9.4. Лікування корів, хворих на мастит

Мета заняття: вивчити й засвоїти методику лікування корів, хворих на мастит. Місце проведення заняття: клініка кафедри, тваринницькі ферми.

Оснащення заняття: хворі на мастит (чи модельні) корови, ін’єкційні голки, гумо- ва трубка, молочні катетери, шприци (5 та 100 мл), 0,5 – 1 %-й розчин новокаїну, антибіотики, мастисан А, мастисан Б, сульфабіцеритин, сульфатетраретин, фуринал, мастикур, 10 %-й розчин норсульфазолу, 10 %-й розчин етазолу, окситоцин, пітуїт- рин, вата, спирт, розчин йоду, 50 %-й гліцерин, іхтіолова, камфорна, йодисто-калієва та інші мазі, парафін, озокерит, поліетиленова плівка чи клейонка, вата, ватянка, навим’яник, марля, металева кювета, тіосульфатна грілка, лампа солюкс чи інфра- руж, лампа з горілкою ПРК-2, портативний апарат для гальванізації, ультразвуко- вий апарат.

Короткі методичні вказівки. При лікуванні корів, хворих на мастит, залежно від його характеру, перебігу та загального стану організму тварини, поряд із безпосере- днім впливом на вим’я (опромінення, масаж, втирання мазей, лініментів, внутріш- ньовим’яні вливання антисептичних засобів, теплові процедури тощо), застосуван- ням засобів впливу на весь організм (внутрішньовенні, пероральні, внутрішньо- м’язові введення лікарських речовин), патогенетичної терапії (новокаїнові блокади) обов’язково застосовують загальнотонізуючу терапію та проводять у господарстві відповідні ветеринарно-зоотехнічні заходи.

Загальні принципи лікування маститів у корів. При лікуванні корів, хворих на мастит, керуються такими принципами:

чим раніше застосувати лікування, тим воно ефективніше; хвору тварину необхідно ізолювати, перевести на ручне доїння,

уражені частки вим’я видоювати в останню чергу в окремий посуд і знищити видоєний секрет та знезаразити посуд;

добрі результати можна одержати лише при комплексній етіо- тропно-патогенетичній терапії;

перед проведенням будь-якої лікувальної процедури вим’я слід помити теплою водою з милом і висушити рушником;

потрібно поліпшити умови утримання та догляду тварини, обов’язково змінити її раціон — вилучити з нього соковиті корми та обмежити водопій;

при лікуванні тільних корів, особливо під час запуску та сухо- стою, потрібно бути дуже обережним з дозуванням лікарських пре- паратів та застосуванням інших процедур.

Фізична терапія. У перші дні захворювання корів на серозний і катаральний мастити для зменшення больової реакції та випоті- вання сироватки крові застосовують холод, обливаючи уражену час- тку вим’я холодною водою або змащуючи її рідкою глиною з оцтом (3 столові ложки на 1 л води), а з 3 – 5-го дня, навпаки, для розсмокту- вання запального ексудату застосовують тепло. Для зменшення внутрішньотканинного тиску та швидкого виведення із вим’я інфі- льтрату обережно часто (через кожні 2 – 3 год) здоюють молоко. При серозному маститі здоювання можна поєднувати з легким масажем вим’я знизу вверх, за ходом лімфатичних судин, а при катарально- му — навпаки, зверху вниз, для кращого переміщення згустків та ексудату з молочних ходів у цистерну і видаленням їх під час доїн- ня.

227

використовувати гумові грілки з теплою водою, мішечки з нагрітим піском, накладати на вим’я зігріваючий спиртовий компрес або ро- бити аплікацію з парафіну чи озокериту (рис. 124). Парафін нагрі- вають до 60 – 65 °С і за допомогою широкого пензля наносять тон- ким шаром на чисту й суху шкіру ураженої частки вим’я; У міру за- гусання парафіну доводять товщину його шару до 1 – 1,5 см, накри- вають зверху поліетиленовою плівкою або клейонкою і шаром вати та марлі, підв’язують надвим’яною пов’язкою. Процедуру повторю- ють щодня.

Озокерит (температура плавлення 52 – 68 °С) треба також спо- чатку розплавити, а потім налити шаром 1 – 1,5 см у вистелену клейонкою кювету. Коли температура його знизиться до 50 °С і він загусне, наносять його разом із клейонкою на шкіру ураженої част- ки вим’я, накладають зверху шар вати й фіксують плівкою або спе- ціальною пов’язкою.

При наявності тіосульфатної грілки (двошарова поліетиленова плівка, герметичні камери якої заповнені кристалічним натрієм тіосульфатом) опускають її у воду з температурою 80 °С для розпла- влення кристалів препарату, потім виймають, витирають насухо й прикладають до вим’я через два шари марлі, накривають зверху ватником і фіксують.

Зігріваючі компреси можуть бути водяними і спиртовими, в тому числі спиртово-камфорними та спиртово-іхтіоловими. При цьому на чисту частку вим’я накладають подвійний шар просоченої застосо- вуваним розчином марлі, потім клейонку, товстий шар сірої вати і надівають навим’яник. У міру висихання компресу його замінюють новим. Тривалість аплікації 2 – 6 год, частота застосування — двічі на день.

Опромінення вим’я лампою «Солюкс» чи «Інфраруж» проводять на відстані 60 – 80 см двічі на день протягом 30 – 60 хв.

228

Ультрафіолетове опромінення проводять лампою з горілкою ПРК-2. Відстань від лампи до вим’я і тривалість експозиції визна- чають залежно від стану вим’я.

Іонофорез (електрофорез) проводять за допомогою портативного апарата для гальванізації із свинцевими електродами 2 – 3 см зав- товшки.

Ультразвукову терапію застосовують так. Після видалення (го- ління) волосків на шкірі ураженої частки вим’я, протирання її 70 %- м спиртом, розчином фурациліну (1 : 500) або іншим антисептиком і змащування 50 %-м розчином гліцерину притуляють до неї головку ультразвукового апарата і повільно (зі швидкістю 1 – 1,5 см/с) переміщують її по поверхні шкіри, застосовуючи споча- тку малі дози опромінення (0,6 – 0,9 Вт/см2), збільшуючи їх до 1,2 – 2 Вт/см2. Тривалість процедури 5 – 15 хв, проводиться щодня, на курс лікування потрібно провести від 2 до 15 сеансів.

Етіотропна терапія. Для пригнічення розвитку у вим’ї мікрофло- ри за всіх форм маститу, крім серозного, можна ввести через молоч- ний катетер в уражену частку вим’я після попереднього введення окситоцину та обережного ретельного здоювання комплексні препа- рати мастицид, мастисан-А, Б, Е, мастивален, пенерсин, мастикур, 1 – 2 %-й розчин діоксидину, дифурол-А, дифурол-Б та інші, 1 – 2 рази на день протягом 2 – 3 днів, а також 2 – 3 %-й норсульфа- зол, етакридина лактат 1 : 1000 – 1 : 2000, розчини антибіотиків (пе- ніциліну, стрептоміцину, неоміцину чи ін.), розчинених у 50 – 80 мл 0,5 %-го розчину новокаїну, ізотонічного розчину натрію хлориду чи в молоці із здорової частки вим’я (рис. 125). При цьому спочатку ви- доюють молоко з ураженої частки вим’я,

229

ефект, тому їх вводять у малих об’ємах (в 1 мл повинно міститися не більше 2000 ОД антибіотика) теплими, під невеликим тиском.

Антибіотики краще вводити у певних поєднаннях (пеніцилін із стрептоміцином; олеандоміцин із стрептоміцином; пеніцилін із нео- міцином та ін.), на жировій основі, у вигляді суспензій (мастисан А, мастисан Б, мастисан Е, сульфабіциретин, сульфатетраретин і ін.), внутрішньоцистерально 1 – 2 рази на добу протягом 2 – 3 днів з на- ступним обережним масажем дійки та частки вим’я знизу вверх.

Піноутворювальні суміші антибіотиків (мастаерозоль, аеромаст, неостерпін та ін.) попередньо підігрівають до 40 °С і збовтують, здо- юють хвору частку вим’я, дезінфікують дійку, вводять катетер бало- на у дійковий канал до упору і натискають на нього3 – 4 с (за цей час у вим’я надійде необхідна доза препарату). Суспензію неоміци- ну-сульфадимезину, фуринолу, мастикуру вводять також внутріш- ньоцистерально по 1 – 2 дози 2 – 3 рази.

Внутрішньом’язові ін’єкції антибіотиків, краще в комбінації, за- лежно від чутливості до них мікрофлори секрету вим’я, роблять з розрахунку 3 – 4 ОД на 1 кг маси тіла тварини, антибіотиків про- лонгованої дії (біцилін-3, біцилін-5) із розрахунку 4 – 6 ОД на 1 кг маси тіла; ін’єкцію антибіотиків повторюють через 6 – 8 год, пролон- гованих — через 2 – 3 дні; молоко в період лікування корів антибіо- тиками і протягом 3 – 5 діб після нього не допускається в їжу; внут- рішньовенні ін’єкції 100 – 150 мл 10 %-го розчину норсульфазолу, 10 %-го розчину етазолу роблять з інтервалом 12 – 24 год.

Патогенетична терапія полягає у дії на організм тварини через нейрогуморальну та ендокринну системи неспецифічними засобами та прийомами з метою підвищення його резистентності. При масти- тах така терапія проводиться з урахуванням того, що мастити су- проводжуються як розладами процесів збудження та провідності в нервових елементах, так і лімфо- та гемодинамічними змінами. У місці ураження виникають гіперемія, гіперосмія; нагромаджуються гістамін, ацетилхолін, АТФ та АДФ, пептон, альбумози, амінокис- лоти, кетонові тіла, підвищується активність гіалуронідази, катала- зи та інших ферментів. Застосування одних антибактерицидних за- собів малоефективне. Необхідно усунути нейросудинні та трофічні розлади. Цього можна досягти лише за умови, що в ураженій частці вим’я не виникли незворотні процеси, гнійні розплавлення, некро- зи, гангрена, атрофія чи індурація.

Патогенетична новокаїнова терапія ґрунтується на антипарабіо- тичній (а отже, нейротрофічній) дії слабких розчинів новокаїну на нервові закінчення молочної залози. Добрі результати дають блока- ди нервів вим’я за наведеними нижче методиками.

Блокада зовнішнього соромітного, з’єднувальних гілок клубово- пахового та пограничного симпатичного стовбура (за Б. А. Башкіро-

вим; рис. 126).

230

ця. Потім, змістивши її дещо вбік (на 2 – 5 мм), вводять 80 – 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну на ізотонічному розчині натрію хлориду.

Блокада черевних нервів та пограничних симпатичних стовбурів

(за В. В. Мосіним). У надплевральну клітковину спереду ніжок діа- фрагми вводять 80 – 130 мл 0,5 %-го розчину новокаїну. Для цього, обробивши операційне поле, вколюють голку довжиною 12 – 15 см під кутом 30 – 35° до горизонтальної лінії, поки вона не доторкнеть- ся до тіла хребця справа або зліва спереду останнього ребра у місці перетину жолоба, утвореного підклубово-реберними та найдовшими м’язами спини. Відхиливши голку на 5 – 10° до сагітальної лінії, натискають на поршень шприца і просувають її до моменту вільного витікання розчину в надплевральну клітковину. Відокремлюють голку від шприца. Якщо після цього з її просвіту виступатиме крап- ля розчину, то вона введена правильно.

Блокада промежинних нервів (за І. І. Магдою). Вводять голку на глибину 1,5 – 2 см у ділянці сідничної вирізки і, зміщуючи її вправо і вліво, вводять 15 – 20 мл 3 %-го розчину новокаїну (рис. 127).

Коротка блокада нервів вим’я (за Д. Д. Логвиновим; рис. 128).

Відтісняють пальцями лівої руки вим’я вниз і, виявивши межу між вим’ям і черевною стінкою, вистригають волоски в цьому місці. Об- робляють операційне поле і вводять голку довжиною 10 – 12 см в утворений жолоб між основою передньої частки вим’я і черевною стінкою, спрямовуючи її кінчик на колінний суглоб протилежного боку і ін’єктують у надвим’яний простір ураженої частки 150 – 200 мл 0,5 %-го розчину новокаїну.

При ураженні задніх часток вим’я вводять голку збоку його зад- ньої поверхні, над його основою, відступивши на 1 – 2 см від між- вим’яної борозни у бік ураженої частки, просунувши її паралельно черевній стінці на глибину 8 – 12 см. Для збільшення площі конта-

231

При катаральному маститі застосовують такі самі прийоми комп- лексної етіотропно-патогенетичної терапії, тільки масаж вим’я про- водять зверху вниз. Для кращого розрідження у молочній цистерні згустків та пластівців казеїну у неї вводять 50 – 60 мл теплого 1 – 2 %-го розчину натрію гідрокарбонату і здоюють його через 15 – 20 хв або 0,25 %-го розчину нашатирного спирту на молоці, легко струшують вим’я для повнішого видалення вмісту з нього; за 5 – 7 хв перед доїнням можна ввести тварині підшкірно 5 – 6 мл ок- ситоцину або пітуїтрину.

Гнійно-катаральний мастит лікують за загальноприйнятою схе- мою, проводячи часті здоювання (тільки без масажу, з попереднім введенням у молочну цистерну натрію гідрокарбонату або оксито- цину чи пітуїтрину), внутрішньоцистернальні введення антимікро- бних емульсій або суспензій, антибіотикотерапію, новокаїнові бло- кади нервів вим’я, втираючи протизапальні мазі, роблячи теплові процедури, ультразвукову терапію. Корів з абсцесами вим’я часто доять, у них змащують уражену чверть вим’я йод-гліцерином або камфорним спиртом, проводять теплові процедури (на початкових стадіях захворювання), вводять внутрішньоцистернально, внутрі- шньом’язово та внутрішньовенно антимікробні засоби.

Поверхневі абсцеси розрізають вертикально і лікують за прави- лами хірургії, а глибокі — аспірують щодня 3 – 4 дні підряд за до- помогою голки та шприца із введенням у порожнину абсцесу розчи- ну пеніциліну чи 10 %-го спиртового розчину йоду. Для підвищення загального тонусу організму роблять внутрішньовенні ін’єкції 100 – 150 мл 40 %-го розчину глюкози, 10 %-го розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату.

При лікуванні тварин з флегмоною вим’я потрібно пам’ятати, що прогноз щодо повного виліковування тут сумнівний, тому лікуваль- ні заходи мають бути невідкладними й високоефективними. За ос- нову можна взяти схему лікування абсцесів вим’я, акцентуючи ува- гу на внутрішньоцистернальних, внутрішньоартеріальних та внут- рішньоаортальних введеннях антибіотиків у 0,5 – 1 %-му розчині новокаїну, а також розчинів сульфаніламідних та загальнотонізую- чих препаратів, поліпшенні умов утримання, дієтотерапії.

Призначаючи курс лікування при фібринозному маститі, насам- перед поліпшують умови утримання та догляду за твариною, вилу- чають з раціону соковиті та зменшують даванку концентрованих кормів. Через кожні 4 – 8 год обережно здоюють тварину. Двічі на день після здоювання вводять внутрішньоцистернально антимікро- бні засоби (мастисан, мастикур, мастицид, пеніцилін, неоміцин та ін.). Застосовують також антибіотики внутрішньом’язово. На почат- кових стадіях захворювання для зменшення проникності судин вво- дять внутрішньовенно 100 – 150 мл 10 %-го розчину кальцію глю-

233

конату або кальцію хлориду чи підшкірно 5 – 6 мл 0,5 %-го розчину прогестерону. Роблять внутрішньовенні ін’єкції 10 %-го розчину нор- сульфазолу (100 – 150 мл), 10 %-го розчину етазолу (100 – 150 мл), 40 %-го розчину глюкози, внутрішньоаортальні чи внутрішньоарте- ріальні введення 1 %-го розчину новокаїну (100 мл), антибіотиків у 80 – 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну чи ізотонічного розчину на- трію хлориду. Застосовують блокаду нервів вим’я одним із на- ведених раніше методів. Щоб прискорити розсмоктування ексудату, на шкіру ураженої частки вим’я наносять іхтіолову, камфорну або іншу протизапальну мазь, роблять аплікацію парафіну чи озоке- риту або застосовують іонофорез з використанням 3 %-го розчину калію йодиду чи 200 – 300 тис. ОД пеніциліну на 25 – 50 мл ізото- нічного розчину натрію хлориду на негативному полюсі і 1 – 2 %-го розчину новокаїну чи 200 – 300 тис. ОД стрептоміцину на позитив- ному полюсі.

Принципи лікування корів при геморагічному маститі такі самі, як при інших формах маститу. Основну увагу тут приділяють етіот- ропно-патогенетичній терапії. Виходячи з патогенезу за- хворювання, поліпшують тварині умови утримання та догляду, вно- сять відповідні зміни в раціон годівлі, застосовують обережні часті здоювання, бажано з попереднім введенням окситоцину або пітуїт- рину підшкірно (5 – 6 мл) чи внутрішньовенно 3 – 4 мл у розчині глюкози. Роблять щоденні протягом 2 – 3 днів внутрішньовенні ін’єкції 10 %-го розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату (100 – 150 мл), краще разом з 40 %-м розчином глюкози, внутріш- ньоцистернальні введення антимікробних засобів (мастисан, масти- кур, мастицид, розчини антибіотиків та ін.), втирають у шкіру вим’я протизапальні мазі; роблять новокаїнові блокади, дають тварині сечогінні та послаблюючі засоби та застосовують інше симптоматич- не лікування.

Ефективність проведеного лікування контролюють за допомогою експрес-проб на мастит та бактеріологічних досліджень молока че- рез 5 – 7 днів після закінчення курсу терапії, а також постійного спостереження за хворими тваринами. У лікуванні субклінічних маститів дотримуються загальноприйнятих принципів та схем, за- стосовуючи передусім часті здоювання, масаж, теплові процедури, введення антимікробних суспензій, втирання протизапальних ма- зей, новокаїнові блокади.

У хворих на мастит корів у період запуску та сухостою ретельно щоденно видоюють уражені чверті вим’я і вводять внутрішньоцис- тернально мастикур, мастисан А, Б, Е, біцилін-1, 2, 3, дифурол А, мастаерозоль та інші препарати в поєднанні з тканинною терапією за В. П. Філатовим. Сприяє одужанню корів зволоження дійок після видоювання патологічного секрету 2 %-м розчином дезмолу, 70 %-м

234