вступ до спеціальності

Відмінність у визначенні базового поняття не є суттєвою. Разом з тим, вимоги сьогодення є такими, що кожна людина, в якій би сфері вона не працювала, послуговуючись документною інформацією, має володіти основами її пошуку, аналізу і використання. Тому в певних випадках інформаційну діяльність здійснюють фахівці-предметники самостійно, оскільки вона для певних категорій людей стає важливою складовою їх професійної діяльності. Це зокрема вчені, інженери, педагоги, журналісти, лікарі, економісти, юристи та інші працівники розумової праці [26]. До цієї категорії належать також науковці, які, здійснюючи наукові дослідження, надають, як правило, перевагу самостійному пошуку, аналізу й узагальненню інформації, не доручаючи їх інформаційному працівникові. У цьому разі означені процеси є невід’ємною складовою творчого процесу і становлять специфічну частину інформаційної діяльності [92].

Інформаційна діяльність у процесі інформатизації суспільства інтегрувала майже в усі сфери соціального життя, але не розчинилася, а набула нового рівня – технологічного та інтелектуального. За потреби складніших інформаційних пошуків, необхідна допомога фахівців.

Організаційне втілення такої допомоги полягало у створенні інформаційно-аналітичних, інформаційних структур, інформаційних агенцій недержавних форм власності тощо. Зросла потреба високоякісного інформаційного забезпечення керівних кадрів будьякого рівня в будь-якій сфері. З огляду на виняткове значення інформаційно-аналітичної діяльності для реалізації завдань прискореного науково-технічного і соціально-економічного розвитку не менш актуальною є проблема забезпечення інформаційної (зокрема й інформаційно-аналітичної) діяльності висококваліфікованими фахівцями, зокрема фахівцями з консолідованої інформації. Сьогодні поступово формуються такі галузеві напрями в підготовці інформаційних кадрів:

–інформаційно-економічний (економіка, організація і керування інформаційною діяльністю);

–інформаційно-технічний (технічне, технологічне й

апаратне забезпечення інформаційної діяльності);

11

– інформаційно-гуманітарний (аналітико-синтетичне опрацювання інформації, її пошук, розповсюдження; підготовка інформаційних продуктів та надання інформаційних послуг, зокрема засобами комп’ютерних та Internet-технологій; підтримка та лінгвістичне забезпечення інформаційних систем та баз даних).

Підготовка кадрів з консолідованої інформації ґрунтується на поєднанні цих трьох складових.

Інформатизація різних сфер людської діяльності сприяє росту потоків інформації та породжує нові форми її використання. Це викликало потребу заснування нового напряму досліджень, по- в’язаних з інформаційним забезпеченням різних сфер людської діяльності. Інформація стала одним з головних ресурсів, які визначають економічний статус держави. З кінця сімдесятих років ХХ ст. розпочалися дослідження у галузі управління інформаційними ресурсами. В останні роки замість термінів “інформація” й “інформаційні ресурси” всі частіше стали вживати термін “ресурси знань” (knowledge resources), а інформаційні працівники стали називатися “фахівцями зі знань” (knowledge offіcers). Тобто на сучасному етапі розвитку інформації потрібен фахівець, спроможний формувати нові знання, які б стали інформаційним продуктом, спроможним накреслити альтернативи подальшого розвитку та управлінських дій. Провідні західні спеціалісти у галузі інформаційних технологій вважають, що забезпечення успіху фірми на ринку насамперед залежить від ступеня оволодіння нею новою інформацією, новими знаннями, опрацьованими так, щоб вони стали підставою для управлінських рішень.

Для цього фірма повинна мати фахівців, спроможних ефективно використати сучасні інформаційні технології з метою одержання нових знань, представлених як підстава для ефективних управлінських рішень.

Сучасний стан формування і розвитку інформаційного суспільства вимагає трансформації освіти в Україні, орієнтації її на кращі зарубіжні освітні стандарти, розширення спектра спеціальностей, орієнтованих на підготовку кадрів для інформаційної галузі. Це зумовило появу в освітньому просторі вищої школи України спеціальності “консолідована інформація”.

12

Своєчасність і перспективність цієї спеціальності зумовлена низкою об’єктивних чинників.

По-перше, це винятково важлива роль вчасно наданої релевантної інформації у сучасному світі. Зростання ролі інформації в житті сучасного суспільства зумовило посилення уваги до неї з боку науки, освіти, економіки і управління. Ключова роль інформації як соціального феномена і як елемента інформаційної технології зумовила становлення та розвиток відповідної освітньої спеціальності для підготовки фахівців з консолідованої інформації.

По-друге, зростання ролі інформаційних процесів у всіх галузях людської діяльності виявило спільну основу, притаманну багатьом інтелектуальним видам діяльності – науковій, інженерноконструкторській, управлінській, економічній тощо. Цією спільною основою є інформаційна діяльність, суть якої полягає у пошуку, відборі, згортанні, аналітико-синтетичному опрацюванні і наданні споживачам інформації, яка б задовольняла потреби сфери управління.

У результаті подальшого розподілу праці ця галузь інформаційної діяльності виділяється у самостійний вид і, отже, формує новий напрям підготовки фахівців у вищій школі.

Потреба у таких фахівцях існує і на рівні кожного окремого суб’єкта господарювання – підприємства, організації тощо. Сьогодні неможливе ефективне функціонування установи без відповідного інформаційного супроводу.

Через збільшення потоків інформації докорінно змінюється характер виконання управлінських операцій і процесів інформаційного забезпечення управлінських рішень та опрацювання документації з актуальних проблем. Здобутки фахівців з консолідованої інформації з кожним роком набувають все більшої ваги в органах державної влади, місцевого самоврядування, великих корпораціях.

Зазначене вимагає докорінної зміни характеру інформаційного забезпечення управління, підвищення ефективності опрацювання конкретної інформації з актуальних потреб сьогодення, проблем в українській і світовій економіці, громадському та культурному житті, політиці. Отже, необхідно забезпечити підготовку у ВНЗ відповідних фахівців для виконання цих завдань.

13

Така ситуація визначає зміст підготовки висококваліфікованих аналітиків із консолідованої інформації:

1.Формування навичок управління персоналом та інформаційними ресурсами.

2.Застосування новітніх технологій для опрацювання інформації.

3.Створення релевантних інформаційних продуктів.

4.Правове регулювання консолідованої інформації. Зупинимось детальніше на кожній складовій.

1.Формування навичок управління персоналом та інфор-

маційними ресурсами.

На сучасному етапі розвитку суспільства відбуваються орієнтування на нові інформаційні технології, диференціація фахівців під час виконання процесів накопичення, опрацювання та підготовки інформаційних продуктів. Це потребує налагодження чіткої координації та кооперації зусиль колективу аналітиків, що забезпечує створення релевантної інформації для управлінських рішень у максимально короткі терміни та умов її подальшого зберігання.

2.Застосування новітніх технологій для опрацювання інформації.

Сучасні новітні технології забезпечують можливість ефективного опрацювання документних потоків у максимально короткі терміни, що дає можливість приділяти більше уваги саме аналізу та підготовці релевантного інформаційного продукту.

3.Створення релевантних інформаційних продуктів

Інформаційний супровід управління надає можливість швид-

кого отримання документного забезпечення управління шляхом використання всієї сукупності операцій опрацювання, зберігання та використання представлених документних ресурсів та створення інформаційних продуктів у будь-якій формі та різних матеріальних носіях. За останні роки у результаті інформатизації сфери управління відбулися якісні зміни в технології документування, з’я- вились електронний документ та електронний документообіг, що сприяє підвищенню ефективності роботи та автоматизації процесів підготовки інформаційних продуктів.

14

4. Правове регулювання консолідованої інформації.

Важливою умовою підготовки консолідованого інформаційного продукту є проведення процесів збирання інформації та опрацювання документних потоків для створення консолідованої інформації з дотриманням правових засад та у межах правового поля держави.

Для розроблення теоретичних основ і визначення алгоритмів консолідації інформації сьогодні існує нагальна потреба підготовки кваліфікованих кадрів, які б могли ефективно працювати в умовах глобалізації. В основу формування моделі фахівця з консолідованої інформації закладають фундаментальні знання з інформаційної аналітики, пропонуючи існуючу прогалину у сфері інформаційного забезпечення управлінської діяльності заповнити новими спеціалізаціями у межах спеціальності “Консолідована інформація” – консолідована інформація у галузі науково-дослідної діяльності, консолідована інформація в економічній галузі, консолідована інформація для владних структур та ін.

Випускник за такою спеціальністю повинен мати знання щодо організації інформаційно-аналітичної діяльності, її технології, бути ознайомленим зі специфікою діяльності основних видів аналітичних служб, з жанрами й типами аналітичних продуктів і послуг. Він має бути підготовлений для роботи з інформаційними ресурсами, алгоритмами пошуку в базах даних та Інтернеті. Ви- пускник-фахівець зможе працювати у царині збирання, опрацювання й пошуку інформації. Інформаційна аналітика з аспектом консолідації інформації виразно заявила про себе як про реальну і ефективну соціально-інформаційну технологію, яка бере участь у процесі управління.

Ті навчальні заклади, які спрогнозували потребу в професійних кадрах аналітиків з консолідованої інформації і розпочали підготовку таких фахівців, зіштовхнулися з багатьма труднощами. Серед них – майже повна відсутність наукової й навчальної профільної літератури, слабка розробленість концепції підготовки кадрів аналітиків, дефіцит загальних і галузевих маркетингових досліджень потреби в кадрах аналітиків та інше.

15

Актуальність підготовки фахівців з консолідованої інформації зумовлена й розробленням основ законодавчої державної інформаційної політики України. Зокрема, прийнятий у 1999 році

Закон України “Про Основи державної інформаційної політики”

головною метою державної інформаційної політики визначає забезпечення (шляхом здійснення комплексу взаємозв’язаних дій та проведення різноманітних заходів) цілеспрямованого формування в Україні інформаційної сфери, становлення системи інформаційної діяльності, правове регулювання національного інформаційного ринку і розвиток інформаційного простору держави в інтересах особистості та суспільства.

Для реалізації основних напрямків державної інформаційної політики розширюється спектр видів інформаційного забезпечення діяльності органів державної влади.

Необхідною умовою реалізації державної інформаційної політики є забезпечення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування об’єктивною аналітичною інформацією з різних аспектів суспільно-політичного життя країни для прийняття обґрунтованих рішень з найважливіших питань державотворення. Для виконання завдань, покладених на інформаційноаналітичну службу, необхідно розробити чітку парадигму її функціонування. Така служба має завдання:

§інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної політики у сфері інформації;

§підготовки для центральних органів виконавчої влади інформаційних, аналітичних матеріалів з найважливіших питань внутрішньої та зовнішньої політики держави, які розглядалися у засобах масової інформації;

§координації діяльності інформаційно-аналітичних підрозділів, прес-служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, організаційно-методичне забезпечення їх діяльності, визначення пріоритетних напрямів інформаційно-аналітичної роботи, підвищення кваліфікації працівників цих служб;

§залучення на договірних засадах фахівців, науковців для підготовки аналітичних матеріалів з різних питань суспільно-

16

політичного життя, науково-дослідних робіт, проведення соціологічних досліджень у цій сфері, що потребують відповідних знань;

§ участі у підготовці інформаційних матеріалів про Україну, що сприятиме входженню її у світовий інформаційний простір, формуванню позитивної громадської думки про нашу державу в міжнародному співтоваристві.

Отже, розв’язання актуальних завдань інформаційної політики та розвитку національного інформаційного простору потребує налагодження підготовки кадрів у сфері інформаційно-аналітичної діяльності.

Кваліфікаційною характеристикою передбачена готовність фахівця на основі використання сучасних автоматизованих технологій розробляти рекомендації щодо альтернативних вирішень складних проблем, які постають перед органами всіх гілок влади.

Випускник повинен володіти навичками інформаційного забезпечення управління, вміти аналізувати стан функціонування конкретної організації для накреслення шляхів її ефективного розвитку.

У результаті підготовки за вказаною спеціальністю Україна має отримати фахівця, здатного кваліфіковано займатися професійними видами аналітико-синтетичного опрацювання інформації та підготовки інформаційних продуктів консолідованої інформації.

Інформаційна діяльність є важливою складовою зазначеної спеціальності. З розвитком сучасних комп’ютерних і телекомунікаційних технологій вони набувають усе більшої цінності завдяки системному розвитку предмета діяльності майбутніх фахівців – необхідності інформаційної підтримки управлінської діяльності та створення на базі первинної інформації продуктів вторинної інформації.

Засновником першого навчального закладу, що розпочав підготовку фахівців цього освітнього напряму, став Леонард Фулд [7]. Заклад діяв під назвою “Академія конкурентної розвідки” (The Fuld-Gilad-Herring Academy of Competitive Intelligence).

Фахівцям, що отримали підготовку в межах різних професійних програм Товариства фахівців конкурентної розвідки та

17

Академії конкурентної розвідки, охоче пропонували посади менеджерів різноманітних фірм та корпорацій [9]. В Європі і США у багатьох великих компаніях збирання й аналіз бізнес-інформації про конкурентів і ринок проводять регулярно. Зокрема, у компанії Citicorp існує посада менеджера з питань організації конкурентної розвідки. Texas Instruments займається постійним відстеженням і аналізом контрактів, виграних конкурентами компанії, що допомагає з’ясувати їхні технологічні переваги.

У 1987 році виник перший навчальний заклад такого профілю в Європі – Паризька школа економічної війни (Ecole de Guerre Economique). У Франції вагому роль у координації діяльності фахівців з конкурентної розвідки відіграють державні спецслужби, не роблячи з цього особливої таємниці. П’єр Маріон, один з керівників французької зовнішньої розвідки (Direction Generale de la Securite Exterienre – DGSE) пояснив це так: “Було б ненормально, якби ми проводили розвідувальні заходи проти США у військовій або політичній сферах, бо тут ми – союзники. Але в економічній і технологічній галузях, ми – конкуренти” [25].

Хоча у німецькій науковій літературі термін “конкурентна розвідка” з’явився лише у 1997 році, фаховий заклад у Німеччині виник у 1995 році, а у 2004 році було відкрито одну з перших профільних аспірантур.

Інформаційний факультет Шефілдського університету надає освіту в галузі інформаційного менеджменту (Information Management), менеджменту інформаційних технологій (Information Technology Management) і бібліотечно-інформаційного менеджменту

(Library and Information Management), а також готує спеціалістів з інформаційного менеджменту в бізнесі.

Сферою використання спеціалістів є організації усіх форм власності, які функціонують у галузі виробництва інформаційних, телекомунікаційних і комп’ютерних товарів та послуг. Спеціалісти цієї кваліфікації можуть розробляти підходи для сучасного підприємства до проектування інформаційно-організаційних систем, рекомендації з інформаційно-аналітичного забезпечення управління, нові підходи до реалізації менеджменту інформаційних ресурсів.

18

Необхідність підготовки спеціалістів зумовлена зростанням попиту на комп’ютерні та інформаційні технології, підвищенням вимог до якості інформації, її змісту, достовірності і форм подання. Програму підготовки для цих спеціалістів розробили спільно інформаційний факультет, Школа менеджменту Шефілдського університету і факультет економіки. Підготовка спеціалістів з інформаційного менеджменту в Шефілдському університеті спрямована на підготовку фахівців з ефективного забезпечення інформацією управління, що є життєвою необхідністю успішного функціонування організацій у суспільному та приватному секторах. Як зазначається на WEB-сайті Університету, випускники можуть працювати у промислових, комерційних і фінансових компаніях, урядових організаціях.

У галузі менеджменту інформаційних технологій необхідно готувати спеціалістів, які є посередниками між інформаційними технологіями і користувачами інформаційних технологій-управ- лінцями. Програма розроблена як гнучкий курс навчання переважно за допомогою дистанційних курсів, але з певною кількістю днів безпосереднього навчання в Школі. Для всіх спеціалізацій обов’язковим є комп’ютерний практикум.

Університет Коннектікуту (Southern Connecticut State University Department of Library Science and Instructional Technology) [16] готує фахівців у галузі бібліотечної науки і освітніх технологій, які, інтегруючи бібліотечну науку, інформатику і освітні технології, можуть працювати у різних галузях інформаційного простору.

Школа інформаційного менеджменту і систем Університету Кароліни (University of California-Berkeley School of Information Management & Systems), як зазначається на WEB-сайті цього освітнього закладу [16], готує спеціалістів з управління інформацією і системами, які після підготовки повинні володіти теорією і практикою збереження, організації, пошуку і аналізу інформації в бізнесі, громадському секторі і науці.

Випускники повинні вміти виконувати широкий спектр завдань, пов’язаних з інформацією: організовувати інформацію,

19

аналізувати інформаційні потреби споживачів інформації, проектувати та оцінювати інформаційні системи та ефективність їх взаємодії з користувачем, забезпечувати якість інформації, розуміти економічне і соціальне середовище, в якому функціонує організація, бути знайомим з сучасними проблемами законодавства, економіки, етики, управління. Професія є міждисциплінарною, потребує розглядання аспектів інформатики, когнітивістики, психології, соціології, економіки, бізнесу, закону, зв’язку.

У школі інформаційної науки Університету Теннессі (University of Tennessee School of Information Sciences) [17] вивчають історію книги, інформаційні ресурси науки, технології, медицини, електронні комунікації і інформаційні ресурси Інтернету, інформаційне середовище, роль інформації в суспільстві, інформаційні продукти та послуги, організацію і представлення інформації (каталогізація, індексування, класифікація), організацію і представлення мультимедійних ресурсів, інформаційний пошук, ресурси і послуги для соціальних, гуманітарних, інженерних наук, урядові інформаційні ресурси, пошук інформації у бібліографічних, фактографічних, повнотекстових базах даних, базах даних патентної інформації, інформаційну промисловість, економіку інформації, інформаційну політику, методи дослідження, управління інформаційними організаціями, організацію роботи шкільних бібліотечних медіацентрів, наукових бібліотек, спеціалізованих інформаційних агенцій, надання послуг і менеджмент публічних бібліотек, науково-технічні комунікації, стратегію, проектування і практику забезпечення навчальними послугами і технологіями кінцевих користувачів, книговидання, формування електронних публікацій, ділову інформацію щодо конкурентоздатності, навколишнього середовища, оцінку і синтез інформації, стратегічну роль інформації, бібліотечну автоматизацію (MARC, он-лайнові каталоги), аналіз і проектування інформаційних систем, інформаційно-пошукові системи, “людиномашинну” взаємодію, технології інформаційних мереж. Основи інформатики і технологій є основним курсом.

На факультеті інформаційної науки Університету Торонто

(University of Toronto Faculty of Information Studies) [18] вивчають

20