sekrety-uspixu-lvivskyx-pidpyyemciv-knyha

і бухгалтером була. Зізнаюся, деколи і туалет мила. Та доба має лише 24 години.

На жаль...

Що виявилосянайважчим настартівласної справи? Що Вамперешкоджало?

Найважчими були відсутність маркетингового плану і усвідомлення, що саме

треба робити. Перешкоджало й те, що не було достатньо грошей і на всьому хотіла зекономити. Зараз б звернулася до консалтингової компанії і уникнула б стількох помилок. А. Крісті казала, що в житті кожний робить свої, особисті помилки. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Не бійтеся помилятися, бійтеся повторювати помилки.

Розкажітьпро етапи розвитку Вашого бізнесу,зякими труднощамиВи стикалися.

Вмене дуже великий комплекс і труднощі тільки загартовують, хоча спочатку стикнулася з такою проблемою, як дефіцит часу. Але зібравши сили, спробувала виробити стратегію вирішення цієї проблеми. Також вагомим бар’єром було те, що не знала своєї цільової аудиторії, конкурентів, умов функціонування на цьому ринку, не було маркетингового плану і бюджету... Всього зараз і не згадаєш. Проте переконалася, що бізнес – це стрибок у невідоме із зав’язаними очима.

Етапи становлення компанії можу визначити приблизно так:

1. Просування бренда “Озерний край” і розуміння суті різних проблем. У той час вибирали пріоритети для розвитку, вивчали конкурентів.

2. Відслідковування напрямів завдань, створення команди професіоналів.

3. Підвищення якості продукції та якості надання послуг.

4. Залучення фінансових та стратегічних інвесторів для розвитку нашого бізнесу.

Характерні етапи становлення компаній із світового досвіду:

1. Відсутність жорстких та усталених законів і традицій як всередині компанії, так і в межах ситуації на ринку. Спостерігається значна частка дилетантизму, але це додає деякої новизни та дозволяє приймати неординарні рішення. Компанія шукає свою нішу на ринку, тому часто заходить на чужу територію

іцим завдає багато клопоту корифеям у цій справі, дратує “ветеранів” і не завжди усвідомлює небезпечні наслідки своєї поведінки. Це таке собі “пірат-

ське судно” серед повільних “танкерів” і “пасажирських лайнерів”.

2. Результати діяльності на цьому етапі не фіксуються, відсутні контроль і система звітності. Про посадові інструкції немає й мови, тому що розподіл обов’язків відсутній.

Етап “промивання золотого піску”:

Велика плинність кадрів. “Промивається золотий пісок”, і “в ситі” залишаються тільки люди з високим рівнем адаптації або ж ті, хто виявився у потрібному місці у потрібний час. З’являються стабільніші джерела прибутку, виникає необхідність контролювати процес (перші спроби опису робочих процесів). Вже є посадові інструкції, але вони ще не працюють. Концепція продажу змінюється майже щодня, існує відсутність визначення чіткого напрямку діяльності.

60

Етап “золотий вік” – етап заслуженого благополуччя:

Фірма перетворюється з “гидкого каченяти” на “красивого лебедя” на повноправного власника своєї частки ринкової акваторії. Працювати в цій компанії – престижно, плинність кадрів припиняється, обов’язки чітко розподілені. Зростає кількість персоналу (над тим, чим працювала одна людина, зараз працюють троє). “Працюють” посадові інструкції, наявні контракти, положення про структурні підрозділи, різні папери, які відображають корпоративне функціонування. Особистість керівника – один із провідних факторів, які впливають на формування культури компанії­ .

Яку освіту Виотримали? Чи допомогла вонау становленні власногобізнесу?

Успіх до мене прийшов тому, що я вічний студент і що більше піднімаюсь, то

більше вчусь і працюю. Перша моя освіта – медичний університет. Працювала у міській санстанції. Освіта дуже допомогла у ресторанній справі, бо з лікарями санстанції розмовляю професійно. Друга освіта – юридична – також дозволяє мені знати свої права у ресторанному бізнесі і всі пов’язані з цим нюанси. Третя освіта – економічна (міжнародна економіка). Потім аспірантура.

Завдяки цим знанням є можливість працювати впевнено, точно та справедливо. Зараз займаю посаду завідуючої готельно-ресторанного бізнесу в університеті

“Львівський Ставропігіон”.

Всі хочуть досягнутиуспіху,але мало хто:

1)хоче докласти до цього зусилля;

2)ще менше вчитися і використовувати одержані знання;

3)любить свою справу настільки, щоб бути успішним у житті та бізнесі.

ЧимзаймаєтьсяВашакомпанія? Якіїї найближчіплани?

Готель-резорт “Озерний край” має у своєму складі ресторан, конференц-зал, гранд-хол. Це один з найкращих і найсучасніших залів у Львові. Там ми проводимо міжнародні конференції, симпозіуми, святкуємо весілля. Також збудували перший у Львові дитячий ресторан “Буратіно”, де дітки потрапляють в справжню казку. У літній період багато львів’ян відпочивають на озерах, грають у футбол, ловлять рибу, відпочивають у сауні.

Плани у нашої компанії – зробити “Озерний край” місцем відпочинку для всієї родини: дітки бавляться на майданчику, батьки відпочивають на озері. Ми створили тренінг-центр для розвитку готельно-ресторанного бізнесу. Починаючи з весни наступного року, будемо запрошувати хороших тренерів, аби люди могли почути нове для себе та добре відпочити.

Учому цінність та унікальністьВашоїкомпанії?

У нас є все для відпочинку,

Дарує радість щохвилинки Чарівний наш “Озерний край”. Природа тут – це справжній рай!

Це й унікальність розміщення – дванадцять кілометрів від Львова та добре

транспортне сполучення.

Щодо інших аспектів, то можна виділити такі:

61

1)комплексність – “Озерний край” придатний для сімейного відпочинку: поки з дітьми працюють відповідні спеціалісти, батьки можуть відпочивати на пляжі, у сауні, грати у більярд, ловити рибу (до речі, її у нас 8 видів. Риба завжди свіжа, за бажанням клієнта зловлену ним рибу можуть відразу приготувати). Ідеальним продовженням такого активного відпочинку стане сімейний обід чи вечеря. Якщо хочете ще отримати задоволення, – до ваших послуг готельні номери;

2)“Озерний край”– ідеальне місце для проведення симпозіумів, тренінгів, конференцій, корпоративних вечірок. До ваших послуг – два зали на 150 і 300 осіб;

3)феєричне весілля з урочистою церемонією.

До того ж, у “Озерному краї” ви дихатимете чистим повітрям, милуватиметеся чудовим сходом та заходом сонця, рахуватимете зорі під літнім, осіннім, зимовим чи весняним небом.

Основним здобутком нашої компанії є довіра наших клієнтів. Ми цінуємо те, що допомагає нам завойовувати цю довіру – чесність, спрямованість на результат, розвиток і повага до людей. Ми дослухаємося до побажань гостей і активно сприймаємо та запроваджуємо нові ідеї. Повага до людей – запорука досягнення успіху, але можна досягнути тільки разом.

Місце чисте – тільки жити, Всім довкола дорожити. На землі ж лишився рай – Зветься він “Озерний край”!

ЯкВиоцінюєтероботутого,щопов’язанезбізнесомвУкраїні(тренінговіком-

панії,консалтингові структури,бізнес-школи іт. п.)?

Безперечно, ми користуємося послугами бізнес-тренерів. Вважаю, що сьогодні

без тренінгів не може існувати жоден бізнес. Це так звані “інтелектуальні ліки”. Потрібно зрозуміти, кому і які “ліки” потрібні на певному етапі розвитку біз­ несу.

Кожного тижня проводимо тренінги для офіціантів, крім того, у нас працює внутрішній тренер; запрошуємо бізнес-тренерів для наших менеджерів (останні відвідують тренінги в Києві та Москві). У нашому комплексі також працюють канадські, голландські консалтингові компанії, незабаром залучатимемо і фахівців із швейцарського консалтингу.

Щодо мене, не пропускаю жодної виставки в світі по horecа, відвідую найцікавіші тренінги, потім запрошую деяких експертів до України. Я прослухала тренінги Дони Ринди в Чикаго(США). Вона вже більше ніж 25 років працює у сфері підготовки і розвитку персоналу. Також вона консультує Шератон і Марріот з питань, пов’язаних із персоналом. Також перейняла досвід у Джолін Флорі, яка спеціалізується на лідерських програмах. Та це не весь список, бо на моєму шляху траплялося ще багато цікавих та неординарних професіоналів. Сама також виступаю бізнес-тренером і керую готельно-ресторанним комплексом. Із задоволенням розповідаю, про що дізналася і побачила в інших країнах.

62

чинаємо мріяти, продовжуємо мріяти в юності, попри реалії сьогодення, десь глибоко в душі все одно мріємо... Тільки тепер ми дорослі називаємо свою мрію ціллю. Ми йдемо до мрії, але звикнувши в дитинстві до думки, що мрія – це щось нереальне, підміняємо поняття. Відтак, мрія трансформується у ціль. Часто для здійснення мрії жертвуємо своїми почуттями (можливо, ця ж сама підміна понять призводить до появи жертви, а можливо, не хочеться “забруднювати” мрію і легше замінити її на ціль).

Бальмонт писав: “Мир тому, кто не боится ослепительной мечты. Для него восторг таится, для него цветут цветы…”

Я не боюся мрії, яка засліплює, бо хочу ще багато чого зробити в “Озерному краї”, а найбільше для дітей, щоб вони, потрапивши сюди, водночас потрапляли в казку. Можливо, це місце стане український Діснейлендом. Я бачу це так: герої мультфільмів вчать дітей чогось нового, грають з ними в ігри, а батьки в цей час відпочивають і набираються сил для наступного робочого тижня.

Мрія жінки проста – бути жінкою мрії.

Улюблене місцеу Львові, Українітасвіті.

Коли доводиться бувати в інших країнах, напевно, ніхто не уникає нагоди про-

гулятися містом. На світлинах зазвичай відображається картина “я і фонтан”, “я

імузей”. Банально і нецікаво. Я завжди вигадую щось нове. До прикладу, на Париж дивлюся через призму “Коду да Вінчі” і намагаюся побачити його очима Дена Брауна, коли Лувр оживає і починає мерехтіти таємницями і загадками. Ми сідаємо в маленький “Сітроен” біля споруди Гранд-опера і повертаємо на Рю де Ріволі до входу парку Тюільрі, а коли повертаємося до арки Карузель спиною, то будівля Лувра нагадує колосальне копито коня. З’являється певна родзинка у цьому, чи не так? На Нью-Йорк дивлюся очима О’Генрі. В якій країні не була б, завжди поринаю у казку.

Улюблене місце чи навіть ціле місто – це, звичайно ж, Львів. Ним можна гуляти безкінечно і завжди натрапити на якийсь унікальний будиночок – справжній архітектурний шедевр! Львівські вулиці знайомі багатьом, навіть тим, хто у Львові ніколи не бував. Вони виступали паризькими декораціями для “Д’Артаньяна

ітрьох мушкетерів”: у вірменському дворику відбувалася дуель Д’Артаньяна і мушкетерів, у Будинку вчених біля каміна Рішельє грав з Д’Артаньяном у шахи...

Подібних місць у Львові безліч.

Якщо ви захочете знайти серед старих львівських споруд дві ідентичні, вам це не вдасться, бо кожен із будинків мав свій індивідуальний проект. Відтак, зараз можемо відвідувати “Королівські палати” чи споглядати експозиції музею старовинних європейських меблів і фарфору, спуститися в підземелля Аптеки-музею чи піднятися на ратушу, щоб помилуватися панорамою... А скільки у Львові левів! Точної кількості не знає ніхто. Цим величним тваринам, які стали символом міста, навіть відведено виставку у костьолі єзуїтів. Леви охороняють входи, грізно чи усміхнено позирають з барельєфів, є невід’ємною частиною мистецького життя міста.

Музеї, галереї, палаци, костьоли, собори, театри... Кожного разу відкриваю для себе щось нове у Львові, дивуюся, захоплююся і закохуюся у це місто від усієї душі.

64

Звичайно ж, одним з тих місць, де мені найбільше подобається бувати, є “Озерний край”. Свіже повітря, домашня атмосфера, приємні люди – це не може не приваблювати.

Чи багато Ви читаєте? Що саме Ви читаєте та які книги справили на Вас най-

більшевраження?

Так, звичайно, я намагаюся багато читати. Сама виросла на класичній літе-

ратурі, оскільки мої родичі були інтелігентами: дід працював учителем історії, російської літератури, другий – математиком, дві бабусі – вчительки української літератури, а мама викладала філософію в Політехнічному інституті. Зараз також багато читаю, оскільки це необхідно для роботи і приємно під час відпочинку.

Найбільше на мене вплинули такі книги, як:

• Ерік Берн “Ігри, в які грають люди. Люди, які грають в ігри”;

• Браян Трейсі “Досягнути максимуму”;

• Майкл Мікалко “Енциклопедія бізнес-ідей”;

• Ігор Вагін “Зроби так, як я хочу” та “Виграй у долі в рулетку”;

• Бодо Шефер “Дорога до фінансової свободи”;

• Сіріл Норткот Паркінсон “Повний звід Паркінсона”;

• Лоуренс Дж. Пітер “Принцип Пітера”;

• Джон Кето “Підсвідомість може все”.

Тому відкрию вам таємницю, якої люди вперто не хочуть помічати: “Від простого читання книг ваше життя ніколи не зміниться”. Ваше життя зміниться лише тоді, коли закотите рукави і почнете діяти. Із завтрашнього дня станьте повністю відповідальними за все, що відбувається в вашому житті. Потрібно читати хороші книги і бути доброю і чуйною людиною. Тільки тоді ваше життя почне поступово змінюватися. Ви зустрічатимете більше цікавих людей, вам почнуть робити вигідні пропозиції, у вас будуть частіше з’являтися геніальні ідеї. І через зовсім короткий відрізок часу зможете гордо заявити на весь світ: “Я задоволений всім, що відбувається в моєму житті, я сам його створюю і досягаю всього, чого хочу”!

НаякезапитанняВи заразнемаєтевідповіді,аледужехотілиб отримати?

Відповідь є завжди, питання тільки в тому, чи зможу я її знайти. А правильною

відповідь буде тільки тоді, коли пов’язуватиметься з розумом і серцем. У кожної людини своя правильна відповідь, і для інших вона може бути не завжди прийнятною.

Чи залучаєтеВимолодь до своєїдіяльності?

Так, звичайно. У нас молодий колектив (середній вік – 26 років).

Які Ваші рекомендації для тих, хто думає розпочати свій бізнес? Як сьогодні започаткувати власнусправу? Зчогопочати? Чи варто?

Як розпочати бізнес – вирішувати вам. Для цього варто врахувати свої можливості та перспективи. Багато людей думає, що бізнес – це гроші, економічні розрахунки, маркетинг тощо. Ні, бізнес – це люди і тільки люди. Успіх у бізнесі залежить від того, наскільки ви знаєте себе та можете пізнати інших. Для інших питань існують спеціалісти. Проте для того, щоб найняти потрібних спеціалістів, треба вміти пізнавати людей. Як бачимо, – замкнене коло.

65

Власна справа– це ваш шлях, шлях пізнання себе не з допомогою бойових мистецтв чи йоги, а з допомогою бізнесу. Можливо, це несподівана думка чи навіть “єретична”, але це справді так. Життя не варто розділяти на частини: це любов, це бізнес, це відпочинок, це розваги. Життя цілісне, якщо це справжнє життя!

Як знайти ідею для бізнесу? Ось кілька порад Джоуа Сандерза:

1.Найкращий спосіб знайти ідею для бізнесу – це обміркувати природу того, що завдає вам клопоту. Почніть з проблем і спробуйте закінчити їхнім вирішенням – тоді вам легше буде визначити і зрозуміти особливості ринку.

2.Перед тим, як розпочати реалізацію вашої ідеї, проведіть маркетингове дослідження, складіть і кілька разів перевірте бізнес-план, постарайтеся заздалегідь продумати якомога більше деталей та передбачити певні нюанси.

3.Постарайтеся вибрати для себе таке заняття, в якому ви орієнтуєтесь найкраще. Пам’ятайте, що розпочинаючи власну справу, доведеться навчитися багатьох речей. Тому дуже важливо знати суть справи на рівні професіонала. Так ви зможете контролювати весь процес роботи від початку до етапу реалізації продукту.

4.Дужедобре,якщовиволодієтеексклюзивнимизнаннями,якітількиз’явилися у певній галузі. Унікальність роду вашої діяльності допоможе впевнено за-

йняти місце на ринку в обраній галузі і уникнути серйозної конкуренції з боку “старожилів” у цьому бізнесі.

Надворі криза? Розпочинайте свій бізнес, бо саме криза– це найсприятливіший періоддляйогопочатку.Багатоуспішнихкомпаній,якієпровідниминасвітовому ринку (Microsoft, Apple), розпочинали свою діяльність саме в період кризи. Під час піку кризи також з’явився Х’ю Хефнер, власник відомого журналу Playboy. Під час Корейської війни у 1953 році у нього виник конфлікт з працедавцем через підвищення заробітної плати. Грюкнувши дверима, Х’ю організував свій журнал, поклавши в основу знання, одержані в період своєї попередньої роботи, і додав світлини оголених красунь. Як виявилося, не помилився.

На Вашу думку, які найперспективніші ніші (сфери) для підприємницької ді-

яльності?

Вважаю, що це туристична індустрія.

Ваше побажання читачам книги…

Кажуть, що сила стає силою лише тоді, коли вона поєднується з бажанням діяти.

Без волі до успіху і без досягнення результатів знання можуть перетворитися в звалище порожніх фактів, тому думайте позитивно, бо думки матеріальні.

Правильні думки корисні і цілющі.

Мудрі плани, доведені до реалізації, і ефективні, і прибуткові. Не бійтеся труднощів: їх важко долати, але легше перебороти страх перед невідомістю.

Вчіться на власних помилках, бо вони – частина життя, тому не бійтеся їх робити.

66

РоманВолодимировичКедик

Група компаній “Тайм”

Життєве кредо: “Не стався до людей так,

як не хочеш, щоб вони ставилися до тебе”

Щодля Вас означає успіх?

Успіх – це коли ти думаєш, що на певному етапі ти

все робиш правильно, ти задоволений роботою, справами сім’ї, відпочинком.

Яку історіюу Вашому життіВи вважаєтенайуспішнішою?

Треба розрізняти успіх у бізнесі і в особистому житті. Мої успіхи в бізнесі – це

вдалі операції, в результаті яких моя компанія завойовувала певне становище на ринку (приміром, на олійному). Що стосується повсякденного життя, то такі історії виникають періодично. Це одруження, народження дітей, день народження мами... Щось найуспішніше в одній галузі виокремити складно, але якісь успіхи в спорті, в житті, бізнесі спостерігаються постійно.

Ваш першийприбуток. ЯкВи його отримали?

Ще у дошкільному віці мені подарували акварельні фарби, я розмальовував мушлі і продавав їх друзям по п’ять копійок. Потім у мене цей бізнес забрали.

Розкажітьпро етапи становленняВас якпідприємця.

Протягом 1985-1989 років навчався в технікумі промислової автоматики (потім

у Львівському політехнічному інституті). Тоді розвивалися кооперативи, а криза була гіршою за сьогоднішню. Тож після закінчення технікуму ми з друзями вирішили чимось зайнятися, щоб підзаробити. Було все – їздили в Польщу, постачали товар на базари (шоколадки тощо). Якщо ж говорити про перший бізнес на вищому рівні, то він пов’язаний із двома одногрупниками. Ми виготовляли автомобільні антени і кип’ятильники.

Щовиявилосянайважчимнастартівласноїсправи?Що Вам перешкоджало?

Єдине, що допомагало в ті часи, – це певні зв’язки, яких ми шукали, адже на стартініхтозпартнерівїхнемав.Бізнес тоді,порівнянозтеперішнім, бувдоситьтаки диким. Важко було не щось продати, а одержати гроші. Основним критерієм успішного бізнесу в той час було певне коло знайомств. Якщо ти в ньому перебував, то це допомагало, якщо ти був в іншому колі, – навпаки.

Не можна сказати, що держава в той час якось заважала. Тоді вона сама не знала, що діється довкола. Приміром, тоді не існувало ні касових апаратів, ні касових книг, ні багатьох видів ліцензування. Фактично дорога для бізнесу була відкрита. Єдине, що стримувало відносно мале коло того бізнесу, – дуже багато державних структур, які перешкоджали приватному бізнесу, але загалом законодавча база загалом вирізнялася лояльністю. Вважаю, що тоді були золоті часи для започаткування власної справи.

67