11. АНДРОЛОГІЯ

Андрологія — наука про патологію статевої функції самців. Вона вивчає умови виникнення, патогенез, клініку, діагностику, способи лікування та профілактики захворювань статевого апарату самців. Основою профілактики андрологічних захворювань бугаїв є дотри- мання ветеринарно-санітарних та зоогігієнічних вимог при їх ви- рощуванні, комплектуванні ними племпідприємств, організації їх утримання, годівлі та використання. При роботі з плідниками необ- хідно суворо дотримуватися вимог техніки безпеки, запобігаючи можливості травмування обслуговуючого персоналу. Особливо обе- режним треба бути при доторканні до лоба тварини, основи вушних раковин, потилиці, які відзначаються особливою чутливістю. Тор- кання рукою до цих місць викликає агресивну реакцію у бугая, що може призвести до нещасних випадків. Тому поводження з бугаями має бути лагідним і спокійним, але впевненим і обережним. Кожен вияв невпевненості й нерішучості може викликати у тварини агре- сивну реакцію. Потрібно мати на увазі і те, що у великої рогатої ху- доби краще розвинений нюх, ніж зір та слух, що потрібно врахову- вати при використанні спецодягу та предметів догляду, клінічних дослідженнях та ветеринарних обробках тварин. У них може вироб- лятися умовний захисний рефлекс на запах спецодягу, антисептич- них та інших засобів.

Для запобігання буйній поведінці усім плідникам, незалежно від їх норову, у річному віці вставляють носове заспокійливе кільце, яким користуються виключно для приборкання бугая шляхом захо- плення спеціальною палкою-водилом.

11.1. Дослідження органів статевої системи бугаїв. Підготовка бугаїв до дослідження

Мета заняття: оволодіти способами фіксації бугаїв, їх заспокоєння та знеболення. Місце проведення заняття: клініка кафедри, ферми навчальних та інших госпо-

дарств.

Оснащення заняття: бугайці 8 – 12-місячного віку, фіксаційний станок, носові кі- льця, спеціальні щипці, халати, ковпаки, фартухи, мило, рушники, розчини 0,5 %-й на- шатирного спирту, 5 %-й спиртовий розчин йоду, 2,5 %-й аміназину, 40 %-й глюкози, 0,5 %-й та 2 %-й новокаїну, ромпун, голки Боброва, ін’єкційні голки № 1012, шприц на 20 мл.

265

Короткі методичні вказівки. На початку заняття викладач, посилаючись на під- ручники, схеми, муляжі, нагадує студентам про особливості будови та іннервації статевих органів бугая; специфіку поведінки плідників, їх реакції на зовнішні подра- знення. Студенти відпрацьовують після цього на макетах (муляжах) методи фіксації, заспокоєння, місцевого та загального знеболення тварин і нарешті виконують за- вдання безпосередньо на тваринах.

Методи фіксації бугаїв. Залежно від віку тварини, умов та мети роботи господарства бугайців можна фіксувати за роги або міцно прив’язувати до стовпа чи дерева. При виконанні болючих маніпу- ляцій тварині здавлюють носову перегородку пучками пальців чи носовими щипцями.

Щоб вставити у ніс бугая кільце, його заводять у станок і міцно фіксують голову мотузкою. Вводять внутрішньом’язово аміназин чи ромпун. Обробляють носову перегородку та верхівку носа 0,5 %-м розчином нашатирного спирту, а після висихання — 5 %-м спирто- вим розчином йоду. Беруть за допомогою спеціальних щипців сте- рильне носове кільце і вводять його в задню ділянку перетинчастого відділу носової перегородки. З’єднують вільні кінці півкілець гвин- том, головку якого відломлюють при загвинчуванні плоскогубцями. Рана заживає через 8 – 10 днів.

Методи заспокоєння бугаїв за допомогою нейролептиків. Нейро- лептики звичайно застосовують для заспокоєння бугаїв при боніту- ванні, транспортуванні, клінічному дослідженні, лікувальних обро- бках, а також під час операцій для полегшення застосування місце- вого чи загального знеболювання.

При внутрішньовенному введенні аміназину (хлорпромазин гід- рохлорид) змішують разову дозу 2,5 %-го розчину препарату (0,5 – 1 мг на 1 кг маси тіла) з рівною кількістю 40 %-го розчину глюкози, а при внутрішньом’язовому (доза 1 – 2 мг на 1 кг маси тіла) — з 0,5 %-м розчином новокаїну.

Дія препарату починається через 10 – 30 хв і триває 2 – 3 год. Тварина заспокоюється, у неї розслаблюються ретракторні м’язи статевого члена (при збереженні стоячого положення тварини) і йо- го вдається легко вивести з препуційного мішка. Іноді верхівка ста- тевого члена сама виходить за межі крайньої плоті, що дає змогу оглянути його, промацати, ввести катетер в сечостатевий канал і т. ін. Розслаблюються також калитка та анус.

Загальне заспокоєння плідника із застосуванням 2 %-го розчину ромпуну (ксилазину). Вводять тварині внутрішньом’язово 0,5 мл препарату на 100 кг маси тіла. Через 5 – 10 хв у бугаїв настає добре виражене заспокоєння із слабкою реакцією на зовнішні подразнен- ня, зниженням больової та інших видів чутливості, розслабленням скелетних м’язів. Тварина зберігає стояче положення. Дія препара- ту триває 1,5 – 2 години.

266

Внутрішньотазова провідникова анестезія зовнішніх статевих органів за І. І. Вороніним. Фіксують бугая за носове кільце в станку. Місце уколу — сідничо-прямокишкова ямка, справа чи зліва, на рівні середини заднього краю крижово-сідничої зв’язки і на 1 см ме- діальніше цього рівня. Підготувавши місце для уколу і відвівши хвіст, приставляють голку Боброва до шкіри у місці очікуваного уколу зліва і вдаривши долонею правої руки по головці голки, про- колюють шкіру. Тоді просувають голку на глибину 5 – 6 см в параре- ктальний простір, спрямувавши її краніовентрально в напрямку вершини ліктьового горба і просувають її в тазову порожнину на всю довжину. Після цього вводять у канал голки ін’єкційну голку № 1012 на глибину, що дорівнює довжині заднього краю крижово- сідничної зв’язки, і ін’єктують 30 мл 2 %-го розчину новокаїну. На- дають обом голкам горизонтального положення і, поступово витягу- ючи і зміщуючи їх у фронтальній площині, ін’єктують ще 20 мл ане- стезуючого розчину. Закінчивши блокаду нервів лівого боку, так само блокують нерви правого боку.

Через 5 – 10 хв розправляються поперечні складки калитки, сім’яники опускаються, розслаблюється анус і задній відрізок пря- мої кишки, розпрямляється S-подібний згин статевого члена і зне- болений статевий член самостійно виходить з препуційного мішка або його витягують рукою. Через 1,5 – 2 год чутливість статевого члена і листків препуційного мішка поновлюється.

11.2. Дослідження бугаїв

Дослідження плідника проводять за наведеною нижче схемою. Реєстрація — кличка, інвентарний номер, масть, порода, дата

народження, маса тіла, власник.

Анамнез — походження, місце народження і вирощування, три- валість і характер використання (для штучного осіменіння чи при- родного парування), спосіб утримання, рівень годівлі, режим догля- ду та використання, поведінка бугая під час парування чи взяття сперми, показники спермопродукції, запліднюваність закріплюва- них за плідником самок та вихід молодняку; час появи і характер розладів статевої функції; перенесені захворювання, вид лікування та його ефективність; результати досліджень на бруцельоз, тубер- кульоз, лептоспіроз, трихомоноз, вібріоз, інфекційний баланопостит та інші заразні хвороби.

Загальне клінічне дослідження — габітус, конституція, вгодова-

ність і темперамент плідника, вияв (вираженість) вторинних стате- вих ознак; стан шкірного покриву, носо-губного дзеркальця, очей, видимих слизових оболонок, поверхневих лімфатичних вузлів, опо- рно-рухової системи, особливо суглобів, ратиць та м’язів, нервової

267

системи, органів травлення, дихання, кровообігу. Спостереження за актом сечовипускання.

Дослідження статевих органів проводять з використанням мето- дів огляду, пальпації, а також ректального і рефлексологічного до- сліджень. Починають звичайно з дослідження калитки (у бугаїв — на стоячій тварині ззаду, у баранів — поставивши на стіл чи зафік- сувавши в боковому положенні). Звертають увагу на симетричність половин калитки, її складчастість, товщину шкіри, наявність руб- ців, набряків, висипів, новоутворень, стан волосяного покриву.

Пальпацією визначають температуру калитки (порівняно з тем- пературою тіла), вологість, товщину, рухливість шарів. Після цього охоплюють шийку калитки двома пальцями і ковзким рухом відтіс- няють сім’яники вниз доти, поки повністю не розслабляться всі складки шкіри, а сім’яний канатик не буде в натягнутому стані. Промацують крізь добре розтягнуту шкіру калитки сім’яники, при- датки сім’яників та сім’яні канатики і визначають їх положення, форму, рухливість, консистенцію, розмір.

Сім’яники бугая добре промацуються через калитку. Вони за- ймають вертикальне положення, мають яйцеподібну форму, гла- деньку поверхню, пружно-еластичну консистенцію, вільно зміщу- ються вгору до пахового каналу. У дорослих бугаїв сім’яник має до- вжину 11 – 20 см, ширину 6,5 – 19,5, товщину 7 – 10,5 см. Крізь ша- ри калитки легко пальпується придаток сім’яника: його головка на- лягає зверху на сім’яник, тіло має вигляд плоского тяжа вздовж придаткового краю сім’яника, а хвіст, прилягаючи до нижнього краю сім’яника, дещо виступає за його межі.

Дослідження препуція складається із зовнішнього огляду, пальпа- ції стінки крайньої плоті і вільної частини статевого члена, постоскопії, рентгеноскопії чи рентгенографії. Під час огляду звертають увагу на місця пошкодження шкіри, стан стінки й волосків, що звисають з пре- пуція, на форму й розмір препуційного отвору, на наявність новоутво- рень. Пальпуючи, зважають на виділення з його порожнини.

Огляд і пальпацію порожнини препуція, її вмісту, препуційного отвору кінцевої частини статевого члена та стінок препуційного міш- ка, катетеризацію сечостатевого каналу і сечового міхура проводять з використанням засобів нейролептаналгезії та нейролептанестезії.

При катетеризації уретри потрібно знати, що на слизовій оболо- нці дорзальної стінки тазової частини уретри є сім’яний горбик, на вершині якого відкриваються отвори сім’явипорскувальних каналів. Цей горбик виконує важливу сенсорну функцію у прояві рефлексів ерекції та еякуляції. В ділянці цибулини слизова оболонка дорза- льної стінки уретри утворює серпоподібну складку, над якою форму- ється сліпий мішок 2 – 3 см завглибшки, що перешкоджає просу- ванню катетера в тазову частину уретри.

268

Для постоскопії (гр. posthion – крайня плоть; scopeo — огляд) спочатку обмивають шкіру початкової частини препуція теплою во- дою з милом або розчином калію перманганату, вистригають волос- ся навколо отвору препуція і вводять у початкову його частину піх- вове дзеркало 20 – 25 см завдовжки і шириною браншів 2 см (для баранів — довжиною 12 см завдовжки і шириною браншів 1,5 см) на глибину 4 – 5 см, розкривають його і спрямовують промінь лобного прожектора в глибину порожнини; при потребі, розкривши ширше дзеркало, беруть при цьому слиз для бактеріологічних досліджень.

Рентгеноскопію чи рентгенографію препуція здійснюють рентге- нівським апаратом РУ-760.

Промацуванням виявляють у препуції сигмоподібний згин ста- тевого члена та кінцеву його частину, визначають їх конфігурацію, рухливість, болючість.

Додаткові статеві залози у бугаїв досліджують через пряму киш- ку. Ввівши в неї праву руку до лобкового зрощення (після видален- ня калу), знаходять сечовий міхур і розміщені на його дорзальній поверхні ампули сім’япроводів (у вигляді двох поздовжніх верете- ноподібних потовщень довжиною 13 – 15 і шириною 4 – 8 см, які під гострим кутом сходяться в ділянці шийки сечового міхура). Позаду ампул до тіла здухвинної кістки прилягають міхурцеподібні залози (нерухомі, горбкуваті у вигляді парного щільно-еластичного часточ- кового утворення довжиною 10 – 12, шириною 5 і товщиною 5 см) і тіло простатичної залози, що лежить на сечівнику позаду злиття ампул та вивідних проток міхурцеподібних залоз у вигляді попе- речного валика щільної консистенції (гладеньке, шириною 2 – 3 см, висотою 1 – 1,5 см, що охоплює початкову частину уретри).

На рівні сідничної дуги збоку від сечостатевого каналу під буль- бо-уретральним м’язом лежать Куперові залози, які можна прома- цати.

Дослідження проявів безумовних статевих рефлексів. Підготува- вши відповідно до вимог штучну вагіну і взявши за її допомогою сперму від плідника, визначають одночасно інтенсивність прояву у нього статевих рефлексів — статевого потягу, ерекції, обіймального, парувального, еякуляції.

Рефлекс ерекції у бугая виявляється у збільшенні розмірів стате- вого члена, підвищенням його пружності, місцевої температури, чу- тливості та розпрямлення S-подібного згину, що відбуваються за кілька (1 – 30) секунд.

Обіймальний рефлекс виявляється в садці бугая на корову і охопленні її передніми кінцівками.

Парувальний рефлекс виявляється різким поштовхом (2 – 3 с). Рефлекс еякуляції (виділення сперми) настає після парувально-

го рефлексу і триває близько 3 – 4 с.

269

Важливо встановити, у яких плідників статеві рефлекси вияв- ляються нормально, а в яких надмірно чи загальмовані або ослаб- лені. Надмірне посилення статевих рефлексів — статевого потягу, обіймального, ерекції (гіперсексуалізм), що розвиваються чітко, але короткочасно, звичайно не закінчуючись парувальним рефлек- сом чи еякуляцією, або навпаки — з передчасною еякуляцією най- частіше спостерігається у плідників нестримного типу нервової діяльності.

Гальмування статевих рефлексів (безумовних та умовних) вини- кають на основі невмілого, грубого поводження з плідниками, по- рушення режиму їх використання, правил догляду та годівлі, вад при підготовці штучних вагін та взятті сперми. Статеві рефлекси можуть послабитись також внаслідок зниження активності нерво- вих процесів в організмі самця, зниження гормональної функції статевих органів чи гіпофізу, недостатньої функції сім’яників або дії сторонніх подразників під час взяття сперми.

Дослідження взятої від плідника сперми проводять за зовнішні-

ми ознаками (об’ємом еякуляту, кольором, запахом і консистенцією), густиною, активністю, концентрацією, кількістю живих, мертвих та патологічних сперміїв. Стан плідника, коли він не виділяє сперми, виявивши статеві рефлекси, називається асперматизмом (Азм), а коли виділяє незначну кількість сперми — олігосперматизмом (Озм). При нормальній концентрації сперміїв у спермі говорять про нормоспермію (Но), зниженій — олігоспермію (Ос), коли в еякуляті містяться переважно молоді форми, сперматоцити чи сперматогонії

— про азоспермію (Азе), при відсутності сперміїв в еякуляті — про

аспермію (Ас).

Рухливість сперміїв визначають поняттям «нормокінеспермія» (Нкс) при активності їх 8 – 9 балів, олігокінеспермія (Окс) — не бі- льше 7 балів, «акінеспермія» (Акс) — при відсутності рухливості сперміїв і «некроспермія» (Нкрс) — коли в еякуляті виявляють лише мертвих сперміїв.

Результати морфологічного дослідження сперміїв оцінюють як нормоморфоспермію (Нмфс), якщо не менше 80 % сперміїв мають нормальну морфологію, або тератоспермію (Терс) — коли більше 20 % сперміїв мають ненормальну морфологію.

Результати оцінки виживання сперміїв виражають в умовних одиницях або годинах; низьку життєздатність їх позначають астено-

спермією (Астс).

Наявність в еякуляті різних домішок називається гемоспермією (при домішках крові), уроспермією (домішках сечі), піоспермією (до- мішках гною) чи бактеріоспермією (наявність у спермі великої кількості мікробних тіл).

270

Якщо необхідно провести більш глибоку оцінку плідника за рів- нем обмінних процесів у його організмі та у продукованій ним спер- мі, проводять біохімічне дослідження крові на вміст загального біл- ка, глюкози, кальцію, неорганічного фосфору, каротину, на резерв- ну лужність, на концентрацію у спермі фруктози та індекс фрукто- лізу, активність у ній ферментів — каталізаторів аеробних та анае- робних процесів; роблять біохімічне дослідження сечі, бактеріологіч- не дослідження сперми та змиву з препуція; проводять андрологіч- ну диспансеризацію бугаїв за Вороніним (табл. 17).

17. Андрологічна характеристика бугаїв (за І. І. Вороніним)

271

272

Продовження табл. 17

273