Лабораторна робота № 7

ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ОДНООСНОВНИХ, ДВОХОСНОВНИХ

Карбонових кислот і жирів

Реактиви й матеріали: мурашина, оцтова, пропіонова; масляна, олеїнова, стеаринова, щавлева, бурштинова, молочна, винна кислоти; ацетат натрію; ацетат плюмбуму; етиловий і діетиловий етер; оцтовий ангідрид; рослинна олія: петролейний етер; бензен; хлороформ; тетрахлорметан; розчин калій перманганату; мило; лакмус; розчин фенолфталеїну; анілін, бензенова, фталева, саліцилова, сульфатна кислоти; бензоат калію; аспі­рин; етиловий спирт; бромна вода; вапнякова або баритова вода; хлорид феруму (III); гідроксид натрію; лакмус.

Реактиви й матеріали: щавлева, малонова, оцтова, трихлороцтова, нітратна кислоти; сечовина; хлорид кальцію; сульфат купруму; мурашинокислий і щавлевокис­лий натрій; фільтрувальний папір.

Дослід 1. Розчинність карбонових кислот

В чотири пробірки наливають по 0,2–0,5 г оцтової, пропіонової, масляної та стеаринової кислот. Приливають у кожну пробірку по 3–4 мл води і збовтують. Пробірки, в яких кислоти не розчиняються підігрівають. Відзначають, які з кислот розчиняються при кімнатній температурі, які – при нагріванні, а які зовсім не розчиняються. Пробірки охолоджують водою і спостерігають випадання осаду важкорозчинних кислот.

У пробірки з важкорозчинними кислотами добавляють неве­лику кількість 10 %-ного розчину гідроксиду натрію і збовту­ють. Спостерігається розчинення осаду завдяки утворенню солі:

Дослід 2. Виявлення карбонових кислот за допомогою індикаторів

Упробірку вміщують невелику кількість кислоти (мура­шина, оцтова, пропіонова, масляна або валер'янова). Добавля­ють 4–5 мл води, кілька крапель водного розчину лакмусу і. збовтують. Можна використовувати лакмусовий папір. Лакмус змі­нює забарвлення із синього на червоний, що свідчить про дисо­ціацію кислот у водних розчинах:

Дослід 3. Утворення солей карбонових кислот

Взаємодія кислот із металами. У дві пробірки наливають по 2–3 мл 50 %-ного розчину оцтової кислоти. У першу добав­ляють ошурки магнію, у другу – шматочки цинку. Спостеріга­ють взаємодію оцтової кислоти з магнієм і цинком із виділен­ням Гідрогену й утворенням солі.

У першому випадку утворюється ацетат магнію:

2 CH₃-COOH + Mg → (CH₃-COO)₂Mg +H₂

у другому — ацетат цинку: 2 CH₃-COOH + Zn → (CH₃-COO)₂Zn + H₂.

Якщо з цинком реакція проходить повільно, реакційну суміш підігрівають. Аналогічні досліди проводять з іншими кислотами.

Взаємодія солей карбонових кислот із солями мінераль­них кислот. До 3 мл концентрованого розчину ацетату натрію добавляють 1 мл 5 % розчину нітрату аргентуму. Випадає білий осад ацетату аргентуму:

CH₃-COONa + AgNO₃ → CH₃-COOAg + NaNO₃.

У другу пробірку до 3 мл 2 % розчину ацетату натрію добавляють 2–3 мл 2 % розчину хлориду феруму (III). Утво­рюється ацетат феруму (III) червоно-бурого кольору:3 CH₃-COONa + FeCl₃ → (CH₃-COO)₃Fe + 3NaCl.

Якщо добутий розчин ацетату феруму прокип'ятити, то утво­риться основна сіль, що випадає у вигляді .червоно-бурого осаду:

(CH₃-COO)₃Fe + 2H₂O → (CH₃-COO)Fe(OH)₂ + 2CH₃-COOH.