вступ до спеціальності

−які центри існуючих технологій роботи підприємства є витратними;

−яких дій необхідно вжити, щоб реанімувати діяльність підприємства;

−як організувати функціонування дилерської мережі по збуту промислової продукції;

−як ефективно організувати процеси маркетингу та збуту продукції на підприємстві;

−як організувати на підприємстві процедури діловодства;

−як обґрунтувати необхідність розроблення, розробити й впровадити нову технологію виконання робіт на підприємстві та в організації;

−які інформаційні процеси відбуваються на підприємстві і як вони відповідають функціональній діяльності співробітників.

Резюме

Процес інформаційно-аналітичної діяльності із консолідації інформації передбачає декілька етапів:

∙визначення цілей і планування із зазначенням термінів;

∙пошук та збирання даних;

∙попереднє опрацювання та структурування даних (перетворення на інформацію);

∙аналіз і синтез інформації – перетворення на знання;

∙формування інформаційних продуктів, що задовольнятимуть потенційних споживачів.

При підготовці аналітичного огляду застосовують методи нау- ково-дослідної діяльності: аналіз, зіставлення, узагальнення, критичне оцінювання фактів, визначення науково-технічних публікацій, релевантних проблемі, предмету.

Аналітична діяльність – процедури і процеси інтелектуальної діяльності, які мають ознаки творчості, породжують нову інформацію, дають змогу виявляти нові проблеми або їх аспекти, пропонувати нетрадиційні способи їх вирішення.

Для консолідації інформації використовують низку методів:

декомпозиції, порівняння, нормативний, агрегування, аналогій, виклю-

181

чень, гіпотетичний, закономірності, балансовий, класифікацій, ранжування, проб, середнього і відхилень від нього, моделювання, амбівалентності і суперечності, парадоксу, систематизації, екстраполяції, індукції і дедукції, ідеалізації, формалізації, спрощення, морфологічний, контрольних запитань, фокусування, “мозкового штурму”, синтезу, емпатії, добору, “від протилежного”, експертний.

У процесі реферативного аналізу виявляють аспекти змісту, основну інформацію, яка стосується об’єкта розгляду, його властивостей, переваг і недоліків, мети і методів роботи, отриманих результатів, висновків і галузей використання.

Інформаційно-аналітичний моніторинг здійснюється у декілька етапів: планування, оцінювання прямих і непрямих факторів, інформа- ційно-пошукова стадія, проведення інформаційно-аналітичних досліджень, оформлення звіту.

Методика інформаційно-аналітичного забезпечення із застосуванням інформаційного менеджменту передбачає застосування методу експертних оцінок.

До проведення реінжинірингу бізнес-процесів існує два основні методичні підходи:

∙“Революційний”, коли відбувається різка і болюча руйнація всього старого механізму (способу ведення бізнесу, організаційної структури, внутрішньої культури підприємства) і впровадження нового.

∙“Еволюційний”, який є комбінацією реінжинірингу з методами поступового покращання якості процесів.

8.2.Алгоритми моніторингу стану розвитку науки, техніки та суспільства для прогнозування

перспектив їх розвитку

Науково-технічний прогрес – головний фактор розвитку суспільства; у цьому контексті державна науково-технічна політика є найважливішою складовою соціально-економічної політики України. Вона визначає основні цілі, форми та методи діяльності держави у науково-технічній сфері. Науково-технічна діяльність передбачає фундаментальні й прикладні наукові дослідження, а

182

також доведення їх результатів до стадії практичного використання. Держава формує і реалізує науково-технічну політику, забезпечує соціально-економічні, організаційні та правові умови для формування та ефективного використання науково-технічного потенціалу, створює сучасну інфраструктуру науки і готує науковотехнічні кадри, забезпечує державне фінансування та пріоритетне матеріально-технічне забезпечення фундаментальних досліджень, довгострокових державних науково-технічних програм, підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, здійснює державну підтримку всіх суб’єктів науково-технічної діяльності, організацію статистики у науково-технічній сфері, забезпечує створення ринку науково-технічної продукції, оцінює науково-технічний рівень досліджень, нових технологій і техніки, проводить експертизу науково-технічних проектів, встановлює зв’язки з іншими державами щодо науково-технічного співробітництва. Основні принципи державної науково-технічної політики: демократизація та децентралізація управління у сфері науки і техніки; врахування вимог екологічної безпеки; підтримка (першочергова) науководослідних робіт, що забезпечують вирішення найважливіших проблем розвитку України шляхом вибору науково-технічних пріоритетів; збалансованість розвитку фундаментальних і прикладних досліджень; підтримка конкуренції і підприємництва у науковотехнічній сфері; створення і розвиток ринку науково-технічної продукції; участь науково-технічної громадськості у формуванні та реалізації державної науково-технічної політики.

Об’єктами прогнозів при прогнозуванні розвитку фундаментальних досліджень є напрями досліджень, очікувані результати, можливі наукові та економічні ефекти, поточні витрати і капітальні вкладення. Об’єктами прогнозів розвитку прикладних досліджень є вибір і обґрунтування найважливіших наукових проблем, які забезпечують можливість прискорення науково-технічного прогресу з метою економічного і соціального розвитку країни, визначення народногосподарських потреб у різних видах продукції, визначення її типорозмірів, зниження матеріалота енергомісткості.

Прогнозування розвитку фундаментальних та прикладних досліджень здійснюють за допомогою системного аналізу і синте-

183

зу, методів експертних оцінок, сценаріїв, побудови “дерева цілей”, морфологічного аналізу. Це дає змогу структуризувати проблеми, знайти доцільну послідовність рішень, отримати варіанти кількісних оцінок, вибрати найкращі напрями досліджень.

Головне завдання цих прогнозів полягає у виборі найперспективніших розробок, які істотно впливають на зростання продуктивності праці, скорочення витрат матеріалів на одиницю продукції, раціональне використання природних ресурсів. При прогнозуванні на стадії розробок застосовуються методи визначення потреб, комбінації методів екстраполяції та методів експертних оцінювань.

При прогнозуванні розвитку виробництва прогнозом охоплюється підготовка діючих підприємств до випуску нової техніки, будівництво підприємств для випуску нових засобів і предметів праці.

При прогнозуванні стадії експлуатації об’єктом прогнозування є нова техніка, яка надходить у виробництво і в особисте споживання, експлуатація розвіданих запасів нафти, газу та інших ресурсів. Для прогнозування на стадіях підготовки виробництва, серійного виробництва й експлуатації застосовують методи експертних оцінок, екстраполяції, факторного аналізу, імітаційні методи, систему укрупнених балансових розрахунків.

За кожним пріоритетним напрямом розвитку науки і техніки визначаються державні органи та наукові організації, які розробляють концепцію відповідного напряму розвитку науки і техніки з визначенням цілей, очікуваних економічних і соціальних результатів, структурних змін у виробництві внаслідок його реалізації та обґрунтовують необхідні для цього витрати.

Методологічною основою дослідження сутності науковотехнічного потенціалу може бути такий підхід до розвитку науки і техніки, коли в процесі аналізу їхньої ролі та значення в житті суспільства в центрі уваги знаходиться трудова людська діяльність.

Слід звернути увагу на органічну єдність науки та техніки в процесі їхнього розвитку. Сучасна техніка та технологія немислимі без втілення в них наукових досягнень. Якщо у минулому наука була

184

самостійною сферою діяльності, незалежно від інших чинників суспільного життя, то з певного часу вона починає входити в тісний зв’язок з іншими сферами діяльності людини, особливо з технікою. Істотно на них впливаючи, наука сама не може існувати без них.

У сучасних умовах процес здійснюється у двох взаємопов’я- заних напрямах. По-перше, результати наукових досліджень втілюються в техніці, технології, у матеріальному виробництві взагалі, тобто наука виконує так звану матеріально-технічну функцію. По-друге, наукові знання втілюються в самих виробниках, у людях, їхніх світоглядах, творчих здібностях, тобто шляхом особистої орієнтації науки. В процесі розгортання науково-тех- нічного потенціалу все чіткіше проявляється ця тенденція, все наочнішою стає об’єктивна необхідність вдосконалення творчих здібностей особистості, все більше зростає значення духовного розвитку трудящих як вирішального чинника матеріального виробництва. Без інтелектуального розвитку людини-робітника, інженера, техніка, організатора виробництва – неможливий і успішний розвиток техніки, технології, використання їх здобутківу виробництві.

Отже, наука, шляхом втілення її досягнень в техніці, в технологічних процесах, а також розвитку творчих здібностей, духовного вдосконалення учасників виробництва, підсилює виробничі можливості людини і суспільства, а також стає продуктивною силою.

Розвиток науково-технічного потенціалу – докорінне перетворення продуктивних сил на основі перетворення науки на безпосередню продуктивну силу, зміна місця та ролі людини у виробництві.

Поступальний розвиток суспільного виробництва, його постійне вдосконалення є фундаментальними закономірностями економічного життя людства. Він заснований на прогресі науки і техніки.

Головне питання, на яке прагне відповісти теорія економічного зростання, зводиться до того, як можна збільшити реальний обсяг номінального продукту в довгостроковому періоді, тобто в умовах повної зайнятості. Відповідь на це запитання має

185

практичне значення, оскільки дає змогу подолати обмеженість ресурсів і, отже, розширити можливості економіки задовольняти потреби суспільства. Незважаючи на те, що економічне зростання – це лише один з критеріїв економічного розвитку, в макроекономіці частіше за все аналізують саме його, оскільки при вимірюванні процесу економічного розвитку виникають труднощі.

З метою вивчення наявного наукового, науково-техноло- гічного доробку як в Україні, так і у світовій спільноті, та тенденцій його впливу на майбутнє суспільства використовують методи консолідованого опрацювання прогнозів та планів на майбутнє держави, обгрунтовування пріоритетних напрямів науково-технічної діяльності України у контексті сталого розвитку світової спільноти.

Порівнюючи розвиток науки та інноваційної діяльності в Україні з тенденціями, які спостерігаються у США, Росії, країнах ЄС, Далекого Сходу, Південно-Східної Азії, слід зазначити, що Україна загрозливо наближається до стану відсталої держави. Неприпустимо затягується процес інституційних перетворень системи науково-технічного і кадрового забезпечення економіки України відповідно до умов світового ринку. Загрозливих масштабів набуло старіння наукових кадрів, критичної межі досягла зношеність парку наукового обладнання та матеріально-технічної бази науки, внаслідок чого наукова складова національної конкурентоспроможності неухильно знижується.

Щоби повніше уявити складність практичної реалізації стратегії інноваційного розвитку економіки в нашій країні, необхідно періодично аналізувати стан інноваційної діяльності.

Резюме:

Науково-технічна діяльність передбачає фундаментальні й прикладні наукові дослідження, а також доведення їх результатів до стадії практичного використання.

Об’єктами прогнозів при прогнозуванні розвитку фундаментальних досліджень є напрями досліджень, очікувані результати, можливі наукові та економічні ефекти, поточні витрати і капітальні вкладення.

186

Методологічною основою дослідження сутності науково-техніч- ного потенціалу може бути такий підхід до розвитку науки і техніки, коли в процесі аналізу їхньої ролі та значення в житті суспільства в центрі уваги знаходиться трудова людська діяльність.

Запитання для самоперевірки:

1.Встановіть об’єкти прогнозів для розвитку фундаментальних до-

сліджень.

2.Окресліть головне завдання прогнозів.

3.Розкрийте перспективи розвитку науки та інноваційної діяльності

вУкраїні.

187

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Australia Queensland University of Technology School of Information Systems: [Електрон. ресурс]. – Спосіб доступу: URL: http://www.bf.rmit.edu.au. – Загол. з екрану.

2.Cejpek J. Informace, komunikace a mysleni. Uwod informacni vedy / J. Cejpek. – Praha: Karolinum. – 1998. – 179 s.

3.Competitive Intelligence Magazine. – 2003–2006.

4.Fleisher C.S. Business and Competitive Analysis: Effective Application of New and Classic Methods / Craig S. Fleisher, Babette E. Bensoussan. – W.:FT Press, 2007. – 123 р.

5.Fleisher C.S. Strategic and Competitive Analysis: Methods and Techniques for Analyzing Business Competition / Craig S. Fleisher, Babette E. Bensoussan. – W.: FT Press, 2007.

6.Fleisher С. Competitive Intelligence Education: Competencies, Sources and Trends / С. Fleisher // Information Management Journal. – 1999. – Vol. March/April. – S. 56–62.

7.Fuld L. Competitor Intelligence: How to Get It, How to Use It / Leonard M. Fuld. – NY: Wiley, 1985.

8.Gilad B. Certification – Do We Need It? / Ben Gilad, Jan Herring // Competitive Intelligence Magazine. – 2001. – № 4(2). – S. 28–31.

9.Gilad B. CI: Education – Harvard Style / Ben Gilad // Competitive intelligence Magazine. – 2003. – July–August (Vol. 6(4)). – S. 47.

10.Gilad B. The Business Intelligence System / American Management Association. Ben Gilad, Jan Herring. – NY, 1988. – 135. – Р. 15.

11.Kling Rob. Learning from Social Informatics: Information and Communication Technologies in Human Contexts / Kling Rob // The Center for Social Informatics. – Режим доступу: http:// www.slis.indiana.edu/CSI.

12.Lyytinen K. Two viws of Information Modeling // Inform. and Management. – 1987. – Vol. 12. – № 1. – P. 9–19.

13.McGonagle J. Bibliography: Education in CI / J. McGonagle // Competitive Intelligence Magazine. – 2003. – № 6(4). – S. 50.

188

14.Prescott J. Debunking the Acadeic Abstinence Myth of Competitive Intelligence / J. Prescott // Competitive Intelligence Magazine. – 1999. – № 2(4). – S. 23.

15.Society of Competitive Intelligence Professionals. – Режим доступу: http://scip.org.

16.Southern Connecticut State University Department of Library Science and Instructional Technology (факультет бібліотечної науки і освітніх технологій) [Електрон. ресурс]. – Спосіб доступу: URL: http://www.scsu.ctstateu. edu/. – Загол. з екрану.

17.University of Tennessee School of Information Sciences: [Електрон. ресурс]. – Спосіб доступу: URL: http://pepper.lis.utr.edu/. –

Загол. з екрану.

18.University of Toronto Faculty of Information Studies: [Елект-

рон. ресурс]. – Спосіб доступу:URL: http://www.fis.utoronto.ca / – Загол. з екрану.]

19.Аналітичний Центр Академія. – Режим доступу: http://www. academia.org.ua/?p=272.

20.Артемьев В. Что такое Business Intelligence?/ В. Артемьев // Открытые системы. – 2003. – № 4. – Режим доступу http://www.osp.ru /os/2003/04/020.htm.

21.Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций / Атаманчук Г.В. – М.: Омега-Л, 2004. – 584с.

22.Базарів Р. Агентура ділових спецслужб / Р. Базарів // Режим

доступу: http://r-techno.livejournal.com/ tag/ %D0 %B1 %D1 % 96 %D0 % B7 % D0 % BD % D0 %B5 % D1 %81-+ %D1 % 80 %D0 %BE %D0 %B7 %D0 %B2 % D1 %96 % D0 %B4 %D0 %BA %D0 %B0.

23.Башун О.В. Вплив маркетингу і фандрейзингу на трансформацію бібліотек / Наук. ред. В.С. Білецький. – Донецьк: УКЦентр, 1999.– 204 с.

24.Бенчмаркінг // доступу: http://uk.wikipedia.org.

25.Безпека бізнесу: інформаційні загрози. – Режим доступу: http://www.academia.org.ua/?p=272.

26.Блюменау Д.И. Информация и информационный сервис / Д.И. Блюменау. – Ленинград, 1989. – C. 38–39.

27.Бондаренко М.Ф. Информационному обществу – профессио-

налов в области информации (Business Intelligence и Knowledge Management на службе государству) / М.Ф. Бондаренко, С.И. Маторин,

Е.А. Соловьева // Режим доступу: www.it2b.ru/it2b2.view3.page123.html.

189

28.Борисов Н.И. Конкурентная разведка как инструмент конкурентной борьбы / Н.И. Борисов. – Режим доступу: http//www.leadr-hr.ru.

29.Власова Г.В. Проблеми і перспективи підготовки фахівців з документознавства та інформаційної діяльності / Г.В. Власова // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 1. – С. 14.

30.Воройский Ф.С. Аналитическая обработка документов для обеспечения научных исследований и разработок / Воройский Ф.С. // НТБ. – 2006. – № 2. – С. 23–32.

31.Воройский Ф.С. Информатика: Новый систематизированный

толковый словарь-справочник / Ф.С. Воройский. – М.: Либерия, 2001. – 536 с.

32.Гарматій Н.М. Конкурентна розвідка: чинник успіху під-

приємства / Гарматій Н.М. // Режим доступу: http://intkonf.org/garmatiy-nm- konkurentna-rozvidkachinnik-uspihu-pidpriemstva.

33.Глушков В., Каныгин Ю. Машинная информатика // Вопр.

экономики. – 1982. – № 9. – С. 2–10.

34.Глушков В.М. Введение в АСУ. – К.: Техніка, 1974. – 320 с.

35.Горовий В.М. Інформаційно-аналітичні служби бібліотечних закладів у контексті суспільних перетворень / В.М. Горовий // Горовий В.М. Особливості розвитку соціальних інформаційних баз сучасного українського суспільства. – К.: НБУВ, 2005. – С. 165–178.

36.ГОСТ 7.83-2001 Межгосударственный стандарт СИБИД. Электронные издания. Основные виды и выходные сведения.

37.ГОСТ 7.83-2001 Межгосударственный стандарт СИБИД. Электронные издания. Основные виды и выходные сведения.

38.Демидов Б. Тайный фронт / Демидов Б., Величко А., Волощук И. // Національна безпека України. – 2005. – № 7–8. – С. 18.

39. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Р. Дяківа. –К.: Міжнародна економічна фундація, 2000. – С. 646.

40.Ершов А.П. О предмете информатики/ А.П. Ершов // Вестн. АН

СССР. – 1984. – № 2. – С. 113.

41.Ершов А.П. Союз информатики и вычислительной техники – на службу обществу/ А.П. Ершов //Микропроцессорные средства и систе-

мы. – 1987. – № 1. – С. 1–10.

42.Єгоров В. З історії розвитку промислового шпигунства / В. Єгоров // Дзеркало тижня. – 1994. – 31 грудня. – № 13. – С. 14.

43.Загуменна В.В. Сучасні тенденції розвитку професійної бібліо- течно-інформаційної освіти / В.В. Загуменна, І.П. Стефан // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 1. – С. 21–23.

190