sekrety-uspixu-lvivskyx-pidpyyemciv-knyha

Львівська обласна державна адміністрація

Інститут громадського лідерства

ЛМГО “Підкова”

УСПІШНІ ІСТОРІЇ

(СЕКРЕТИ УСПІХУ)

ЛЬВІВСЬКИХ ПІДПРИЄМЦІВ

Львів – 2008

Зміст

Львівські підприємці:

Петро Михайлович Адамик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Ірина Миронівна Бандрівська . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11

Марія Михайлівна Бей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14

Любомир Ігорович Бованько . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Роман Іванович Бориско . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Орест Володимирович Вовк . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 Ростислав Дмитрович Говзан . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .30

Андрій Володимирович Гудзоватий . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 Василь Васильович Гутковський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39 Лілія Валеріївна Долінська . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .43

Оксана Ігорівна Донець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47

Маркіян Йосипович Іващишин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50 Володимир Євгенійович Кадушкевич . . . . . . . . . . . . . . . . . .54

Тетяна Юріївна Карвацька . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59

Роман Володимирович Кедик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .67 Тарас Володимирович Кицмей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

Сергій Іванович Кіраль . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74

Катерина Павлівна Книжицька . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77

Сергій Євгенович Король . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .79

Ярослав Володимирович Максимович . . . . . . . . . . . . . . . . . 83

Олег Семенович Мандюк . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .86 Тетяна Юріївна Мартинюк . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .89 Андрій Іванович Мисик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92 Олена Сергіївна Мороз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .95

Володимир Любомирович Огура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 Василь Миколайович Паньків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102

Андрій Тарасович Повалений . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107

Руша Полякова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110 Олег Данилович Ромців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .114 Наталія Романівна Рудевич . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116 Ярослав Іванович Рущишин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .121

Олексій Олексійович Скрипник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126 Олексій Володимирович Тюльпін . . . . . . . . . . . . . . . . . . .130

Роман Степанович Федишин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .132 Наталія Андріївна Цуприк . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136 Адріан Орестович Шевчук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .141 Іван Михайлович Шевчук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .144

Людмила Михайлівна Ясінська . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .148

Подяка

Книга, яку Ви тримаєте в руках, не могла вийти у світ без людей, що долучилися до її створення. Без яких звичайна мрія – розпочати проект із створення ефективного бізнес-середовища,умежахякогоможнабулобефективноспівпрацюватитапродукувати нові ідеї, залишилася лише б мрією.

У першу чергу, хочу подякувати підприємцям, які знайшли час та бажання поділитися своїм досвідом, цікавими історіями та секретами успіху.

Варто згадати, що ця книга – це частина проекту, реалізованого за підтримки Львівської обласної державної адміністрації, в межах Регіональної програми розвитку малого підприємництва у Львівській області на 2007-2008 роки.

Дуже ціную внесок людей, які весь час допомагали та продовжують співпрацювати з нами, висловлюю щиру вдячність Вам усім.

За велику допомогу в проведенні інтерв’ю з підприємцями хочу подякувати:

•директору економічного тижневика “Діалог” Ігорю Добрянському та журналістці Наталії ­Мінаковій;

•колективу журналу “Практика Управління”;

•працівникам прес-служби Львівської міської ради;

•моїм друзям та партнерам Гордію Остаповичу, Вірі Хом’як, Войтеку Войцеховському, Тарасу Макоті та Любові Собко;

•керівнику освітньої програми “Перший бізнес” Івану Жагаляку та учасникам програми ­Соломії Боршош, Марті Чопик та Наталії Церкевич;

•активним студентам та молодіжним лідерам Ірині Білик та Василині Карп. Особливу подяку хочу висловити:

•нашим тренерам Наталії Цуприк, Оксані Щур, Наталії Бардин, Катерині Книжицькій, Сергію Трухімовичу, Любомиру Бованько, Олексію Тюльпіну, які завжди відкриті до співпраці та з радістю діляться своїми знаннями та навичками;

•команді Інституту громадського лідерства, особливо Ігорю Губіліту за його відданість справі та допомогу з документами; Станіславу Єкімову за організаційні здібності та людські якості;

•директору ЛвЦНТЕІ Михайлу Степановичу Яворському за його постійну підтримку молодіжних ініціатив та наших проектів;

•моїм друзям та професіоналам Тарасу Дзікевичу та Богдану Ляльці, які створюють всю нашу поліграфічну продукцію;

•літературним редакторам Оксані Столяр та Ніні Муравицькій за їхню копітку працю над текстами книги;

•всімнашимпартнерам,тренерамтаконсультантам,яківрізнийспосібдопомагаютьстворювати нам цікаві проекти, освітні програми та надавати нові можливості для молоді;

•моїм шановним батькам Івану Кульчицькому і Дарії Кульчицькій та дорогому братові Олесю Кульчицькому, які від самого дитинства і дотепер підтримують мене корисними порадами та зауваженнями.

Вєдності – сила.

Давайте об’єднуватися заради розвитку та підкорення нових вершин!

Керівник проекту Іван Кульчицький

Львівськіпідприємці:

ПетроМихайловичАдамик

СП “УВІКО”, ресторан “Шекспір”, клуб “Культ”

Життєве кредо: “Ніколи не здаватися”

Секрети успіху:

•завжди треба гідно себе поводити, так, аби не соромно було ходити вулицями;

•старатися розставляти пріоритети;

•з усього виносити урок.

Щодля Вас означає успіх?

Заробляння грошей я успіхом не вважаю. Успіх – це передусім повага людей,

яких поважаєш: батьків, дітей. Якщо вони будуть підтримувати, розуміти мене і те, чим займаюся, однозначно вважатиму, що я – успішний. Для мене успіхом є перемога моєї команди в регбі, досягнення дітей. Зараз моєму меншому сину – 4 роки. Ми з ним читаємо різні дитячі книжки, в яких є тести. Коли мій малюк вдало проходить ці тести, – це для мене також успіх.

Яку історіюу Вашому життіВи вважаєтенайуспішнішою?

Успішною історією вважаю будь-яку зустріч з майбутнім компаньйоном. Прак-

тично не займаюся бізнесом самотужки. Кожну свою компанію створював разом з партнерами.

Ваш першийприбуток. ЯкВи його отримали?

Як і багато дітей на Західній Україні, малим ходив колядувати на Різдво. Коли мені було 12 років, ми з братом так заробили 132 радянських карбованці. Це була досить велика сума. Щоправда, на велосипед “Україна” нам не вистачило, тож купили магнітофон. Згодом у 15 років дебютував в команді вищої ліги Радянського Союзу “Сокіл” з регбі й почав отримувати зарплату – 280 карбованців. Тоді це було більше від сукупного заробітку батьків. Окрім того, ми трохи спекулювали. Приміром, якщо джинси у Львові (умовно) коштували 120 карбованців, а в Красноярську – 250, то в межах однієї календарної поїздки на чемпіонат Радянського Союзу у 1986 році можна було заробити 5-6 маминих зарплат. Батьки через це називали мене спекулянтом і лякали тюрмою.

Розкажітьпро етапи становленняВас якпідприємця.

Хист до підприємництва все таки закладається в людині генетично. Мені здається, що це в мене від діда. Він свого часу був досить успішним підприємцем – мав кооператив у селі. У 1917-20 роках на Тернопільщині в магазинах мого діда торгували навіть ананасами.

Поштовх до дії в мене з’явився пізніше. Після армії почав грати в регбі в команду першої ліги Радянського Союзу “Прогрес”. Однак травмувався. Відповідно, продовжувати спортивну кар’єру більше не міг і пішов працювати вантажником на “Світоч”. Там пропрацював рік і в один момент зрозумів, що якщо залишуся

7

тут, то мій максимальний заробіток складатиме зарплата плюс винесене на сто карбованців какао. Зараз це звучить кумедно, однак тоді це було реальністю. Тому звільнився і почав свій підприємницький шлях з торгівлі валютою в ЦУМі. В нас можна було поміняти єни, вони, фунти... Ми страшенно ризикували, бо тоді Кримінальний кодекс за нашу “роботу” передбачав 12 років з конфіскацією майна.

Що виявилосянайважчим настартівласної справи? Що Вамперешкоджало?

Уті часи рятували власний оптимізм і комунікабельність. Окрім того, великі можливості виникали у зв’язку з відсутністю ринку як такого. Заважало ж багато чого. Насамперед сформована громадська думка, що підприємець – це не та людина, яка створює робочі місця і платить працівникам зарплатню, а звичайнісінький крадій.

Розкажітьпро етапи розвитку Вашого бізнесу,зякими труднощамиВи стика-

лися.

Проблеми були різні. Свого часу відбувався такий процес, як “заганяння” під-

приємців “під дах” – кримінальний, податковий, міліції... Для багатьох це було значною проблемою. Нас, щоправда, це не стосувалося, тому що могли дати відкоша. Друзі-спортсмени стали поважними людьми, і ми завжди підтримували та й зараз підтримуємо одне одного. Тому якось вдавалося давати собі раду.

Яку освітуВи отримали? Чидопомоглавона установленнівласного бізнесу?

Радянська освіта була, так би мовити, всеохопною і вважаю, що вона багато

мені дала. Мабуть, основна відмінність між нею і західною полягає в тому, що ми знаємо все, але поверхово, а вони дуже глибоко, але вузькоспеціалізовано.

Нинішня вітчизняна освіта знань, необхідних для ведення бізнесу, не дає. Я нещодавно закінчив університет, тож можу судити. Ми дійшли до жахливої профанації в освіті. Приміром, знаю людей, які можуть виписати диплом практично “на коліні”.

Аби заповнити прогалини в необхідних для справи знаннях, варто звернутися до тренінгів. Ти визначаєш саме те, що тобі потрібно, і отримуєш це.

Чимзаймається Ваша компанія?Якіїїнайближчі плани?

Сьогодні хочу відкрити кілька нових ресторанів, однак з огляду на обставини зараз це зробити не зможу. Я готовий створити ресторан під конкретного шефкухаря. Відкривати такий заклад без “шефа” – безглуздо, а кухаря за 10 тисяч доларів львівські клієнти не “прогодують”. Ресторанний бізнес – це мій улюблений вид бізнесу, однак він не найприбутковіший. Окупність ресторану складає 4-5 років, фаст-фуд окуповується швидше. Для отримання прибутку найоптимальнішим варіантом є будівництво, операції з нерухомістю. Цим ми заробляємо основні кошти.

Учому цінність таунікальність Вашоїкомпанії?

Кожна фірма є унікальна. Особливою є її основа – колектив. Важливі й інші

чинники – приміщення фірми, розміщення в ньому працівників і т. п. Якщо щось одне змінити, то зміниться все, навіть на рівні енергетики. Одержане треба цінувати, що і роблю, вкладаючи все в свій колектив.

8