Якщо виконані прийоми виявилися непридатними або неефек- тивними за даних умов, вдаються до кесаревого розтину.

4.4. Роди та післяродовий період

Місце проведення заняття: клініка та лабораторія кафедри, навчальне господар- ство.

Мета заняття: визначити особливості перебігу родів та післяродового періоду у свійських тварин, ознайомити студентів з організацією родової допомоги.

Оснащення заняття: тази самок сільськогосподарських тварин, консервовані пло- ди, акушерський фантом, схеми розміщення плода під час родів, чучела плодів, аку- шерські мотузки, петлепровідники, клюки, акушерські гачки, спецодяг для родової допомоги, спиртовий розчин йоду, стерильний вазелін, мило, рушники, антисептичні препарати, утеротонічні засоби.

Короткі методичні вказівки. Спочатку викладач пояснює план заняття, розділяє групу на підгрупи по 2 – 4 студенти в кожній і видає їм завдання. Після цього за допомогою схем, плакатів, плодів, фантомів студенти вивчають передвісники родів, будову родових шляхів, анатомо-топографічні взаємовідношення плода і родових шляхів, особливості надання акушерської допомоги під час патологічних родів і ово- лодівають методами надання акушерської допомоги при нормальних та патологіч- них родах, технікою приймання плода та вивчають особливості зрілого плода. Під час виїзного заняття в господарство ознайомлюються з родильним відділенням, по- рядком його роботи, вивчають на наявних тваринах перебіг післяродового періоду, особливості утримання і догляду новонароджених і роділь, порядок знищення послі- ду.

Передвісники родів. Роди (partus) — фізіологічний процес виве- дення з організму вагітної самки дозрілого живого плода, плідних оболонок та рідин, що відбувається в результаті активних скорочень матки (переймів) та черевного преса (потуг) за участю всього орга- нізму матері й плода.

Досліджуючи корів родильного відділення, звертають увагу на вираження у них наведених нижче передвісників родів залежно від строків наближення родів:

перетворення звичайного таза на «родовий» — за 12 – 36 год до початку родів настає розслаблення крижово-сідничних зв’язок та зв’язок — фіксаторів крижової і клубової кісток, у результаті чого крижова кістка стає рухливою; між коренем хвоста та сідничними горбами виникають глибокі западини;

збільшення та набрякання статевих губ і вим’я — за 10 –14 днів до родів;

розрідження цервікальної слизової пробки вагітності та виділен-

ня з вульви тягучого слизового тяжа — за 1 – 2 дні до родів;

поява молозива у вим’ї — за 2 – 3 дні до родів; зміна поведінки дрібних тварин, які за 24 – 12 год до родів непо-

кояться, готують собі «гніздо».

Особливості будови родових шляхів у різних видів свійських тва- рин. Родові шляхи у тварин сформовані тазовими кістками (без- іменні кістки та крижова кістка — «тверда частина родових шля-

159

хів»), шийкою матки, піхвою та вульвою («м’яка частина»). М’яка частина родових шляхів на час родів інфільтрується, розслаб- люється і, як правило, не перешкоджає родам. Тверді ж родові шля- хи створюють деяке утруднення при виведенні плода.

Оцінюючи будову таза, користуються такими поняттями, як вер- тикальні та поперечні діаметри входу в таз, тазової порожнини та виходу з таза, а також тазова вісь — лінія, умовно проведена вздовж тазової порожнини на рівній відстані від усіх однойменних симет- рично розміщених точок.

В будові таза звертають увагу на те, що його порожнина має фо- рму конуса, який поступово звужується; вхід із черевної порожнини у таз (обмежений зверху крижовою кісткою, знизу і з боків — клубо- вими кістками) нагадує своєрідне, стиснуте з боків кісткове кільце, яке є основною перешкодою при народженні плода.

Найменш сприятливий для родів таз корови, тому його необхідно вивчити де- тально (рис. 83). Клубові кістки тут піднімаються догори майже під прямим кутом, вхід у таз має форму стиснутого з боків овалу, сідничні гребені кісткових пластинок піднімаються догори і утворюють частину бічних стінок. Поперечний

діаметр тазової порожнини значно менший за поперечний діаметр входу в таз.

Вихід із таза з боків обмежений сідничними горбами у вигляді кісткових пластинок, що затискують плід при його виведенні. На- решті, увігнута поверхня кри- жів і нерівне, із заглиблен- ням, дно надає тазовій осі ви- гляду ламаної лінії.

160

рожнини утворена широкими тазовими зв’язками; поверхні кри- жової кістки та дна таза майже рівні; тазова вісь майже пряма; ви- хід із таза зверху утворений рухомими хвостовими хребцями, з бо- ків — крижово-сідничними зв’язками, знизу — сідничними кіс- тками, що мають незначні сідничні горби й велику сідничну виріз- ку. Така будова таза у кобили сприяє легкому перебігу родів.

Таз свині має сильно розвинені сідничні гребені й горби, проте це компенсується широким входом у таз і великим нахилом клубо- вих кісток, який настільки зміщує крижову кістку вперед, що вер- шина вертикального діаметра тазової порожнини збігається з тілом останнього крижового або першого хвостового хребців.

Таз дрібних тварин також має сильно розвинені сідничні гребені та горби, проте нахил клубових кісток, рівна нижня поверхня кри- жової кістки, рухомість її останніх хребців і крижово-клубового з’єднання, рівне, дещо випукле дно таза та пряма або дещо вигнута тазова вісь сприяють легким родам.

Родильні відділення. Як зазначалося вище, для проведення ро- дів у великих господарствах створюють спеціальні родильні відді- лення. На фермах, де утримують до 400 корів і нетелей, родильне відділення розраховують на 12 % поголів’я, а на великих фермах (понад 600 отелень на рік) обладнують два ізольованих родильних відділення із секційними профілакторіями, розрахованими на 16 % поголів’я. У кожному родильному приміщенні має бути передродова (20 – 25 % головомісць), родова з денниками для проведення родів (35 – 40 %) і післяродова (40 %) секції.

У передродову секцію корів і нетелей переводять за 5 – 7 днів до передбачуваних родів з обов’язковим клінічним обстеженням та са- нітарною обробкою задньої частини тулуба, молочної залози, кінці- вок і утримують тут на прив’язі. Довжина стійла тут 2 – 2,2 м, ши- рина 1,5 м.

За 1 – 2 дні до родів знову здійснюють санітарну обробку шкіри вим’я та кінцівок тварин і переводять їх у денники (бокси) родильної секції. Ізольовані денники (шириною 3 м, довжиною 3 – 3,5 м, висо- тою 1,7 м) розраховані на 1,5 – 2 % поголів’я корів. Тварин перево- дять у денник при виявленні у них перших ознак родів і утримують тут безприв’язно. Після родів корову з телям залишають у деннику на 1 – 2 дні, а потім переводять корову у післяродову секцію, а теля

— у профілакторій. Після кожних родів денник ретельно очищають, миють і дезінфікують 3 %-м розчином натрію гідроксиду.

Ознайомлюючись у господарстві з родильним відділенням, з’ясо- вують насамперед, якого воно типу — спеціальне приміщення чи пристосоване. Визначають місткість приміщення (на який процент корів і нетелей розраховане) і зіставляють з потребами господарства у приміщеннях. Звертають увагу на вологість, освітлення та венти-

161

лювання приміщення; наявність вигульного двора для корів, дез- бар’єру при вході в приміщення. Якщо це родильний цех, то які є в ньому секції? З’ясовують, якого розміру бокси родової секції. Цікав- ляться, ми є в приміщенні тепла вода, мило, рушники, деззасоби, як укомплектована аптечка; чи організоване цілодобове чергування в родильному відділенні, за якими раціонами годують тварин, чи до- пускаються у приміщення сторонні особи, як проводиться санітарна обробка тварин перед переведенням їх у родильне відділення, чи є ізолятор для хворих тварин, у якому він стані.

Анатомо-топографічні співвідношення між плодом і родовими шля- хами. Нормальний перебіг родів залежить від співвідношення між об’ємом плода і розмі- ром таза роділлі, а та- кож від розміщення плода у родових шля- хах. На фантомах або плодах вивчають поря- док визначення поло- ження плода, його по- зицію, передлежання та членорозміщення

(рис. 85, 86).

Положення плода — відношення поздовжньої осі його тіла до по- здовжньої осі тіла матері. Воно може бути поздовжнім (правильним

— хребет плода розміщений паралельно до хребта матері), попере- чним (неправильним — хребет плода розташований між правою і лівою черевною стінками, під прямим кутом до осі тіла матері) і ве- ртикальним (неправильним, при перпендикулярному розміщенні хребта плода щодо хребта матері).

Позиція плода — розміщення його спини до черевних стінок ма- тері. Розрізняють верхню позицію (правильна — спина плода пове- рнена до хребта матері), нижню (неправильна — спина плода пове-

162

лянки плода до входу в таз. Воно може бути правильним — голо- вним чи тазовим і неправильним — боковим, спинним черевним — при правильних і неправильних положеннях.

Членорозміщення — відношення голови, кінцівок і хвоста плода до його тулуба. При правильних членорозміщеннях при головному передлежанні з родових шляхів виступають витягнуті передні кін- цівки і розміщена на них голова плода; при тазовому передлежанні

—витягнуті тазові кінцівки з розміщеним на них хвостом. Методика проведення нормальних родів у корів. Родовими си-

лами, що забезпечують виведення плода з матки, є скорочення м’язів матки — перейми та скорочення м’язів черевної стінки й діа- фрагми — потуги. Залежно від їх характеру та змін, що відбувають- ся у статевих органах під час родів, розрізняють три їх стадії: перша

— підготовча, або стадія розкриття шийки матки; друга — родова; третя — послідова (стадія відокремлення посліду; табл. 13). За нор- мальних родів плід виводиться за 20 – 30 хв самостійно, без аку- шерської допомоги. При появі у корови перших переймів встанов- люють, наскільки виражені передвісники родів, коли вони розпоча- лися і як перебігали; не слід без потреби турбувати роділлю; потріб- но лише спостерігати за перебігом родів і не перешкоджати їх само- стійному завершенню.

13. Тривалість родових стадій у сільськогосподарських тварин

При затягуванні родів досліджують тварину, стан її родових шляхів та розміщення у них плода. При цьому суворо дотримуються вимог асептики й антисептики (миють руки теплою водою з милом, зрошують їх асептичним розчином), одягають спецодяг акушера. Якщо шийка матки ще не повністю відкрита і в родових шляхах не- має перешкод для виведення плода, то виводять руку і чекають по- яви плодового міхура. Витягувати плід можна лише після вклиню- вання його в родові шляхи і затримання з його виведенням. Робити це можна лише під час переймів і потуг: напрямок зусиль має збіга- тися з тазовою віссю (тобто тягнути «на себе» і трохи догори).

У випадках, коли роди затягуються і в родових шляхах не з’являється плід або виступають лише окремі його органи, треба до- слідити розміщення плода, його положення, позицію, передлежан- ня й членорозміщення, а також встановити, чи живий плід. Для

163

цього промацують у нього пульс, перевіряють наявність больового рефлексу (натискаючи на кінцівку або очні яблука) і рефлексу ссан- ня (вставивши палець у рот).

Якщо після лопання плодового міхура плід затримався у родових шляхах, то, потягуючи за ніжки й голову, допомагають йому у виве- денні. Особливо енергійно треба діяти у разі затримання у родових шляхах плода з тазовим передлежанням, оскільки при защемленні в тазовій порожнині пуповини плід може загинути від припинення плацентарного дихання, рефлекторного виникнення вдиху та аспі- рації навколоплідної рідини.

Відразу після народження теляти чистою серветкою звільняють від слизу його ніздрі, рот й очі. Якщо пуповина обірвалася сама, то занурюють її куксу в скляночку з 5 %-м спиртовим розчином йоду або 5 %-м розчином карболової кислоти чи іншим асептичним роз- чином. У разі, коли пуповина не обірвалася, у поросят, ягнят, козе- нят та інших дрібних плодів її стискають пальцями однієї руки на відстані 4 – 6 см від пупкового кільця, а другою рукою обривають її.

Щодо новонароджених телят і лошат чинять так само або накла- дають на необірвану пуповину дві лігатури — на 8 – 10 см від пуп- кового кільця і на 3 – 4 см нижче та розрізають між ними пуповину. Обтирають шкіру теляти солом’яним жмутом чи серветкою або да- ють його облизати корові.

Відразу після виведення плода обмивають задню частину тулуба корови, випоюють їй 1 – 1,5 відра підсоленої теплуватої води чи 2 – 3 л навколоплідних вод, розведених удвічі водою. Розтирають їй задні кінцівки, боки й крижі солом’яним жмутом. Не пізніш як че- рез 40 – 60 хв після народження теляти обмивають корові вим’я 2 %-м розчином соди або теплою водою, витирають сухим рушником, видоюють корову і випоюють молозиво теляті з напувалки або пус- кають теля до вим’я. Після цього вміщують теля у продезінфіковану чисту й суху індивідуальну клітку профілакторію або залишають на одну добу біля матері.

При відсутності у матері молозива можна використовувати моло- зиво інших корів, що отелилися в той самий час, або замінити його штучною сумішшю такого складу: свіже молоко — 1 л, свіжий ри- б’ячий жир — 15 г, натрію хлорид — 10 г і 2 – 3 свіжих курячих яй- ця. Штучна суміш для лошат складається з розведеного удвічі ко- ров’ячого молока, до 1 л якого додають дві столові ложки цукру.

Догляд за тваринами у перші дні після родів. Ослаблений вагіт- ністю та родами організм тварини потребує спеціального догляду. Насамперед його необхідно захистити від простуди. Аналізують, на- скільки додержують цих вимог у післяродовому приміщенні.

Під роділлю постійно має бути суха й чиста підстилка. Щодня треба проводити ветеринарний огляд роділлі вранці й увечері (до

164