5. Виробнича санітарія

Метою служби виробничої санітарії є виконання комплексу заходів, спрямованих на поліпшення умов праці робітників і підвищення їх продуктивності на всіх стадіях технологічного процесу. Усунення шкідливих факторів, що діють несприятливо на здоров'я робітників, і попередження професійних захворювань.

До таких факторів відносяться: вплив пилу, що виділяється, шкідливих газів, пару, професійних інфекцій, що виявляються при зіткненні із сировиною. Несприятливими санітарно-технічними умовами вважаються тіснота і незручності приміщень, погані мікрокліматичні умови (підвищена і знижена температура, вологість), велика швидкість руху повітря і його підвищений тиск, теплові випромінювання, небажане сполучення цих умов, шум, вібрація.

Метеорологічні умови визначаються температурою, вологістю, швидкістю руху повітря, барометричним тиском і інтенсивністю теплового випромінювання від нагрітих поверхонь.

Метеорологічні умови для робочої зони виробничих приміщень вибираються у відповідності до будівельних норм СН-245-71 у залежності від характеристики приміщень (з незначним і значним надлишком тепла) і категорії роботи, що виконується (легка, середньої важкості, важка).

Явним є тепло, що впливає на зміну температури повітря в приміщеннях.

Незначними вважаються надлишки тепла в кількості не більш 20 ккал/м³·г. Якщо надлишки явного тепла складають більш 20 ккал/м³∙ г, тоді такі приміщення відносять до категорії зі значним надлишком явного тепла.

Усі роботи, що виконуються на підприємствах, підрозділяються по важкості на категорії:

а) категорія легких робіт (витрати до 150 ккал/г). Це роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходьбою, але не потребують систематичної фізичної напруги або підняття і переміщення ваги;

б) категорія робіт середньої важкості (витрати енергії більш 250 ккал/г). Це роботи, пов'язані з постійною ходьбою, перенесенням невеликої ваги (до 10 кг), які і виконуються стоячи;

в) категорія важких робіт (витрати енергії більш 250 ккал/г). Це роботи, пов'язані із систематичною напругою, а також з постійними пересуваннями і перенесенням значної (більш 10 кг) ваги.

Для категорії робіт 1а в таблиці 3.1 приведені оптимальні норми температур, відносної вологості, швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень.

Таблиця 5. - Оптимальні метеорологічні умови у виробничих приміщеннях

Найменування цеху	Категорія роботи, що виконується	Нормовані параметри
Науково-дослідна лабораторія		Температура, ºС	Відносна вологість, %	Швидкість повітря, м/с
	Теплий період року
	Легка 1а	23-25	40-60	0,1-0,2
	Холодний та перехідний періоди року
	Легка 1а	20-22	40-60	0,

5.2 Виробниче освітлення

У залежності від засобу розміщення світильників розрізняють системи загального та комбінованого освітлення. Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення в цілому. При цьому використовують два способи розміщення світильників – рівномірне і локалізоване. При рівномірному розміщенні світильники встановлюються поруч з однаковими відстанями між ними. При локалізаційному освітленні, коли необхідно створити підвищену освітленість окремих ділянок, світильники установлюються тут більш зосереджено, причому допускається зміна типу світильників, зміна висоти, на яку їх підвішують, збільшення потужності ламп, локалізоване освітлення застосовується у цехах, де робота вимагає підвищеної напруги зорової роботи. У текстильній промисловості, з рівномірно розподіленим по площі устаткуванням, у більшості цехів застосовується рівномірне освітлення. При комбінованому освітленні в приміщенні передбачаються загальне і місцеве освітлення з установкою світильників на робочих місцях у безпосередній близькості від робочої зони.

Джерела світла, застосовувані для штучного освітлення, поділяються на дві групи – газорозрядні лампи і лампи накалювання. Найбільше поширення одержали люмінесцентні лампи ЛБ, ЛХБ, ЛД, ЛДЦ, ЛБР, потужністю від 40,65, 80 і 150 Вт і лампи типу ДРЛ потужністю 250, 400, 700, 1000 та 2000 Вт. Висока світлова віддача і великий термін служби люмінесцентних ламп робить їх більш економічними, ніж лампи накалювання як по витраті енергії, так і по річних витратах.

Для розрахунку освітленості виробничих приміщень рекомендується метод коефіцієнта використання. За цим методом необхідна величина світлового потоку лампи в кожнім світильнику визначається за формулою:

(5.)

де Е - задана мінімальна освітленість, лк;

S - освітлювана площа, м²;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення, для лампи накалювання та ДРЛ _z = 1,15, для люмінесцентних ламп z = 1,1;

N - число світильників;

η - коефіцієнт використання світлового потоку в частках одиниці, який визначають по таблицях у залежності від індексу приміщення, типу світильників і коефіцієнтів відображення стелі р_п, стін р_c, розрахункової поверхні та полу статі р_р. Індекс приміщення знаходять за формулою:

(5.2)

де А и В – довжина та ширина приміщення, м;

h - висота приладу світильника над робочою поверхнею, що визначається за формулою:

h = H - (hp+hc) (5.3)

де Н - висота приміщення, м;

hp- відстань робочої поверхні від полу, м;

hc- відстань світильників від стелі, м.

Відповідно: h= 3,5 – (1+0,05) = 2,45 м

,

тоді η дорівнює 0,6. Отже

Тип ламп – ЛД–80–4.

5.3 Захист від шуму

Одна найбільш важливих задач охорони праці є захист людей, що працюють на текстильних підприємствах від шуму. Шум - безладні неперіодичні коливання різної фізичної природи.

Відповідно до ДСТ 12.1.003-83 ССБТ за характером спектра шуми підрозділяється на:

• широкополосні з безперервним спектром шириною більш однієї октави;

• тонельні, у спектрі яких чутно однократні тони.

По тимчасових характеристиках шум поділяють на:

• постійний;

• тимчасовий.

До заходів щодо зниження шуму відносяться:

• ослаблення шуму в джерелі;

• будівельно-акустичні;

• дистанційне керування;

• застосування засобів індивідуального захисту;

• організаційні заходи.