпечення.

4.Розкрийте особливості процесу збирання інформації.

5.Назвіть категорії інформації.

7. Наведіть основні завдання консолідованої інформації для забезпечення успішності бізнесу.

6. Розкрийте відмінності між інформаційним менеджером та аналітиком з консолідованої інформації.

91

7.Сформулюйте поняття “Макроаналітичне згортання інформації”.

8.Окресліть поняття “Мікроаналітичне згортання інформації”.

9.Назвіть концептуальні завдання інформаційно-аналітичної діяльності у галузі консолідованої інформації.

10.Окресліть поняття “Інформаційно-аналітичний моніторинг”.

11.Розкрийте характерні риси експертного оцінювання як методу інформаційного забезпечення управління.

12.Розкрийте роль інформаційного менеджменту у формуванні консолідованого ресурсу.

13.Охарактеризуйте мету використання інформаційного менедж-

менту.

14.Охарактеризуйте реінженіринг як напрям консолідації інформації.

15.Назвіть принципи маркетингового дослідження.

16.Назвіть відмінності спеціальних маркетингових досліджень.

17.Покажіть недоліки первинних даних та переваги вторинної

інформації.

18.Окресліть категорії змін, які забезпечують ефективну реорганізацію установи.

92

Розділ 5

5.1. Форми представлення консолідованої інформації

Відомий німецький соціолог Макс Вебер ще на початку ХХ ст. звернув увагу на те, що головним в соціальному житті суспільства є очікування, тобто кожний обиватель, звертаючись до будь-якої установи, прагне певного результату, користувач, звертаючись до інформаційних установ, очікує отримати необхідну інформацію, тобто інформаційну послугу.

Сьогодні у різних законодавчих документах поняття “інформаційна послуга” окреслено по-різному, хоча всі ці визначення мають спільний знаменник – надання інформації.

Так, у Законі України “Про інформацію” (ст. 41) від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ “Інформаційна послуга” трактується як здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності з доведення інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб. У Законі України “Про Національну програму інформатизації” (ст. 1) від 4 лютого 1998 року № 74/98-ВР. Закон України “Про соціальні послуги” (ст. 5 від 19 червня 2003 року № 966-ІV наголошує: “Інформаційна послуга – дії суб’єктів щодо забезпечення споживачів інформаційними продуктами; інформаційні послуги – надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об’єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги).

93

Головна державна податкова інспекція України у листі “Щодо віднесення на собівартість послуг, пов’язаних з управлінням виробництвом, витрат на передплату періодичних видань, а також на участь у семінарах інформаційного характеру” № 14- 210/13-59 від 19 березня 1996 року зазначає, що інформаційна послуга – це здійснення у визначеній Законом формі інформаційної діяльності з доведення інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб”.

Інформаційна продукція та інформаційні послуги як матеріалізований результат інформаційної діяльності з консолідації інформації призначені для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій. Інфраструктура інформаційного ринку з консолідованої інформації пропонує релевантні інформаційні продукти і послуги, перелік яких доволі широкий.

Анотація – це інформація про документ на рівні узагальнених понять, суджень та оцінок і є результатом мікроаналітичного згортання інформації, змістовою моделлю документного джерела. Анотація – це вторинний документ, що вміщує коротку узагальнювальну характеристику первинного документа, його частини чи групи документів з погляду призначення, змісту та інших особливостей і має низку властивостей:

–подає семантичну інформацію про первинний документ у згорнутому, узагальненому вигляді;

–супроводжує бібліографічний опис першоджерела і є результатом опрацювання інформації з нього.

Основні функції анотації як вторинного документа: сигнальна, пошукова і оцінкова. Сигнальна функція полягає у поданні інформації про документ і можливості встановити основний його зміст, визначити релевантність і прийняти рішення про доцільність його використання.

Пошукова функція використовується в інформаційно-пошу- кових системах і пов’язана із встановленням місцезнаходження документів за мінімумом точних формальних ознак (вид документа, автор, назва, вихідні дані тощо).

94

Оцінкова функція забезпечується поданням характеристики повного, часткового або аспектного змісту первинного документа через суб’єктивне сприйняття його автором для відбору серед документів однорідної тематики саме тих, які цікавлять конкретного керівника. При цьому оцінкові елементи присутні явно або опосередковано. Явна оцінка полягає в наявності висновків про зміст конкретного документа. Опосередкована оцінка досягається саме тим, що документ обирається з поміж інших та характеризуються саме ті сторони документа, які вважаються найважливішими для досягнення мети.

Анотації поділяються за функціональною ознакою, яка насамперед ґрунтується на відсутності або наявності оцінки документів – на довідкові та рекомендаційні.

У довідковій анотації бібліографічний опис уточнюється відомостями, відсутніми або неточно представленими у ньому: про заголовок документа, про автора, зміст, жанр та інші особливості документа.

На рекомендаційну анотацію покладається завдання зацікавити користувача, зосередити його увагу, переконати у необхідності звернутися до документа. Різновидом рекомендаційного анотування є написання проблемних анотацій.

За аспектом характеристики аналізованого документа анотації поділяють на загальні й аналітичні. Загальні анотації складають на документи, тематика яких відповідає завданню аналітикосинтетичного опрацювання інформації. Спеціалізовані (аналітичні) анотації розкривають певний аспект змісту документа, який висвітлюється практично у всіх або в кількох структурних його частинах. Спеціалізована анотація спрямована на акцентування уваги саме на наявність необхідного матеріалу в документі.

За кількістю документів, що анотуються, анотації поділяються на монографічні, аналітичні та зведені. Монографічні анотації розкривають зміст одного документа. Аналітичні анотації стосуються лише тієї частини документа, яка відповідає конкретному запиту. Зведені, або групові анотації подають відомості про декілька споріднених за змістом або іншою ознакою документів, що дає змогу здійснити їх порівняльний аналіз.

95

За глибиною згортання інформації розрізняють пояснювальні, описові та реферативні анотації. Пояснювальні анотації дуже короткі і лише доповнюють недостатньо інформативний заголовок документа. Описові анотації узагальнено характеризують зміст документа, наводять перелік основних його тем. Реферативні анотації не лише подають перелік основних тем, але й розкривають їх зміст. За глибиною згортання інформації реферативна анотація наближається до реферату. Анотація будь-якого виду як інформаційний продукт консолідованої інформації обов’язково має містити рекомендаційну частину, щоб бути підставою для прийняття рішення.

Наступний інформаційний продукт, що містить результат консолідації інформації, це огляд – науково-технічний документ, який містить одержану на основі аналізу, синтезу й узагальнення відомостей із першоджерел концентровану інформацію про попередній та сучасний стан або тенденції розвитку проблеми.

Готують оглядові інформаційні продукти за такими напрямами: 1. Глибиною аналізу змісту першоджерел. 2. Цільовим призначенням огляду. 3. Формою подання відповідно до ретроспекції відомостей.

За першим критерієм поділу виділяють: бібліографічний, реферативний, аналітичний огляди. Бібліографічний огляд – вторинний документ, який містить систематизовані і узагальнені відомості про характер і призначення науково-технічних видань і документів.

Реферативний огляд – вторинний документ, до якого відбираються з першоджерел, систематизуються і узагальнюються відомості про стан і основні тенденції розвитку проблеми, предмета.

Аналітичний огляд – вторинний документ, одержаний у результаті всебічного аналізу відомостей з першоджерел, в якому подається якісно нова інформація, аргументована авторська оцінка стану, тенденцій розвитку певної проблеми, предмета і, за необхідності, обґрунтовані рекомендації щодо їх вирішення.

Для подальшого поділу цих типів оглядів використовується друга основа поділу – їх цільове призначення. Бібліографічні

96

огляди поділяють на огляди: нових надходжень, рекомендованої літератури, джерелознавчий, інформаційних видань.

Огляд нових надходжень – вторинний документ, який формується зі систематизованих і узагальнених відомостей про характер і призначення найцінніших публікацій, а також про всі науково-технічні матеріали за певний період (рік, квартал, місяць).

Огляд рекомендованої літератури – вторинний документ,

який містить систематизовані й узагальнені відомості про характер первинних документів за певною темою.

Джерелознавчий огляд – вторинний документ, до якого входять систематизовані й узагальнені відомості про характер, призначення і тематику первинних науково-технічних видань з визначеної галузі.

Огляд інформаційних видань – вторинний документ, який містить систематизовані й узагальнені відомості про характер, призначення і тематику інформаційних видань з предметної галузі.

Розрізняють такі види реферативних оглядів: науково-техніч-

ний, виробничо-технологічний, техніко-економічний, комплексний. Науково-технічний реферативний огляд – вторинний

документ, до якого входять одержані з першоджерел систематизовані й узагальнені відомості про стан і основні тенденції розвитку теоретичних і експериментальних розробок з предметної галузі.

Виробничо-технологічний реферативний огляд – вторинний документ, який містить одержані з першоджерел систематизовані відомості про стан і основні тенденції розвитку виробничо-техно- логічних розробок з предметної галузі.

Техніко-економічний реферативний огляд – вторинний документ, який містить одержані з першоджерел, систематизовані й узагальнені відомості про стан і основні тенденції розвитку техніко-економічних розробок з предметної галузі.

Комплексний реферативний огляд – вторинний документ,

який містить одержані з першоджерел, систематизовані і узагальнені відомості про стан і тенденції розвитку теоретичних, експери-

97

ментальних, виробничо-технологічних і техніко-економічних аспектів розробок з предметної галузі.

Аналітичні огляди готуються за такими критеріями: науково-

технічний, виробничо-технологічний, техніко-економічний, комплексний, порівняльний, прогностичний, науково-популярний.

Науково-технічний аналітичний огляд – вторинний доку-

мент, який на основі відомостей, одержаних з першоджерел, подає аргументовану авторську оцінку стану і тенденцій розвитку теоретичних, експериментальних аспектів предметної галузі і обґрунтовані рекомендації з їх практичного використання та вдосконалення.

Виробничо-технологічний аналітичний огляд – вторинний документ, який містить аргументовану авторську оцінку стану і тенденцій розвитку виробничо-технологічних аспектів предметної галузі, на основі відомостей, одержаних з першоджерел, а також обґрунтовані рекомендації з їх практичного використання та вдосконалення.

Техніко-економічний аналітичний огляд – первинний доку-

мент, який містить аргументовану авторську оцінку стану і тенденцій розвитку розробок техніко-економічних аспектів проблеми, предмета, яка ґрунтується на відомостях, одержаних з першоджерел.

Комплексний аналітичний огляд – первинний документ, який містить аргументовану авторську оцінку стану і тенденцій розвитку теоретичних, експериментальних виробничо-технологічних, тех- ніко-економічних аспектів предметної галузі, яка ґрунтується на аналізі першоджерел.

Порівняльний огляд – первинний документ, який містить аргументовану авторську порівняльну характеристику стану і тенденцій розвитку теоретичних, експериментальних, виробничо-тех- нологічних, техніко-економічних аспектів предметної галузі в Україні і за кордоном на основі відомостей, одержаних з першоджерел.

Прогностичний огляд містить аргументовану авторську оцінку наявної ситуації, тенденцій, темпів і прогнозів розвитку теоретичних, експериментальних аспектів предметної галузі і

98

конкретні шляхи подальшого науково-технічного і соціальноекономічного і соціально-культурного прогресу на основі відомостей, одержаних з першоджерел.

Науково-популярний огляд містить аргументовану авторську оцінку стану і тенденцій розвитку теоретичних, експериментальних аспектів предметної галузі на основі відомостей, одержаних з першоджерел, викладену доступно для читача-неспеціаліста.

За формою подання, яка відображає оперативність оглядової інформації, огляди поділяються на такі види: оглядова довідка,

щорічний огляд, оглядова стаття, огляд монографічного типу.

Оглядова довідка – огляд поточних матеріалів з вузькоспеціального питання.

Щорічний огляд – огляд відомостей за рік, при укладанні якого можуть бути використані оглядові довідки.

Оглядова стаття – огляд, який охоплює матеріал за певний період (3–10 років). При його укладанні можуть бути використані щорічні огляди. Може бути опублікований у журналах і тематичних збірниках.

Огляд монографічного типу – огляд, який характеризується багатоаспектністю, охоплює матеріал за термін понад 5–10 років; при його укладанні можуть бути використані оглядові статті; публікується як окреме видання, брошура або книга. З наведених визначень видно, що всі форми подання оглядів взаємопов’язані: одна форма оглядового документа може передувати іншій.

Реферат – це стислий виклад змісту первинного документа з основними фактичними відомостями та висновками і без інтерпретації чи критики. Під час реферування здійснюється мікрозгортання інформації, і тому реферат повніше розкриває зміст першоджерела, ніж інші варіанти аналітико-синтетичної обробки документів.

Реферат як результат одного з процесів аналітико-син- тетичної переробки інформації сприяє оперативному забезпеченню користувачів найістотнішою фактографічною інформацією з вітчизняних (зарубіжних) наукових документів для інформаційного супроводу їх науково-практичної діяльності, а також керівників

99

всіх рівнів для прийняття ефективних управлінських рішень. Світовий і вітчизняний досвід засвідчує, що лише поєднання відомостей із світових та національних джерел, опрацювання інформації, розпорошеної в різних первинних документах, забезпечує високу ефективність реферату як інформаційного продукту консолідованої інформації.

Рефера́т (лат. refero – доношу, повідомляю, переказую) – короткий переказ першоджерела, оформлений у вигляді письмової публічної доповіді; або ж доповідь на задану тему, зроблена на основі критичного огляду відповідних джерел інформації (наукових праць, літератури за темою).

Основне завдання реферату полягає в тому, щоб встановити змістовну відповідність або семантичну тотожність реферату та першоджерела. Для вирішення цього завдання застосовують критерії семантичної адекватності та семантичної еквівалентності; перший – для оцінювання точності (адекватності) реферування, другий – для оцінювання ступеня повноти відбиття змісту первинного документа в рефераті. Семантично адекватним вважається такий реферат, у якому в скороченій формі, але без змін та інтерпретації відбивається основний зміст первинного документа. Додаткова інформація довідкового або оцінювального характеру, що в окремих випадках може залучатись до тексту реферату, не повинна впливати на змістовну відповідність документа, який реферують. Семантично еквівалентним можна вважати реферат, який містить усю інформацію, яка відбита у тексті першоджерела. Але цей критерій характеризується певною гіпотетичністю, оскільки такого реферату бути не може, адже реферування завжди передбачає певну втрату інформації. Реферативний інформаційний продукт забезпечує пошук:

∙нових знань, ідей, узагальнень і практичних завдань;

∙виявлення нових напрямів та тенденцій розвитку підприємства для розроблення рекомендацій щодо його удосконалення;

∙створення прогнозів;

∙узагальнення інформації про зразки нової техніки та досягнутий рівень вітчизняного і зарубіжного виробництва.

100